Ухвала

від 29.09.2023 по справі 243/5161/23

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 243/5161/23

Провадження № 2/243/1513/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2023 року суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Фалін І.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБУС-5» до держави Російської Федерації, Голови Ради Федерацій Федеративних Зборів Російської Федерації про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок збройної агресії Російської Федерації,

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБУС-5» до держави Російської Федерації, Голови Ради Федерацій Федеративних Зборів Російської Федерації про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 24.02.2022 Російська Федераціярозпочала військовуагресію протиУкраїни.З першихднів вторгненняРосійської Федерації,м.Слов`янськ Донецькоїобласті підпадаєпід постійніобстріли.Так,29.07.2022внаслідок черговогообстрілу збоку РосійськоїФедерації,позивач часткововтратив належнейому нерухомемайно,а самеТоргівельний центр«ГЛОБУС»,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 .У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з держави Російської Федерації на користь

Товариства зобмеженою відповідальністю«ГЛОБУС-5»матеріальну шкодув розмірі9016,966грн.,яка буласпричинена внаслідокзбройної агресії Російської Федерації.

Розглянувши матеріалипозовної заяви,доходжу висновкупро відмовуу відкриттіпровадження зогляду нанаступне.

Відповідно до ст. 19ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Частиною 1 статті 2 ГПК передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20 (провадження № 14-12цс21): «критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Отже, суд враховує, що законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Натомість, юрисдикцію адміністративних чи господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: перші мають повноваження вирішувати публічно-правові спори, а другі - спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності.

При цьому, визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

Разом з тим, суд бере до уваги, що ст. 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Аналіз цієї норми права дає підстави вважати, що суб`єкти публічного права, вказані в ч. 2 ст. 2 ЦК України можуть бути учасниками цивільних відносин лише за умови набуття статусу особи.

Для того, щоб бути повноцінним учасником цивільних відносин, державі потрібно мати певний правовий вираз (статус), притаманний звичайним учасникам цих відносин, тобто статус особи.

Враховуючи національні правові традиції, мова може йти лише про статус юридичної особи публічного права.

Таким чином, держава, будучи особою публічного права приймає участь в цивільному обороті, несе майнову відповідальність як казна.

З позову вбачається, що позивач є юридичною особою, а відповідач є державою, яка діє у відповідних правовідносинах як юридичні особи публічного права, тобто до них застосовуються правила щодо юридичних осіб.

Шкода, яку позивач юридична особа просить відшкодувати, завдана саме неправомірними діями державою Російською Федерацією, яка діє як юридична особа публічного права, тобто до них застосовуються правила щодо юридичних осіб.

Таким чином, даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.

За вказаних обставин, позивач у цій справі обрав помилкову юрисдикційну підвідомчість для звернення з відповідною позовною заявою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного вище та приймаючи до уваги, що між сторонами фактично виник спір між юридичними особами, доходжу висновку, що у відкриттіпровадження запозовною заявоюТОВ «ГЛОБУС-5» слід відмовити, оскільки заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст. 186ЦПК України, слід роз`яснити позивачу, що він має право звернутись із даним позовом до відповідного господарського суду за правилами положеньГПК України, в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4,20 ГПК України, ч.1 ст.19, п.1 ч.1 ст. 186, ч.5 ст. 186, ст. ст. 258-261 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою Товариства зобмеженою відповідальністю«ГЛОБУС-5»до державиРосійської Федерації,Голови РадиФедерацій ФедеративнихЗборів РосійськоїФедерації провідшкодування матеріальноїшкоди,спричиненої внаслідокзбройної агресіїРосійської Федерації відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом з позовними матеріалами надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення. Копію позовної заяви залишити в суді.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І.Ю. Фалін