Постанова

від 20.09.2023 по справі 756/14577/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 756/14577/17

провадження № 61-10319св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «24 Елемент»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Невідомої Т. О., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство

з обмеженою відповідальністю «24 Елемент» (далі - ТОВ «24 Елемент»), про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 25 листопада 2016 року між ПАТ «ПУМБ» та

ТОВ «24 Елемент» укладено генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-602, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит

у вигляді поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 2 000 000,00 грн. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становила 20,5 % річних, а спеціальна - 21,5 % річних.

25 листопада 2016 року на забезпечення виконання позичальником зобов`язань, взятих на себе за генеральним договором про надання банківських послуг

від 25 листопада 2016 року № МБ-ГЛ-КІЕ-602, між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № МБ-П-КІЕ-602/5, відповідно до умов якого відповідач поручився за належне та своєчасне виконання позичальником ТОВ «24 Елемент» зобов`язань, які виникають із генерального договору про надання банківських послуг від 25 листопада 2016 року № МБ-ГЛ-КІЕ-602.

ПАТ «ПУМБ» зазначало, що ТОВ «24 Елемент» не дотримується умов генерального договору про надання банківських послуг від 25 листопада 2016 року № МБ-ГЛ-КІЕ-602, не сплачує кредит, проценти та комісію за користування ним у розмірі та порядку, що визначені договором.

Зважаючи на те, що позичальник не дотримується умов кредитного договору, прострочив сплату чергового платежу у сумі 100 000,00 грн, ПАТ «ПУМБ» вимушено було звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Уточнивши позовні вимоги, ПАТ «ПУМБ» остаточно просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 96 175,03 грн.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня

2018 року позов ПАТ «ПУМБ» задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь

ПАТ «ПУМБ» заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг від 25 листопада 2016 року № МБ-ГЛ-КІЕ-602 у сумі 100 000,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня 2018 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 липня 2022 року позов АТ «ПУМБ» задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг

від 25 листопада 2016 року № МБ-ГЛ-КІЕ-602 у сумі 96 175,03 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що оскільки позичальник станом на 20 березня

2019 року має заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг від 25 листопада 2016 року № МБ-ГЛ-КІЕ-602 у розмірі 96 175,03 грн, то позивач отримав право вимагати сплати поручителем простроченої позичальником заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Панченко А. В., задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 липня

2022 року скасовано. Провадження у справі за позовом АТ «ПУМБ» до

ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «24 Елемент», про стягнення заборгованості закрито.

Ухвала мотивована тим, що сторонами основного зобов`язання виступають

ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «24 Елемент», між якими укладено генеральний договір про надання банківських послуг від 25 листопада 2016 року № МБ-ГЛ-КІЕ-602, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, і повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2023 року АТ «ПУМБ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та залишити в силі рішення суду першої інстанцій, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спір у цій справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки позовні вимоги кредитора до поручителя щодо стягнення заборгованості подані до суду до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто до 15 грудня 2017 року, тому підлягають розгляду

в порядку цивільного судочинства.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

У вересні 2023 року АТ «ПУМБ» надіслало до суду додаткові пояснення у справі.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

25 листопада 2016 року ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «24 Елемент» уклали генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-602, за умовами якого банк зобов`язався надати клієнту банківські послуги за відповідною заявою (кредити

з графіком погашення, кредитні лінії, овердрафти). Строк дії договору - із

25 листопада 2016 року до 25 листопада 2019 року.

Відповідно до пункту 9.2 статті 9 генерального договору про надання банківських послуг від 25 листопада 2016 року № МБ-ГЛ-КІЕ-602 для отримання банківської послуги у вигляді кредитної лінії клієнт подає банку заяву про надання такої банківської послуги за формою, наведеною у додатку № 1 до цього договору. Кредитні кошти надаються банком позичальнику на підставі заяви про отримання кредитних коштів (пункт 9.3 статті 9 генерального договору).

Пунктом 9.4 статті 9 генерального договору про надання банківських послуг

від 25 листопада 2016 року № МБ-ГЛ-КІЕ-602 встановлено, що проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком у розмірі, визначеному, виходячи з процентної ставки, вказаної у акцептованій банком заяві про надання банківської послуги - кредитної лінії.

Позивач акцептував заяву ТОВ «24 Елемент» про надання банківської послуги - кредитна лінія від 25 листопада 2016 року № МБ-ГЛ-КІЕ-602/КЛ (зі змінами, внесеними 07 грудня 2016 року). Сторони погодили надання банком позичальнику кредиту у вигляді поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 2 000 000,00 грн. Позичальник зобов`язався у термін до 25 лютого 2017 року повернути частину отриманого кредиту у сумі 100 000,00 грн, у термін до

25 травня 2017 року - у сумі 100 000,00 грн, до 25 серпня 2017 року - у сумі 100 000,00 грн, а до 25 жовтня 2017 року - повністю повернути отриманий кредит. Стандартна процентна ставка за користування кредитом - 20,5 % річних,

а спеціальна - 21,5 % річних.

Правове обґрунтування

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

У статті 1 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо, зокрема, захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства(частина перша статті 15).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже,

у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-який спір з цивільних правовідносин, в якому хоча б одна зі сторін, зазвичай,

є фізичною особою, якщо його вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час подання позову).

Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин і спору про право, що з цих відносин виникає; наявність у законі норми, що передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункт 35)).

Стаття 16 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, не допускала об`єднання в одне провадження вимог, які слід розглядати за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належали до юрисдикції різних судів.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на солідарний обов`язок перед кредитором позичальника-боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення

з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких

є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20).

Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання

є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Натомість, за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи

у це зобов`язання, не діяла як фізична особа - підприємець. Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, значення не має. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін та характер основного зобов`язання.

Юрисдикція спору визначається за правилами процесуального закону, який діє на момент пред`явлення позову.

Оскільки банк з цим позовом звернувся до суду 27 жовтня 2017 року, на момент пред`явлення позову вирішення цього спору належало до юрисдикції цивільного суду з огляду на суб`єктній склад учасників процесу, а зміни щодо юрисдикції набрали чинності з 15 грудня 2017 року, тож позов у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Наведеним підтверджуються доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що

є підставою для її скасування.

Згідно з частинами четвертою та шостою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України зазначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням приписів цієї норми права підстави для розподілу судових витрат на цій стадії розгляду спору не встановлені.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанціїдля продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко