Рішення

від 21.09.2023 по справі 148/1002/23

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1002/23

Провадження №2/148/400/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,поданим відїї іменіта вїї інтерсахадвокатом КугутюкомО.В.,до ОСОБА_2 ,третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору та стороні відповідача - ОСОБА_3 про визначеннядодаткового строкудля прийняттяспадщини,

встановив:

Адвокат Кугутюк О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Просить суд ухвалити рішення, яким визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , терміном три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 і після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме земельну ділянку із кадастровим №0524382900:01:000:0084. В квітні місяці 2023 року, здійснюючи прибирання в будинку матері, ОСОБА_1 було знайдено заповіт, складений ОСОБА_4 , згідно якого остання заповіла вказану земельну ділянку їй. Звернувшись до Тульчинської нотаріальної контори 27.04.2023 із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 отримала письмову відмову № 236/02-14, оскільки нею пропущений строк для прийняття спадщини. Як відомо позивачі, спадщину після смерті матері прийняла її сестра ОСОБА_2 , яка відмовилась надати згоду на прийняття спадщини позивачкою. Вважає, що при відкритті спадкової справи, нотаріус мав зясувати питання щодо наявності заповіту та був зобов`язаний повідомити спадкоємця про це. Оскільки нотаріус не повідомив позивачку про наявність заповіту на її імя, це є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Зазначив, що позивачкою пропущено строк для прийняття спадщини, оскільки їй не було відомо про наявність заповіту. Нотаріус, яка була обізнана про існування заповіту, повинна була надіслати позивачу повідомлення про даний заповіт, однак цього зроблено не було. Вважає, що причини пропуску строку є поважними, адже позивач випадково знайшла заповіт на своє ім`я, про його існування їй не було відомо. Просив позов задовольнити та визначити позивачеві додатковий строк для прийняття спадщини у три місяці, судові витрати залишити за позивачем.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Суду пояснила, що позивачка є її сестрою. Крім них, є третя сестра ОСОБА_3 . Коли мати померла, ОСОБА_1 на похорон не приїхала, бо перебувала за кордоном в Чехії. До смерті мати проживала в її будинку саме вона її доглядала, а не позивачка. Сама вона в межах 6 місяців подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, і повідомила про це сестрам. Про заповіт дізналася від нотаріуса та про його наявність повідомила доньку позивачки. Вважає, що позивачці було відомо про заповіт, так як за життя їх мати неодноразово казала, що земельну ділянку бажає заповісти саме ОСОБА_1 . На її переконання, земельна ділянка, яка є спадковим майном, повинна бути оформлена на них трьох, а не тільки на позивачку.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.03.2023, виданого повторно Тульчинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , актовий запис № 1074 від 13.12.2021 (а.с. 8).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , заповненого російською мовою, виданого 27.03.1962, вбачається, що ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , заповненого російською мовою, встановлено, що ОСОБА_5 28.02.1981 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та змінила дошлюбне прізвище " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 " (а.с. 6).

Згідно копії відповіді від 27.04.2023 №236/02-14 на заяву Забуранної від 26.04.2023 Тульчинською державною нотаріальною конторою, останню повідомлено, що видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 немає можливості у зв`язку з пропуском нею шестимісячного строку для прийняття спадщини та запропоновано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с. 7).

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №085261 від 18.02.2003 ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка площею 1,8298 га, кадастровий номер 0524382900010000084, яка розташована на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9).

Відповідно до копії заповіту, посвідченого секретарем Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області 20.10.2016, та зареєстровано в реєстрі за № 113, ОСОБА_4 заповіла дочці ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,8298 га, розташовану на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (а.с. 4).

З копії спадкової справи № 230/2022, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 Тульчинською державною нотаріальною конторою, вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла її дочка ОСОБА_2 , звернувшись до Тульчинської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини від 23.03.2022 (а.с. 28).

Згідно копії довідки від 26.04.2023 № 362, виданої виконкомом Тульчинської міської ради ОСОБА_1 , її мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34).

З копії заяви від 26.04.2023 встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Тульчинської нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (а.с. 35).

Листом Тульчинської державної нотаріальної контори від 27.04.2023 № 236/02-14 ОСОБА_1 повідомлено, що строк для прийняття спадщини пропущено та їй необхідно звернутися до суду для вирішення питання щодо оформлення спадщини, про що свідчить копія даного листа (а.с. 36).

З копії заяви від 18.05.2023 встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Тульчинської нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно (а.с. 38).

З копії листа Тульчинської державної нотаріальної контори від 19.05.2023 № 295/02-14 встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки вонане надала документів, які підтверджують факт прийняття спадщини. Останній рекомендовано надати підтверджуючі документи або рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с. 39).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Разом з тим, частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, про що наголошено у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування".

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Отже, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок висловлений також у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 по справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298св18.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, на нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом (частина друга статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Відповідно до п. 2.2 та п. 3.2 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Як вбачається зі спадкової справи № 230/2022, під час заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 23.03.2022, нотаріусом встановлено наявність заповіту, вчиненого останньою 20.10.2016, зареєстрованого під № 116, що підтверджується відомостями з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 23.03.2022 (а.с. 30-31). Разом з тим, жодних доказів, які б свідчили про повідомлення нотаріусом позивачку про наявність заповіту, або ж виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення, матеріали спадкової справи не містять.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачка ОСОБА_1 не була обізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, оскільки нотаріусом не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, що є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, та відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини..

Доводи відповідачки про те, що позивачка знала про наявність заповіту належними і допустимими доказами не підтверджено.

Крім того, вирішуючи питання поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд враховує свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Так, відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала, що за життя її з позивачкою мати повідомляла, що бажає заповісти земельну ділянку саме молодшій дочці ОСОБА_9 .

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановленихЦПК України.Доказинеможуть ґрунтуватисянаприпущеннях.

При встановлених обставинах, враховуючи, що строк для прийняття спадщини пропущено позивачкою з поважної причин, в інший спосіб позивач не може захистити своє право, суд вважає можливим визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.

При цьому, на переконання суду, достатнім строком для цього буде два місяці з дня набрання даним рішенням законної сили.

За таких обставин суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд залишає за позивачем на прохання її представника.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77, 81, 89, 95, 141, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 1270, 1272 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Штифурко