Постанова

від 28.09.2023 по справі 500/967/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/967/23 пров. № А/857/12073/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевич Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 500/967/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою,-

суддя в 1-й інстанції Мандзій О.П.,

час ухвалення рішення 05.06.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 05.06.2023 року,

В С Т А Н О В И В :

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області (далі Гусятинська селищна рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_11 , в якій просять: визнати протиправним та скасувати рішення Гусятинської селищної ради від 07.03.2023 №1719, зобов`язати Гусятинську селищну раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою членам фермерського господарства "Родина Мех" відповідно до поданих останніми заяв.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі № 500/3748/21, визнано протиправною бездіяльність Гусятинської селищної ради та зобов`язано відповідача розглянути заяви позивачів від 19.04.2021 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо отримання у власність земельних ділянок, та прийняти відповідне рішення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №500/410/22 визнано протиправним та скасовано рішення Гусятинської селищної ради та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяви позивачів від 04.03.2021 з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, за наслідками розгляду яких прийняти відповідне рішення та повідомити заявників. Рішенням Гусятинської селищної ради від 07.03.2023 №1719 позивачам відмовлено у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою. Підставою відмови у задоволенні заяв оскаржуваним рішенням зазначено пп.5 п.27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, що не відповідає визначеному п.7 ст.118 Земельного кодексу України переліку підстав відмови. З огляду на те, що відповідачем неодноразово було відмовлено у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою за одним і тим ж клопотанням, вважають, що наявні підстави для встановлення відповідачу зобов`язання прийняти рішення про надання таких дозволів.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 500/967/23 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не вірно застосовано норми Земельного кодексу України, а саме п.п. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (від 25 жовтня 2001 року № 2768-III), що призвело до помилкового та не обґрунтованого висновку з порушення норм матеріального права, а також не в повному обсязі з`ясовано всі обставини справи.

Апелянт зазначає, що рішення сесії Гусятинської селищної ради «Про повторний розгляд заяв від 04 березня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо організації території земельних часток (паю)» від 07 березня 2023 року № 1719 - прийняте в межах наданих Законом повноважень у відповідності до ст..ст. 12, 122, п.п. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 33, 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», із дотриманням встановленої Законом процедури, а отже є законним.

Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 500/967/23 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови позивачам у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою вказано заборону, встановлену пп.5 п.27 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, під час дії воєнного стану, надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель комунальної власності.

Однак таке посилання відповідача на запроваджені Законом України № 2145-ХІ від 24.03.2022 тимчасові обмеження на реалізацію повноважень у сфері земельних відносин не відповідає правовим підставам, визначеним ч.7 ст.118 ЗК України, для прийняття рішення про відмову позивачам у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Оскільки інших передбачених ст.118 ЗК України підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою у оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірне рішення Гусятинської селищної ради від 07.03.2023 №1719 не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком його скасування.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2021, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021, у справі №500/3748/21 визнано протиправною бездіяльність Гусятинської селищної ради щодо неприйняття рішення за заявами від 19.04.2021 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо отримання у власність земельних ділянок. Зобов`язано Гусятинську селищну раду розглянути заяви позивачів від 19.04.2021 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо отримання у власність земельних ділянок та прийняти відповідне рішення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №500/410/22 визнано протиправним та скасовано рішення Гусятинської селищної ради №1244 від 22.12.2021. Зобов`язано Гусятинську селищну раду повторно розглянути заяви від 04.03.2021 з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, за наслідками розгляду яких прийняти відповідне рішення та повідомити заявників.

Повторно розглянувши заяви від 04.03.2021 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) з метою набуття у власність земельної ділянки у розмірі середньої частки (паю), площею 2,81 умовних кадастрових гектарів кожному, із земель сільськогосподарського призначення (ріллі), що знаходяться за межами населеного пункту с.Постолівка, із земель, які використовуються фермерським господарством "Родина Мех" для ведення фермерського господарства на умовах оренди, з кадастровими номерами 6121686000:01:001:0815 та 6121686000:01:001:0816, 07.03.2023 Гусятинська селищна рада прийняла рішення №1719 про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою в зв`язку із забороною, встановленою пп.5 п.27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану, надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель комунальної власності.

Не погодившись із таким рішенням органу місцевого самоврядування, позивачі звернулись до суду із даним позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України).

Відповідно до пунктів а і б ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту б ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною першою ст. 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою цієї ж статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише:

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У зв`язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ.

В подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, дія воєнного стану продовжувалась та діє на дату розгляду справи.

Законом України від 24.03.2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» розділ X Земельного кодексу України доповнено пунктом 27.

За пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення) під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Верховний суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 року у справі №803/1541/16 сформував правовий підхід у питанні вибору правового регулювання у випадку його зміни за час розгляду компетентним органом відповідної заяви. У разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

Аналогічна правова позиція наведена Верховним судом в постановах від 25.01.2023 року у справі № 640/17787/20, від 11.06.2020 року у справі № 826/15114/17.

За загальним правилом уповноважений суб`єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає одне з двох рішень: 1) про надання дозволу або 2) відмову в його наданні.

При цьому, спеціальною нормою пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено пряму заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Спірне рішення відповідача обґрунтоване посиланням на цю норму.

За ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 05.05.2001 року № 3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналогічні висновки наведені в рішенні Конституційного Суду України від 02.07.2002 року 13-рп/2002.

На думку суду, в спірних правовідносинах було додержано приписи ч. 1 ст. 58 Конституції України, оскільки на момент набрання чинності Законом України 24.03.2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», а також на момент прийняття спірного рішення, правовідносини щодо отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - не закінчилися. Також не було судового рішення про зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл.

Таким чином, спірне рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки на момент його прийняття відповідачу було заборонено надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Крім того, передбачена пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України заборона є тимчасовою, що не позбавляє позивача права повторного звернення з клопотанням після закінчення дії воєнного стану (або зміни правового регулювання відповідних правовідносин).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 300/3771/22.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 500/967/23 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 28.09.2023 року