Постанова

від 26.09.2023 по справі 680/764/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 680/764/19

провадження № 61-4780св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкти оскарження:

державний виконавець Новоушицького відділу Державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Пукас Вадим Миколайович,

головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мігдальський Павло Павлович,

начальник Деражнянського відділу Державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Косевич Сергій Олександрович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мілашевським Максимом Геннадійовичем, на ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року у складі судді Яцини О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення начальника Новоушицького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі -Новоушицька ВДВС) Пукаса В. М., головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Управління) Мігдальського П. П., начальника Деражнянського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Деражнянський ВДВС) Косевича С. О., та утвореної у їхньому складі виконавчої групи.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року зобов`язано ОСОБА_1 повернути сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання матері ОСОБА_2 .

На підставі цього рішення 26 січня 2021 року суд видав виконавчий лист № 680/764/19, який пред`явлено стягувачем ОСОБА_2 до примусового виконання.

Старший державний виконавець Новоушицького ВДВС Смолінська Л. М. (далі - державний виконавець Смолінська Л. М.) постановою від 27 січня 2021 року відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1 та зобов`язала ОСОБА_1 повернути малолітнього сина до місця проживання матері протягом

10-ти робочих днів.

Після повторного накладення на боржника штрафу згідно з постановами державного виконавця Смолінської Л. М. від 22 лютого та 15 березня 2021 року і надіслання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення ним ( ОСОБА_1 ) кримінального правопорушення згідно з поданням начальника Новоушицького ВДВС, працівники органу державної виконавчої служби не вирішили питання про закінчення виконавчого провадження, а продовжили вчиняти виконавчі дії з примусового виконання судового рішення, незважаючи на те, що це рішення не могло бути виконано без участі боржника.

Крім того, начальник Новоушицького ВДВС Пукас В. М. не дотримався статті 63 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).

У подальшому працівники органу державної виконавчої служби неправомірно звернулися до суду з поданням про розшук дитини, залучили до виконання рішення працівників правоохоронних органів та служби у справах дітей, а 30 листопада 2021 року - незаконно відібрали дитину у матері боржника в м. Береговому Закарпатської області.

Виконавчі дії проводилися державними виконавцями, які не були включені до утвореної на підставі постанови від 23 листопада 2021 року виконавчої групи. Лише 03 грудня 2021 року постановою начальника Новоушицького ВДВС Пукаса В. М., закінчено виконавче провадження у зв`язку з його фактичним виконанням.

ОСОБА_1 просив суд:

- визнати неправомірними дії та постанову начальника Новоушицького ВДВС від 03 грудня 2021 року про закінчення виконавчого провадження з підстав виконання судового рішення без участі боржника;

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Управління Мігдальського П. П. від 30 листопада 2021 року про залучення працівників органів внутрішніх справ;

- визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Управління Мігдальського П. П. від 30 листопада 2021 року про залучення працівників органів внутрішніх справ;

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Управління Мігдальського П. П. від 01 грудня 2021 року про залучення служби у справах дітей Берегівської міської ради;

- визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Управління Мігдальського П. П. від 01 грудня 2021 року про залучення служби у справах дітей Берегівської міської ради;

- визнати неправомірними дії начальника Деражнянського ВДВС Букаса В. М. про складання акта державного виконавця від 01 грудня 2021 року;

- визнати неправомірним акт від 01 грудня 2021 року, складений начальником Деражнянського ВДВС Косевичем С. О.;

- визнати неправомірними дії виконавчої групи, утвореної 23 листопада 2021 року заступником начальника міжрегіонального управління - начальником Управління Бабиним М. А. в частині відібрання дитини у ОСОБА_4 в приміщенні готелю «Жайворонок» на вул. Шевченка, 112, у м. Береговому Закарпатської області.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що оскаржувані дії та рішення були прийняті і вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державних виконавців та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби, цими діями і рішеннями права ОСОБА_1 не порушено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Мілашевського М. Г. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована таким.

На порушення статті 63 Закону № 1404-VІІІ державні виконавці здійснили виконання рішення суду без участі боржника ОСОБА_1 , незважаючи на те, що саме боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Незважаючи на те, що судове рішення, яке підлягає виконанню, стосується зобов`язання боржника вчинити певні дії, та не містить формулювання про відібрання дитини, державні виконавці вчиняли дії саме в контексті останнього твердження, що не передбачає обов`язкової участі/присутності боржника.

Крім того, не вирішено питання про закінчення виконавчого провадження.

Заявник також зазначає про відсутність підстав для створення виконавчої групи без участі боржника.

Підставою для касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме: частину третю статті 63 Закону № 1404-VІІІ, пункт 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція); суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 127/522/17 та від 02 липня 2020 року у справі № 465/576/17.

Аргументи інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу, поданих до суду у серпні 2022 року, начальник Деражнянського ВДВС Букас В. М., начальник Новоушицького ВДВС Пукас В. М. та заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління Кіт А. заперечують проти доводів ОСОБА_1 , просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року - без змін.

Відзиви є подібними за змістом доводів та обгрунтовані тим, що як у скарзі на дії державних виконавців, так і в апеляційній та касаційній скаргах ОСОБА_1 не довів порушення його прав державними виконавцями при виконанні рішення суду та порушення законодавства, яке регулює діяльність державних виконавців. Необхідність виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що дитина переховувалась родичами боржника за межами смт. Нова Ушиця. Правомірність дій щодо повернення дитини без участі боржника в м. Береговому Закарпатської області підтверджується ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2021 року № 680/13/21 про оголошення розшуку дитини, яка не оскаржувалась боржником та набрала законної сили. Державний виконавець організовував виконання рішення зобов`язального характеру, яке може бути виконано без участі боржника. Заявник не зазначив, які норми законодавства та у чому полягає порушення його прав членами виконавчої групи, що може бути підставою для визнання дій виконавчої групи неправомірними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року, зміненим постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, зобов`язано ОСОБА_1 повернути сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання матері ОСОБА_2 .

Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року у незмінній його частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року залишено без змін.

На підставі цього рішення 26 січня 2021 року Новоушицький районний суд Хмельницької області видав виконавчий лист № 680/764/19, який перебував у Новоушицькому ВДВС на примусовому виконанні (виконавче провадження № НОМЕР_1).

Постановою державного виконавця Смолінської Л. М. відкрито виконавче провадження та зобов`язано ОСОБА_1 повернути малолітнього сина до місця проживання матері ОСОБА_2 протягом 10-ти робочих днів.

Згідно з актом державного виконавця Смолінської Л. М. від 11 лютого 2021 року у визначений строк ОСОБА_1 рішення суду не виконав.

22 лютого 2021 року державний виконавець Смолінська Л.М. винесла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за невиконання без поважних причин рішення у розмірі 1 700,00 грн та зобов`язала ОСОБА_1 виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів, попередила його про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Згідно з актом державного виконавця Смолінської Л. М. від 15 березня 2021 року у визначений строк ОСОБА_1 рішення суду не виконав.

15 березня 2021 року державний виконавець Смолінська Л. М. винесла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3 400 грн за невиконання без поважних причин рішення суду, а 16 березня 2021 року - надіслала органу досудового розслідування подання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2021 року задоволено подання начальника Новоушицького ВДВС Пукаса В. М. від 23 листопада 2021 року та оголошено розшук малолітнього ОСОБА_3

23 листопада 2021 року постановою заступника начальника Управління, до якої постановою від 30 листопада 2021 року внесено зміни, утворено виконавчу групу з виконання виконавчого провадження № НОМЕР_1. До складу виконавчої групи, у тому числі, увійшли: головний державний виконавець Управління Мігдальський П. П., начальник Новоушицького ВДВС Пукас В. М., начальник Деражнянського ВДВС Косевича С. О .

Постановою головного державного виконавця Управління Мігдальського П. П. від 30 листопада 2021 року залучено працівників Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та залучених осіб при проведенні 01 грудня 2021 року виконавчих дій у м. Береговому Закарпатської області, з 8 год 00 хв.

Постановою головного державного виконавця Управління Мігдальського П. П. від 01 грудня 2021 року залучено Службу у справах дітей Берегівської міської ради для забезпечення проведення виконавчих дій у м. Береговому Закарпатської області.

01 грудня 2021 року начальник Деражнянського ВДВС Косевич С. О. склав акт про те, що о 7 год 00 хв у кімнаті № 108 корпусу «Д» готельного комплексу «Жайворонок» у м. Береговому Закарпатської області стягувачка ОСОБА_2 у присутності членів виконавчої групи самостійно повернула собі дитину.

03 грудня 2021 року постановою начальника Новоушицького ВДВС Пукаса В. М. закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частинами першою-третьою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно пунктів 2, 3, 6 розділу ІІ, пунктів 1, 2, 8 розділу ІV Інструкції залучення працівників поліції у межах наданих їм повноважень здійснюється виконавцем при виконанні рішень для забезпечення публічної безпеки і порядку, запобігання, припинення кримінальних та адміністративних правопорушень, ужиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю виконавців, фізичних осіб, що виникли при проведенні виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів на підставі мотивованої постанови виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення виконавчої дії.

Залучення органів опіки та піклування відповідно до покладених на них повноважень обов`язково здійснюється державним виконавцем при виконанні рішень про відібрання і передання дитини, а також у разі необхідності забезпечення прав та інтересів дітей та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування).

Залучення у виконавчому провадженні відповідних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та фізичних осіб (крім понятих) здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови про залучення цих осіб.

За наявності обставин, визначених частиною першою статті 25 Закону, при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби.

Виконавча група може бути утворена, зокрема, за рішенням начальника управління забезпечення примусового виконання рішень - з державних виконавців підпорядкованих органів державної виконавчої служби.

Процесуальні документи видаються державними виконавцями, що входять до виконавчої групи, на виконання доручення керівника виконавчої групи.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Встановлено, що боржник ОСОБА_1 добровільно не виконував рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року про його зобов`язання повернути сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання матері ОСОБА_2 .

Зазначені обставини заявник не спростував, однак посилався на те, що не вчиняв дій, які б перешкоджали чи унеможливлювали виконання рішення суду, у зв`язку з чим оскаржувані дії державних виконавців, направлені на примусове виконання без його участі з вжиттям відповідних заходів, а також у спосіб відібрання дитини, а не повернення, як це визначено у виконавчому документі, вважав незаконними.

Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2021 року задоволено подання начальника Новоушицького ВДВС Пукас В. М. від 23 листопада 2021 року та оголошено розшук малолітнього ОСОБА_3 .

Боржник не оскаржив зазначену ухвалу, вона набрала законної сили.

Крім цього, з метою забезпечення виконання рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року головний державний виконавець Управління Мігдальський П. П. залучив працівників органів внутрішніх справ, службу у справах дітей Берегівської міської ради, а заступник начальника Управління Бабин М. А. - утворив виконавчу групу.

Відповідно до акта начальника Деражнянського ВДВС Косевича С. О. від 01 грудня 2021 року о 7 год 00 хв. у кімнаті № 108 корпусу «Д» готельного комплексу «Жайворонок» у м. Береговому Закарпатської області стягувачка ОСОБА_2 у присутності членів виконавчої групи самостійно повернула дитину.

З огляду на це виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , дійшов висновку, що виконання рішення суду про повернення малолітнього ОСОБА_3 до місця проживання матері ОСОБА_2 могло бути виконано без участі ОСОБА_1 . У зв`язку з цим державний виконавець правомірно продовжив примусове виконання рішення та не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Для здійснення виконавчого провадження була створена виконавча група, оскільки рішення суду у справі, яка набула значний суспільний інтерес, не виконувалося тривалий час. Усі виконавчі дії були проведені членами виконавчої групи, після чого державний виконавець правомірно закінчив виконавче провадження.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані дії та рішення були прийняті і вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державних виконавців та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби, а цими діями і рішеннями право ОСОБА_1 не було порушено.

ОСОБА_1 не обґрунтував належним чином, як саме указані дії працівників ДВС порушили його права та у чому полягає порушення Закону №1404-VIII та Інструкції. Водночас встановлено, що за невиконання без поважних причин рішення суду щодо ОСОБА_1 вжито низку заходів: накладення штрафів, надіслання органу досудового розслідування подання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

З огляду на встановлені обставини у цій справі суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що оскаржувані дії спрямовані на забезпечення реального виконання рішення суду, вчинені державними виконавцями з дотриманням Закону №1404-VIII та Інструкції, права ОСОБА_1 не порушують.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Верховний Суд погоджується з такими висновками. Вважає, що позиція скаржника щодо незаконності дій державних виконавців має на меті утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та стосується формальних підстав для оцінки таких дій службових осіб.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що виконання рішення суду, яким зобов`язано одного з батьків повернути дитину до місця проживання іншого з батьків, з яким рішенням органу опіки та піклування чи суду визначеного місце проживання дитини, є досить специфічним, оскільки стосується захисту прав та інтересів дитини, і є способом захисту її прав та законних інтересів.

У цій справі відповіднодо розпорядження Новоушицької районної державної адміністрації від 03 жовтня 2018 року № 482/2018-р, як органу опіки та піклування, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням встановлених судами обставин щодо виконання рішення суду у цій справі немає підстав вважати про порушення органами примусового виконання судового рішення норм Закону №1404-VIII під час виконання рішення суду про повернення батьком дитини матері, оскільки органи державної виконавчої служби вжили розумних і своєчасних заходів для виконання рішення суду.

Також Верховний Суд погоджується з тим, що посилання ОСОБА_1 на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 127/522/17 та від 02 липня 2020 року у справі №465/576/17 щодо застосування норм статті 63 Закону №1404-VIII про порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, є безпідставними, оскільки в указаних справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.

У вказаних справах Верховний Суд виходив з фактично встановленої неможливості виконання рішення суду без участі боржника. У справі, яка переглядається у касаційному порядку, рішення виконане без участі ОСОБА_1 .

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права під час розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мілашевським Максимом Геннадійовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко