Рішення

від 01.03.2024 по справі 904/3057/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2024м. ДніпроСправа № 904/3057/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.

за позовом Приватного акціонерного товариства «Свеський насосний завод», Сумська область, смт. Свеса

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 6 414 957,60 грн

Представники:

від позивача: Дудко І.М.;

від відповідача: Серьогіна С.В.;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Свеський насосний завод звернулось до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця з позовом про стягнення 6 414 957,60 грн, з яких: 5 581 800,00 грн - основний борг, 2746,55 грн - відсотки річних, 830 411,05 грн - інфляційні втрати.

18.10.2022 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачем не оспорюється факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 5 581 800,00 грн за договором поставки № ПР/НХ-21564/НЮ, також позивач зазначив, що дав згоду на реструктуризацію наявної заборгованості та погодив щомісячну оплату в розмірі 25% від загальної суми заборгованості. Так, листом № НЗТ-4-3/289 від 14.04.2022АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» виконавцю було повідомлено про настання форс-мажорних обставин з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0 - 7.1 на виконання п.8.2 договору. Листом № 02-282 від 21.04.2022 виконавець (позивач ) надав згоду на реструктуризацію заборгованості, що існує станом на 01.03.2022, шляхом її погашення в розмірі не більше 25 % загальної суми заборгованості, але за своїм графіком. Також надав оновлену інформацію щодо кінцевого бенефіціарного власника, відповідно до якої кінцевим бенефіціаром є ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, не є резидентом російської федерації. Але, як встановлено управлінням апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця», відкрито кримінальне провадження за фактами фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України та привласнення майна (ч.3 ст.110-2 та ч.3 ст.191 КК України). За даними слідства на території України працює ряд підприємств, кінцевими бенефіціарами яких є родина ОСОБА_2 . Вказані підприємства займаються поставками та реалізацією товарів на території російської федерації, а також виробляють обладнання для оборонно-промислового комплексу держави-агресора. Власником ПАТ «Свеський насосний завод», який входить до підприємств «Групи родини Лебедєвих», є донька колишнього міністра оборони, тобто пов`язана особа. Під час подій Євромайдану ОСОБА_3 зник з України і переховується від слідства. 24 червня 2020 року ДБР повідомило про підозру ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у скоєнні державної зради (інформацію взято з сайту Вікіпедія). З метою недопущення в умовах воєнного стану фінансування країни агресора, тероризму та колаборантів, управління апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» наполегливо рекомендувало утриматися від оплати кредиторської заборгованості ПАТ «Свеський насосний завод». Таким чином, відповідач вважає, що позов Приватного акціонерного товариства «Свеський насосний завод» " до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 5 581 800, 00 грн за договором поставки № ПР/НХ-21564/НЮ від 26.10.2021, 0.1 % річних в розмірі 2746,55 грн та інфляційних витрат в розмірі 830 411,05 грн є передчасним. У зв`язку із чим відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

21.10.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив.

23.01.2023 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд зменшити розмір % річних до 1 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства Свеський насосний завод суму боргу в розмірі 5 581 800,00 грн, 0,1% річних в розмірі 2722,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 830 411,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 83 767,83 грн.

08.02.2023 позивач подав до суду заяву про прийняття додаткового рішення, в якому просить суд прийняти додаткове рішення по справі, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 заяву Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства Свеський насосний завод витрати на правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 у справі № 904/3057/22 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 у справі № 904/3057/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі № 904/3057/22 скасовано. Справу № 904/3057/22 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 03.11.2023 справу № 904/3057/22 передано судді Мілєвій Ірині Вікторівні.

Ухвалою суду від 06.11.2023 прийнято справу 904/3057/22 до свого провадження та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 04.12.2023.

У підготовче засідання 04.12.2023 з`явився представник відповідача. Представник позивача не з`явився, 04.12.2023 подав заяву про розгляд справи 04.12.2023 без участі його представника.

Суд ухвалою від 04.12.2023 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 05.02.2024 включно. Відклав підготовче засідання на 31.01.2024.

05.12.2023 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 06.12.2023 клопотання позивача задовольнив.

В підготовче засідання 31.01.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

31.01.2024 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд зменшити розмір % річних до 1 грн.

31.01.2024 відповідач подав до суду пояснення.

31.01.2024 позивач подав до суду додаткові пояснення.

В судовому засіданні 31.01.2024 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Суд ухвалою від 31.01.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 21.02.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/3057/22 з Приватним акціонерним товариством Свеський насосний завод в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 21.02.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 21.02.2024 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні оголошено перерву до 01.03.2024, ухвалено провести судове засідання з Приватним акціонерним товариством Свеський насосний завод» в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 01.03.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2021 між Приватним акціонерним товариством «Свеський насосний завод» (постачальник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу "Служба організації та проведення закупівель" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець) був укладений договір поставки № ПР/НХ-21564/НЮ (далі договір).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 договору предметом договору є поставка постачальником покупцю запасних частин до вантажних вагонів згідно зі специфікацією № 1 (додаток №1). Рік виготовлення - 2021. Найменування, кількість товару зазначені у специфікації №1 (додаток №1). Виробник товару - Приватне акціонерне товариство «Свеський насосний завод».

Відповідно до пункту 5.2 договору загальна сума договору складає 5 639 130 грн (з ПДВ).

Згідно з пунктами 6.1 - 6.6 договору постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації №1 (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року). Ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату за поставлений товар за фактом постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації постачальник протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу покупця, яка вказана в договорі у розділі "Реквізити сторін". Якщо постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і, незалежно від причин такої не реєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк оплати за отримані покупцем товари починає свій перебіг з дня реєстрації постачальником податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням законодавства. Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з дня поставки товару. Сторони один раз на місяць складають акти звірок взаєморозрахунків.

В пункті 10.2 договору сторони встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Згідно з пунктом 1 підписаної сторонами додаткової угоди № 1 від 09.12.2021 (т. 1 а.с. 18) до договору сторони узгодили зменшити ціну за одиницю товару та встановили, що загальна сума договору зменшується на 57 330 грн (з ПДВ) та становитиме 5 581 800 грн (з ПДВ).

Також сторони погодили викласти в новій редакції пункти 1.1, 1.2, 2.1, 5.2, 6.1 договору від 26.10.2021:

« 1.1 Предметом договору є поставка постачальником покупцю запасних частин до вантажних вагонів (далі - товар) згідно зі специфікацією №2 (додаток №2). Рік виготовлення - 2021.

1.2 Найменування, кількість товару зазначені у специфікації №2 (додаток №2).

2.1 Якість товару, який поставляється, повинна відповідати вимогам НД, які зазначені у специфікації №2 (додаток №2).

5.2 Загальна сума договору складає 5 581 800,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 930 300,00 грн.

6.1 Постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації № 2 (додаток № 2), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року).».

Відповідно до пунктів 2-4 додаткової угоди № 1 від 09.12.2021 до даної додаткової угоди додається специфікація № 2 (додаток № 2), яка є невід`ємною частиною договору від 26.10.2021 № ПР/НХ-21564/НЮ. З моменту підписання даної додаткової угоди № 1 специфікація № 1 (додаток №1) втрачає свою чинність. Інші умови вищевказаного договору, що не оговорені даною додатковою угодою, залишені без змін і сторони підтвердили за ними свої зобов`язання.

У специфікації № 2 до договору від 26.10.2021 (т. 1 а.с. 19) сторони погодили найменування товару (кришка люка піввагона нова, габарит 1ВМ), його характеристики та кількість (525шт.), ціну за одиницю (8860 грн без ПДВ), суму поставки (5 581 800 грн з ПДВ).

В специфікації № 2 сторони також визначили, що товар постачається на склад покупця на умовах DDP (Інкотермс у редакції 2010 року) у ІІІ - IV кварталі 2021року. Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем по факту постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Листом № ИЗЕ/НГ-2-3/1213 від 09.12.2021 (т. 1 а.с. 20) відповідач просив позивача здійснити постачання запасних частин до вантажних вагонів на суму 5 581 800 грн з ПДВ згідно з договором.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на суму 5 581 800,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

- № 0000765 від 10.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 21);

- № 0000777 від 17.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 23);

- № 0000784 від 23.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 25);

- № 0000785 від 30.12.2021 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 27);

- № 0000001 від 04.01.2022 на суму 1 116 360,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 29).

Також в матеріалах справи наявні підписані сторонами без зауважень та заперечень акти прийому - передачі товару:

- від 10.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 31);

- від 17.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 32);

- від 23.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 33);

- від 30.12.2021 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 34);

- від 04.01.2022 на суму 1 116 360 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 35).

Однак, як зазначає позивач, відповідач своє зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, що і стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором в загальному розмірі 5 581 800,00 грн та нарахованих на неї 0,1% річних в розмірі 2 746,55 грн і інфляційних втрат в розмірі 830 411,05 грн.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленого товару в сумі 5 581 800,00 грн відповідач не надав.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачем не оспорюється факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 5 581 800,00 грн за договором поставки № ПР/НХ-21564/НЮ. Кінцевим бенефіціаром позивача є ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, не є резидентом російської федерації. Але, як встановлено управлінням апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця», відкрито кримінальне провадження за фактами фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України та привласнення майна (ч.3 ст.110-2 та ч.3 ст.191 КК України). За даними слідства на території України працює ряд підприємств, кінцевими бенефіціарами яких є родина Лебедева. Власником ПАТ «Свеський насосний завод», який входить до підприємств «Групи родини Лебедєвих», є донька колишнього міністра оборони, тобто пов`язана особа. З метою недопущення в умовах воєнного стану фінансування країни агресора, тероризму та колаборантів, управління апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» наполегливо рекомендувало утриматися від оплати кредиторської заборгованості ПАТ «Свеський насосний завод». Таким чином, відповідач вважає, що позов Приватного акціонерного товариства «Свеський насосний завод» " про стягнення заборгованості за договором поставки № ПР/НХ-21564/НЮ від 26.10.2021 є передчасним. У зв`язку із чим відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

З огляду на викладене, заперечення відповідача відхиляються господарським судом.

Також, як вказано вище, у відзиві відповідач зазначає, що кінцевим бенефіціаром є ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, не є резидентом російської федерації. Але, як встановлено управлінням .парату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» відкрито кримінальне провадження за фактами фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України та привласнення майна (ч.3 ст.110-2 та ч.3 ст.191 КК України). За даними слідства на території України працює ряд підприємств кінцевими бенефіціарами є родина Лебедева. Власником ПАТ «Свеський насосний завод», який входить до підприємств «Групи родини Лебедєвих», є донька колишнього міністра оборони, тобто пов`язана особа. З метою недопущення в умовах воєнного стану фінансування країни агресора, тероризму та колаборантів, управління апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» наполегливо рекомендувало утриматися від оплати кредиторської заборгованості ПАТ «Свеський насосний завод».

Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, скасовуючи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі № 904/3057/22, в своїй постанові зазначив, що суди не застосували положення Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.10.2022, висновок щодо застосування яких у правовідносинах, в яких кінцевим бенефіціарним власником однієї із сторін є особа, якій інкриміноване вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 110-2 Кримінального кодексу України, відсутній. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, при вирішенні даного спору ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не звернули увагу на доводи відповідача щодо бенефіціарного власника та не надали їм правової оцінки. Зі змісту пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 вбачається, що наведений у ньому мораторій (заборона) запроваджено на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, визначені наявністю певних ознак, однак у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, не дослідили та не встановили, чи є позивач стягувачем, відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, з урахуванням обставин, наведених відповідачем.

Господарський суд зазначає наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" є громадянка України ОСОБА_1 .

Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до: 1) фізичних осіб згідно з додатком 1; 2) юридичних осіб згідно з додатком 2.

Згідно Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023, до ОСОБА_1 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у виді: 1) блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 9) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 10) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 11) заборона на набуття у власність земельних ділянок.

Згідно додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України, яким встановлено відповідні санкції до юридичних осіб, Приватне акціонерне товариство "Свеський насосний завод" не включено до списку таких юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

Закон України «Про санкції» та Рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами, а безпосередньо позивач по справі не включений до списку юридичних осіб, затвердженого Рішенням РНБО, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші заходи (санкції).

Водночас, ні рішенням Ради національної безпеки і оборони України, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачена можливість застосування відповідних персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов`язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санкційних списків, затверджених рішенням Ради національної безпеки і оборони України.

Зазначену позицію підтримує Верховний Суд у постанові від 19 березня 2020 року по справі № 824/146/19. Також аналогічна правова позиція підтримана і постановою Верховного Суду від 19 березня 2021 року по справі № 990/26/21, де суд дійшов висновку, що дія Указу Президента України безпосередньо поширюється на осіб, які зазначені у додатках 1 та 2 до відповідного Рішення РНБО, затвердженого Указом Президента України.

Таким чином, дія Указу Президента від 12.05.2023 № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» безпосередньо поширюється на осіб, які зазначені у додатках 1 та 2 до цього рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що санкції, які були застосовані персонально до фізичної особи - ОСОБА_1 і не можуть бути застосовані до Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод".

Крім того, відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Системний аналіз положень вказаної постанови свідчить про те, що дія мораторію, про який зазначено безпосередньо у Постанові КМУ № 187, передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. Проте ОСОБА_1 не є учасником правовідносин по укладеному між сторонами по даній справі договору, що унеможливлює розповсюдження на товариство мораторію, про який зазначено у Постанові № 187.

Крім того, листом Міністерства юстиції України № 24560/8.1.3/10-22 від 08.03.2022 звернуто увагу, що Постановою КМУ № 187 (абзац п`ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до: громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Таким чином суд констатує, що ані Приватне акціонерне товариство «Свеський насосний завод», ані його кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_1 , не є тими суб`єктами, які зазначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», відтак позивач не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

З огляду на викладене, заперечення відповідача відхиляються господарським судом.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 5 581 800,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 0,1 % річних за загальний період з 02.03.2022 по 31.08.2022 у розмірі 2746,55 грн та інфляційні втрати за період березень - липень 2022 року у розмірі 830 411,05 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 0,1 % річних та встановлено, що він виконаний не правильно.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 0,1% річних у розмірі 2722,07 грн.

Розмір інфляційних втрат позивачем розраховано правильно.

Відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд зменшити розмір % річних та інфляційних втрат до 1 грн.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Господарський суд зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Розмір 0,1% річних не є надмірно великим, сума 0,1% річних у розмірі 2722,07 грн не є непропорційно великою у порівнянні з сумою боргу в розмірі 5 581 800,00 грн, відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру 0,1% річних. Господарський суд також враховує, що в договорі сторони скористались правом, наданим статтею 625 Цивільного кодексу України, та визначили інший розмір процентів 0,1% річних, замість передбачених законом 3% річних. Тобто сторонами вже зменшений розмір процентів за порушення грошового зобов`язання. З огляду на викладене, господарський суд не вважає за можливе зменшити розмір 0,1% річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Таким чином, з огляду на те, що закон не передбачає можливість зменшення інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 414 933,12 грн, з яких: 5 581 800,00 грн - основний борг, 2722,07 грн - відсотки річних, 830 411,05 грн - інфляційні втрати.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 01/08/3 від 01.08.2017, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Аурум Лекс», додаткові угоди від 22.06.2018, 20.09.2022 до договору, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 07.02.2023 на суму 12 000,00 грн, рахунку на оплату № 2 від 07.02.2023 на суму 12 000,00 грн, платіжну інструкцію № 125 від 07.02.2023 про сплату адвокатському об`єднанню 12 000,00 грн, ордер ВМ № 1012153 від 20.09.2022, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія СМ №000622 від 16.09.2019.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідного клопотання відповідачем не було подано.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 0,12 грн (0,001%), на відповідача 11 999,88 грн (99,999 %).

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 0,96 грн (0,001 %), на відповідача 96 223,40 грн (99,999 %).

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства Свеський насосний завод (41226, Сумська область, Ямпільський район, смт. Свеса, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код: 05785454) 6 523 156,40 грн, а саме: 6 414 933,12 грн, з яких: 5 581 800,00 грн - основний борг, 2722,07 грн - відсотки річних, 830 411,05 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 96 223,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 999,88 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 01.03.2024.

Суддя І.В. Мілєва