Постанова

від 28.02.2024 по справі 243/5161/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/751/24 Справа № 243/5161/23 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/5161/23 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБУС-5» до держави Російської Федерації, Голови Ради Федерацій Федеративних Зборів Російської Федерації про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБУС-5» на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2023 року, ухваленого у складі судді Фаліна І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ТОВ «Глобус-5» звернулось до суду з позовною заявою до Російської Федерації, Голови Ради Федерацій Федеративних Зборів Російської Федерації про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2023 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач ТОВ «Глобус-5» подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу суду скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в силу приписів ст.88 ЦПК України юридична особа, що зареєстрована у встановленому законом порядку наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю. Об`єм цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи визначений ст.ст.91, 92 ЦК України. Юридична особа має право набувати право власності на об`єкти рухомого та нерухомого майна та на захист свого права. Спір між сторонами виник внаслідок незаконної агресії відповідачів, а не внаслідок здійснення спільної господарської діяльності з країною агресором.

Відзив на апеляційну скаргу сторонами не надано.

Відповідно до частини 3статті 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

У частині третійстатті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБУС-5» звернулось до суду з позовною заявою до держави Російської Федерації, Голови Ради Федерацій Федеративних Зборів Російської Федерації про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є юридичною особою, а відповідач є державою, яка за своїм статусом також є юридичною особою. Шкода, яку позивач - юридична особа просить відшкодувати, завдана саме неправомірними діями відповідача, який також є юридичною особою, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Позовні вимоги ТОВ «Глобус-5» мотивовані тим, що внаслідок військової агресії Російської Федерації позивач втратив належне йому нерухоме майно, а саме Торгівельний центр «Глобус», розташований у м.Слов`янську.

Згідно зістаттею 124 Конституції Україниправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» містить зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно із ст.1 Протоколу №1 від 20.03.52 №ETS №009 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1ст.317 Цивільного кодексу Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч.1ст.321 Цивільного кодексу Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч.3ст.386 Цивільного кодексу Українивласник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вбачаєтьсяз позовноїзаяви ідоданих донеї копійвідповідних документів,на підтвердженнявимог,позивач ТОВ«ГЛОБУС-5»(самеяк юридичнаособа)є власникоммайна якепостраждало віддій відповідача,і позивачставить питанняпро відшкодуваннязаподіяної шкоди. При цьому, з матеріалів справи вбачається використання позивачем даного майна у здійсненні підприємницької діяльності.

Відповідно дост.41 Конституції Україникожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із ч.1 ст. 3 Господарського кодексу Українипід господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із ч.1ст.133 Господарського кодексу Україниоснову правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. При цьому, відповідно дост.134 Господарського кодексу України право власності є основним речовим правом у сфері господарювання. Суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1ст.55 Господарського кодексу Українисуб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Відповідно до п.1 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно доЦивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цьогоКодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Згідно із частинами 4, 5 ст.55 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб`єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Відповідно до ст.84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.

Згідно із ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, позивач створений та здійснює свою діяльність у формі товариства з обмеженою відповідальністю, є підприємницьким товариством та здійснює підприємницьку діяльність в розумінні наведених вище положень нормативно-правових актів. При цьому, зруйноване нерухоме майно позивача за своїм цільовим призначенням являє собою торговельний комплекс, використовується за цільовим призначенням у сфері господарської діяльності і є майновою базою для здійснення господарської діяльності позивача.

Згідно із ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ч.8 ст.29 Господарського процесуального кодексу України для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Враховуючи те, що відповідач по справі є юридичною особою, а також вище наведені норми матеріального права, заявлені позовні вимоги - про відшкодування шкоди майну, яке належить на праві власності позивачу ТОВ «ГЛОБУС-5» як юридичній особі і яке він використовує для заняття господарською діяльністю, колегія суддів приходить до висновку, що на даний спір поширюється предметна юрисдикція господарських судів.

Натомість, за загальним правилом, у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті4,19 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).

У зв`язкуз чим,колегія суддівприходить довисновку,що судпершої інстанціїдійшов правильноговисновку,про те,що данийспір непідлягає розглядув порядкуцивільного судочинстваі застосувавнаслідки п.1ч.1ст.186ЦПК України,згідно якоїсуддя відмовляєу відкриттіпровадження усправі,якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом першої інстанції роз`яснено позивачу ч.5 ст.186 ЦПК України, що він має право звернутись з даним позовом за правилами ГПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування судового рішення. Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.375ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2023 року немає.

Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБУС-5» відмовити.

Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 28 лютого 2024 року.

Головуючий суддя: О.В.Агєєв