Постанова

від 27.09.2023 по справі 910/5445/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа№ 910/5445/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллтекс Про"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023

у справі №910/5445/23 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцембудпак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллтекс Про"

про стягнення 202 092,67 грн,

УСТАНОВИВ:

У квітні року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрцембудпак" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллтекс Про" (далі - відповідач), у якому просило стягнути з відповідача 202 092,67 грн, у тому числі: 100000,00грн основного боргу, 32 151,30 грн інфляційних втрат коштів, 4 669,85 грн 3% річних, 55 271,52 грн пені та 10 000,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 13.09.2018 був укладений договір №15/06-01 на виготовлення та постачання паперових мішків та пакетів, згідно якого позивачем була виготовлена та поставлена відповідачу продукція загальною вартістю 124 973,88 грн, однак відповідачем було оплачено товар частково, у загальній сумі 24 973,88 грн, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що позивач просить стягнути штрафні санкції у розмірі більшому, ніж сума основного боргу відповідача, що в свою чергу не відповідає критеріям добросовісності та справедливості. Крім того, відповідач зазначив, що сторони наразі перебувають у переговорному процесі щодо вирішення ситуації шляхом досудового врегулювання, оскільки відповідач, з огляду на важку економічну ситуацію, спричинену військовою ситуацією та відсутністю безперебійного електропостачання, тимчасово припинив виробництво продукції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08 червня 2023 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллтекс Про" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцембудпак" борг у розмірі 100 000,00 грн, 3% річних у розмірі 4 667,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 32 151,30 грн та судовий збір у розмірі 2 960,82 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оллтекс Про" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки умовами договору передбачена 100% попередня оплата від вартості відповідних партій товару, тому у відповідача відсутній обов`язок сплачену ціну після остаточної здачі роботи і позивач не скористався своїм правом притримати товар у разі його неоплати та на власний ризик виготовив та передав товару відповідачу, тому позивач не має права вимагати оплати такого товару, адже умови договору порушені саме позивачем; з боку відповідача відсутнє прострочення виконання зобов`язань, тому відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат коштів; суд знехтував обґрунтованим посиланням апелянта на тяжку економічну ситуацію, спричинену, зокрема військовим станом та відсутністю безперебійного електропостачання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 25 серпня 2023 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

29.08.2023 від позивача надійшла відповідь на апеляційну скаргу (направлена до суду 24.08.2023), у якій він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що ні у відзиві на позовну заяву, ні у апеляційній скарзі відповідач не спростовує факт виготовлення та передачі позивачем спірного товару відповідачу і прийняття його останнім, що підтверджується належними доказами, однак відповідач отриманий товар оплатив частково; посилання апелянта на невірне застосування норма матеріального права є нічим іншим, як небажанням виконувати взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, який був прийнятий без жодних зауважень; твердження відповідача про його "важку економічну ситуацію, спричинену воєнним станом" заслуговує на жорстку критику, оскільки зобов`язання щодо погашення заборгованості виникло задовго до початку повномасштабного вторгнення - більш як за три місяці до запровадження в Україні воєнного стану.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оллтекс Про", як замовником/покупецем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрцембудпак", як виробником/постачальником, було укладено Договір №15/06-01 на виготовлення та постачання паперових мішків та пакетів (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити покупцю паперову тару у вигляді паперових мішків та пакетів, відповідно до еталонів-зразків, затверджених покупцем. Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2 Договору ціна, загальна кількість, сортимент та номенклатура товару, що поставляється по цьому договору, вказується у специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Датою поставки є дата отримання покупцем партії товару на складі покупця або постачальника згідно з накладною (п. 3.6 Договору).

У відповідності до п.п. 4.2, 4.3 Договору ціна товару по-асортиментно та вартість партії товару, що поставляється визначається у наступних документах: рахунку-фактурі, що направляється постачальником покупцю після узгодження заявки покупця, та у відповідних видаткових накладних та специфікаціях, що складаються постачальником і підписуються покупцем при прийомі товару. Ціна товару, що входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем здійснюються в порядку 100% авансового платежу.

За умовами п. 6.2 Договору за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати партії товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього штраф у розмірі 10% суми, від оплати якої покупець відмовився або ухилився. "Відмовою або ухиленням" в рамках даного договору вважаються дії або бездіяльність покупця, що без абияких сумнівів свідчить про те, що покупець не має намірів щодо здійснення оплати поставленого товару. Такими, зокрема, вважається ігнорування покупцем повідомлень про здійснення оплати постачальника.

У пункті 6.3 Договору сторонами погоджено, що у разі несплати вартості товару покупцем у строк, установлений п. 5.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення. Даним договором встановлено, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати, припиняється через тридцять шість місяців від дня, коли зобов`язання з оплати мало бути виконане.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020. Якщо за 15 діб до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, термін дії даного договору продовжується на тих же умовах і на такий же термін без обмеження кількості разів продовження дії договору (п. 9.1 Договору).

На виконання своїх зобов`язань позивач 07.09.2021 поставив відповідачу товар на суму 62 040,00 грн. з ПДВ, а 26.10.2021 - на суму 62 933,88 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладеними №100 від 07.09.2021, №119 від 26.10.2021 та товарно-транспортними накладними №Р100 від 07.09.2021, №Р119 від 26.10.2021, які підписані представниками обох сторін без зауважень, а підписи скріплені печатками товариств.

Натомість відповідачем в якості оплати за поставлений товар було перераховано позивачу 27.10.2021 кошти у розмірі 10 000,00 грн згідно платіжного доручення №1649 від 27.10.2021 з призначенням платежу "Оплата за товар згідно Рахунок на оплату №122 від 26.10.2021" та 02.02.2022 кошти у розмірі 14 973,88 грн згідно платіжного доручення №1852 від 02.02.2022 з призначенням платежу "Оплата за товар згідно договору №15/06-01 від 15.06.2018".

Листом-повідомленням від 02.02.2022 за вих. №02/02 відповідач повідомив позивачу та ТОВ "Крафтеко" стосовно отриманої інформації відносно наявної заборгованості, що оплата буде проведена згідно наступного графіку: 02.02.2022 - 14973,88 грн + 32155,40 грн; 07-11.02.2022 - 70 000,00 грн (в любому співвідношенні по компаніях); 21-25.02.2022 - 70 000,00 грн (так само); 01-04.03.2022 - 60000,00 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки відповідач не сплатив у повному обсязі вартість отриманого по Договору товару, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 100 000,00 грн основного боргу, 32 151,30 грн інфляційних втрат коштів, 4 669,85 грн 3% річних, 55 271,52 грн пені та 10 000,00 грн штрафу.

Відповідач у суді першої інстанції не заперечував факт отримання продукції від позивача, однак вважав, що сума заявлених штрафних санкцій є неспівмірною сумі основної заборгованості, посилався на право суду зменшити розмір штрафних санкцій, а також вказував на важку економічну ситуацію.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 100000,00грн основного боргу, 3% річних у розмірі 4 667,04 грн, інфляційних втрат коштів у розмірі 32 151,30 грн, а в іншій частині позовних вимог відмовив.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки між сторонами у даній справі виникли на підставі договору №15/06-01 на виготовлення та постачання паперових мішків та пакетів від 13.09.2018.

Враховуючи предмет вказаного договору - виготовлення та поставка паперової тари у вигляді паперових мішків та пакетів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за правовою природою вказаний договір є господарським договором підряду, оскільки необхідність виготовлення об`єкта на замовлення та за завданням одержувача є притаманною рисою підряду та дозволяє відрізнити такий правочин від правочину купівлі-продажу чи поставки, якими передбачено передачу речей, які вже фізично існують.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним і обов`язковим для сторін.

Крім того, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за 15 діб до закінчення терміну дії договору однією із сторін іншої сторони про припинення/розірвання Договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2021 рік у відповідності до його пункту 9.1.

Предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за виготовлений і переданий товар та застосування наслідків прострочення грошових зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 317 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).

Згідно видаткової накладної №100 від 07.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрцембудпак" було виготовлено та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Оллтекс Про" товар на суму 62040,00 грн з ПДВ, а згідно видаткової накладної №119 від 26.10.2021 - товар на суму 62 933,88 грн з ПДВ.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцембудпак" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллтекс Про", а також в них міститься посилання на реквізити Договору.

Крім того, на підтвердження виконання своїх зобов`язань з виготовлення та передачі товару відповідачу, позивачем долучено до позовної заяви підписані уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін товарно-транспортні накладні №Р100 від 07.09.2021 та №Р119 від 26.10.2021.

Відповідач ні у відзиві на позовну заяву, ні у апеляційній скарзі, не заперечує факт отримання ним товару по вказаним накладним.

Згідно пунктів 3.5, 3.6 Договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем - з моменту відвантаження товару на складі покупця - доставка на склад покупця; - з моменту відвантаження товару на склад постачальника - самовивіз. Датою поставки є дата отримання покупцем партії товару на складі покупця або постачальника згідно з накладною.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем здійснюються в порядку 100% авансового платежу.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу попередньої оплати у розмірі 100% від вартості відповідних партій товару.

Статтею 856 ЦК України унормовано, що якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

За приписами частин 1 ста 2 статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 ЦК України).

Однак, попри наявне у позивача право притримати результати роботи та або зупинити виконання свого обов`язку з виготовлення та передачі товару, позивач на власний ризик виготовив та передав відповідачу товар, який був прийнятий відповідачем без зауважень.

Натомість умови Договору не визначають порядок та строки оплати товару у разі його постачання на умовах післяоплати, а відтак є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Оскільки видаткові накладні №100 від 07.09.2021 та №119 від 26.10.2021 підписані представниками сторін без зауважень, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності у відповідача зауважень до виготовленого та переданого йому товару, суд першої інстанції, з врахуванням положень ст. 253 ЦК України, зробив вірний висновок, що поставлений позивачем 07.09.2021 товар мав бути оплачений відповідачем до 08.09.2021 включно, а поставлений 26.10.2021 - до 27.10.2021 включно.

Натомість відповідачем в якості оплати за поставлений товар було перераховано позивачу кошти у сумі 10 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1649 від 27.10.2021 та кошти у сумі 14 973,88 грн. згідно платіжного доручення №1852 від 02.02.2022.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати виготовленого та переданого товару в сумі 100 000,00 грн, отже, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають повному задоволенню.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах №903/333/17, №903/154/19, №922/1705/19, №926/2750/22, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вказані постанови були прийняті за інших фактичних обставин справи, зокрема у вказаних справах розглядалось питання стягнення суми попередньої оплати за договорами поставки, а у даній справі предметом спору є стягнення вартості виготовленої і переданої продукції.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором, позивач просив стягнути з відповідача 32 151,30 грн інфляційних втрат коштів, 4 669,85 грн 3% річних, 55 271,52 грн пені та 10 000,00 грн штрафу.

Позивач не навів обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Посилання відповідача у відзиві на свою важку економічну ситуацію, спричинену, зокрема військовим станом та відсутністю безперебійного електропостачання, у зв`язку з чим відповідач припинив виробництво продукції, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки воєнний стан та військова агресія російської федерації проти України в рівній мірі має негативний влив на господарську діяльність сторін, в той час як відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому судом першої інстанції було враховано, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань за Договором більш як за три місяці до запровадження в Україні воєнного стану, в той час як згідно наявної у вільному доступі в мережі Інтернет фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллтекс Про" у 2021 році зобов`язання відповідача складали суму 6 860 400,00 грн. при доході 25 441 100,00 грн. та активах на суму 8 019 700,00 грн., а відтак наведені ним обставини не вважаються судом такими, що звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Перевіривши розрахунки 3% річних, пені та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було невірно визначено початок прострочення, тому, згідно правильного розрахунку, зробленого судом, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 4 667,04 грн, інфляційні втрати коштів у розмірі 32 151,30 грн, отже, ці вимоги задовольняються частково.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні 55 271,52 грн пені та 10 000,00 грн штрафу, оскільки пункт 6.3 Договору встановлює неустойку за несплату відповідачем саме попередньої оплати (авансу), а не порушення строку оплати виконаних робіт з виготовлення товару після його передачі, а пунктом 6.2 Договору передбачено застосування штрафу у разі якщо покупець (замовник) не має намірів щодо здійснення оплати поставленого товару, про що є достеменні докази, але у даній справі позивач не надав беззаперечних доказів (які виключали б будь-який сумнів) відсутності у відповідача бажання здійснити оплату виконаних підрядних робіт.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив всі наявні у справі докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллтекс Про" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08 червня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.09.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук