Постанова

від 19.09.2023 по справі 910/3914/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. Справа№ 910/3914/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко Ю.В.;

від відповідача: Кренець О.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Трейдс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року

у справі №910/3914/23 ( суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Трейдс"

про стягнення 624 161, 14 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Трейдс" про стягнення суми основного боргу в розмірі 577 809, 72 грн - переплата за Договором поставки № 30/07/21-1 від 30.07.2021, 3 % річних - 8 215, 98 грн, інфляційних втрат - 38 135, 44 грн., що загалом становить 624 161, 14 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставки № 30/07/21-1 від 30.07.2021 ним сплачено Відповідачу кошти за поставлену продукцію в загальному розмірі 39 949 607, 64 грн.

В подальшому, внаслідок всіх коригувань вартості поставленої продукції, встановлено, що у позивача залишилась переплата в розмірі 1 115 619, 44 грн, частину якої відповідач повернув, а частина в розмірі 577 809, 72 грн залишається неповернутою.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Трейдс" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 52, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 41496524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" основний борг - 557 809 грн 72 коп., 3 % річних - 4 859 грн 82 коп, інфляційні втрати - 16 353 грн 04 коп. та судовий збір - 8 685 грн 35 коп.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що всі наявні в матеріалах справи докази містять інформацію про існування у відповідача заборгованості в розмірі 557 809, 72 грн, в той час як даним позовом заявляється до стягнення 577 809, 72 грн.

Враховуючи встановлену дату початку прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджи Трейдс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року у справі №910/3914/23 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- сума, що залишилася після належного здійснення поставки, не може вважатись попередньою оплатою, на яку не було поставлено товар;

- відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та не мав змоги скористатися процесуальними правами при її розгляді;

- суд першої інстанції безпідставно застосував до правовідносин ч. 2 ст. 693 ЦК України;

- вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України позивач не заявляв;

- з огляду на складну природу заявленої до стягнення суми, кількість документів, які підлягали дослідженню в ході судового розгляду, специфічність правовідносин сторін, справа не підлягала визнанню малозначною, а мала розглядатися за правилами загального позовного провадження;

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/3914/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/3914/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 14.06.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Трейдс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року у справі №910/3914/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 05.07.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Трейдс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року у справі №910/3914/23 залишено без руху.

При цьому, апелянту було встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання доказів доплати судового збору в сумі 4015,50 грн.

Апелянтом протягом встановленого строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Трейдс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 та призначено до розгляду на 19.09.2023.

Позиції учасників справи

09.08.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Трейдс", як продавцем, укладено договір поставки (далі договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити паливо дизельне (надалі - Товар) на базисі поставки, в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов Договору та Додатків до нього, які є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.3. Договору закріплено, що кількість товару, що поставляється за Договором, визначається Додатками до цього Договору.

Зобов`язання Постачальника по поставці Товару в рамках цього Договору виникає тільки після підписання Сторонами відповідного додатку до цього Договору, в якому сторони фіксують конкретний обсяг партії Товару (пункт 3.4.Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору ціна, що поставляється обумовлюється для кожної партії Товару окремо та відображається у відповідному Додатку до цього Договору.

Ціна цього Договору складається із загальної вартості Товару, що поставляється за цим Договором протягом терміну його дії (пункт 4.2. Договору).

Зі змісту пункту 5.1. Договору вбачається, що поставка товару в рамках Договору може здійснюватись в порядку і в терміни, передбачені в Додатках до цього Договору.

За результатами поставки Товару за відповідним Додатком Постачальником складається видаткова накладна, яка підписується сторонами (пункт 6.4. Договору).

Відповідно до пункту 7.1. Договору Покупець зобов`язується здійснити 100 %-ву оплату Товару, на умовах визначених в Додатку або в Додатках до цього Договору.

Зобов`язання Покупця по оплаті Товару виникають з моменту підписання відповідного Додатку до цього Договору. Покупець не має права відмовитися від оплати Товару після підписання відповідного Додатку до цього Договору (пункт 7.2. Договору).

Згідно з пунктом 7.3. Договору сторонами щокварталу проводиться звірка заборгованості за Договором шляхом підписання Актів звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна зі Сторін зобов`язується протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за звітним, після отримання від іншої сторони Акту звірки взаєморозрахунків, підписати його і направити іншій стороні. У разі неповернення протягом встановленого терміну підписаного Акту звірки взаєморозрахунків, сума заборгованості, зазначена в ньому, буде вважатися узгодженою Сторонами.

Взаєморозрахунки Сторін відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків повинні бути проведені Сторонами не пізніше 5-ти банківських днів з момент його підписання уповноваженими представниками Сторін або з моменту узгодження Акту звірки взаєморозрахунків в порядку передбаченому пунктом 7.5. Договору (пункт 7.4. Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та проставляння печаток Сторін і діє до 31.12.2023, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 12.9. Договору).

Так, між Позивачем та Відповідачем укладено Додаток № 13 від 07.02.2022, пунктом 1 якого визначено товар який поставляється (паливо дизельне), його кількість (520 т), умови поставки та ціну (18 680 688 грн з ПДВ), а також пунктом 2 визначено, що розрахунки за відповідну партію Товару здійснюються Покупцем шляхом оплати у розмірі 100 % попередньої оплати вартості Товару, встановленої у цьому Додатку, протягом 3 банківських днів з дати наливу в залізничні цистерни на станції Тат`янка. Датою наливу вважається дана на залізничній накладній про прийом Товару до перевезення станцією Тат`янка.

Остаточні розрахунки здійснюються сторонами протягом 2 робочих днів з моменту підписання сторонами акта коригування за остаточною ціною.

Пунктом 3 Додатку № 13 визначено формулу, за якою визначається попередня сума товару.

Згідно наступних видаткових накладних відповідачем поставлено Позивачу дизельне паливо на суму 8 809 022, 11 грн:

№ 161 від 15.02.2022 на суму 4 330 542, 72 грн кількість 120, 546 т.;

№ 188 від 18.02.2022 на суму 4 478 479, 39 грн кількість 124, 664 т.

Згідно Акту коригування № 21 від 28.02.2022 за остаточною ціною за Договором вартість поставленого за Додатком № 13 товару становить 8 791 344, 67 грн, а відтак вартість продукції зменшена на суму 17 677, 44 грн.

Так, між Позивачем та Відповідачем укладено Додаток № 14 від 07.02.2022, пунктом 1 якого визначено товар який поставляється (паливо дизельне), його кількість (2 340 т), умови поставки та ціну (84 821 256 грн з ПДВ), а також пунктом 2 визначено, що розрахунки за відповідну партію Товару здійснюються Покупцем шляхом оплати у розмірі 100 % попередньої оплати вартості Товару, встановленої у цьому Додатку, протягом 1 банківського дня з дати вивозу Товару з нафтобази.

Остаточні розрахунки здійснюються сторонами протягом 2 робочих днів з моменту підписання сторонами акта коригування за остаточною ціною.

Пунктом 3 Додатку № 14 визначено формулу, за якою визначається попередня сума товару.

Згідно доводів Позивача, ним здійснено авансова платежі Відповідачу за майбутню продукцію.

Згідно наступних видаткових накладних Відповідачем поставлено Позивачу дизельне паливо на суму 29 435 295,74 грн:

№ 152 від 14.02.2022 на суму 9 999 991,10 грн кількість 275, 874 т.;

№ 181 від 16.02.2022 на суму 3 250 249, 03 грн кількість 89, 686 т.;

№ 182 від 16.02.2022 на суму 2 016 099, 76 грн кількість 55, 619 т.;

№ 183 від 17.02.2022 на суму 4 671 077, 57 грн кількість 128, 863 т.;

№ 184 від 17.02.2022 на суму 4 669 518, 89 грн кількість 128, 82 т.;

№ 208 від 21.02.2022 на суму 2 000 005, 48 грн кількість 55, 175 т.;

№ 209 від 21.02.2022 на суму 999 984, 61 грн кількість 27, 587 т.;

№ 216 від 22.02.2022 на суму 1 828 369, 30 грн кількість 50, 44 т.;

Згідно Акту коригування № 22 від 28.02.2022 за остаточною ціною за Договором вартість поставленого за Додатком № 14 товару становить 29 508 981, 30 грн, а відтак вартість продукції збільшена на суму 73 685, 56 грн.

Як вбачається з пояснень Позивача, ним на рахунки Відповідача за поставку товару за вказаними вище додатками сплачено суму в розмірі 39 949 607, 64 грн.

Позивач вказує, що він звертався до відповідача засобами електронного зв`язку із листом № 01/09-3 від 01.09.2022 про повернення суми 557 809,72 грн, однак докази повернення останніх станом на дату ухвалення даного рішення в матеріалах справи відсутні.

Також, Позивачем 07.11.2022 (згідно наданих доказів направлення) на адресу Відповідача поштовим повідомлення № 0212114162113 направлено претензію № 03/11-1 від 03.11.2022 про необхідність повернення надлишково сплачених коштів в розмірі 557 809,72 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення 577 809,72 грн - переплата за Договором поставки № 30/07/21-1 від 30.07.2021, 3 % річних - 8 215, 98 грн, інфляційних втрат - 38 135, 44 грн., що загалом становить 624 161, 14 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

У Специфікації №13 від 07.02.2022 сторони погодили вартість продукції, яка має бути поставлена - 18 680 688,00 грн. та термін відвантаження - 28.02.2022, а у специфікації № 14 від 07.02.2022 - 84 821 256,00 грн. з терміном відвантаження до 10.03.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов специфікації № 13 відповідачем поставлено товару на суму 8 791 344,67 грн (з урахуванням акту коригування, який визнається позивачем), а на виконання умов специфікації № 14 - 29 508 981,30 грн (з урахуванням акту коригування).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивачем всього було сплачено на рахунок відповідача 39 949 607,64 грн. у період з 11.02.2022 по 22.02.2022.

Вказаних обставин відповідач не заперечує.

Тобто, у позивача була наявна переплата грошових коштів за товар, який не був поставлений позивачем у строк та у кількості, визначений у специфікаціях.

Колегією суддів враховано, що 30.05.2022 відповідачем було частково повернуто суму попередньої оплати у розмірі 557 809,72 грн.

Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

Твердження апелянта, що сплачені позивачем кошти не є сумою попередньої оплати, колегія суддів відхиляє, оскільки виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постановах Верховного Суду, від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 03.08.2022 у справі №910/6232/21 та від 14.02.2023 у справі №910/15531/21)

Апелянт помилково вказує, що до спірних правовідносин має застосовуватись положення про безпідставно набуте майно, відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Колегія суддів зазначає про те, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18).

У разі, якщо між сторонами у справі існують договірні відносини, договір, на підставі якого виникли між сторонами такі відносини, не розірваний ні в судовому порядку, ні в односторонньому порядку однією із сторін та після закінчення строку його дії залишилися невиконаними зобов`язання сторін, кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, є такими, що набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20, у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22.

Оскільки між сторонами укладено договір та оплата проводилась в рамках цього Договору, а тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України у даному випадку не має.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд першої інстанції вірно здійснив розрахунок заявлених вимог та встановив, що наявні в матеріалах докази підтверджують існування у відповідача заборгованості в розмірі 557 809, 72 грн, в той час як даним позовом заявляється до стягнення 577 809, 72 грн.

А тому, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем попередньої оплати, так і поставки товару відповідно до умов договору на зазначену суму, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення 557 809, 72 грн.

Стосовно нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача за період з 15.11.2022 по 28.02.2023 підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 4 859, 82 грн та інфляційні втрати у розмірі 16 353,04 грн.

Стосовно посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме про помилковий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/3914/23 та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Згідно з частиною третьою статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 247 зазначеного Кодексу у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що ціна позову у даній справі перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Місцевий господарський суд урахував наведені положення законодавства, взяв до уваги значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг і характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, розглянув справу у спрощеному провадженні, не порушуючи вимог процесуального закону. Обставин протилежного відповідач не довів.

Стосовно посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Порядок повідомлення учасника справи про судові засідання визначений ГПК України. Так, відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 була направлена на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулась неврученою у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Апеляційним судом враховано позицію Верховного Суду (постанови від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19), відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

День же невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження особи (сторони, учасника справи), яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення цій особі ухвал суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21, від 19.09.2022 у справі № 916/939/15-г.

Сам лише факт не отримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

А тому колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вжито всіх необхідних дій для належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань у цій справі, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року у справі № 910/3914/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Трейдс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року у справі № 910/3914/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.203 року у справі № 910/3914/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/3914/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.09.2023

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко