Ухвала

від 28.09.2023 по справі 308/13921/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13921/23

1-кс/308/4194/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023070000000090 від 11.04.2023

в с т а н о в и в:

на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли матеріали означеного клопотання про накладення арешту на майно.

Внесене клопотання обґрунтоване таким.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.06.2019 службові особи Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НСЛ», всупереч вимогам земельного законодавства, без проведення конкурсу, уклали із зазначеним Товариством додаткову угоду до договору оренди землі від 12.07.2006, відповідно до умов якого продовжили до 18.04.2024 оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:54:001:0025, розташованої в АДРЕСА_1 , хоча насправді строк дії договору оренди закінчився 12.07.2013 року. Крім цього, в період з 12.07.2013 по 24.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю використовувало зазначену земельну ділянку, при цьому не сплачуючи оренду плату за це, як наслідок територіальній громаді Ужгорода завдано матеріальної шкоди.

22.03.2006 рішенням Ужгородської міської ради №926 ТОВ «НСЛ» надано в оренду земельні ділянку площею 0,4 га по вул. Загорській для будівництва багатоквартирного будинку строком на 7 років.

12.07.2006 управлінням майна міста та товариством на виконання вказаного вище рішення міськради укладено договір оренди відповідно земельної ділянки. Угоду зареєстровано Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» від 19.07.2006 року за №2110100000-0406070000113.

11.07.2014 рішенням Ужгородської міської ради №1374 ТОВ «НСЛ» поновлено термін дії договору оренди земельної ділянки площею 4000 кв.м. для будівництва багатоквартирного будинку по вул. Загорській строком на 5 років.

29.07.2014 між департаментом міського господарства та товариством на виконання вказаного рішення міськради укладено додаткову угоду до вищевказаного договору.

18.04.2019 рішенням Ужгородської міської ради №1517 ТОВ «НСЛ» поновлено термін дії договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:54:001:0025) площею 0,4 га. для будівництва багатоквартирного будинку по вулиці Загорській строком на 5 років.

24.06.2019 між департаментом міського господарства та товариством на виконання вищевказаного рішення міської ради, з урахуванням рішення міської ради від 15.05.2018 №1106, в т.ч. даних Державного земельного кадастру, укладено додаткову угоду до договору оренди землі, шляхом викладання умов правочину у новій редакції. Зокрема, товариству передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:54:001:0025) площею 0,4 га для будівництва багатоквартирного будинку по вулиці Загорській строком на 5 років.

04.09.2023 у кримінальному провадженні прийнято постанову про визнання речовим доказом земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:54:001:0025 на тій підставі, що по своїй суті земельна ділянка є матеріальним об`єктом, який буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є предметом, що є об`єктом кримінально протиправних дій.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №345196620 земельна ділянка з кадастровим номерами 2110100000:54:001:0025, розташована в АДРЕСА_1 , зареєстрована за виконавчим комітетом Ужгородської міської ради.

Таким чином, органом досудового розслідування ставиться клопотання перед слідчим суддею про арешт земельної ділянки з метою забезпечення збереження речового доказу у незмінному правовому статусі, а також не обтяжену заборонами та іпотеками у власності однієї юридичної особи.

Беручи до уваги те, що земельна ділянка загальною площею 0,4 га, кадастровий номер 2110100000:54:001:0025, розташована в АДРЕСА_1 , являється предметом злочинного посягання та підпадає під критерії, визначені ст.98 КПК України, а також може підлягати спеціальній конфіскації, тому з метою забезпечення збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації майна на дану земельну ділянку слід накласти арешт.

До слідчого судді надійшли заперечення представника володільця майна, у яких він просив клопотання сторони обвинувачення залишити без задоволення.

Заперечення обґрунтовані тим, що витяг із ЄРДР містить протиріччя, а реєстрація кримінального правопорушення є формальною. Вказує на те, що клопотання про накладення арешту має превентивний характер, оскільки фактично прокурор просить вжити заходів забезпечення кримінального провадження, подія по якому відсутня, що суперечить приписам ст. 11 КК України.

Представник ТОВ «НСЛ» звертає увагу на те, що відповідне товариство не наділене повноваженнями змінювати правовий статус земельної ділянки. Стверджує, що діяльність прокурора призводить до втручання у здійснення органом місцевого самоврядування власних повноважень.

Доводи сторони обвинувачення про наявність будь-яких збитків є необґрунтованими. Рапорт слідчого не містить посилання на конкретні джерела інформації.

Твердження сторони обвинувачення про те, що ТОВ «НСЛ» належним чином не сплачує податок у виді орендної плати слід оцінювати критично. У цьому контексті представник вказує на те, що відповідальним органом у сфері оподаткування є ГУ ДПС у Закарпатській області. Крім цього, зауважує про те, що будь-яка заборгованість зі сплати сум орендної плати у ТОВ «НСЛ» відсутня.

Наголошує на тому, що накладення арешту є непропорційним.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення. Від прокурора та представника ТОВ «НСЛ» надійшли заяви про розгляд клопотання про арешт майна без їх участі.

З огляду на скорочені терміни розгляду клопотань даної категорії та відсутність перешкод для розгляду клопотання у відсутності власника, слідчий суддя розглядає таке у відсутності сторін.

Вирішуючи подане клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя виходив із такого.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (абзац перший частини 3 статті 170 КПК України).

Таким чином, накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів допускається без повідомлення певній особі про підозру та може накладатися на майно будь-якої фізичної.

Згідно з частиною 1 статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

За правилами частини 2 цитованої норми у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На переконання слідчого судді, клопотання наведеним вимогам процесуального закону відповідає.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За приписами ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що перелік обставин, персоніфікованих статтею 91 КПК України, підлягає встановленню в межах досудового розслідування безвідносно до обов`язкових елементів складу кримінального правопорушення, що забезпечує дотримання принципу законності, передбаченого ст. 9 КПК України та який покладає на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого обов`язок всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставини кримінального провадження.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Матеріалами клопотання підтверджується факт здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України, тоді як вказане у клопотанні майно має значення для досудового розслідування та є доказом у кримінальному провадженні, оскільки предметом перевірки в межах цього кримінального провадження є правомірність передання земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:54:001:0025 у користування ТОВ «НСЛ». Тобто, за версією сторони обвинувачення, яка потребує ретельного дослідження та перевірки в ході здійснення досудового розслідування, відповідне майно було об`єктом кримінально-правого впливу.

Із урахуванням наведеного слідчий суддя констатує, що земельна ділянка площею 0,4 га за кадастровим номером 2110100000:54:001:0025 відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та є необхідною для встановлення обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, існує необхідність забезпечення її збереження шляхом накладення на неї арешту, позаяк в протилежному випадку відносно цієї ділянки можуть вживатися заходи щодо її подальшого незаконного перетворення (зокрема, поділу), розпорядження та відчуження на користь третіх осіб, що буде мати негативні наслідки для кримінального провадження.

Накладення арешту є необхідним для збереження речового доказу, відтак задоволення клопотання призведе до досягнення мети арешту.

За обставин цього клопотання стороною обвинувачення на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Вказане обумовлює висновок про те, що при задоволенні цього клопотання може бути досягнуте завдання арешту майна.

Поряд із цим, слідчий суддя враховує, що родовим об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують нормальну, тобто таку, що відповідає вимогам законодавства, діяльність державного апарату, апарату управління органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і організаційно-правової форми, а також суспільні відносини, що забезпечують здійснення регламентованої законодавством професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.

Необхідність використання земельної ділянки в якості речового доказу в кримінальному провадженні, проведення певних процесуальних та слідчих дій, необхідність збереження земельної ділянки задля недопущення її незаконного перетворення (зокрема, поділу), розпорядження та відчуження на користь третіх осіб, виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Підстав сумніватися у співмірності обмеження прав завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає, зважаючи на те, що обставини в кримінальному провадженні вимагають вжиття саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, що свідчить про пропорційність заходу забезпечення кримінального провадження.

Не обмежуючись викладеним, слідчий суддя звертає увагу на те, що на даній стадії провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно. Завдання слідчого судді полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.

У зв`язку з цим недоречними є заперечення представника ТОВ «НСЛ» про те, що витяг із ЄРДР містить протиріччя, а кваліфікація кримінального правопорушення є помилковою. З аналогічних міркувань слідчий суддя відхиляє посилання представника ТОВ «НСЛ» на те, що вказаним суб`єктом господарювання не порушувалося податкове законодавство.

Твердження про те, що фактично прокурор просить вжити заходів забезпечення кримінального провадження, подія по якому відсутня, що нібито суперечить приписам ст. 11 КК України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Таким чином, обставини, що становлять зміст ризиків для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, носять прогностичний характер, а тому сторона обвинувачення не обмежена ставити питання про арешт земельної ділянки до того, як її буде поділено, відчужено тощо.

Посилання представника ТОВ «НСЛ» на судову справу №907/939/15 є недоречними, позаяк судові рішення у названій справі ухвалювалися у 2015 році. Натомість за обставин цього провадження підставою для реєстрації кримінального правопорушення стали події, що виникли у 2019 році. Зупинення у 2015 році справи, що розглядалася за правилами господарського судочинства, не є підтвердженням того, що договірні відносини за участю ТОВ «НСЛ» були предметом перевірки правоохоронних органів.

Аргументи представника ТОВ «НСЛ» про непропорційність арешту слідчий суддя відхиляє, зважаючи на те, що сторона обвинувачення просить накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження. При цьому згідно з довідкою №345196620 від 04.09.2023 ТОВ «НСЛ» є користувачем земельної ділянки, а власником відповідної землі являється територіальна громада. Звідси, представником не доведено, що накладення арешту в даній ситуації буде непропорційним.

Решта доводів учасників процесу, викладені у клопотанні про арешт майна та запереченнях на таке клопотання, не є суттєвими для вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, не спростовують попередніх висновків слідчого судді, а тому не потребують детальної відповіді та спростування.

Підсумовуючи викладене у сукупності, слідчий суддя доходить до висновку про необхідність задоволення внесеного клопотання.

Керуючись статтями 22, 170-174 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора про арешт майна задовольнити повністю.

Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на земельну ділянку площею 0,4 га за кадастровим номером 2110100000:54:001:0025, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1