Постанова

від 28.09.2023 по справі 369/4385/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 369/4385/19

провадження № 61-9794св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (правонаступник - Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області),

відповідачі: Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, правонаступником якого є Міськрайонне управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, правонаступником якого є Міськрайонне управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій щодо видачі державних актів на право власності на земельні ділянки та їх скасування

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Скрицького Анатолія Казимировича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (далі - Гореницька сільська рада) звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконними дії Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області щодо видання державного акта серії ЯЖ № 678599 на право власності на земельну ділянку площею 1,868 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097, з цільовим призначенням для обслуговування виробничої бази, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Парфюм Гарант» (далі - ТОВ «Парфюм Гарант»), державного акта серії ЯЗ № 342203 на право власності на земельну ділянку, площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097, з цільовим призначенням для обслуговування виробничої бази, виданого ТОВ «Парфюм Гарант», та державного акта серії ЯЗ № 342203 на право власності на земельну ділянку площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097, з цільовим призначенням для обслуговування виробничої бази, виданого ОСОБА_1 ; скасувати державний акт серії ЯЖ № 678599 на право власності на земельну ділянку площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097, з цільовим призначенням для обслуговування виробничої бази, виданий ТОВ «Парфюм Гарант»; скасувати державний акт серії ЯЗ № 342203 на право власності на земельну ділянку площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097, з цільовим призначенням для обслуговування виробничої бази, виданий ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Гореницька сільська рада посилалася на те, що рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради від 31 січня 2007 року № 3/9 за ОСОБА_2 було визнано право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені об`єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці площею 1,8687 га, які перебували у користуванні Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Тараса Шевченка (далі - КСП ім. Т. Шевченка) та знаходились в межах Гореницької сільської ради.

Рішенням Гореницької сільської ради від 21 січня 2008 року № 3/174 було погоджено місце розташування земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування виробничої бази ТОВ «Парфюм Гарант» за рахунок земель Гореницької сільської ради на вул. Леніна, 205-А. Пунктом 2 цього рішення надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га з правом викупу, на умовах оренди строком на 49 років за рахунок земель запасу Гореницької сільської ради для обслуговування виробничої бази ТОВ «Парфюм Гарант» (діяльність якого припинено з 11 лютого 2011 року).

ТОВ «Парфюм Гарант» не зверталось до Гореницької сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,25 га. Крім надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,25 га, сільська рада не приймала жодних рішень щодо цієї ділянки.

Згодом позивачу стало відомо, що Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 26 вересня 2008 року видало ТОВ «Парфюм Гарант» оспорюваний державний акт серії ЯЖ № 678599 на право власності на земельну ділянку площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 29 січня 2009 року придбала у ТОВ «Парфюм Гарант» нежилі приміщення, розташовані на АДРЕСА_1 (раніше вказані приміщення мали адресу АДРЕСА_1 (рішення виконавчого комітету Гореницької сільської ради від 28 вересня 2007 року № 3/3 про зміну номера з 205 на 205-А)). Пунктом 1.3 вказаного договору визначено, що до покупця ОСОБА_1 одночасно переходить право власності на земельну ділянку, на якій розташовані вказані приміщення, що належить продавцю на підставі державного акта серії ЯЖ № 678599 на право власності на земельну ділянку, виданого Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 26 вересня 2008 року.

04 березня 2009 року Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області на земельну ділянку, на якій розташовані вищезазначені об`єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 , а також третій особі - ОСОБА_2 видало державний акт серії ЯЗ № 342203 на право власності на земельну ділянку площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097, з цільовим призначенням для обслуговування виробничої бази, зареєстрованої за ОСОБА_1 .

Гореницька сільська рада не приймала в межах своїх повноважень жодного рішення про передання у власність вказаної земельної ділянки ОСОБА_1

ОСОБА_2 , вважаючи, що рішення Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області від 04 березня 2009 року є незаконним і таким, що не відповідає вимогам законодавства, порушує його права, звернувся до суду з позовом. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано незаконними дії Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області щодо надання оспорюваних державних актів, зазначені акти скасовано.

На підставі вказаної постанови суду до 23 січня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про скасування права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097.

25 травня 2017 року Гореницька сільська рада прийняла рішення № 6/45 про прийняття до комунальної власності вказаної земельної ділянки та надала виконавчому комітетові дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки на 3 земельні ділянки орієнтовною площею 0,20 га, 0,20 га та 1,4704 га.

22 червня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року та закрив провадження у справі. Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що предметом спору є не стільки дії Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, скільки законність набуття права власності на нерухому річ, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

На думку позивача, оскаржувані дії Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області не відповідають чинному законодавству. Оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах с. Гореничі, і сільська рада не приймала жодного рішення про передання її у приватну власність, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 26 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовив. Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2019 року.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги загалом є доведеними, оскільки спірна земельна ділянка була набута з комунальної власності без відповідного рішення Гореницької сільської ради, а тому спірна земельна ділянка вибула з володіння зазначеної територіальної громади поза її волею. Водночас суд з огляду на встановлені обставини, в тому числі отримання ТОВ «Парфюм Грант» державного акта на спірну земельну ділянку, відчуження ним в подальшому за відплатним договором цієї земельної ділянки ОСОБА_1 та отримання нею державного акта на цю ділянку, дійшов висновку про обрання позивачем неефективного способу захисту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу Гореницької сільської ради задовольнив частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив з інших підстав.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що позивач не надав будь-яких належних та переконливих доказів, які свідчили б про те, що Управління земельних ресурсів у Києво -Святошинському районі не мало правових підстав для видання та реєстрації оспорюваних державних актів про право власності на земельні ділянки і, відповідно, доказів, які б підтверджували наявність підстав для їх скасування.

При цьому суд виходив з того, що спірна земельна ділянка на час набрання чинності Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (набрав чинності з 01 січня 2019 року) не належала КСП ім. Т. Шевченка, а була приватною власністю ОСОБА_1 , тому не може перейти до комунальної власності та вважатися згідно з цим Законом власністю позивача.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Скрицький А. К. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 185/5164/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 477/2394/14, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що на спірній земельній ділянці в момент видачі ТОВ «Парфюм Гарант» державного акта за ОСОБА_2 вже були зареєстровані нежитлові приміщення, які знаходяться на цій земельній ділянці. Також апеляційний суд не надав належної оцінки договору продажу майна від 21 листопада 2000 року № 40, який всупереч вимогам закону укладений у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений. Крім того, предметом зазначеного договору не була земельна ділянка, адже загальні збори колективу співвласників КСП ім. Т. Шевченка рішення щодо продажу спірної земельної ділянки площею 1,8687 га не приймали.

Оскільки спірна земельна ділянка була набута з комунальної власності без відповідного рішення, Гореницька сільська рада від імені територіальної громади не вчинила дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ЗК України, шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні, то спірна земельна ділянка вибула з володіння зазначеної територіальної громади без її волі.

З набранням чинності Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» у Гореницької сільської ради виникли підстави для державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, а відповідно і право на звернення до суду з цим позовом.

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Покутній О. М. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому посилався на те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права. Зазначав, що в спірному випадку на видачу державних актів про право власності на землю не вимагалася згода та рішення сільської ради, оскільки такі державні акти видавалися для посвідчення права власності на земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, а земля не набувалася у власність шляхом приватизації з комунальної власності. Також вказував на пропуск позивачем строку на звернення до суду з цим позовом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

12 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що рішенням Гореницької сільської ради від 21 січня 2008 року № 3/174 погоджено місце розташування земельної ділянки площею 0,25 га за рахунок земель Гореницької сільської ради на АДРЕСА_2 для обслуговування виробничої бази ТОВ «Парфюм Гарант», на якій розміщені нежитлові приміщення, що належать товариству згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21 листопада 2000 року № 40. Пунктом 2 цього рішення надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га з правом викупу на умовах оренди строком на 49 років.

Як видно з матеріалів справи, на підставі державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Т. Шевченка було власником земель, переданих йому в колективну власність.

21 листопада 2000 року між ліквідаційною комісією КСП ім. Т. Шевченка і ТОВ «Парфюм Гарант» був укладений договір купівлі-продажу майна № 40, на підставі якого ТОВ «Парфюм Гарант» придбало виробничі приміщення і технологічне обладнання. В додатку 1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною, зазначено, що продавець передає, а покупець приймає під свою відповідальність технологічне обладнання та будівельні об`єкти капітального характеру, а також земельну ділянку для обслуговування виробничої бази.

З акта передання будівлі, технологічного обладнання та земельної ділянки для обслуговування виробничої бази до договору купівлі-продажу від 21 листопада 2000 року № 40, складеного представником КСП ім. Т. Шевченка і представником ТОВ «Парфюм Гарант» відомо, що підставою передання майна є договір купівлі-продажу будівлі, технологічного обладнання та земельної ділянки для обслуговування виробничої бази від 21 листопада 2000 року № 40.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року у справі 22-ц-5378/12 за позовом ОСОБА_2 до Гореницької сільської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинського районної ради Київської області» про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2007 року, яким задоволено вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на об`єкти нерухомого майна, колишнього КСП ім. Т. Шевченка та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Під час розгляду зазначеної справи суд встановив, що згідно з договором продажу майна від 21 листопада 2000 року № 40 ліквідаційна комісія КСП ім. Т. Шевченка в особі голови ліквідаційної комісії Мельника І. О. продала ТОВ «Парфюм Гарант» виробничі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а також технологічне обладнання, перелічене в договорі, та земельну ділянку площею 1,8687 га для обслуговування зазначеної бази.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18 серпня 2003 року у справі за позовом ТОВ «Парфюм Гарант», ліквідаційної комісії КСП ім. Т. Шевченка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» (далі - ТОВ «Перемога») про стягнення заборгованості визнано за ТОВ «Парфюм Гарант» право власності на майно винного цеху (виробничі приміщення і технологічне обладнання), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , придбане на підставі договору продажу майна від 21 листопада 2000 року № 40.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2007 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 відмовлено у задоволенні позову до ліквідаційної комісії КСП ім. Т. Шевченка, ТОВ «Парфюм Гарант», третя особа - ТОВ «Перемога», про визнання недійсним договору про продаж майна від 21 листопада 2000 року № 40 і визнання права власності на частку майна.

Отже, договір купівлі-продажу майна від 21 листопада 2000 року № 40, укладений між ліквідаційною комісією КСП ім. Т. Шевченка та ТОВ «Парфюм Гарант», є чинним та недійсним на визнаний.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 26 вересня 2008 року видало ТОВ «Парфюм Гарант» державний акт серії ЯЖ № 678599 на право власності на земельну ділянку площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097.

У подальшому ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки та купівлі-продажу нежилих приміщень від 29 січня 2009 року придбала у ТОВ «Парфюм Гарант» земельну ділянку площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097, з цільовим призначенням для обслуговування виробничої бази в с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області та нежитлові приміщення, які розташовані на цій земельній ділянці.

Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 січня 2009 року 04 березня 2009 року видало на ім`я ОСОБА_1 державний акт серії ЯЗ № 342203 на право власності на земельну ділянку площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097, з цільовим призначенням для обслуговування виробничої бази.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області (код ЄДРПОУ 24217336) припинено як юридичну особу 10 листопада 2009 року, а ТОВ «Парфюм Гарант» (код ЄДРПОУ 311690901) - 11 лютого 2011 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20 вересня 2016 року у справі № Б13/190-07 прийнято рішення про ліквідацію КСП ім. Т. Шевченка (як банкрута) та згодом здійснено реєстрацію його припинення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222484001:01:005:0097, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничої бази належить ОСОБА_1 .

Із витребуваної судом апеляційної інстанції від Міськрайонного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного Управління Держгеокадастру у Київській області копії технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ТОВ «Парфюм Гарант» для обслуговування виробничої бази на території села Гореничі Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (переоформлення) відомо, що ця технічна документація відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43, яка втратила чинність (далі - Інструкція). Відповідно до цієї технічної документації зовнішні межі земельних ділянок винесені в натурі в присутності землекористувача. Кадастрові плани на земельну ділянку складені Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ «Азімут».

Технічна документація складена на підставі договору купівлі-продажу від 21 листопада 2000 року № 40, погоджена з Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі. Земельна ділянка надана у власність для обслуговування виробничої бази і повинна використовуватися за призначенням. Кадастровий план спірної земельної ділянки та викопіювання із генерального плану с. Гореничі були також погоджені з головою Гореницької сільської ради Перевишко В. Г. та з головою ліквідаційної комісії КСП ім. Т. Шевченка Мельник І. О. Зазначено, що земельна ділянка, яка погоджується, призначена для обслуговування викупленого об`єкта.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частиною першою статті 123 ЗК України в редакції, чинній на час видачі ТОВ «Парфюм Гарант» державного акта, визначено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Частиною шостою вказаної статті передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об`єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Відповідно до пункту 1.13 Інструкції складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Згідно з пунктом 1.16 Інструкції технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає:

- виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду;

- заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта;

- технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта;

- висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);

- висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);

- журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);

- кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;

- збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів;

- відомість обчислення площі земельної ділянки;

- відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки;

- експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Наведене дає підстави для висновку, що проект відведення земельної ділянки розробляється лише у випадку передачі земельної ділянки вперше, яка ні у постійному користуванні, ні у власності інших осіб не була.

Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з цим позовом, Гореницька сільська рада, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказувала на те, що дії Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області щодо видачі ТОВ «Парфюм Гарант» і ОСОБА_1 державних актів на право власності на земельну ділянку є незаконними, оскільки ТОВ «Парфюм Гарант» і ОСОБА_1 не зверталися до сільської ради із заявами про надання їм у користування спірної земельної ділянки, що знаходиться в межах населеного пункту с. Гореничі. Вважає, що оскаржувані дії Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області не відповідають чинному законодавству, а видані державні акти підлягають скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд встановив, що земельна ділянка площею 1,8687 га, кадастровий номер 3222482001:01:005:0097 була продана ТОВ «Парфюм Грант» ліквідаційною комісією КСП ім. Т. Шевченка, тобто до передання вона належала КСП ім. Т. Шевченка.

У зв`язку з цим, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку у спірному випадку мало проводитись за технічною документацією без додаткових відповідних погоджень, у тому числі з боку органів місцевого самоврядування, а державний акт на право власності на земельну ділянку мав бути виданий на підставі технічної документації, яка була складена землевпорядною організацією на підставі договору купівлі-продажу від 21 листопада 2000 року № 40 та погоджена з Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі.

Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано виходив з недоведеності порушення прав позивача видачею державних актів, оскільки власником спірної землі та нерухомого майна, яке розміщено на цій земельній ділянці, було КСП ім. Т. Шевченка, яке розпорядилося своєю власністю на власний розсуд, при цьому позивач не був правонаступником вказаного КСП, а тому його згоди на відчуження власником своєї власності законом не вимагалося.

Правильним є і висновок апеляційного суду про непорушення прав позивача оспорюваними діями та виданими державними актами у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», оскільки, як встановив суд, спірна земельна ділянка перебувала у власності, а тому вона згідно із вказаним законом не вважається власністю територіальної громади, на території якої вона розташована.

Оцінюючи спірні правовідносини, Верховний Суд враховує, що з касаційною скаргою у цій справі звернулася не Гореницька сільська рада (її правонаступник), якій відмовлено в задоволенні позову, а третя особа - ОСОБА_2 , доводи якого фактично зводяться до недійсності договору купівлі-продажу майна від 21 листопада 2000 року № 40. Водночас апеляційний суд встановив, що рішенням суду, яке набрало законної сили, у визнанні недійсним зазначеного договору за позовом ОСОБА_2 та інших відмовлено. Крім того, колегія суддів враховує і те, що, звертаючись до суду з цим позовом, Гореницька сільська рада не обґрунтовувала свої вимоги зазначеними підставами.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судом, оскаржувана постанова не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, немає підстав і для скасування рішення місцевого суду, тому що воно вже скасоване за наслідками апеляційного перегляду.

Керуючись статтями 206, 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Скрицького Анатолія Казимировича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов