Ухвала

від 11.09.2023 по справі 910/1405/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

11.09.2023Справа № 910/1405/14 (910/1725/22)За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І.

до 1. Головного управління ДПС у місті Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України

2. Державної казначейської служби України

3. Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві

про стягнення 26 046 856,16 грн. та зобов`язання вчинити дії

в межах справи № 910/1405/14

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Колодяжний В.Є.

Представники учасників провадження: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/1405/14 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" про банкрутство.

Постановою Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Вершиніна А.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2017 ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І. до Головного управління ДПС у місті Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про стягнення 26 046 856,16 грн. та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І. до Головного управління ДПС у місті Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про стягнення 26 046 856,16 грн. та зобов`язання вчинити дії до розгляду в межах справи №910/1405/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначити підготовче засідання на 11.07.2022.

15.06.2022 до Господарського суду міста Києва від Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві надано відзив на позовну заяву, за змістом якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

27.06.2022 до канцелярії суду від Державної казначейської служби надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судове засідання, призначене на 11.07.2022, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 призначено підготовче засідання на 21.09.2022.

20.09.2022 до Господарського суду міста Києва від Головного управління ДПС у місті Києві надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 відкладено розгляд справи на 24.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 відкладено розгляд справи на 21.11.2022.

25.10.2022 до Господарського суду міста Києва від Головного управління ДПС у місті Києві надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 закрито підготовче провадження у справі №910/1405/14 (910/1725/22); призначено справу №910/1405/14 (910/1725/22) до розгляду по суті на 12.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 зупинено провадження у справі №910/1405/14 (910/1725/22) до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №803/1149/18; зобов`язано сторін повідомити господарський суд міста Києва про результати розгляду справи №803/1149/18 та надати відповідні докази.

До Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку із припиненням існуванням обставин, що зумовили зупинення провадження в даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 поновлено провадження у справі №910/1405/14 (910/1725/22); призначено розгляд справи по суті на 11.09.2023.

07.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві надійшли пояснення по справі з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №320/12137/20 від 13.04.2023, за змістом яких зазначили, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

07.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

В судове засідання 11.09.2023 з`явилися представник позивача, який просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі, та представники відповідачів 1 та 3, які подали пояснення, щодо розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні 11.09.2023 розглядалося клопотання позивача про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Вказане клопотання мотивовано тим, що наразі в провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №908/129/22 (908/1333/22) за позовом ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» до Державної податкової служби України (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу ГУ ДПС у Запорізькій області визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень контролюючого органу в межах справи про банкрутство ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика», оскільки, на думку позивача у вказаній справі розглядаються подібні правовідносини, то є необхідність зупинення провадження в даній справі.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку учасників провадження, присутніх в судовому засіданні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Спір у даній справі виник через несвоєчасне відшкодування суб`єктом владних повноважень бюджетної заборгованості з ПДВ, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з контролюючого органу пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України. В той же час, предметом розгляду у справі №908/129/22 (908/1333/22) є визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Тобто, подібність правовідносин полягає лише в тому, що відповідачами є податковий орган, проте предмети та підстави позовів є різними, за таких обставин суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі, оскільки даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 порушено провадження у справі № 910/1405/14 про банкрутство ТОВ «Хліб Інвестбуд», ухвалою від 23.06.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Хліб Інвестбуд», а постановою від 08.04.2015 у справі № 910/1405/14 ТОВ «Хліб Інвестбуд» визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону № 2343-XII.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у статті 7 КУзПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».

При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Отже, податкове правопорушення у зв`язку з простроченням податковим органом відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері бюджетного відшкодування ПДВ, тобто заборгованості держави щодо відшкодування платнику переплати з ПДВ, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 указала, що пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, як і стягнення інфляційних втрат і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. У цій справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних втрат та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі.

З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічні за змістом висновки зроблені Великою Палатою Верховного суду в постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки даний спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, то провадження у справі підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. ст.ст. 191, 231, 233, 234, 235, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

3. Закрити провадження у справі №910/1405/14 (910/1725/22) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І. до Головного управління ДПС у місті Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про стягнення 26 046 856,16 грн. та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 29.09.2023

Суддя А.В. Яковенко