Рішення

від 13.09.2023 по справі 947/13957/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/13957/23

Провадження № 2/947/2576/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.

представника позивача адвоката Берзінь С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова-правова група «Захист» про визнання несправедливим та недійсним договору про надання правової допомоги та стягнення сплаченого авансу , пеню та моральну шкоду , -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 08.05.2023 року звернувся ОСОБА_1 із позовом про визнання несправедливим та недійсним договору укладеного із ТОВ «Фінансова-правова група «Захист» про надання правової допомоги №23032303 від 23.03.2022 року та стягнення сплаченого авансу у розмірі 16000 грн., пені за прострочення виконання зобов`язання в сумі 21 840,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після укладення відповідного договору про надання правової допомоги позивач , якому не сподобалась повільність виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по наданню відповідних правових послуг та ретельно ознайомившись із умовами договору він зрозумів про несправедливість пунктів договору які порушують його права як споживача послуг, у зв`язку із чим просить повернути йому сплачений ним аванс , пеню за прострочення повернення грошового зобов`язання та моральну шкоду яку він вважає спричиненою невиконанням своїх вимог згідно договору відповідачем у зв`язку із чим позивач вимушений був самостійно здійснювати захист своїх прав.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

У постанові від 29 квітня 2020 року по справі 3520/5083/16 Верховних суд визначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як встановлено у судовому засіданні 23.03.2022 року ОСОБА_1 ( як замовник ) уклав договір про надання правничої допомоги №23032303 із ТОВ « ФПГ Захист» ( виконавець) щодо консультації , правового аналізу ситуації, представництва у суді та в інших органах , складання необхідних процесуальних документів ( а/с 24).

Згідно п.2.1.1.Договору виконавець приступає до виконання правової допомоги за умовами повної сплати вартості послуг у розмірі 40000 гривень, у визначений сторонами термін до 03.04.2023 року, при цьому сплати визначена частками 28.03 8000 гривень, 29.03. 16000 гривен та 03.04. 16000 гривень.

При цьому сторонами було узгоджено у п. 3.3. що 50% послуг ( аналіз та підбір нормативно-правових актів ) вважається виконаним в момент підписання договору.

Також умовами п. 2.3.3 Договору виконавцю дозволено залучати для роботи сторонніх спеціалістів, за рахунок замовника.

Згідно квитанцій про оплату 23.03.2023 року замовником було сплачено на рахунок виконавця 8000 гривень а 29.03.2023 року ще 8000 гривень ( а/с 11).

Одночасно із укладенням договору представником виконавця було повідомлено замовника що його справою буде займатись адвокат Осьмінін С.Д. , про що свідчить як наявна напис на копії договору замовника так і пояснення самого позивача у судовому засіданні.

29.03.2023 року ОСОБА_1 уклав окремий договір про надання правничої допомоги №29/03/2023 із адвокатом Осьмініним С.Д. ( а/с 66).

Згідно написаної власноруч ОСОБА_1 заяви від 07.04.2023 року він розриває договір із ТОВ ФПГ « Захист» за взаємною згодою та просить повернути сплачені ним у якості авансу 16000 гривень ( а/с 12) , яка була направлена відповідачу поштою 08.04.2023 року(а/с 13). Також 20.04.2023 року позивачем була направлена заява через електронну пошту щодо вимоги про повернення авансу у розмірі 16000 гривень ( а/с 14) а 22.04.2023 року він направив повідомлення адвокату Осмініну С.Д. про розірвання договору від 29.03.2023 року в односторонньому порядку ( а/с 65). Після чого позивач неодноразово вимагав у письмовому вигляді повернення грошей у відповідача.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із визнання договору недійсним у зв`язку із наявністю несправедливих умов та повернення авансу і стягнення моральної шкоди врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України ) та Законом України «Про захист прав споживачів» ( далі ЗУ № 1023-XII ) від 12.05.1991.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір про надання правової допомоги , відноситься до договорів з надання послуг, вимоги до яких і врегульовані главою 63 ЦК України

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 08.10.2019 року у справі № 910/11397/18 предметом такого договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються).

Послуги відрізняються також від робіт. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

За змістом ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом ( ч. 1,2 ст. 903 ЦК України).

Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до частин першої, другоїстатті215ЦКУкраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності, по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, по-третє, завдають шкоди споживачеві. Такого висновку дійшов Верховний Суд, аналізуючи положення п.6 ч.1 ст.3 і ч.3 ст.509 Цивільного кодексу та норми ст.18 закону №1023-XII «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 щодо несправедливих умов договору у постанові від 8.06.2016 (справа № 6-330цс16).

Так, визначення відповідного поняття закріплено в частині другій зазначеної статті. Зокрема, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Згідно з ч.3 ст.18 закону №1023-XII несправедливими є також умови договору про:

1) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця, виконавця, виробника або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем, виконавцем, виробником договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця, виконавця, виробника;

2) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пп.2, 3);

3) надання можливості продавцю, виконавцю, виробнику не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі його відмови укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця, виконавця, виробника у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (п.4).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку ( ч.1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом ч.1-3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності 9 ч.1 ст. 546 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України визначене, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання ( частина перша статті ). При цьому Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( частина третя статті ).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті ( ч.1 ст. 1167 ЦК України ).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У даному випадку суд вважає недоведеними з боку сторони позивача вимог щодо несправедливості договору про надання правової допомоги у зв`язку із порушенням умовами договору принципу добросовісності та істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін.

Так сторонами узгоджено передплата надання послуг , з яких половина послуг, у вигляді відповідного аналізу та підготовки нормативно-правової бази вважалось виконаними на момент підписання договору. Після узгодження вказаних умов у сторін виникли зустрічні зобов`язання після повної оплати замовником вартості визначених договором послуг виконавець приступає до виконання своїх зобов`язань.

Як встановлено судом на момент подання замовником заяви про розірвання договору ним не було внесення навіть 50% вартості визначених у договорі послуг, тобто не було здійснена оплата і тих послуг яки були визначені сторонами як таки які вже надані.

Враховуючи дані обставини суд вважає недоведеним і той факт що внесена сума у розмірі 16000 гривень є забезпеченням виконання умов договору, тобто завдатком або авансом ( згідно вимог ст. 570 УЦК України) а тому вказана сума не є авансовим платежем.

Одночасно із цим у заяві про розірвання договору заявником було зазначена підстава такого розірвання за згодою сторін, без визначення якою саме згодою обумовлено розірвання але і не визначає що розірвання відбулось з вини виконавця не виконання умов договору у визначені сторонами строки або порушення умов договору виконавцем.

Приймаючи до уваги що за цей час замовнику був представлений безпосередній спеціаліст, який повинен був здійснювати дії по захисту інтересів замовника, суд вважає що посилання позивача не бездіяльність виконавця суперечить як доказам, наданим самим позивачем так і його поясненням про те, що одночасно із укладенням договору він був повідомлений представником відповідача про особу яка буде виконувати далі безпосередньо послугу по наданню правової допомоги.

За змістом умов договору від 23.03.2023 року ( п.3.7 ) визначено право замовника відмовитися від договору при оплаті фактично понесених витрат , що відповідає вимогам законодавства до відповідних договорів.

Зазначені у позові, на думку позивача несправедливі умови, визначені у п. 2.3.4 Договорі, щодо права виконавця відмовлятись від договору без повідомлення замовника, то суд вважає що вони мають чітко визначений порядок, який пов`язаний із діями самого замовника та не відносяться до свавілля сторони без відповідної компенсації а тому не можуть вважатись несправедливими. Також , не можуть бути визначеними несправедливими умови щодо права залучення виконавцем третій особи а також необхідність повної оплати ( передоплати ) за інші послуги так як вказані умови не є такими що свідчать о суттєвому дисбалансі прав та обов`язків сторін.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку що суду не було доведено належними та допустимими доказами несправедливість умов договору у вигляді наявного в договорі дисбалансу прав та обов`язків сторін.

Також не доведено і той факт що сплачена замовником сума у 16000 гривень була авансовим платежем а ні сплатою за вже отримані послуги.

Крім того позивачем не доведено і факт не виконання або неналежного виконання відповідачем умов договору, так як у самому договорі не визначений термін початку його виконання а є лише посилання на події сплата замовником повної вартості, що так і не було здійснено. Таким чином вимоги щодо стягнення моральної шкоди також не є обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами.

Недоведеність позовних вимог є підставою для відмови у їх задоволенні у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова-правова група «Захист» (код ЄДРПОУ 44324650, місцезнаходження6 65009, м. Одеса, вул. Академічна, буд. 5В, кв.66 ) про визнання несправедливим та недійсним договору про надання правової допомоги №23032303 від 23.03.2022 року та стягнення сплаченого авансу у розмірі 16000 грн., пені за прострочення виконання зобов`язання в сумі 21 840,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 25.09.2023 року.

Суддя Луняченко В. О.