Постанова

від 28.09.2023 по справі 640/14858/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 640/14858/21

адміністративне провадження № К/990/15232/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року (головуючий суддя - Григорович П.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Бєлова Л.В.)

у справі №640/14858/21

за позовом ОСОБА_1

до Апарату Верховної Ради України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У травні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі тримісячної заробітної плати при звільненні помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата 27 листопада 2014 року;

- зобов`язати виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі тримісячної заробітної плати при звільненні помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата 27 листопада 2014 року;

- зобов`язати виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 27 листопада 2014 року по день фактичного розрахунку.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року, позовну заяву залишено без розгляду.

3. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

4. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що одноразова грошова допомога є складовою заробітної плати, тому в будь-якому разі її розмір та факт виплати має бути відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації щодо відповідної компенсації.

6. Місячний строк звернення до суду про вирішення даного спору розпочався з дати вчинення порушення щодо невиплати у повному обсязі одноразової грошової допомоги у день звільнення, з 27 листопада 2014 року. У той же час позов надійшов до суду в травні 2021 року, тобто більше ніж через 6 років з часу виникнення спірних правовідносин.

7. Суд апеляційної інстанції також звертав увагу на те, що суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору віднесено до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці. За таких обставин до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Позивач на обґрунтування касаційної скарги звертав увагу на те, що одноразова грошова допомога за дострокове припинення повноважень народного депутата України є частиною заробітної плати і належить до сум, що підлягають виплаті їй у день звільнення.

9. З огляду на те, що вказана допомога є частиною заробітної плати, то відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) звернення до суду з вимогою про її примусове стягнення не підлягає обмеженню будь-яким строком.

10. Касатор вважає що суди першої та апеляційної інстанцій помилково віднесли передбачену частиною шостою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» одноразову грошову допомогу помічнику - консультанту народного депутата, яка підлягає виплаті у зв`язку із звільненням на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата, до вихідної допомоги при звільненні.

11. Перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю. Отже, в аспекті спірних правовідносин, поняття «одноразова грошова допомога», «матеріальна допомога» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці». Відповідно позивачем не пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом.

12. Також позивач звертав увагу на постанову Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі №640/8348/21, у якій за подібних правовідносин суд прийшов до висновку про необмеження будь-яким строком звернення до суду з позовом про нарахування та стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки.

13. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні. Вказував на те, що спірні правовідносини виникли у листопаді 2014 року у зв`язку зі звільненням позивача з посади помічника-консультанта народного депутата України, таким чином позивачу стало відомо про порушення своїх прав 27 листопада 2014 року, тобто саме з моменту його звільнення, натомість з позовом він звернувся у травні 2021 року, не вказавши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду.

14. Передбачена частиною шостою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» одноразова грошова допомога помічнику - консультанту народного депутата є вихідною допомогою при звільненні, а вихідна допомога не належить до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури, має разовий характер.

15. Вважає що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення частини другої статті 233 КЗпП України.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

17. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права.

18. У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення одноразової грошової допомоги у разі звільнення помічника-консультанта народного депутата на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата, передбаченої частиною шостою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України». На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

19. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на спірні правовідносини поширюється місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, і підстави для його поновлення відсутні.

20. Верховний Суд, не може погодитися з указаним висновком з огляду на таке.

21. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

22. Частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п`ята указаної статті Кодексу).

24. Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

25. Разом з тим, частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

26. При цьому, частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

27. Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

28. Так, у рішенні №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

29. Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

30. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

31. До «усіх виплат» (заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати) також належить і виплата одноразової грошової допомоги у випадку звільнення (що є предметом позовних вимог), яка гарантована статтею 43 Конституції України.

32. Частиною шостою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено поняття та підстави виплати одноразової грошової допомоги помічнику-консультанту народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, у випадку його звільнення на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону.

33. На час звільнення позивача з займаної посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 (27 листопада 2014 року) норма частини шостої статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачала виплату одноразової грошової допомоги у розмірі його тримісячної заробітної плати за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

34. Відповідно до статті 44 КЗпП України вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами.

35. Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав, що виплачуються працівникові при звільненні. Тобто, основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

36. Отже, спір у цій справі стосується невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про її стягнення.

37. З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими та підлягають скасуванню.

38. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

39. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

40. За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

41. Водночас, Суд зауважує, що згідно статей 1-2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-IX, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

42. Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

43. Відтак, враховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», справа №640/14858/21 підлягає направленню для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

44. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року у справі №640/14858/21 скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду