Ухвала
від 28.09.2023 по справі 904/3690/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

28.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3690/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Пихтін К.В.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Бульби Людмили Анатоліївни (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця Агафонової Валентини Володимирівни (м. Дніпро)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича (м. Київ),

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" (м. Київ)

та за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалт АВ" (с. Озерко Рівненської області)

про стягнення штрафу за понаднормовий простій транспортного засобу у загальному розмірі 112 063 грн. 00 коп. Суддя Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Бульба Людмила Анатоліївна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Агафонової Валентини Володимирівни (далі - відповідач) штраф за понаднормовий простій транспортного засобу у загальному розмірі 112 063 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором-заявкою про організацію перевезення товару автомобільним автотранспортом № 12/04 від 04.04.2023 в частині бездіяльності відповідача, наслідок якої стався простій транспортного засобу, який тривав з 07.04.2023 по 01.06.2023 включно, що становить 50 Євро за кожну розпочату добу простою. Позивач зазначає, що загальна вартість простою, що виник з вини відповідача, складає 2 800 Євро (50 х 56 = 2800), що за курсом Національного банку України, визначеним станом на дату подання позовної заяви (40,0225 гривень за 1 Євро), складає 112 063 грн. 00 коп.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Крім того, позовна заява містила клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у Державної митної служби України наступну інформацію:

1) з якої дати працівниками митниці та/або іншими уповноваженими особами у 2023 році був скасований (або зупинений) пропуск через кордон та зупинений рух завантаженого транспорту, у зв`язку із забороною ввозу сільськогосподарської продукції з території України до Республіки Польща?

2) копію документа, на підставі якого був скасований або зупинений пропуск через кордон та зупинений рух завантаженого транспорту, у зв`язку із забороною ввозу сільськогосподарської продукції з території України до Республіки Польща?

3) копію документа, яким передбачена заборона пропуску через державний кордон України, який прямує до Республіки Польща транспорту, який перевозить пшеницю кормову (код товару 1001990000)?

4) документи, які підтверджують реєстрацію 07.04.2023 у черзі на перетин кордону через пункт пропуску Ягодин-Дорогуськ водія ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , а також вантажівки Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , що перевозила вантаж з кодом 1001990000 (номер митної декларації 23UA204020014225U1).

5) документи, які підтверджують термін перебування водія водія ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , а також вантажівки Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , що перевозила вантаж з кодом 1001990000, у черзі на перетин кордону через пункт пропуску Ягодин-Дорогуськ.

6) документи, які підтверджують факт та дату скасування реєстрації у черзі на перетин кордону через пункт пропуску Ягодин-Дорогуськ водія ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 , а також вантажівки Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , що перевозила вантаж з кодом 1001990000 (номер митної декларації 23UA204020014225U1).

7) копію рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви ТОВ "Маямі Транс Груп" від 25.04.2023 № 8/25/2023 про визнання недійсною митної декларації №23UA204020014225U1 від 07.04.2023, яка направлялась на адресу Рівненської митниці.

Ухвалою суду від 17.07.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Також, вказаною ухвалою суду було відзначено, що матеріали поданого клопотання про витребування доказів містять докази його направлення (направлення адвокатського запиту) до запитуваного органу - Державної митної служби України, відповідно до яких адвокатський запит було направлено - 19.06.2023. За викладених обставин, вбачається, що строк для надання відповіді запитуваним органом на адвокатський запит позивача, з урахуванням додаткового часу на поштовий перебіг, наразі ще не закінчився. Враховуючи вказане, судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів. Крім того, вказаною ухвалою суду було залучено до участі у страві третіх осіб-1,2,3 які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, а саме: Фізичну особу-підприємця Рогова Анатолія Івановича, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалт АВ".

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. суду № 37641/23 від 28.07.2023), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, посилаючись на те, що позивачем було подано разом з позовною заявою клопотання про витребування значного обсягу доказів, тому враховуючи, що згідно з правилами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження судом будуть досліджуватися лише докази, що були надані сторонами разом із заявами по суті справи, позивача, фактично, було обмежено в можливості доказування, що має істотне значення для вирішення справи, оскільки витребувані докази можуть підтвердити факт зупинення пропуску транспортних засобів, завантажених аграрною продукцією через державний кордон України, факт перебування транспортного засобу у черзі на перетин кордону, а також вчинення позивачем та перевізником дій, спрямованих на визнання митної декларації недійсною та повернення вантажу його відправнику для зменшення імовірних збитків. Враховуючи значення даної справи для позивача та обсяг доказів, наявних у справі та які ще потрібно витребувати у відповідача та інших осіб, які не є учасниками справи, позивач вважає неможливим здійснювати розгляд його позову в порядку спрощеного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 38268/23 від 01.08.2023), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимогу повному обсязі, посилаючись на таке:

- у позовній заяві вказано, що 15.04.2023 набуло чинності розпорядження Міністерства розвитку та технологій Республіки Польща про заборону імпорту до 30.06.2023 сільськогосподарської продукції з України, в тому числі пшениці, товару з кодом 1001990000 (графа 188). Враховуючи викладене, простій транспортного засобу, який на думку позивача мав місце з вини відповідача, був викликаний рішеннями органів державної влади Республіки Польща, тобто за обставин, які не залежали від волі сторін. В той же час, позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів того, що йому було відмовлено у переміщенні вантажу через митний кордон України;

- у позовній заяві вказано, що після того, як 15.04.2023 стало відомо про заборону ввезення на територію Республіки Польща пшениці, позивач неодноразово зв`язувався з відповідачем для отримання подальших інструкцій та просив анулювати митну декларацію 23UA204020014225U1 та вивантажити авто. Оскільки в усному порядку спірну ситуацію з відповідачем вирішити не вдалось, 18.04.2023 ФОП Бульба Л.А. було направлено претензію № 18-04 на адресу ФОП Агафонової В.В. з проханням анулювати митну декларацію 23UA204020014225U1 та вивантажити авто. З приводу зазначеного відповідач зазначає, що договором-заявкою про організацію перевезення товару автомобільним автотранспортом №12/04 від 04.04.2023, який укладено між ФОП Агафоновою В.В. та ФОП Бульба Л.А. передбачено, що нормативний простій становить 48 години. Наднормативний простій оплачується винною стороною в розмірі 50 євро за кожну розпочату добу простою;

- у договорі № 12/04 від 04.04.2023 не передбачено, що виконання митних процедур та вантажно-розвантажувальні роботи покладено на відповідача, тому, доводи позивача, що саме ФОП Агафонова В.В. зобов`язана була анулювати митну декларацію та вивантажити авто є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на умовах договору та закону;

- відповідно до договору-заявки № 56 від 04.04.2023 на транспортне експедирування автомобільним транспортом, що укладений між експедитором-1 (ФОП Бульба Л.А.) - експедитором-2 (ФОП Рогов А.І.) експедитор-1 - експедитор-2 надає вантаж для перевезення, організовує забезпечення проведення процедури завантаження/розвантаження, а експедитор-2 зобов`язується організувати доставку вантажу до місця призначення, шляхом надання транспортного засобу, придатного до перевезення обумовленого вантажу та маючи ліцензію на здійснення вантажних перевезень;

- між ФОП Бульба А.І. (експедитор) та ТОВ "Маямі Транс Груп" (перевізник) укладено договір транспортної експедиції організації автомобільних перевезень вантажів 04/01/2021. Відповідно до пункту 2.1.5. вказаного договору експедитор організовує забезпечення своєчасного оформлення товарно-транспортних, митних та інших документів, необхідних для безперешкодного проїзду через державні кордони країн відправлення, призначення і транзиту. Організувати забезпечення своєчасного оформлення проходження митного, ветеринарного, карантинного, екологічного та іншого контролю і здачі вантажу вантажоодержувачеві, а також нести витрати, пов`язані з проходженням такого контролю. При затриманні вантажу митними та іншими державними контролюючими органами вживати заходів з розблокування і проходження вантажу;

- пунктом 5.1. вказаного договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за виконання частково або повністю своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно спричинене форс-мажорними обставинами, такими як пожежа, паводок, землетрус, війна, військові дії різного характеру, блокади, заборона або обмеження експорту або імпорту, введення нових законодавчих актів та інші непередбачувані обставини, незалежні від сторін, якщо такі обставини безпосередньо впливають на виконання цього договору. Отже, обов`язок вживати заходів з розблокування і проходження вантажу при затриманні вантажу митними органами покладено на ФОП Рогова А.І., а обмеження експорту є обставиною, що звільняє сторони від відповідальності за невиконання частково або повністю своїх зобов`язань за договором 04/01/2021, який укладено між ФОП Рогов А.І. та ТОВ "Маямі Транс Груп";

- позивачем також не надано жодних належних та допустимих доказів понесення ним витрат, пов`язаних з простоєм транспортного засобу, та доказів того, що перевізником ТОВ "Маямі Транс Груп" пред`явлено до позивача вимоги з цього приводу;

- відкликати митну декларацію, або змінити відомості, що містяться у митній декларації, може виключно декларант, або уповноважена ним особа, з дозволу митного органу. Так само змінити митний режим експорту на інший митний режим може виключно декларант. Так, у графі 2 "Відправник/Експортер" митної декларації форми МД-2 23UA204020014225U1 (далі - митна декларація) вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалт АВ"; у графі 14 "Декларант/Представник" митної декларації вказана Фізична особа-підприємець Колоненко Євгеній Анатолійович; у графі 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" митної декларації вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалт АВ"; у графі 5 "Принципал" митної декларації вказано ТОВ "Маямі Транс Груп"; у графі 20 "Умови поставки" митної декларації вказано FCA UA Ozerko;

- згідно з умовами Інкотермс РСА (Free Саrrier - Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому, всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві;

- враховуючи вказані у митній декларації умови поставки, виконання митних формальностей покладено на ТОВ "Агро-Консалт АВ". В той, же час, відповідач не є декларантом (експортером), або уповноваженою ним особою, не має жодних правовідносин з ТОВ "Агро-Консалт АВ", або митним брокером, фізичною особою-підприємцем Колоненко Євгенієм Анатолійовичем, у зв`язку з цим, відповідач не мала можливості самостійно анулювати митну декларацію та вивантажити авто. Незважаючи на це, відповідач звернувся до свого клієнту SETTI Sp. z.о.о. з листом, у якому просила посприяти в анулюванні митних декларацій, в тому числі декларації № 23UA204020014225U1 і звернутись з відповідним проханням до керівництва ТОВ "Агро-консалт АВ";

- на підставі вказаного звернення SETTI Sp. z.о.о. 24.04.2023 звернулось до ТОВ "Агро-консалт АВ" з листом у якому, серед іншого, просило анулювати митну декларацію 23ІІА204020014225Ш, а також прийняти до себе на склад проданий товар (зерно пшениці згідно підписаних специфікацій) і повернути сплачені у повному обсязі за нього кошти на банківський рахунок Інвойсів за номерами: № 79 від 07.04.2023 Авто НОМЕР_2 / НОМЕР_3 перевізник ТОВ "Маямі транс груп". Відповідь у письмовій формі на це звернення надана не була. У зв`язку з цим, відповідач самостійно зверталась до Рівненської митниці зі скаргою наступного змісту: "Я, ФОП Агафонова В.В. ІПН НОМЕР_4 , звертаюся до Вас як експедитор перевезення Озерко (Україна) - Тухожа (Польша), експедиційне авто НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , перевізник ТОВ "Маямі транс груп"; адреса: 03194, м. Київ, Бульвар Кольцова 14, Україна, ідентифікаційний код 10043177382. Вантажівка мала перевозити зерно технічне в біг-бегах, перевізник зареєструвався в електронну чергу пункту пропуску Ягодин. Черга в нього була на 28 квітня, але в зв`язку з забороною експорту до Республіки Польща з 15.04.2023 даного товару виїзд з території України став неможливим. Логічно, що і митна декларація мала б бути анульована. Звертаюся до керівництва, тому що неодноразові звернення як в усній так і в письмовій формі Декларанта UA/3397406011 ФОП Колоненко Євгеній Анатолійович з Заявою на анулювання митної декларації не дала ніякого результату. На запитання , чому він не може анулювати МД, він відповідає, що йому потрібна вказівка від директора ТОВ "Агро-Консалт АВ". Перевізники та імпортер зверталися до Генерального директора ТОВ "Агро-Консалт АВ" із заявою про анулювання Митної декларації, але відповіді не отримали. На усні звернення до відповідального на завантаженні в Озерко ОСОБА_2 (тел НОМЕР_5 ) перевізники отримували відповідь, що у неї немає угоди з ними на перевезення і її не цікавить те, що вони мусять стояти вантажені зерном і не мають змоги ні виконати перевезення, ні розвантажитися. Прошу розглянути можливість анулювання декларації. Так не може бути, що неаргументоване і безвідповідальне рішення Декларанта і керівництва ТОВ "Агро-Консалт АВ" тримає в заручниках 7 авто, які точно так же як і транспортний засіб НОМЕР_2 / НОМЕР_3 стоять завантажені зерном і просто не знають , як вийти з цієї ситуації. Якщо декларант не знав, як анулювати МД, він мав звернутися до керівництва за роз`ясненням. Це питання виникло не сьогодні і не вчора. Воно існує з 15.04.2023 і 13 днів бездіяльності завдали немалого збитку перевізникам. І водії не мають жити весь цей час в авто і стерегти зерно";

- у відповідь на вказану скаргу Рівненська митниця 05.05.2023 повідомила наступне: "Відповідно до частини 6 статті 269 Митного кодексу України, якщо товари, транспортні засоби комерційного призначення, оформлені за декларацією для вивезення за межі митної території України, не перетнули державний кордон України протягом 180 днів, митний орган визнає цю митну декларацію недійсною. Зазначений строк може бути зменшений за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи;

- станом на 02.05.2023 жодних звернень від ТзОВ "Агро-Консалт АВ" (продавець товару) та ФОП Колоненко Є.А. (митний брокер) щодо визнання недійсною вище вказану митну декларацію не надходило. Вказане свідчить про те, що відповідачем було вжито всіх заходів щодо відкликання митної декларації та вивантаження авто, хоча такі дії не входили до її обов`язків, передбачених договором транспортного експедирування. Отже, відповідач не є особою, яка несе відповідальність за простій транспорту, таким чином, вина відповідача відсутня. Посилання позивача на дії відповідача у межах виконання інших договорів не стосуються обставин справи та спірних правовідносин так як не відносяться до предмету спору предмету спору.

Від третьої особи-3 засобами електронного зв`язку надійшли пояснення у справі (вх. суду № 40396/23 від 11.08.2023), в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалт АВ" просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- ТОВ "Агро-Консалт АВ" в повному обсязі виконало зобов`язання перед покупцем SETTI Sp. z.о.о. (Poland). Жодних зволікань від ТОВ "Агро-Консалт АВ" щодо навантаження товару на транспортний засіб перевізника та проведення оформлення товару в режимі експорту не було. Дані доводи засвідчуються оформленою і зареєстрованою митною декларацією 23UA204020014225U1 та CMR від 07.04.2023;

- згідно з договором від 12.01.2023 право власності на товар до покупця SETTI Sp. z.о.о. (Poland) переходить з моменту завантаження на борт автомобіля згідно з правилами Інкотермс за умовою поставки FCA с. Озерко. Отже, у зв`язку з виконанням з виконанням в повному обсязі ТОВ "Агро-Консалт АВ" своїх зобов`язань, надалі всі права та ризики на товар перейшли до покупця SETTI Sp. z.о.о. (Poland);

- ТОВ "Агро-Консалт АВ" зазначає, що у товариства з позивачем і відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини;

- ТОВ "Агро-Консалт АВ" не несе відповідальність за ризики у діяльності позивача та відповідача, за рішення прийнятого урядом Польщі про заборону експорту сільськогосподарської продукції. Водночас, ТОВ "Агро-Консалт АВ" наголошує, що перевізник не здійснював спроби перетнути кордон України та Польщі, оскільки постійно перебував на автостоянці в с. Ільпінь, вул. Залізнична 1, Здолбунівського району (нині Рівненського району), Рівненської області з моменту замитнення вантажу, що засвідчується наданими чеками за стоянку за 35 днів (зазначено в чеку ФОП Денисюка І.В. від 26.04.2023 автостоянка за 17 днів, тобто за період стоянки з 08.04.2023 до 26.04.2023. Зазначено в чеку ФОП Денисюка І.В. від 15.05.2023 автостоянка за 18 днів, тобто за період стоянки з 27.04.2023 до 15.06.2023. Таким чином, чеками ФОП Денисюка І.В про стоянку автомобіля перевізника ТОВ "Маямі Транс Груп" в період з 08.04.2023 по 15.05.2023 стверджується про перебування автомобіля, перевізника на автостоянці в с. Ільпінь, вул. Залізнична 1, Здолбунівського району (нині Рівненського району), Рівненської області і спростовується завідомо неправдиві відомості в акті простою від 09.05.2023 ТОВ "Маямі Транс Груп" про перебування автомобіля перевізника у пункті пропуску Ягодин. Таким чином, у перевізника було 7 днів для перетину кордону України з Польщею до заборони експорту, однак перевізник навіть не виїжджав на кордон з вантажем для спроби його перетину. Відтак, перевізник не проявив розумну обачливість, а діяв на власний ризик з метою отримання максимального прибутку;

- збитки від власної необачливої діяльності не можуть перекладатися на третіх осіб, отже, жодних фактів простою з вини ТОВ "Агро-Консалт АВ" немає.

Від позивача засобами електронного зв`язку та поштовим зв`язком надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 41689/23 від 16.08.2023; вх. суду №42307/23 від 21.08.2023), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а також Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" дозволяють експедитору для виконання договору транспортного експедирування укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу. З укладеного між позивачем та відповідачем договору-заявки про організацію перевезення товару автомобільним транспортом № 12/04 від 04.04.2023 (далі - договір) вбачається, що відповідач від власного імені уклала договір із позивачем;

- зі змісту договору вбачається, що обов`язки експедитора в договорі покладені на позивача, а відповідач, хоч і іменується в договорі як "Експедитор", уклала договір від власного імені, у зв`язку з чим у правовідносинах, які виникли між сторонами за договором, відповідач фактично виступає в ролі клієнта по відношенню до позивача, оскільки договір укладений від власного імені і в ньому не вказано, що відповідач діє в інтересах третьої особи, яка є вантажовідправником або вантажоодержувачем. Позивач, в свою чергу, по відношенню до відповідача, є експедитором. Пунктами 1 та 2 договору сторони погодили, що нормативний простій становить 48 годин. Наднормативний простій оплачується винною стороною в розмірі 50 євро за кожну розпочату добу простою. Таким чином, умовами укладеного договору була передбачена відповідальність відповідача у разі виникнення наднормативного простою транспортного засобу, залученого позивачем;

- у відповідності до пункту 1 статті 12 Конвенції, відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж у вантажній накладній. За статтею 14 Конвенції, якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12. З наданих позивачем документів вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача за наданням відповідних інструкцій, скасування митної декларації, однак відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на уникнення простою. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що посилання відповідача на те, що простій транспортного засобу стався не з її вини, а у зв`язку прийняттям Республікою Польща рішення про заборону ввезення на її територію сільськогосподарської продукції з України, є безпідставними, оскільки саме відповідач зобов`язана згідно з чинним законодавством вживати дії, та давати вказівки задля належного виконання перевізником умов договору;

- безпідставними є твердження відповідача про те, що позивачем не доведено факту того, що йому було відмовлено у переміщенні вантажу через митний кордон України, оскільки зазначені обставини підтверджуються самим відповідачем, в тому числі і документами, наданими нею разом із відзивом. Безпосередньо у відзиві відповідач сама вказує про те, що зверталась до Рівненської митниці зі скаргою, у якій посилалась на те, що з 15.04.2023 Республікою Польща була введена заборона на експорт продукції;

- відповідач не заперечує факту наявності заборони на імпорт сільськогосподарської продукції з території України до Республіки Польща, посилання відповідача на недоведеність того факту, що завантажений транспортний засіб не був пропущений через державний кордон України є безпідставними. Зазначені доводи спростовуються також поданими разом із позовом документами, які підтверджують, що 01.06.2023 між позивачем та відповідачем був укладений новий договір-заявка № 1, за умовами якого позивач зобов`язувалась повернути відповідачу вантаж у зв`язку з припиненням експорту до Польщі з автостоянки в с. Ільпінь на місце завантаження згідно договору-заявки № 12/04 від 04.04.2023;

- відповідачем не надано копії договору транспортного експедирування (або іншого договору), укладеного між ним та польською компанією SETTI Sp. z.о.о., яка, як стверджує відповідач, є його клієнтом та вантажоодержувачем. Зазначений договір повинен містити конкретні права та обов`язки, покладені на відповідача вищезазначеною юридичною особою. Проте відповідач, посилаючись на наявність в нього правовідносин із вказаною особою, з невідомих причин не надає до суду копії договору. У зв`язку із чим позивач також звернувся до суду з клопотанням про витребування такого договору у відповідача для дослідження в суді;

- щодо доводів відповідача з приводу того, що відповідно до укладеного між ФОП Роговим А.І. та ТОВ "Маямі Транс Груп", обов`язок вживати заходів з розблокування і проходження вантажу при затриманні вантажу митними органами покладено саме на ФОП Рогова А.І., слід зазначити, що вони також є безпідставними, оскільки не можуть звільняти відповідача від відповідальності за невиконання її договірних зобов`язань, а також зобов`язань, визначених чинним законодавством. Зокрема, відповідно до договору транспортної експедиції організації автомобільних перевезень вантажів від 04.01.2021, який укладений між ФОП Роговим А.І. та ТОВ "Маямі Транс Груп", ФОП Рогов А.І. с експедитором у відносинах з ТОВ "Маямі Транс Груп", яке є перевізником за договором. Згідно з умовами зазначеного договору, ним врегульовані взаємовідносини між вищевказаними двома суб`єктами господарювання. Відповідач не є стороною цього договору, і його умови не звільняють відповідача від виконання обов`язків за договором, укладеним з позивачем, а також передбачених законодавством;

- щодо тверджень відповідача стосовно того, що вона не мала можливості відкликати або скасувати митну декларацію і виконання митних формальностей покладено на ТОВ "Агро-Консалт АВ", позивач зазначає, що, як зазначає сам відповідач, перевезення товару здійснювалось за умовами Інкотермс РСА, згідно з якими відповідальність з вантажовідправника знімається в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. Зазначені твердження підтверджуються також поясненнями, які надійшли до суду від ТОВ "Агро-Консалт АВ", згідно з якими останнє повідомляє про те, що згідно з договором від 12.01.2023 право власності на товар до покупця SETTI Sp. z.о.о. (Poland) переходить з моменту завантаження на борт автомобіля згідно правил Інкотермс за умовою поставки FСА с. Озерко. Відповідно до правил Інкотермс термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці;

- саме відповідач, як особа, яка надавала SETTI Sp. z.о.о. експедиторські послуги, зобов`язаний був надавати позивачу вказівки та інструкції щодо подальшої долі вантажу.

Також, до відповіді на відзив на позовну заяву позивачем додано заяву про поновлення строку для подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи, в якій він просить суд поновити строк на подачу доказу та долучити до матеріалів справи відповідь Рівненської митниці Державної митної служби України на адвокатський запит.

Від третьої особи-1 надійшли пояснення у справі (вх. суду № 43143/23 від 25.08.2023), в яких Фізична особа-підприємець Рогов Анатолій Іванович просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- 20.04.2023 адміністратором електронної черги була скасована черга автомобіля марки Mercedes-Benz, з д.н.з. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 на перетин кордону із Республікою Польща. У зв`язку із цим ФОП Рогов А.І. звернувся до позивача за отриманням подальших інструкцій від відповідача, оскільки замовником перевезення була саме відповідач. Позивач намагалась отримати у відповідача будь-які інструкції щодо подальших дій з вантажем, оскільки самостійно анулювати митну декларацію та повернути вантаж не могла. На запити та претензії позивача відповідачем повідомлялось про те, що сторони зовнішньоекономічної діяльності, а саме: SETTI Sp. z.о.о. (імпортер і власник товару) та ТОВ "Агро-консалт АВ" (експортер) проводять консультації про умови і можливості вирішення цього питання. Фактично простій стався через відповідача, оскільки останній тривалий час не надавав будь-яких інструкцій та не вчиняв жодних дій, спрямованих на врегулювання ситуації, яка склалася;

- посилання відповідача у поданому відзиві на те, що умовами укладеного між ФОП Роговим А.І. та ТОВ "Маямі Транс Груп" договору транспортної експедиції організації автомобільних перевезень вантажів від 04.01.2021 передбачений обов`язок третьої особи вживати заходів з розблокування і проходження вантажу при затриманні вантажу митними органами є безпідставними з огляду на те, що за умовами укладеного договору-заявки № 56 ФОП Рогов А.І. зобов`язувався організувати доставку вантажу до місця призначення, шляхом надання транспортного засобу, придатного для перевезення обумовленого вантажу та маючого ліцензію на здійснення таких вантажних перевезень. Тобто, згідно з договором із позивачем ФОП Рогов А.І. зобов`язувався лише надати придатний для перевезення транспортний засіб;

- оскільки ФОП Рогов А.І. не є представником ані відправника, ані одержувача вантажу, не є митним брокером, він не мав жодної можливості вчиняти дії спрямовані на розпорядження вантажем, або дати вказівку перевізнику щодо повернення вантажу, оскільки таким правом наділений власник вантажу або особа, яка представляє його інтереси. В даному випадку, особою, яка наділена право вчиняти дії щодо вантажу, була саме відповідач, оскільки вантаж належав юридичній особі, якій відповідач надала експедиторські послуги. Зокрема, перевезення здійснювалось на підставі договору-заявки про організацію перевезення товару автомобільним транспортом № 12/04 від 04.04.2023 (далі - договір-заявка № 12/04), за умовами якого позивач зобов`язувалась надати на користь відповідача експедиторські послуги з перевезення вантажу. В свою чергу відповідач, діяла як експедитор від власного імені в інтересах польської компанії SETTI Sp. z.о.о. Згідно з митною декларацією, перевезення товару здійснювалось за умовами Інкотермс FСА. Відповідно до правил Інкотермс термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці;

- саме відповідач, як особа, яка надавала SETTI Sp. z.о.о. експедиторські послуги, зобов`язаний був надавати позивачу вказівки та інструкції щодо подальшої долі вантажу. Зазначені твердження підтверджуються також поясненнями, які надійшли до суду від ТОВ "Агро-консалт АВ", згідно з якими останнє повідомляє про те, що згідно з договором від 12.01.2023 право власності на товар до покупця SETTI Sp. z.о.о. переходить з моменту завантаження на борт автомобіля згідно правил Інкотермс за умовою поставки FСА с. Озерко. Крім цього, аналогічні ситуації з відповідачем виникали і щодо інших договорів перевезення, за якими отримувачем вантажу також була польська компанія SETTI Sp. z.о.о., і у відповідача не виникало жодних проблем з анулюванням митної декларації та наданням вказівок перевізнику щодо повернення вантажу вантажовідправнику. Враховуючи вищенаведене, третя особа-1 вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

Від третьої особи-2 надійшли пояснення у справі (вх. суду № 43140/23 від 25.08.2023), в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- 20.04.2023 адміністратором електронної черги була скасована черга автомобіля марки Mercedes-Benz, з д.н.з. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 на перетин кордону із Республікою Польща;

- 25.04.2023 перевізник, ТОВ "Маямі Транс Груп", направляла заяву про визнання недійсною митної декларації та листа на адресу в.о. начальника Рівненської митниці Козлинець І.П. від 25.04.2023, проте заява не була задоволена. Товариство через позивача намагалось отримати у відповідача будь-які інструкції щодо подальших дій з вантажем, оскільки самостійно анулювати митну декларацію та повернути вантаж не могло. Разом з цим відповідачем повідомлялось про те, що сторони зовнішньоекономічної діяльності, а саме: SETTI Sp. z.о.о. (імпортер і власник товару) та ТОВ "Агро-консалт АВ" (експортер) проводять консультації про умови і можливості вирішення цього питання. Фактично простій стався через відповідача, оскільки останній тривалий час не надавав будь-яких інструкцій та не вчиняв жодних дій, спрямованих на врегулювання ситуації, яка склалася;

- перевезення здійснювалось на підставі договору-заявки про організацію перевезення товару автомобільним транспортом № 12/04 від 04.04.2023 (далі - договір-заявка № 12/04), за умовами якого позивач зобов`язувалась надати на користь відповідача експедиторські послуги з перевезення вантажу. В свою чергу відповідач, діяла як експедитор від власного імені в інтересах польської компанії SETTI Sp. z.о.о. Згідно змитною декларацією, перевезення товару здійснювалось за умовами Інкотермс FСА. Відповідно до правил Інкотермс термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці;

- право розпоряджатися товаром перейшло до SETTI Sp. z.о.о. з моменту завантаження товару. Таким чином, твердження відповідача щодо того, що вона не мала можливості відкликати або скасувати митну декларацію, оскільки виконання митних формальностей покладено на ТОВ "Агро-Консалт АВ" третя особа-2 вважає безпідставними, так як з укладеного між позивачем та відповідачем договору-заявки про організацію перевезення товару автомобільним транспортом № 12/04 від 04.04.2023 (далі - договір) вбачається, що відповідач від власного імені уклала договір із позивачем. При цьому, зі змісту договору вбачається, що обов`язки експедитора в договорі покладені на позивача, а відповідач, хоч і іменується в договорі як "Експедитор", уклала договір від власного імені, у зв`язку з чим у правовідносинах, які виникли між сторонами за договором відповідач фактично виступає у ролі клієнта по відношенню до позивача, оскільки договір укладений від її власного імені і в ньому не вказано, що відповідач діє в інтересах третьої особи, яка є вантажовідправником або вантажоодержувачем. Позивач, в свою чергу, по відношенню до відповідача, є експедитором;

- саме відповідач, як особа, яка надавала SETTI Sp. z.о.о. експедиторські послуги, зобов`язаний був надавати позивачу вказівки та Інструкції щодо подальшої долі вантажу. Зазначені твердження підтверджуються також поясненнями, які надійшли до суду від ТОВ "Агро-Консалт АВ", згідно з якими останнє повідомляє про те, що згідно з договором від 12.01.2023 право власності на товар до покупця SETTI Sp. z.о.о. переходить з моменту завантаження на борт автомобіля згідно правил Інкотермс за умовою поставки FСА с. Озерко;

- Товариство не вперше співпрацює із позивачем та відповідачем, і в аналогічних правовідносинах, які виникали за іншими договорами, відповідач давала відповідні вказівки щодо повернення вантажу, у зв`язку із забороною ввезення сільськогосподарської продукції до Польщі. Зокрема, 11.04.2023 Товариством здійснювалось перевезення вантажу згідно з СМR № 827512. Перевезення здійснювалось також на умовах FСА. Отримувачем вантажу також була таж сама компанія SETTI Sp. z.о.о.;

- у зв`язку із введенням заборони на ввезення сільськогосподарської продукції на територію Польщі, ФОП Бульбою Л.А. було направлено на адресу відповідача претензію від 18.04.2023 № 18-04-1, у якій позивач також вимагала анулювати митну декларацію та вивантажити авто, у зв`язку із неможливістю виконання заявки на перевезення, яка була задоволена відповідачем;

- 21.04.2023 ФОП Бульба Л.А. виставила відповідачу рахунок № 6-15 за транспортно-експедиторські послуги: Світловодськ-Київ - Київ-Світловодськ, автомобіль НОМЕР_6 / НОМЕР_7 на суму 15 000 грн. 00 коп., 25.04.2023 відповідач оплатила зазначений рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією № 1271, а вантаж був повернутий вантажовідправнику. Враховуючи вищенаведене, Товариство вважає безпідставними посилання на відсутність у відповідача повноважень скасувати митну декларацію та надавати вказівки щодо повернення вантажу. У зв`язку із цим Товариство вважає, що позовні вимоги позивача мають бути задоволені, оскільки простій стався саме через бездіяльність відповідача;

- третя особа-2 вважає за необхідне заперечити доводи ТОВ "Агро-Консалт АВ" стосовно того, що перевізник не здійснював спроби перетнути кордон України та Польщі, оскільки постійно перебував на автостоянці в с. Ільпінь, вул. Залізнична 1, Здолбунівського району Рівненської області. Зокрема, з поданих позивачем разом з позовом документів вбачається, що 07.04.2023 о 18:56 годині автомобіль, який перевозив вантаж, став в електронну чергу. Оскільки не було запиту щодо в`їзду автомобіля на кордон від Укртрансбезпеки, автомобіль Товариства не міг в`їхати на перетин кордону та вимушений був очікувати, перебуваючи в електронній черзі на перетин кордону;

- 20.04.2023 черга була скасована адміністратором, у зв`язку з чим автомобіль з вантажем не зміг перетнути кордон, адже без відповідного запиту Укртрансбезпеки автомобіль з вантажем не може в`їхати на митний пост та перетнути кордон.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 43474/23 від 28.08.2023), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- посилання позивача на те, що він виступав клієнтом по відношенню до експедитору є безпідставними з огляду на наступне. Договір-заявка про організацію перевезення товару автомобільним автотранспортом № 12/04 від 04.04.2023 укладено у редакції, запропонованій позивачем. Обидві сторони у цьому договорі іменуються "Експедитор". З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що під час перевезення вантажу з с. Озерко (Україна, Здолбунівський район Рівненської області) до місця призначення у Республіці Польща ФОП Агафонова В.В., ФОП Бульба Л.А. та ФОП Рогов А.І. виступали експедиторами, вантажовідправником, експортером та декларантом було ТОВ "Агро-Консалт АВ": уповноважена особа декларанта - Колоненко Є.А., вантажоодержувачем - SETTI Sp. z.о.о., перевізником - ТОВ "Маямі Транс Груп";

- договором транспортної експедиції організації автомобільних перевезень вантажів 04/01/2021 обов`язок митного оформлення вантажу, завантаження/розвантаження, а також вжиття заходів проходження вантажу при затримці його митними органами покладено на експедитора ФОП Рогова А.І.;

- не заслуговують на увагу посилання позивача на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956;

- у відповіді на відзив позивач вказує, що згідно з Конвенцією, відповідач виступає відправником вантажу, з чим відповідач не погоджується та зазначає, що в договорі-заявці про організацію перевезення товару автомобільним автотранспортом № 12/04 від 04.04.2023 відповідач не вказаний як вантажовідправник, а є експедитором. Відправником вантажу відповідно до міжнародної автомобільної накладної СМR та митної декларації форми МД-2 23UA204020014225U1 є ТОВ "Агро Консалт АВ", крім того, відповідач не має жодних правовідносин з відправником вантажу. Отже, доводи позивача є безпідставними, та такими, що ґрунтуються на вільному тлумаченні норм законодавства України та умов договору-заявки № 12/04 від 04.04.2023;

- як вказано у позовній заяві, з метою виконання умов договору-заявки № 12/04 між позивачем та фізичною особою-підприємцем Роговим А.І. був укладений договір-заявка №56 на транспортне експедирування автомобільним транспортом від 04.04.2023. В свою чергу ФОП Рогов А.І. на підставі договору транспортної експедиції організації автомобільних перевезень вантажів від 04.01.2021 та Заявки на транспортно-експедиторське перевезення вантажу в міжнародному напрямку № 04-04 залучив до виконання договору-заявки № 56 у якості перевізника ТОВ "Маямі Транс Груп";

- як вбачається з матеріалів справи, позивач залучила до виконання договору № 12/04 від 04.04.2023 експедитора ФОП Рогова А.І., який у свою чергу залучив перевізника ТОВ "Маямі Транс Груп", тобто, позивач не здійснювала перевезення вантажу власним автомобільним транспортом, а тому не несла жодних витрат, пов`язаних з його простоєм. Також позивачем не здійснювалось відшкодування простою транспортного засобу перевізнику ТОВ "Маямі Транс Груп" або експедитору ФОП Рогову А.І.

Проаналізувавши подані сторонами заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов до слідуючих висновків.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 6 статті 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд вбачає підстави для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також доцільність початку розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, брати участь у судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 14.09.2023 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 28.09.2023.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Слід наголосити, що у пункті 4 резолютивної частини ухвали суду від 14.09.2023 судом було викликано представників учасників справи в судове засідання 28.09.2023, визнавши їх явку обов`язковою.

У підготовче засідання 28.09.2023 з`явився представник відповідача; представники позивача та третіх осіб-1,2,3 у вказане засідання не з`явилися, причин нез`явлення суду не повідомили, будь-яких клопотань від позивача та третіх осіб до суду не надходило. При цьому, суд відзначає, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про день, час та місце вказаного судового засідання, що вбачається з наявних в матеріалах справи Довідок про доставку електронних листі, з яких вбачається, що ухвала суду від 14.09.2023 була доставлена до електронних скриньок позивача та третіх осіб-1,2,3 - 14.09.2023 (а.с.47-51). Крім того, треті особи-1,2,3 додатково були повідомлені судом про зміст ухвали суду 14.09.2023, шляхом передачі телефонограми, яка була отримана представниками третіх осіб-1,2,3 - 20.09.2023 (а.с.52 у томі 2), отже завчасно.

З приводу належного повідомлення позивача суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою позивача є bulba.ludok@ukr.net (а.с.127).

Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою позивача, або перестала працювати, позивачем не надано.

Крім того, суд виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у позовній заяві, то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала суду від 14.09.2023 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, зокрема, позивачу:

1) на електронну пошту bulba.ludok@ukr.net, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та самим позивачем у позовній заяві;

2) на електронну пошту представника позивача (адвоката Герасько М.Г.) - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена самим позивачем у позовній заяві;

3) на електронну пошту представника позивача (адвоката Герасько М.Г.) - ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зазначена самим позивачем у позовній заяві.

Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідки про доставку електронного листа, якими підтверджується, що ухвала суду від 14.09.2023 була доставлена позивачу:

1) на електронну пошту bulba.ludok@ukr.net, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та самим позивачем у позовній заяві - 14.09.2023 (а.с.47 у томі 2);

2) на електронну пошту представника позивача (адвоката Герасько М.Г.) - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена самим позивачем у позовній заяві - 14.09.2023 (а.с.48 у томі 2);

3) на електронну пошту представника позивача (адвоката Герасько М.Г.) - ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зазначена самим позивачем у позовній заяві - 14.09.2023 (а.с.48 у томі 2).

Таким чином, датою вручення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2023 позивачу є 14.09.2023, оскільки за змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, позивач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 14.09.2023 отримав ухвалу суду від 14.09.2023, що підтверджується вказаними вище Довідками про доставку електронного листа на електронну пошту позивача (а.с.47-48 у томі 2).

Судом також враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вказане, позивач був належним чином та завчасно повідомлений про день, час та місце проведення підготовчого засідання у справі, що розглядається, - 14.09.2023, оскільки ухвалу суду отримав 14.09.2023, отже більше, ніж за 5 днів до судового засідання.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 14.09.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113461871) надіслано судом 14.09.2023, зареєстровано в реєстрі 15.09.2023 та оприлюднено 19.09.2023, тобто також завчасно. Отже у позивача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2023 по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Більше того, у даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення позивача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з позивачем.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Суд відзначає, що відповідно до частин 1, 2, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Враховуючи вказане, суд відзначає, що в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 14.09.2023 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 28.09.2023.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Слід наголосити, що у пункті 4 резолютивної частини ухвали суду від 14.09.2023 судом було викликано представників учасників справи в судове засідання 28.09.2023, визнавши їх явку обов`язковою.

У підготовче засідання 28.09.2023 з`явився представник відповідача; представники позивача та третіх осіб-1,2,3 у вказане засідання не з`явилися, причин нез`явлення суду не повідомили, будь-яких клопотань від позивача та третіх осіб до суду не надходило.

З приводу належного повідомлення позивача суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою позивача є bulba.ludok@ukr.net (а.с.127).

Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою позивача, або перестала працювати, позивачем не надано.

Крім того, суд виходить з того, якщо учасник справи надав суду електронну адресу, зазначивши її у позовній заяві, то слід припустити, що учасник справи бажає/не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на зазначене, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала суду від 14.09.2023 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, зокрема, позивачу:

1) на електронну пошту bulba.ludok@ukr.net, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та самим позивачем у позовній заяві;

2) на електронну пошту представника позивача (адвоката Герасько М.Г.) - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена самим позивачем у позовній заяві;

3) на електронну пошту представника позивача (адвоката Герасько М.Г.) - ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зазначена самим позивачем у позовній заяві.

Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідки про доставку електронного листа, якими підтверджується, що ухвала суду від 14.09.2023 була доставлена позивачу:

1) на електронну пошту bulba.ludok@ukr.net, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та самим позивачем у позовній заяві - 14.09.2023 (а.с.47 у томі 2);

2) на електронну пошту представника позивача (адвоката Герасько М.Г.) - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена самим позивачем у позовній заяві - 14.09.2023 (а.с.48 у томі 2);

3) на електронну пошту представника позивача (адвоката Герасько М.Г.) - ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зазначена самим позивачем у позовній заяві - 14.09.2023 (а.с.48 у томі 2).

Таким чином, датою вручення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2023 позивачу є 14.09.2023, оскільки за змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, позивач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 14.09.2023 отримав ухвалу суду від 14.09.2023, що підтверджується вказаними вище Довідками про доставку електронного листа на електронну пошту позивача (а.с.47-48 у томі 2).

Судом також враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вказане, позивач був належним чином та завчасно повідомлений про день, час та місце проведення підготовчого засідання у справі, що розглядається, - 14.09.2023, оскільки ухвалу суду отримав 14.09.2023, отже більше, ніж за 5 днів до судового засідання.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 14.09.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113461871) надіслано судом 14.09.2023, зареєстровано в реєстрі 15.09.2023 та оприлюднено 19.09.2023, тобто також завчасно. Отже у позивача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2023 по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Більше того, у даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення позивача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з позивачем.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Суд відзначає, що відповідно до частин 1, 2, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Враховуючи вказане, суд відзначає, що в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Як було встановлено судом вище, ухвалою суду від 14.09.2023 судом було викликано, зокрема, позивача (представника позивача) в судове засідання 28.09.2023, визнавши його явку обов`язковою.

Господарський суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Під час аналізу обставин у даній справі, суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 по справі № 910/8816/19, в якій наведено такий аналіз норм статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а також механізм її застосування:

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Водночас частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Разом з тим частиною 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.

Разом з тим частина 4 статті 202, пункт 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

В даному випадку (як і справі № 910/8816/19, що розглядалась Верховним Судом за аналогічних обставин) судом встановлено, що позивач не забезпечив явку уповноваженого представника 28.09.2023; не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, тому суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених частиною 4 статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову без розгляду.

Аналогічних правових висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, у якій відійшла від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 № 904/11194/15.

Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 виклала висновок щодо застосування норми пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть, у тих випадках, коли його явка визнана судом необов`язковою і наслідки неявки не роз`яснювалися.

Окрім того, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність залишення позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 по справі №910/10593/20, від 23.03.2021 по справі № 916/1873/20, від 21.07.2021 по справі №915/617/20.

Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Саме до наведених вище правових висновків дійшов Верховний суд у складі Об`єднаної палати касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі №905/458/21 (пункти 8.2- 8.7).

Також, у постанові Верховний суд у складі Об`єднаної палати касаційного господарського суду постанові від 18.11.2022 по справі № 905/458/21 наведено наступний аналіз наслідків неявки позивача в судове засідання.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:

1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Тобто у положеннях частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене, повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

Отже, норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості. Подібні висновки викладанні Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі №905/458/21.

Окремо суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 18.11.2022 по справі № 905/458/21) зазначає, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

При цьому, суд відзначає, що Верховним Судом (у складі Касаційного цивільного суду та Касаційного адміністративного суду) щодо питань застосування норм Цивільного процесуального кодексу України та сформовано правову позицію щодо неможливості залишення позову без розгляду, у зв`язку з неявкою представника позивача у судове засідання на стадії підготовчого провадження.

В той же час, у зв`язку з різною практикою застосування Верховним Судом положень процесуальних кодексів щодо можливості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження (з причин, зокрема, неявки позивача у судове засідання), справу №757/54510/17-ц було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак, в ухвалі суду від 13.07.2021 по справі № 757/54510/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд. Ухвала мотивована, зокрема, наступним:

- під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожими є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;

- порядок здійснення цивільного та господарського судочинства встановлений різними процесуальними кодексами;

- вказані в ухвалі про передачу до Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм процесуального права при залишенні позову без розгляду залежно від стадії судового розгляду регулюються різними процесуальними кодексами, що не тільки виключає можливість визнання таких правовідносин подібними, але і спростовує наведені колегією суддів Касаційного цивільного суду твердження щодо необхідності та можливості відповідної уніфікації вказаних висновків різних судів щодо застосування різних норм процесуального права.

Враховуючи вказані вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, господарський суд у даній справі керується саме правовими висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду (щодо питань застосування Господарського процесуального кодексу України) щодо можливості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження (з причин, зокрема, неявки позивача у судове засідання).

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду, у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення позову без розгляду.

Отже, питання щодо повернення сплаченого під час подання позовної заяви судового збору може бути вирішене судом після звернення позивача із відповідним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 182, 226, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Бульби Людмили Анатоліївни до Фізичної особи-підприємця Агафонової Валентини Володимирівни, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця Рогова Анатолія Івановича, за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп", та за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалт АВ", про стягнення штрафу за понаднормовий простій транспортного засобу у загальному розмірі 112 063 грн. 00 коп. - залишити без розгляду.

Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Бульбі Людмилі Анатоліївні, що після усунення обставин, що зумовили залишення позовної заяви без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 28.09.2023.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 29.09.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко

Дата ухвалення рішення28.09.2023
Оприлюднено02.10.2023
Номер документу113812782
СудочинствоГосподарське
Сутьстягнення штрафу за понаднормовий простій транспортного засобу у загальному розмірі 112 063 грн. 00 коп.

Судовий реєстр по справі —904/3690/23

Ухвала від 28.09.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 14.09.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 17.07.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні