Рішення

від 20.09.2023 по справі 902/657/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2023 р. м. Вінниця Cправа № 902/657/23

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДТРЕЙДЕР", вул. Ак. Лазаренка, 2, кв. 23, м. Львів, 79026, код - 44102590

до: Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону", вул. Промислова, 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310, код - 00282435

про стягнення 7 891 466,20 грн

В С Т А Н О В И В :

16.05.2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н та без дати) (вх.канц. № 656/23 від 16.05.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДТРЕЙДЕР" до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про стягнення 7 891 466,20 грн заборгованості, з яких 6 539 400,00 грн заборгованості за поставлений товар, 130 788,00 грн пені, 295 964,81 грн 3% річних, 925 313,39 грн інфляційних втрат за договором поставки № 97-16/П-22 від 21.04.2022 року.

Ухвалою суду від 22.05.2023 року відкрито провадження у справі № 902/657/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.06.2023 року.

31.05.2023 року н електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 31.05.2023 року) (вх.канц. № 01-34/5147/23 від 31.05.2023 року) про участь в судовому засіданні в режимі відоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 05.06.2023 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДТРЕЙДЕР" адвоката Мельника Степана Ігоровича у судовому засіданні по справі № 902/610/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв`язку ЄСІТС.

12.06.2023 року до суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 415/02 від 06.06.2023 року.

14.06.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 14.06.2023 року) (вх.канц. № 01-34/5617/23).

У судовому засіданні 15.06.2023 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/657/23.

Ухвалою суду від 22.06.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

07.08.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 07.05.2023 року), в якому останній просить суд поновити процесуальний строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.08.2023 року постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/657/23 до 31.08.2023 року.

Ухвалою суду від 09.08.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

У судовому засіданні 31.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.09.2023 року.

У судовому засіданні 20.09.2023 року прийняли участь представники позивача та відповідача, які підтримали позиції, викладені у процесуальних заявах по суті спору.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДТРЕЙДЕР" та Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" договору поставки № 97-16/П-22 від 21.04.2022 року.

У зв`язку з неналежним викоаннням Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" умов договору поставки № 97-16/П-22 від 21.04.2022 року, в частині оплати поставленого товару утворилась заборгованість.

Тому, ТОВ "ЗАХІДТРЕЙДЕР" звернулось з позовом до суду про стягнення з ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" 6 539 400,00 грн заборгованості за поставлений товар, 130 788,00 грн пені, 295 964,81 грн 3% річних, 925 313,39 грн інфляційних втрат за Договором поставки № 97-16/П-22 від 21.04.2022 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову та зазначає, що видаткові накладні відповідач не підписував, крім того жодному працівнику підприємства не надавались довіреності про надання повноважень на підписання видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за договором № 97-16/П-22, від 21.04.2022 року.

А отже, видаткові накладні не є належними доказами поставки товару за умовами укладеного договору.

З урахуванням зазначеного, відповідач зазначає про необхідність призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Крім того, відповідач посилається на укладення між позивачем ряду інших договорів на поставку товару за якими відповідачем проведено розрахунки.

На думку відповідача, позивач намагається повторно стягнути суму заборгованості з відповідача не маючи при цьому належних та допустимих доказів поставки товару за договором № 97-16/П-23.

У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та стверджує, що поставка товару здійснювалась відповідно до листів-замовлень Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» № 264/16 від 05.05.22, №312/16 від 23.05.22 та № 433/16 від 24.06.22 року.

Видаткові накладні та ТТН зі сторони покупця (відповідача) підписано Кравченком Юрієм Вікторовичем, заступником начальника з Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону», також підпис скріплено печаткою підприємства, що є належними доказами на здійснення поставки товару договору № 97-І6/П-22 від 21.04.2022

Крім цього, ТОВ «Західтрейдер» по факту поставки товару виписано податкові накладні № 1 від 05.05.2022 року, №1 від 24.05.2022 року та №1 24.06.2022 року, за якими відповідачем сформовано податковий кредит по податку на додану вартість.

Будь-яких претензій щодо кількості чи якості продукції покупцем постачальнику не висувалось, отже поставка товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами та належними доказами.

Із наявних матеріалів справи слідує, що 21.04.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДТРЕЙДЕР" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" (Замовник) укладено договір поставки № 97-16/П-22.

Відповідно п. 1.1 Договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов`язується передати у власність Замовнику товар, в асортименті, кількості та за цінами, які вказуються в Специфікації № 1 даного Договору, згідно замовлень Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти товар належної якості та оплатити його вартість згідно умов даного Договору.

Найменування товару: анкер закладний АЗ-2.К в комплекті з ущільнюючою коробочкою УК-2.К (п. 1.2 Договору).

Виробник товару: Товариство з обмеженою відповідальністю НВГІ ..Корпорація КРТ" Львівська обл.. м. Городок. (п. 1.3 Договору).

Кількість та асортимент товару визначається у Специфікації №1. яка є невід`ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).

Датою поставки товару та перехід права власності на нього вважається дата отримання, вказана в накладній, що оформлена на цей товар (п. 5.3 Договору).

Місце поставки товару: вул. Промислова, буд.15, м. Гнівань, Тиврівський р-н, Вінницька обл., Україна, 23310 (п. 5.4 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору Замовник оплачує товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 до цього договору, що являється невід`ємною частиною даного Договору і приймається сторонами в національній валюті України - гривні.

Ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін відповідно до вимог чинного законодавства України в зв`язку зі зміною цін заводів-виробників, матеріалів, енергоносіїв, транспортних послуг, прийняттям нових нормативних актів і рішень уряду (п. 6.2 Договору).

Зміна ціни товару та суми Договору здійснюється за взаємною згодою сторін в порядку, що узгоджується сторонами, та оформлюється шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору, яка є невід`ємною частиною Договору. До узгодження змін цін відвантаження Товару не проводиться (п. 6.3 Договору).

За змістом п. 6.4 загальна сума даного Договору складає 6 539 400,00 грн, в тому числі 20% ПДВ - 1 089 900,00 грн.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі (п. 7.1 Договору).

Замовник здійснює оплату по факту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 10 календарних днів, з моменту поставки товару (п. 7.2 Договору).

Сторони зобов`язані підписати акт звірки по взаєморозрахункам на вимогу іншої Сторони протягом 5 (п`яти) календарних днів (п. 7.3 Договору).

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим Договором (п. 10.5 Договору).

Відповідно п. 10.7 Договору у разі порушення строків оплати Замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми. заборгованості за весь період прострочення, але розмір всіх штрафних санкцій та пень які можуть діяти за несвоєчасність проведення оплати товару не може перевищувати 2% вартості неоплаченого товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріпленням підписів та печаткою сторін та діє до 31.12.2022 року включно, а в частині розрахунків до повного його виконання (п. 14.2. Договору).

До укладеного договору між сторонами підписано Специфікацію № 1 на поставку товару, за змістом якої сторонами погоджено усі істотні умови поставки товару.

На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 539 400,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а, саме:

- за видатковою накладною №50522/1 від 05.05.2022 року та товарно-транспортною накладною №50522/1 від 05.05.2022 року поставлено товар на суму 1 743 840,00 грн;

- за видатковою накладною №240522/1 від 24.05.2022 року та товарно-транспортною накладною №240522/1 від 24.05.2022 року поставлено товар вартістю 2 491 200,00 грн;

- за видатковою накладною №240622/1, від 24.06.2022 року поставлено товар на суму 2 304 360,00 грн.

Однак відповідач в порушення зазначених умов договору свої зобов`язання по оплаті товару не виконав.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 539 400,00 грн.

12.10.2022 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою сплати заборгованості та штрафних санкцій за поставлений товар.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

З приводу оцінки доказів, на підтвердження наявності заборгованості за поставлений товар та змісту заперечень відповідача суд виходив з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року, у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

У п.п. 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (Рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ст.9 зазначеного Закону ( в редакції станом на 12.04.2018р.) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до ч.8 зазначеної статті відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо..

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч.2 ст.3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Частина 6 ст.8 Закону передбачає, що керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.1.2).

Відповідно до п. 2.13 Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Крім того, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. N 363 (зі змінами та доповненнями) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Суд констатує, що матеріали справи містять видаткові та товарно-транспортні накладі, оформлення яких відповідає вимогам законодавства, котрі містять підписи уповноважених осіб, а також відтиски печаток сторін, в тому числі ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону".

Відповідачем не надано доказів протиправного використання печатки товариства, її викрадення або протиправного заволодіння третіми особами.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, встановивши наявність відбитку печатки на первинних документах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах (Постанова КГС ВС від 24 лютого 2021 року у справі № 926/2308/19).

Тобто, факт поставлення печатки товариства є одним із доказів, котрий підтверджує схвалення правочинів.

Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.

Судом враховано, що така ж печатка використана відповідачем під час підписання договору поставки, специфікації №1 (т. 1 а.с. 19,20), дійсність даних документів не заперечено.

Крім того, вартість поставленого товару повністю відповідає узгоджені ціні Договору поставки № 97-16/П-22 від 21.04.2022 року та специфікації №1.

У судових засідання представники відповідача не заперечували самого факту поставки товару у визначеному обсязі.

З метою підтвердження доводів відносно невідповідності видаткових накладних нормам законодавства та підписання не уповноваженою особою, відповідачем не надано висновку експерта, з дотриманням приписів ст. ст. 74, 98, 99 ГПК України.

Тому, суд вважає докази позивача більш вірогідними, котрі у своїй сукупності доводять обставини поставки товару згідно наданих видаткових накладних.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 6 539 400,00 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 97-16/П-22 від 21.04.2022 року правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 295 964,81 грн 3% річних, 925 313,39 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3 % річних, судом встановлено наявність помилок при визначенні періоду прострочення.

Замовник здійснює оплату по факту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 10 календарних днів, з моменту поставки товару (п. 7.2 Договору).

Однак, позивачем помилково визначено період прострочення за поставкою від 05.05.2022 року в сумі 1 743 840,00 грн згідно видаткової накладної №50522/1, починаючи з 11.05.2022 року, а також з 30.06.2022 року за поставкою від 24.06.2022 року.

В силу ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки, останній день строку припадає на вихідний день 15.05.2022 року (неділя), останнім днем строку оплати було 16.05.202 року, тому прострочення мало місце з 17.05.2022 року.

За аналогічних мотивів прострочення розрахунку в сумі 2 491 200,00 грн згідно видаткової накладної №240622/1 від 24.06.2022 року мало місце починаючи з 05.07.2022 року, тому позивачем помилково розраховано відповідальність з 30.06.2022 року.

За результатом перерахунку 3% річних судом отримано 50 165,26 грн, нарахованих на суму 1 743 840,00 грн за період з 17.05.2022 по 01.05.2023 рр.; 67 979,05 грн, нарахованих на суму 2 491 200,00 грн за період з 04.06.2022 по 01.05.2023 рр.; 57 009,24 грн, нарахованих на суму 2 304 360,00 грн за період з 05.07.2022 по 01.05.2023 рр., всього: 175 153,55 грн.

За результатом перерахунку інфляційних втрат, судом отримано 255 532,02 грн, нарахованих на суму 1 743 840,00 грн за період з 17.05.2022 по березень 2023 року (період визначений позивачем у розрахунку); 362 188,60 грн, нарахованих на суму 2 491 200,00 грн за період з 04.06.2022 по березень 2023 року (період визначений позивачем у розрахунку); 255 663,72 грн, нарахованих на суму 2 304 360,00 грн за період з 05.07.2022 по 01.05.2023 рр., всього: 873 384,34 грн.

Отже, у відповідних розмірах позов підлягає задоволенню, при одночасній відмові у стягненні з відповідача 120 811,26 грн - 3% річних та 51 929,05 грн - інфляційних втрат.

Також, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 130 788,00 грн пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 10.7 Договору у разі порушення строків оплати Замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми. заборгованості за весь період прострочення, але розмір всіх штрафних санкцій та пень які можуть діяти за несвоєчасність проведення оплати товару не може перевищувати 2% вартості неоплаченого товару.

Позивачем допущено аналогічні помилки при підрахунку пені, однак з урахування обмеження її стягнення 2% від вартості неоплаченого товару, порушення інтересів відповідача у даному випадку відсутні.

Тому, вимоги позову в частині стягнення пені в сумі 130 788,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

За вказаних обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 115 780,89 грн; судовий збір в сумі 2 591,10 грн слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (вул. Промислова, 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310, код - 00282435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДТРЕЙДЕР", вул. Ак. Лазаренка, 2, кв. 23, м. Львів, 79026, код - 44102590) 6 539 400,00 грн заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки № 97-16/П-22 від 21.04.2022 року, 130 788,00 грн - пені, 175 153,55 грн - 3% річних, 873 384,34 грн - інфляційних втрат та 115 780,89 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 120 811,26 грн 3% річних та 51 929,05 грн - інфляційних втрат.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 591,10 грн - залишити за позивачем

5. Примірник рішення направити учасникам справи на офіційні електронні адреси; за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку: позивачу - zahidtreider@gmail.com, відповідачу - hnivanszb.doc@gmail.com, представнику позивача адвокату Мельнику С.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2023 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Ак. Лазаренка, 2, кв. 23, м. Львів, 79026)

3 - відповідачу (вул. Промислова, 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)