Ухвала

від 19.09.2023 по справі 750/9637/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

19 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 750/9637/22

провадження № 61-13128ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу садівничого товариства «Маяк» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року у справі за позовом садівничого товариства «Маяк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В с т а н о в и в:

31 січня 2023 року з Деснянського районного суду м. Чернігова до Новозаводського районного суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією надійшла позовна заява садівничого товариства «МАЯК» (далі - товариство, заявник) про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 148 237,20 грн, з яких: 90 000,00 грн - вступні членські внески, 7 397,20 грн - 3% річних, 45 540,00 грн - інфляція, 5 300,00 грн - пеня, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що 20 квітня 2018 року на засіданні правління товариства, на якому був присутній ОСОБА_1 , протоколом було затверджено видатки на 2018-2019 роки та у зв`язку з відсутністю тривалий час користувача земельної ділянки № НОМЕР_1 та наявності заборгованості по ній, було запропоновано винести на затвердження загальних зборів питання щодо передачі цієї земельної ділянки усім бажаючим з обов`язковим погашенням заборгованості по членським внескам попереднього користувача, внесенням наступних членських та обов`язкових внесків в загальному розмірі від 50 000,00 грн до 100 000,00 грн з подальшим дозволом на приватизацію.

Вказує, що протягом травня-липня 2018 року ОСОБА_1 проводив перемови з головою правління щодо визначення остаточної суми на погашення усіх членських внесків та суми компенсації за будівлю, яка збудована на зазначеній земельній ділянці, і остаточною сумою, яку відповідач повинен був внести до каси товариства, визначено 90 000,00 грн.

09 липня 2018 року ОСОБА_1 була подана до СТ «Маяк» заява про вступ до членів товариства, а бухгалтеру товариства надано пакунок із зазначенням про наявність в ньому грошових коштів в сумі 90 000,00 грн. Після заповнення формулярів, відомості, розписки, членської книжки, бухгалтер кошти не перерахував, оскільки, на територію земельної ділянки СТ «Буддеталь» НОМЕР_2, де проводилось оформлення відповідача, прибули представники правоохоронних органів і вилучили пакунок.

У подальшому події стосовно земельної ділянки НОМЕР_1 та дії голови правління, який за твердженням позивача наділений повноваженнями згідно закону та статуту товариства приймати рішення про членство у товаристві та отримання вступних та спеціальних внесків в сумі 90 000,00 грн, стали предметом розгляду кримінального провадження № 12018270000000126, за результатами розгляду якого вироком Деснянського районного суду м. Чернігова по справі № 750/9145/18 від 08 листопада 2022 року голова СТ «Маяк» був виправданий та звільнений від кримінального відповідальності.

СТ «Маяк» зазначало, що під час розгляду вказаного кримінального провадження було з`ясовано, що у лютому 2018 року ОСОБА_1 мав намір заволодіти земельною ділянкою № НОМЕР_1 в СТ «Маяк», так як звернувся із заявою від 01 лютого 2018 року до голови Чернігівської міської ради про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою як члену СТ «Маяк» ділянки № НОМЕР_1 з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

12 липня 2018 року на підставі Протоколу № 1-а та Протоколу № 2 засідання правління СТ «Маяк», виписану та видану відповідачу довідку № 8 від 09 липня 2018 року про членство та членську книжку члена СТ «Маяк», СТ «Буддеталь» визнано недійсними, роботу про передачу даної земельної ділянки іншим бажаючим було продовжено.

01 листопада 2020 року до СТ «Маяк» звернулась ОСОБА_2 із заявою про прийняття її у члени товариства, оскільки вона набула право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 7410100000:02:007:0168 згідно з договором дарування земельної ділянки від 19 березня 2020 року, укладеним з ОСОБА_3 , якій вказана земельна ділянка належала на праві приватної власності на підставі дарування земельної ділянки від 25 жовтня 2019 року. При цьому, ОСОБА_2 надала копію договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 продав земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 7410100000:02:007:0168, цільове призначення індивідуальне садівництво. Покупцем за даним договором була ОСОБА_4 , яка в подальшому продала зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 .

Вказує, що 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на підставі рішення Чернігівської міської ради № 36/УІІ - 34 як члену садівничого товариства, а 26 вересня 2019 року рішенням Чернігівської міської ради № 45/УІІ-7 затверджено проект землеустрою та безоплатно передано у власність відповідача спірну земельну ділянку для індивідуального садівництва.

У зв`язку з цим, позивач звертався до суду з позовом до Чернігівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання та скасування підпункту 3.5.1 пункту 3 рішення Чернігівської міської ради № 45/УІІ-7 від 26 вересня 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та безоплатної передачі у власність ОСОБА_1 , як члену СТ «Маяк», земельної ділянки № НОМЕР_1 , проте, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Враховуючи, що земельна ділянка № НОМЕР_1 перебуває у власності ОСОБА_2 , а внески від ОСОБА_1 на виконання рішень правління та загальних зборів СТ «Маяк» від 20 та 28 квітня 2018 року так до каси товариства «Маяк» не надійшли, постало питання звернення до боржника з грошовою вимогою, запропонувавши внести до каси СТ «Маяк» 90 000,00 грн, які товариство недоотримало на невиконання зобов`язань передбачених статутом та законом щодо внесення вступних та цільових членських при вступі до членів товариства. Строк на виконання грошової вимоги було встановлено до 20 грудня 2022 року.

Станом на 21 грудня 2022 року кошти до каси позивача так і не надійшли.

Отже, невиконання відповідачем законних вимог СТ «Маяк» та Закону України «Про кооперацію», а саме, по сплаті вступних та спеціальних внесків з 07 липня 2018 року, порушує майнові права позивача, у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 148 237,20 грн, з яких: 90 000,00 грн - вступні членські внески, 7 397,20 грн - 3% річних, 45 540,00 грн - інфляція, 5 300,00 грн - пеня.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 квітня 2023 року позовні вимоги садівничого товариства «МАЯК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь садівничого товариства «Маяк» заборгованості у розмірі 148 237,20 грн, з яких: 90 000,00 грн - вступні членські внески; 7 397,20 грн - 3% річних; 45 540,00 грн - інфляція; 5 300,00 грн - пеня.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь садівничого товариства «Маяк» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500,00 грн, витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 66,80 грн, та витрати на відшкодування судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 квітня 2023 року скасовано.

У задоволенні позову садівничого товариства «Маяк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

04 вересня 2023 року садівниче товариство «Маяк» (далі - заявник) надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог садівничого товариства «Маяк» - залишити без змін.

Дослідивши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 148 237,20 грн.

Ціна позову в даній справі становить 148 237,20 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00*100=268 400,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Разом із цим, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Крім того, посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, але не є доводом, який в розумінні підпунктів а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

З урахуванням указаного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційні скарги, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою садівничого товариства «Маяк» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року у справі за позовом садівничого товариства «Маяк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська