Постанова

від 28.09.2023 по справі 904/3057/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3057/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Вронської Г. О., Кондратової І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Новікової Р.Г.

від 06.02.2023 (повний текст складено 13.02.2023)

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Новікової Р.Г.

від 20.02.2023 (повний текст складено 01.03.2023)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

від 27.06.2023 (повний текст складено 30.06.2023)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення суми боргу в розмірі 5 581 800 грн., 0,1% річних в розмірі 2 746,55 грн., інфляційної складової в розмірі 830 411,05 грн.

за участю представників:

від позивача: Дудко І.М.,

від відповідача: Серьогіна С.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Свеський насосний завод» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення боргу в розмірі 5 581 800 грн., 0,1% річних в розмірі 2 746, 55 грн., інфляційних втрат в розмірі 830 411,05 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару на підставі договору поставки №ПР/НХ-21564/НЮ від 26.10.2021 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 09.12.2021 до договору).

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

26.10.2021 між Приватним акціонерним товариством «Свеський насосний завод» як постачальником та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу "Служба організації та проведення закупівель" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" як покупцем був укладений договір поставки № ПР/НХ-21564/НЮ (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 договору предметом договору є поставка постачальником покупцю запасних частин до вантажних вагонів згідно зі специфікацією № 1 (додаток №1). Рік виготовлення - 2021. Найменування, кількість товару зазначені у специфікації №1 (додаток №1). Виробник товару - Приватне акціонерне товариство «Свеський насосний завод».

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума договору складає 5 639 130 грн. (з ПДВ).

Згідно з пунктами 6.1 - 6.6 договору постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації №1 (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року). Ціни на товар встановлюються в національній валюті України.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату за поставлений товар за фактом постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації постачальник протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу покупця, яка вказана в договорі у розділі "Реквізити сторін".

Якщо постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і, незалежно від причин такої не реєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк оплати за отримані покупцем товари починає свій перебіг з дня реєстрації постачальником податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням законодавства. Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з дня поставки товару. Сторони один раз на місяць складають акти звірок взаєморозрахунків.

В пункті 10.2 договору сторони встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Згідно з пунктом 1 підписаної сторонами додаткової угоди № 1 від 09.12.2021 до договору сторони узгодили зменшити ціну за одиницю товару та встановили, що загальна сума договору зменшується на 57330грн. (з ПДВ) та становитиме 5581800 грн. (з ПДВ).

Також сторони погодили викласти в новій редакції пункти 1.1, 1.2, 2.1, 5.2, 6.1 договору від 26.10.2021:

« 1.1 Предметом договору є поставка постачальником покупцю запасних частин до вантажних вагонів (далі - товар) згідно зі специфікацією №2 (додаток №2). Рік виготовлення - 2021.

1.2 Найменування, кількість товару зазначені у специфікації №2 (додаток №2).

2.1 Якість товару, який поставляється, повинна відповідати вимогам НД, які зазначені у специфікації №2 (додаток №2).

5.2 Загальна сума договору складає 5 581 800грн.00коп. з урахуванням ПДВ 20% - 930300грн.00коп.

6.1 Постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації №2 (додаток №2), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року).».

Відповідно до пунктів 2-4 додаткової угоди № 1 від 09.12.2021 до даної додаткової угоди додається специфікація № 2 (додаток № 2), яка є невід`ємною частиною договору від 26.10.2021 № ПР/НХ-21564/НЮ. З моменту підписання даної додаткової угоди № 1 специфікація № 1 (додаток №1) втрачає свою чинність. Інші умови вищевказаного договору, що не оговорені даною додатковою угодою, залишені без змін і сторони підтвердили за ними свої зобов`язання.

У специфікації № 2 до договору від 26.10.2021 сторони погодили найменування товару (кришка люка піввагона нова, габарит 1ВМ), його характеристики та кількість (525шт.), ціну за одиницю (8860грн. без ПДВ), суму поставки (5581800грн. з ПДВ).

В специфікації № 2 сторони також визначили, що товар постачається на склад покупця на умовах DDP (Інкотермс у редакції 2010 року) у ІІІ - IV кварталі 2021року.

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем по факту постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Листом №ИЗЕ/НГ-2-3/1213 від 09.12.2021 відповідач просив позивача здійснити постачання запасних частин до вантажних вагонів на суму 5 581 800грн. з ПДВ згідно з договором.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на суму 5 581 800 грн. згідно з підписаними сторонами видатковими накладними №0000765 від 10.12.2021 на суму 1 116 360 грн., № 0000777 від 17.12.2021 на суму 1 116 360 грн., № 0000784 від 23.12.2021 на суму 1 116 360 грн., № 0000785 від 30.12.2021 на суму 1 116 360 грн. та №0000001 від 04.01.2022 на суму 1 116 360 грн.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами без зауважень та заперечень акти прийому - передачі товару від 10.12.2021 на суму 1 116 360 грн., від 17.12.2021 на суму 1 116 360 грн., від 23.12.2021 на суму 1 116 360 грн., від 30.12.2021 на суму 1 116 360 грн. та від 04.01.2022 на суму 1 116 360 грн.

Позивач склав та зареєстрував податкові накладні №6 від 10.12.2021, №12 від 17.12.2021, №15 від 23.12.2021, №19 від 30.12.2021, №1 від 04.01.2022 за фактом виконаних поставок.

З огляду на строки оплати, визначені в договорі та специфікації №2 до договору, положення статті 254 Цивільного кодексу України та лист Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/news/all/banki-povinni-pratsyuvati-bez-vihidnih-dniv) відповідач мав сплатити вартість товару в наступні строки: за актом прийому-передачі товару від 10.12.2021 на суму 1 116 360 грн. - до 03.03.2022 включно; за актом прийому-передачі товару від 17.12.2021 на суму 1 116 360 грн. - до 04.03.2022 включно; за актом прийому-передачі товару від 23.12.2021 на суму 1 116 360 грн. - до 04.03.2022 включно; за актом прийому-передачі товару від 30.12.2021 на суму 1 116 360 грн. - до 09.03.2022 включно; за актом прийому-передачі товару від 04.01.2022 на суму 1 116 360 грн. - до 10.03.2022 включно.

Втім, відповідач своє зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, що і було підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором в загальному розмірі 5 581 800 грн. та нарахованих на неї 0,1% річних в розмірі 2 746 грн. 55 коп. і інфляційних втрат в розмірі 830 411 грн. 05 коп.

Короткий зміст рішення, додаткового рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 у справі №904/3057/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" суму боргу в розмірі 5 581 800 грн., 0,1% річних в розмірі 2 722 грн. 07 коп., інфляційні втрати в розмірі 830 411 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 83 767 грн. 83 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи з відповідача борг в розмірі 5 581 800 грн., 0,1% річних в розмірі 2 722 грн. 07 коп., інфляційні втрати в розмірі 830 411 грн. суд першої інстанції виходив з їх законності та обгрунтованості, а також з відсутності підстав для зменшення розміру нарахованих на суму боргу 0,1% річних та інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок зазначених сум, встановив, що він містить помилки, тому позовні вимоги задовольнив частково.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 у справі № 904/3057/22 заяву Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" від 08.02.2023 про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/3057/22 - задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства Свеський насосний завод витрати на правничу допомогу в розмірі 11 000 грн.

Місцевий господарський суд, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, враховуючи незначну кількість виготовлених під час розгляду справи представником позивача документів та їх зміст, відсутність складних розрахунків, дійшов висновку не присуджувати позивачу всі його заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 у справі № 904/3057/22 залишено без змін. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" судові витрати за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у сумі 3 000,00 грн.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги, а також приписи норм процесуального права та правові висновки Верховного Суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, критерії реальності адвокатських витрат і розумність їхнього розміру, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне задовольнити заявлені відповідачем витрати на правову допомогу у сумі 3 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", не погоджуючись із зазначеними вище судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у даній справі, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову та стягнути з позивача судовий збір у розмірі 192 447,99 грн.

Касаційна скарга в частині оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 подана на підставі пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України), а в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржник стверджує, що суди не застосували положення Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.10.2022, висновок щодо застосування яких у правовідносинах, в яких кінцевим бенефіціарним власником однієї із сторін є особа, якій інкриміноване вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 110-2 Кримінального кодексу України, відсутній.

Скаржник зазначає, що звертався до Служби безпеки України з запитом про ймовірну причетність кінцевого бенефіціарного власника позивача ( ОСОБА_1 ) до протиправної діяльності, пов`язаної з фінансуванням дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону та у відповідь на нього отримав інформацію, що дійсно, наразі здійснюється досудове розслідування, відомості про яке розголошуються лише з дозволу слідчого або прокурора у тому обсязі в якому визнається можливим.

Скаржник звертає увагу, що звертався до судів попередніх інстанцій з клопотанням про залучення в справу в якості третьої особи Офісу Генерального прокурора, мотивованим загрозою порушення інтересів держави, проте суди відмовили в його задоволенні.

Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 181 Господарського кодексу України.

В частині оскарження судових рішень щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу скаржник зазначив, що суди неповно дослідили усі матеріали, не врахували неспівмірності заявленої до стягнення суми з реальним обсягом правової допомоги, та не врахували фінансовий стан відповідача з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №906/513/18.

Скаржником подано до Верховного Суду пояснення, в яких зазначено, що Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи "(санкції) до ОСОБА_1 строком на 10 років.

Скаржник звертає увагу, що в судах попередніх інстанцій ним було надано інформацію про існування досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правоворушення згідно з ч. 2 ст. 110-2 Кримінального кодексу України і повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 110-2 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 .

Також скаржник посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №922/1589/22 щодо застосування мораторію у подібних правовідносин.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що ні позивач, ні його кінцевий бенефіціарний власник не є тими особами, які вказані у постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 та рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 12.10.2022. На думку позивача, ні товариство ні кінцевий бенефіціарний власник не підпадають під поняття осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, а також просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9000 грн.

У запереченнях проти доводів відповідача, які викладені в поясненнях, позивач вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими, і стверджує, що персональні економічні санкції, які були застосовані до ОСОБА_1 , не застосовуються до позивача

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором, повідомляв суд про наявність кримінального провадження відносно кінцевого бенефіціара позивача - ОСОБА_1 .

В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Скаржник посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187, згідно з підпунктом 1 пункту 1 якої для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №922/1589/22 (з предметом позову про стягнення заборгованості між цими ж сторонами, що у даній справі) та від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, при вирішенні даного спору ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не звернули увагу на доводи відповідача щодо бенефіціарного власника та не надали їм правової оцінки.

Зі змісту пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 вбачається, що наведений у ньому мораторій (заборона) запроваджено на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, визначені наявністю певних ознак, однак у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, не дослідили та не встановили, чи є позивач стягувачем, відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, з урахуванням обставин, наведених відповідачем.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не врахували та не дали оцінки доводам відповідача, наведеним на обґрунтування заперечень у задоволенні позову, а також не дослідили та не встановили обставини, що мають значення для справи, які не можуть бути встановлені Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), наявні підстави для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

Таким чином, скасування первісного судового рішення (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023) за результатом розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" є самостійною підставою для скасування й додаткового судового рішення (додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Враховуючи допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України та встановити наявність/відсутність підстав для застосування постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 у даній справі. Залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі № 904/3057/22 скасувати.

Справу №904/3057/22 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

І. Кондратова