Рішення

від 27.09.2023 по справі 127/16481/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16481/23

Провадження № 2/127/2016/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

27.09.2023 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі Гевко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим про скасування арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Міністерства юстиції України про скасування арешту з майна.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №136256458 та №222293882 від 01.09.2020, позивач на праві приватної власності є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також комори, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У квітні 2023 року, отримавши інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивачу стало відомо, що на підставі повідомлення Ленінської ДНК АРК Крим б/н від 08.09.2000 (архівний запис №62207-63 від 08.09.2000), накладено арешт на невизначене майно, яке належить « ОСОБА_1 ». При цьому ідентифікаційний номер особи, відносно якої накладено дане обтяження, не зазначено. Також не зазначено номер судової справи, на підставі якої накладено арешт на майно.

Позивач вказує, що з метою з`ясування обставин справи у межах якої було накладено арешт, 16.05.2023 року, його представником направлено адвокатський запит, щодо надання інформації, а саме: номера справи, номера виконавчого провадження, в межах якої 08.09.2000 року накладено відповідне обтяження у виді накладення арешту на невизначене майно, яке належить позивачу, та про учасників даної справи. Крім того, просив повідомити чи був переданий архів Ленінської державної нотаріальної контори, яка була розташована по вул. Дзержинського,6 в смт. Леніне, Ленінського району, Автономної Республіки Крим.

Відповідно до відповіді Міністерства юстиції України від 23.05.2023 року, у період накладення арешту, а саме 08.09.2000 відносно ОСОБА_1 , виконавчі провадження на виконанні не перебували, а також те, що виконавчі провадження відносно позивача за період з 2004 по 2010 роки, перебували на виконанні у виконавчих органах міста Вінниці, а не Автономної Республіки Крим, та по них відсутні відомості про обтяження, у зв`язку з чим позивач вважає, що даний запис про арешт майна від 08.09.2000 є помилковим та виник внаслідок співпадіння прізвища, ім`я та по батькові осіб.

Позивач вважає, що наявність зазначеної вище заборони порушує його право власності на майно і чинить йому перешкоди вільно ним розпоряджатись, у зв`язку з чим він звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 07.06.2023 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Ухвалою суду від 04.09.2023 року замінено неналежного відповідача - Міністерство юстиції України на належного - Ленінську державну нотаріальну контору Автономної Республіки Крим.

В судове засідання позивач не з`явився. В матеріалах справи міститься заява позивача, з якої вбачається, що розгляд справи він просить провести у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Не заперечив щодо ухвалення судом заочного рішення. Судові витрати просив залишити за ним.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, про причини неявки суду не повідомив, заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини першоїстатті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням приписів статей223,280 ЦПК України,суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки представник відповідача не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не подав до суду відзив та позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Судом встановлено, щовідповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №136256458 та №222293882 від 01.09.2020, позивач ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також комори, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі повідомлення Ленінської ДНК АРК Крим б/н від 08.09.2000 (архівний запис №62207-63 від 08.09.2000), накладено обтяження у виді арешту на невизначене майно, все майно, яке належить « ОСОБА_1 ». Без зазначення ідентифікаційного номера особи відносно якої накладено дане обтяження та без зазначення номеру судової справа, на підставі якої прийнято рішення про арешт майна.

Із відповіді Міністерства юстиції України від 23.05.2023 вбачається, що згідно даних АСВП (спецрозділ) за параметрами пошуку «ПІБ Боржника: ОСОБА_1 » встановлено, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції та у Замостянському відділі державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в період з 2004 року по 2010 рік, перебували виконавчі провадження № № 25957, 1317702, 12239134, 21021993, за яким боржником є ОСОБА_1 (дата народження та РНОКПП відсутні). Відомості про обтяження у виконавчих провадженнях № № 25957, 1317702, 12239134, 21021993 - відсутні.

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Агрономічної сільської ради, Вінницького району, Вінницької області ОСОБА_1 у період з 03.06.1998 по 23.12.2003 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Таким чином особа зазначена у повідомленні Ленінської ДНК АРК Крим є однофамільцем позивача, оскільки жодної інформації про обтяження у виконавчих провадженнях, які перебували на виконанні відносно позивача відсутні.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з частиною першою ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушується право приватної власності позивача, внаслідок чого, він позбавлений змоги у повному об`ємі здійснювати свої права власника нерухомого майна.

У відповідності до ст.34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Згідно п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного, слід дійти висновку про те, що обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо невизначеного майна « ОСОБА_1 »,накладеного згідно повідомлення ЛенінськоїДНК АРККрим б/нвід 08.09.2000(архівнийзапис №62207-63від 08.09.2000), не має відношення до позивача, та позбавляє його права на володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Враховуючи вищевикладене суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, за клопотанням позивача підлягають залишенню за ним.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 80, 81, 82, 211, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт на все майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що накладений Ленінською державною нотаріальною конторою Автономної Республіки Крим, зареєстрований 11.06.2008 року за номером 7366770 та запис від 18.07.2008 року номером 7593496.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 11.06.2008 року за номером 7366770 та запис від 18.07.2008 року номером 7593496.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 29.09.2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Ленінська державна нотаріальна контора Автономної Республіки Крим, місцезнаходження: вул. Дзержинського, 6, смт. Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200.

Суддя: