Рішення

від 19.09.2023 по справі 906/1227/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1227/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

при секретарі судового засідання: Руденко Н.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Манзій П.П., довіреність №01Др-2-0123 від 02.01.2023 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: Лук`янець Л.О., ордер серія АМ №1034595 від 20.10.2022;

від третьої особи на стороні відповідача: Луцюк В.В., ордер серія АІ №1431252 (в

режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (м.Житомир)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пежо Сітроен Україна" (м.Київ)

про стягнення 1237496,81грн.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" 1237496,81грн, з яких: 945972,00грн попередньої оплати за товар, 43913,40грн пені, 28145,91грн 3% річних та 219465,50грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на те, що на виконання умов договору поставки товару №13А430-18874-21 від 20.03.2020 здійснив попередню оплату за товар, який відповідач не поставив, внаслідок чого позивач просить повернути суму попередньої оплати, а також сплатити штрафні санкції за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою суду від 23.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.01.2023.

В подальшому, розгляд справи у підготовчому судовому засіданні неодноразово відкладався.

21.02.2023 до суду від ТОВ "Союз Автомотів" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, представник відповідача у разі задоволення позовних вимог просила суд розстрочити виплату заборгованості та зменшити розмір пені на 99,9%. Також зазначила, що невиконання відповідачем умов договору було зумовлено обставинами, які не залежали від товариства; звернула увагу на порушення позивачем п.3.1.1 договору поставки в частині оплати авансових платежів (а.с.69-76).

У відповіді на відзив від 06.03.2023 позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.117-120).

Ухвалою від 14.03.2023 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1227/22 до судового розгляду по суті на 24.04.2023.

29.05.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про повернення справи до стадії підготовчого провадження, у зв`язку з отриманням відповідачем 29.05.2023 нових доказів, що будуть мати значення при ухваленні судового рішення по справі №906/1227/22.

Ухвалою від 19.06.2023 суд постановив перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі №906/1227/22; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пежо Сітроєн Україна"; розгляд справи у підготовчому засіданні призначити на 31.07.2023.

31.07.2023 на адресу суду від ТОВ "Пежо Сітроєн Україна" надійшло письмове пояснення, у якому третя особа частково підтримала позовні вимоги в частині стягнення з відповідача передоплати у розмірі 945 972,00грн; щодо стягнення пені, річних та інфляційних заперечила, у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, які мали вплив на можливість виконання зобов`язань відповідачем (а.с.216-218).

31.07.2023 представником відповідача подано контр-розрахунок штрафних санкцій (а.с.233-238).

Ухвалою господарського суду від 31.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1227/22 до судового розгляду по суті на 19.09.2023.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просила суд розстрочити сплату заборгованості строком на 12 місяців.

Представник третьої особи просив суд задовольнити позовні вимоги частково.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.03.2020 між ТОВ "Союз Автомотів" (постачальник/відповідач) та АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (покупець/позивач) укладено договір поставки №13А430-18874-21, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця автомобіль Peugeot Boxer FG L2H2, колір - білий, 2022 рв., кількість - 2 шт., сума з ПДВ (станом на 20.03.2020) - 1 463 780,00грн, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його згідно договору (а. с. 8-11).

Відповідно до п.1.2. договору, постачальник зобов`язався передати покупцеві товар у комплектності відповідно до додатку №1, що є невід`ємною частиною договору (а. с. 12-13).

Пунктом 1.5. договору визначено, що імпортером товару є ТОВ "Пежо Сітроен Україна", адреса: 04080, Україна, м. Київ, вул. Кирилівська, 60.

За п.2.1. договору передача товару здійснюється на складі постачальника за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 77. Сторони засвідчують даний факт шляхом підписання акту приймання-передачі товару, який є невід`ємною частиною договору та підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару в цей момент.

Згідно з п.2.2. договору строк поставки товару - до 15.12.2021 за умови оплати покупцем ціни товару згідно з п.3.1 договору.

Відповідно до п.3.1. договору загальна вартість товару становить 1463780,00грн з ПДВ; сторони домовились, що вартість (ціна) товару розраховується з врахуванням офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату укладання цього Договору, який становить 27,80 грн. за 1 дол. США.

За п.3.1.1, 3.1.2 договору покупець повинен сплатити за товар в такому порядку:

- 30% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в п.3.1 договору, що становить 439 134,00грн у строк не пізніше 10.10.2021;

- 70% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в п.3.1 договору, що становить 1 024 646,00грн покупець повинен сплатити у термін не пізніше 29.11.2021 у безготівковій формі на вказаний у договорі рахунок покупця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку - до виконання зобов`язань за договором та припинення відносин, пов`язаних з договором (п.6.4 договору).

Позивач виконав зобов`язання за договором та здійснив попередню оплату на загальну суму 945 972,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №9666 від 27.10.2021 на суму 415 014,00грн, №99 від 26.01.2022 на суму 523 778,10грн, №100 від 27.01.2022 на суму 7179,90грн (а.с.19-21).

Проте, не зважаючи на прийняті на себе зобов`язання за договором №13А430-18874-21 від 20.03.2020, відповідач не виконав обов`язок з поставки товару.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направляв вимогу про повернення коштів від 21.09.2022, вих. №43001-Пя-4674-0922, в якій повідомляв про розірвання договору та вимагав від відповідача повернути сплачені йому кошти у розмірі 945 972,00грн протягом 5 робочих днів з моменту отримання даної вимоги (а.с.19).

Станом на дату подання позовної заяви відповідач не поставив товар відповідно до умов договору; здійсненої позивачем передплати у сумі 945 972,00грн не повернув, що стало підставою для звернення за захистом порушеного права до суду.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У свою чергу, частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено вище, відповідно до умов договору поставки №13А-430-18874-21 від 20.03.2020 позивачем було здійснено передплату на загальну суму 945 972,00грн.

Умовами пункту 2.2 договору визначено строк поставки постачальником товару - до 15.12.2021 за умови оплати покупцем ціни товару згідно з п.3.1 договору.

Однак відповідач у встановлений договором строк взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару не виконав.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по поставці товару, позивач направив відповідачу вимогу вих.№43001-Пя-4674-0922 від 21.09.2022, у якій повідомив, що станом на 21.09.2022 умови договору не виконані, що обумовлює виникнення фактичних та правових підстав для розірвання договору від 20.03.2020 та вимагав повернути кошти на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 робочих днів з моменту отримання даної вимоги (а.с.23).

З матеріалів справи також вбачається, що листом від 20.01.2023 за №32 відповідач звертався до позивача з пропозицією про виконання умов договорів поставки в натурі, в якому пропонував на визначену в договорах суму, проте з меншою кількістю автомобілів; на визначену в договорах кількість автомобілів, проте з доплатою від АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" для ТОВ "Союз Автомотів" коштів, відповідно до збільшення ринкової вартості автомобілів (а.с.88-89).

У відповідь АТ "Волиньга" повідомило, що з метою мирного врегулювання спору товариство може погодитися щодо виконання договору поставки №13А-430-18874-21 від 20.03.2020 в натурі, шляхом поставки автомобіля Peugeot Boxer FG L2H2 (з урахуванням курсової різниці) в строк до 01.03.2023, а також повернення на рахунок товариства різниці сплачених авансів по договорах (лист №43001-Лв-1286-0223 від 13.02.2023 (а.с.90-91)).

Однак відповідач автомобіль не поставив та суму попередньої оплати позивачу не повернув.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17).

Тобто, у даному випадку, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника, як повернення суми попередньої оплати, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.

Проте, станом на час розгляду справи сума попередньої оплати відповідачем не повернута. Тоді як, в силу приписів ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на вищенаведені встановлені обставини справи, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" попередньої оплати в сумі 945 972,00грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 43 913,40грн пені, яка нарахована на підставі п.4.1 договору.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №904/4156/18 від 10 грудня 2019 року зроблено висновок про те, що можливість стягнення пені за неналежне виконання зобов`язань за договором має бути встановлена в договорі; строк нарахування пені сторонами може бути встановлений в договорі більше шести місяців; розмір пені в договорі може бути встановлено сторонами, проте, вона не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, відповідачу на суму попередньої оплати нараховано пеню в сумі 43 913,40грн за період з 16.12.2021 по 12.12.2022 (а.с.22).

За умовами абзацу 2 пункту 4.1 договору, постачальник, який прострочив виконання своїх грошових зобов`язань за договором на вимогу покупця зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни товару за кожен день прострочення (але не більше трьох відсотків ціни товару).

Однак за умовами договору, обов`язком постачальника є поставка покупцю товару. Умов щодо виконання постачальником грошових зобов`язань договір поставки №13А-430-18874-21 від 20.03.2020 не містить. Відповідальність постачальника за прострочення повернення суми попередньої оплати в порядку приписів ч.1 ст.547 ЦК України, сторонами не погоджувалась.

За викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 43 913,40грн заявлена безпідставно, тому суд у її задоволенні відмовляє.

Крім того, за порушення строків повернення суми попередньої оплати позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 28 145,91грн 3% річних та 219 465,50грн інфляційних за період з 16.12.2022 по 12.12.2022 (а.с.22).

У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат суд враховує наступне

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Направивши відповідачу листа вих.№43001-Пя-4674-0922 від 21.09.2022, позивач вимагав від ТОВ "Союз Автомотів" повернути кошти в розмірі 945 972,00грн протягом 5 робочих днів з моменту отримання даної вимоги (а.с.23).

Представник відповідача у поясненнях від 31.07.2023 підтвердила, що ТОВ "Союз Автомотів" отримав вимогу №43001-Пя-4674-0922 - 28.09.2022, також зазначила, що факт направлення повідомлень про повернення коштів, був предметом дослідження у інших аналогічних справах №906/1219/22 та №906/1226/22 за позовом АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" до ТОВ "Союз Автомотів" про стягнення грошових коштів.

Таким чином, відповідно до встановлених обставин та строків, відповідач мав повернути позивачу суму попередньої оплати в строк до 28.09.2022.

Отже, з урахуванням наведеного, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 5831,33грн та інфляційних втрат в сумі 30436,65грн за період з 29.09.2022 по 12.12.2022. Вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 22314,58грн та інфляційних втрат в сумі 189 028,85грн є безпідставними.

При цьому суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 червня 2020 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 по справі №918/631/19 вказала, що за змістом ст.509, 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Тобто правовідношення, в якому виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що 3 % річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 945 972,00грн попередньої оплати, 5 831,33грн 3% річних та 30 436,65грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 43 733,60грн, 3 % річних в сумі 22 314,58грн та інфляційних втрат в сумі 189 028,85грн суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що ж стосується клопотання відповідача про розстрочення виплати заборгованості, викладеного у відзиві на позовну заяву від 20.02.2023 суд зазначає наступне.

У судовому засіданні представником відповідача заявлено усне клопотання про розстрочку сплати заборгованості на 12 місяців.

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

В силу дії частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 статтею 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

У відповідності до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Клопотання відповідача про розстрочку заборгованості останній обґрунтовує тим, що відповідач є уповноваженим дилером третьої особи, що підтверджується дилерським договором, у зв`язку з чим діяльність товариства напряму залежить від діяльності постачальника-імпортера ТОВ "Пежо Сітроен Україна". Вказує, що постачальник (третя особа) своїм листом повідомила, зокрема, про примусове вилучення з перших днів війни представниками військових частин (ЗСУ, прикордонники, військові адміністрації та інші) понад 600 автомобілів і, що на даний момент неможливо ввезти в Україну та поставити нові автомобілі (замість відчужених у примусовому порядку) для виконання умов договорів поставки. Зазначає, що в числі тих 600 автомобілів, вилучених державою в особі ЗСУ, прикордонниками та військовими адміністраціями у третьої особи, були і автомобілі, постачання яких було передбачено договором. Тож невиконання взятих відповідачем вищезазначеним договором зобов`язань зумовлено невиконанням перед товариством відповідача зобов`язань згідно з умовами дилерського договору постачальником ТОВ "Пежо Сітроен Україна". Посилається на те, що відповідач виявився "заручником" обставин непереборної сили. Вказує, що в такий скрутний час відповідач не зупинив діяльність і з перших днів війни працював і працює безкоштовно на потреби держави, сприяє військовим у виконанні їхнього обов`язку із захисту нашої країни, зокрема, зусиллями працівників товариства організовано роботу станцій технічного обслуговування для ремонту пошкодженого в зоні бойових дій різного роду автотранспорту.

Також в судовому засіданні представник відповідача вказала, що до Господарського суду Житомирської області звернулися оператори газорозподільних систем із позовами про стягнення суми більш як дев`ять мільйонів, що суттєво ускладнює виконання відповідачем зобов`язань, а позивачем не надано доказів дійсного (фактичного) збитку та/або матеріальної шкоди від прострочення виконання відповідачем зобов`язань. Зазначала, що одночасне стягнення коштів у цій справі та інших справах вплине на можливість продовження здійснення господарської діяльності відповідачем та одержання позивачем та іншими контрагентами стягнутих сум.

Окрім того, в позивач заперечуючи прости розстрочки виконання рішення суду зазначив, що відстрочення або розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

24 лютого 2022 року в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжено, в тому числі і по теперішній час.

Суд приймає до уваги, що відповідач є уповноваженим дилером третьої особи і основним видом діяльності відповідача є продаж автомобілів. Третя особа це єдиний імпортер нових автомобілів Peugeot, Citroen. З 24 лютого 2022 року у третьої особи військовим командуванням, військовими адміністраціями було примусово вилучено значну кількість автомобілів, які перебували на території України. Ще 149 авто зникли з митно-складського складу Київської області, частина з них була пошкоджена/знищеними, частина перебуває в розшуку.

В межах вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду у даній справі суд не встановлює обставини виникнення розміру збитків у відповідача, однак враховує інші обставини, які об`єктивно вплинули на фінансовий стан відповідача та його неспроможність одномоментно розрахуватись з позивачем. Зокрема, суд приймає до уваги, що одержані від позивача кошти були відповідачем перераховані постачальнику-імпортеру автомобілів третій особі і відповідачу не повернуті.

Разом з тим суд наголошує на тому, що вирішуючи питання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду в першу чергу мають брати до уваги те, чи існують обставини (в розумінні частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України), що критично ускладнюють або роблять її неможливим.

З огляду на вищевказане суд бере до уваги факт виникнення у відповідача ряду невиконаних поставок, що в подальшому призвели до виникнення заборгованості (в тому числі і за правовідносинами з позивачем) пов`язаних з обставинами, що не залежать від нього (вилучення автомобілів, зупинення активної діяльності з продажу автомобілів зумовленою початком військової агресії рф), котрі в свою чергу призвели до негативних фінансових наслідків, - господарський суд бере до уваги доводи відповідача щодо того, що негайне виконання судових рішень може призвести до неплатоспроможності відповідача. В свою чергу суд враховує, що у випадку виникнення такої неплатоспроможності та як наслідок можливості припинення діяльності підприємства, це apriori може усунути виконання вказаного судового рішення, або ж зробити його неможливим (призвести до неотримання самим позивачем присуджених коштів з огляду на можливе припинення діяльності відповідача). Відтак суд приходить до висновку про існування обставин, в розумінні частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, а відтак в даній справі існують підстави для встановлення розстрочки виконання судового рішення.

Надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 7 жовтня 2003 року в справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

При вирішенні питання про надання розстрочки суд дотримується балансу інтересів як стягувача так і боржника, позаяк останній не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Товариство стягувача також знаходиться в складних економічних умовах. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

При цьому суд наголошує, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

У даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже розстрочення виконання рішення надає боржнику можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду на користь стягувача.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року в справі "Чижов проти України", заява №6962/02).

Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За встановлених вище обставин, суд прийшов до висновку, що заява відповідача про розстрочення виконання рішення підлягає частковому задоволенню та розстроченню виконання рішення суду в частині стягнення боргу в загальному розмірі 982 239,98грн на шість місяців (кожен платіж по - 163 706,00грн) шляхом сплати не пізніше 19 жовтня кожного місяця відповідної суми.

При цьому, судом приймається до уваги, що розстрочка виконання рішення суду надасть можливість стягувачу у нетривалий проміжок часу одержати виконання від боржника рішення суду без ускладнень, які можуть виникнути у разі погіршення фінансового становища боржника, що в свою чергу може призвести до ускладнення виконання рішення або ж до неможливості його виконання.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, Житомирська область, м.Житомир, вул.Київська, буд. 77; ідентифікаційний код 38623994) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Франка, буд.12; ідентифікаційний код 03339459)

- 945972,00грн в рахунок повернення попередньої оплати,

- 5831,33грн 3% річних,

- 30436,65грн інфляційних втрат,

- 14733,60грн витрат по сплаті судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 43913,40грн пені, 22314,58грн 3% річних та 189028,85грн інфляційних.

4. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2023 у справі №906/1227/22 на 6 місяців із встановленням для Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" наступних строків проведення розрахунків із Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз":

- до 19 жовтня 2023 року 163706,00грн;

- до 19 листопада 2023 року 163706,00грн;

- до 19 грудня 2023 року 163706,00грн;

- до 19 січня 2024 року 163706,00грн;

- до 19 лютого 2024 року 163706,00грн;

- до 19 березня 2024 року 163706,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 29.09.23

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу - через систему "Електронний суд";

3 - відповідачу на ел пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 та на ел. пошту представника: ІНФОРМАЦІЯ_2

4 - третій особі - ТОВ "Пежо Сітроен Україна" на ел. пошту: peugeot_feedback@800.com.ua; та представнику на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3