Ухвала

від 27.09.2023 по справі 299/2304/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/2304/21

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 , перекладача ОСОБА_10 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/651/21 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21.10.2021.

Цим вироком:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, непрацюючий, неодружений, раніше неодноразово судимий, засуджений:

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки;

- за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років;

- за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на строк 06 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбування ОСОБА_12 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_13 залишено тримання під вартою, а строк відбування покарання обвинуваченому ухвалено обчислювати з 16.02.2021.

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, непрацюючий, одружений, несудимий, засуджений:

- за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 04(чотири) роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_6 залишено тримання під вартою, а строк відбування покарання обвинуваченому ухвалено обчислювати з 16.02.2021.

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_8 - 50000 грн у відшкодування моральної шкоди та 1378 грн у відшкодування матеріальної шкоди.

-2-

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 50000 грн у відшкодування моральної шкоди та 1378 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_6 на користь держави з кожного по 490 грн 35 коп. процесуальних витрат за проведену експертизу від 14.04.2021.

Речові докази: тюнер чорного кольору з маркуванням «Lorton» з пультом, електродриль синього кольору, мобільний телефон марки «Nomi», чотири навісні замки з маркуванням «Gosami» - повернуто потерпілій ОСОБА_8 , як власнику; спортивні кросівки чорно-оранжевого кольору марки «YІКЕ», дерев`яну палку, три сліди папілярних ліній рук, змиви з шафи, мотузку (сірого та синього кольору), пакет синього кольору, спортивні кросівки марки «NIKE» синьо-білого кольору та два кабелі (чорного та білого кольору), які зберігаються у кімнаті речових доказів ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області, - знищено.

Згідно вироку ОСОБА_15 та ОСОБА_6 визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_15 , будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, згідно вироку Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.11.2014, після відбуття покарання на шлях виправлення та перевиховання не став та порушив покладені на нього ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04.01.2019 обов`язки, які зокрема полягали у встановленні на один рік адміністративного нагляду із забороною виїзду за межі Виноградівського району в особистих справах, без дозволу Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області, чим вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

21.08.2019 ОСОБА_15 , достовірно знаючи про те, що відносно нього встановлено адміністративний нагляд, який серед іншого полягав у забороні виїзду за межі Виноградівського району в особистих справах, без дозволу Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, з метою ухилення від адміністративного нагляду, без дозволу Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області, самовільно залишив місце проживання, виїхавши через пункт пропуску «Лужанка» за межі України в Угорщину, де перебував до 01.11.2019, чим самим порушив правила адміністративного нагляду.

Крім того, ОСОБА_15 , у точно невстановлений досудовим слідством час, в період з 25.10.2020 по 19.11.2020 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел спрямований на крадіжку чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, з метою збагачення за рахунок чужого майна, перебуваючи за адресою с. Чорнотисів, вул. Вайса, Берегівського району, із застосування фізичного зусилля відтиснув вхідні двері та проник всередину складського приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (пилорама ТОВ «Карпат ФУД» (ЄДРПОУ 38222380). У подальшому, переконавшись, що його дії непомітні для сторонніх осіб, виніс з території складу електромотори марки «NERIMOTORMR90600010 309-4 17094453110» у кількості 12 штук, загальною вартістю 9000 (дев`ять тисяч) грн, та шуруповерт марки «МАКІТА» вартістю 750 (сімсот п`ятдесят) грн, після чого з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, та у подальшому частину викраденого реалізував, продавши електромотори громадянину ОСОБА_16 , а іншу частину, а саме два електромотори та шуруповерт зберігав за місцем свого проживання в АДРЕСА_3 . Внаслідок протиправних дій ОСОБА_15 , юридичній особі ТОВ «Карпат ФУД» (ЄДРПОУ 38222380) спричинено матеріальних збитків на загальну суму 9750 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн.

-3-

16.02.2021 близько 01 год ОСОБА_15 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 , діючи умисно, з особистих корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, прийшли до будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_8 , де шляхом пошкодження вхідних дверей, незаконно проникли всередину будинку, де діючи умисно, підійшли до потерпілої ОСОБА_8 та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого в момент заподіяння, натягнули їй на голову шапку і зв`язавши її руки мотузкою, нанесли останній декілька ударів кулаками рук та ногами в область тулуба та спини, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_8 втратила рівновагу та впала на землю, де ОСОБА_6 та ОСОБА_15 продовжили наносити останній тілесні ушкодження по різним частинам тіла та, продовжуючи свої неправомірні дії, скориставшись безпорадним станом й похилим віком потерпілої, викрали з-під подушки на ліжку 600 грн, зі столу належний потерпілій мобільний телефон марки «NOMI» вартістю 300 грн, а також ТВ-тюнер марки «LORTON 4100» вартістю 200 грн та електричну дриль потужністю 550W вартістю 400 грн, з якими з місця скоєння кримінального правопорушення втекли у напрямку ромського поселення по вул. Шевченка в с. Чорнотисово, Берегівського району, де біля залізничного переїзду, серед поля викрадені ними речі сховали, чим завдали потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн, а також спричинили останній тілесні ушкодження у вигляді синців шкірних покровів надпліччя в ділянці лопатки, в ділянці обох колінних суглобів по передній поверхні та правої гомілки в нижній третині по зовнішній поверхні поширюючись на тильну поверхню ступні, забою волосистої частини голови з набряком м`яких тканин, які згідно висновку судово-медичного експерта № 29/в від 15.03.2021 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок від 21.10.2021 скасувати та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, а у разі неможливості, - направити кримінальне провадження до суду першої інстанції на новий розгляд. Обвинувачений вказує на те, що вирок суду першої інстанції незаконний та необґрунтований, оскільки висновки суду, зазначені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Жоден із допитаних судом свідків не був очевидцем події, не вказав, що особисто бачив як він проникав до дворогосподарства потерпілої, як і не вказав, що саме він наносив потерпілій ударів та, що виявлені у неї тілесні ушкодження виникли саме в результаті його дій. Зазначає також про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події, проведеного по АДРЕСА_4 , оскільки такий проведено за відсутності добровільної згоди особи, яка володіє вказаним житлом та за відсутності відповідної ухвали слідчого судді. Протокол слідчого експерименту з неповнолітнім свідком ОСОБА_17 також слід визнати недопустимим доказом з огляду на те, що такий отриманий з порушенням встановленої процедури (ст. 227 КПК України). Вину свою у вчиненні злочину визнав на прохання захисника, який, обманувши його, запевняв, що при визнанні вини та за наявності в нього шістьох неповнолітніх дітей, в тому числі дитини-інваліда, йому буде призначено покарання зі звільненням від його відбування з іспитовим строком. Разом з тим, суд першої інстанції при призначенні покарання не прийняв до уваги сукупність всіх пом`якшуючих обставин, а також наявність у нього на утриманні шістьох неповнолітніх дітей, що давало суду підстави для застосування ст. 69 КК України, а навпаки, судом зазначено про те, що ці діти до нього відношення не мають, оскільки не носять його прізвища. Суд першої інстанції без достатніх підстав як на доказ його вини у вчиненні кримінального правопорушення послався на висновок експерта, який на його думку проведено з порушенням норм кримінального процесуального закону.

-4-

Судове провадження розглядається за відсутності потерпілої ОСОБА_8 , неявка якої з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що потерпіла належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від неї не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин її неявки. Також колегія суддів враховує думку адвоката ОСОБА_9 , який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги без участі потерпілої, яка обізнана про час і місце судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу, промову прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги, пояснення представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду з приводу доведеності вини, правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_18 , а також вид та розмір призначеного йому покарання, ніким з учасників судового провадження не оскаржується, а тому законність вироку від 21.10.2021 в цій частині, в силу положень ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування й судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України при обставинах, викладених у вироку суду, ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За приписами ст. 2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

-5-

Суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 вказаних вимог і положень зазначених норм закону України дотримався.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого та поєднане з проникненням у житло, за викладених у вироку обставинах, відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на зібраних в провадженні та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку.

Зокрема, висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідають фактичним обставинам кримінального провадження й підтверджуються сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні та наведеними у вироку.

Під час судового розгляду ОСОБА_15 визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України визнав повністю та підтвердив обставини вчинення таких правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Крім повного та часткового визнання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_15 своєї вини у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, така стверджується показаннями потерпілої, свідків та іншими доказами дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку.

Показаннями потерпілої ОСОБА_8 стверджується те, що 16.02.2021 ОСОБА_15 та ОСОБА_6 відкрито заволоділи її майном із застосуванням насильства та погроз. Зокрема, вночі вона почула стук у вікно та побачила двох осіб в масках, які підійшли до дверей веранди, розбили двері й зайшли на кухню. Потім включили світло та почали вимагати цінності та гроші. Після отриманої відмови, вони натягнули їй на голову шапку і зв`язавши її руки мотузкою, нанесли їй декілька ударів кулаками рук та ногами в область тулуба та спини, внаслідок чого вона втратила рівновагу та впала на землю, де обвинувачені продовжили наносити їй тілесні ушкодження по різним частинам тіла та, продовжуючи свої неправомірні дії , викрали з-під подушки на ліжку 600 грн, мобільний телефон ТВ-тюнер та електричну дриль.

Свідок ОСОБА_19 підтвердила, що про обставини події, яка мала місце 16.02.2021, за яких ОСОБА_15 та ОСОБА_6 відкрито заволоділи майном потерпілої із застосуванням насильства та погроз, їй відомо зі слів потерпілої ОСОБА_8 . Зокрема те, що двоє осіб в масках підійшли до дверей веранди, розбили двері й зайшли на кухню, вимагали цінності, погрожували й били. Вони натягнули ОСОБА_8 на голову шапку, одягали каструлю, по якій били, зв`язали її руки мотузкою, постійно наносили потерпілій удари та, скориставшись її безпорадним станом внаслідок похилого віку, викрали з-під подушки на ліжку гроші, неробочий мобільний телефон, тюнер.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні в співучасті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 , згідно якого остання повідомила, що двоє осіб 16.02.2021 відкрито заволоділи її майном із застосуванням насильства та погроз.

Протоколом огляду місця події від 16.02.2021 із фото таблицею, яким оглянуто дворогосподарство будинку АДРЕСА_4 , де мала місце подія від 16.02.2021, за наслідками якого виявлено та вилучено сліди папілярних пальців рук.

-6-

Висновком дактилоскопічної експертизи від 14.04.2021 за № СЕ-19/107-21/3090-Д стверджується, що сліди пальців рук на відрізках клейкої стрічки «скотч» № 1 та № 2 залишені ОСОБА_6 , а слід пальця руки на відрізку клейкої стрічки «скотч» № 3 залишений ОСОБА_15 ..

Протоколом огляду місця події від 17.02.2021 з фото таблицею стверджується, що об`єктом огляду є земельна ділянка в с. Чорнотисово, де неповнолітній ОСОБА_17 на прохання ОСОБА_6 сховав речі, які було викрадено у ОСОБА_8 .

Протоколом пред`явлення речей для впізнання за участю потерпілої ОСОБА_8 від 18.02.2021 стверджується, що потерпіла впізнала викрадені в неї 16.02.2021 дриль, мобільний телефон та тв-тюнер.

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_17 підтверджується те, що вказаний свідок детально показав, де саме він на прохання ОСОБА_6 сховав речі, які було викрадено у ОСОБА_8 .

Висновком судово-медичної експертизи за № 29/В від 15.03.2021 встановлено, що у потерпілої ОСОБА_8 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді синців шкірних покривів надпліччя, в ділянці лопатки, в ділянці обох колінних суглобів по передній поверхні та правої гомілки в нижній третині по зовнішній поверхні, поширюючись на тильну поверхню ступні, забою волосистої частини голови з набряками м`яких тканин. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могла бути стиснута в кулак рука, обута нога чи інші подібні предмети при нанесенні ударів ними, при цьому вона могла знаходитись в будь-якому положення, повернутою травмованими ділянками до травмую чого предмету, вникнення описаних вище тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного росту виключено. По давності виникнення тілесні ушкодження вкладаються в строк події, а саме 16.02.2021 та згідно п. 2.3.2. «б» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили розлад здоров`я або незначну втрати працездатності.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого та поєднане з проникненням у житло, доведена повністю. Діяння ОСОБА_6 кваліфіковано вірно за ч. 3 ст. 186 КК України.

Зазначені докази, всупереч доводам обвинуваченого ОСОБА_6 щодо наведених у вироку їх змісту, узгоджуються між собою, доповнюють один одного, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, виключають сумніви у причетності, зокрема, ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 пронедоведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України з огляду на відсутність доказів його проникнення до будинку потерпілої ОСОБА_8 .

Факт незаконного проникнення обвинувачених до житла потерпілої підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка ствердила, що ОСОБА_6 разом з ОСОБА_15 проникли до приміщення її будинку, де відкрито заволоділи її майном із застосуванням насильства та погроз; даними протоколу огляду місця події від 16.02.2021 відповідно до якого виявлено та вилучено сліди пальців рук, які згідно висновку дактилоскопічної експертизи від 14.04.2021 за № СЕ-19/107-21/3090-Д, на місці події залишені ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , а також протоколом пред`явлення речей для впізнання за участю потерпілої ОСОБА_8 , яка упізнала викрадені у неї речі: дриль, мобільний телефон та тв-тюнер.

-7-

Доводи обвинуваченого, що жоден зі свідків не вказав про причетність його до вчинення грабежу, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки показання зазначених свідків у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні не викликають сумнівів, що відкрите викрадення майна у потерпілої ОСОБА_8 було скоєно ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_15 , шляхом проникнення до її будинку.

Також, колегія суддів не може визнати обґрунтованими і доводи обвинуваченого про неправдивість показань потерпілої, а також доводи, обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він потерпілій не погрожував, тілесних ушкоджень не наносив. На вказані обставини чітко вказувала у своїх показаннях сама потерпіла ОСОБА_8 , жодних підстав ставити під сумнів її показання не має, остання підтвердила це безпосередньо в судовому засіданні, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, її показання повністю узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, а саме протоколом огляду місця події та висновком дактилоскопічної експертизи. Зазначені докази є логічними, узгоджується між собою, тому вони обґрунтовано прийняті судом першої інстанції до уваги та покладені в основу обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Колегією суддів не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпіла ОСОБА_8 з будь-яких причин обмовила чи могла обмовити, втому числі обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а тому судом показання потерпілої обґрунтовано визнано правдивими та такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

До того ж підстав не довіряти показанням потерпілої ОСОБА_8 , яка була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведена до присяги, у суду не було, а під час апеляційного розгляду обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником не наведено доводів, які б давали колегії суддів підстави вважати, що вказана потерпіла давала показання у суді першої інстанції з метою обмови обвинувачених, в тому числі й ОСОБА_6 .

Підстав для того, щоб вважати докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винуватість обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, колегія суддів не вбачає, адже суд першої інстанції, згідно з положеннями ст. 94 КПК України, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про недопустимість як доказу протоколу огляд місця події від 16.02.2021, оскільки вказані слідчі дії було проведено з порушенням встановленої процедури, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою,інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 ст. 233 КПК України.

Добровільність проведення огляду будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_8 , підтверджується її особистою заявою, згідно якої вона добровільно надала працівникам поліції дозвіл на проведення такого огляду (т. 1 а. к. п. 7).

Оскільки огляд місця події від 16.02.2021 здійснено відповідно до вимог КПК України, отримані в результаті проведення зазначеної слідчої дії докази є належними та допустимими,підстав для застосування до цього доказу доктрини «плодів отруйного дерева», як про це вказує обвинувачений, колегія суддів не вбачає.

-8-

Усупереч доводам обвинуваченого, згаданий протокол огляду місця події складено з дотриманням вимог, установлених ст. 104, 105, 107, 223, 233, 237 КПК України.

Доводи обвинуваченого про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_17 , колегія суддів також вважає необґрунтованими.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до протоколу слідчого експерименту від 06.034.2021, ця слідча дія була проведена відповідно до вимог ст. 223 КПК України, за участю неповнолітнього свідка, його представника, в присутності понятих, від яких зауважень не надходило.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про скасування вироку із призначенням нового розгляду, колегія суддів, з урахуванням вищенаведених доказів відхиляє як не обґрунтовані. При цьому, колегія суддів враховує те, що доводи апеляційної скарги в цій частині обвинувачений не вмотивував, не послався на передбачені кримінальним процесуальним законом підстави, з яких апеляційний суд зобов`язаний призначити новий розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції, а також на те, які саме порушення були допущені судом першої інстанції та яких саме норм кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. 412 КПК України є істотними, і такі в ході апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено.

Об`єктивних даних, які вказували б на вчинення кримінального правопорушення за інших обставин, колегія суддів за матеріалами кримінального провадження не встановила і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Порушень вимог ст. 370 КПК України щодо обґрунтованості і вмотивованості винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення у вироку суду, колегія суддів не вбачає.

Діяння ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК України, судом першої інстанції кваліфіковані правильно.

Відповідно до ст.65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене не кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При цьому, відповідно до ч. 2, 3 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнімдлявиправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

-9-

Перевіркою матеріалів кримінального провадження, в тому числі і матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання зазначених вимог закону дотримався у повному обсязі, і підстав для скасування вироку в цій частині за доводами апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів не вбачає.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, дані про його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, по місцю проживання характеризується посередньо, особи, які б перебували на його утриманні відсутні. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено, а обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом визнано вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Доводи обвинуваченого про наявність у складі його сім`ї малолітніх дітей, батьком яких він не є, не свідчить про те, що ці діти перебувають на його утриманні.

Між тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено в межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України. При його визначенні, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тому суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції їх від суспільства й призначив йому покарання в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення, яке за своїм видом та розміром, слід вважати справедливим.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Пунктом 3 частини 1 статті 91 КПК України передбачено, що вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 22 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 в частині стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди судом першої інстанції встановлено, що злочинними діями обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , потерпілій ОСОБА_8 спричинено збитки в розмірі 2156,19 грн, і така підлягає стягненню в розмірі 1378 грн з кожного обвинуваченого.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.

-10-

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості ( ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Судом першої інстанції при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 , враховано характер та обсяг понесених нею душевних страждань, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, ґрунтуючись на засадах розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову шляхом стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 по 50000 грн з кожного обвинуваченого, у відшкодування моральної шкоди.

Також колегія суддів при апеляційному розгляді не виявила допущених істотних порушеньКПК України чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну даного вироку суду.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_20 залишити без задоволення, а вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21.10.2021, щодо нього,- без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді