Рішення

від 11.09.2023 по справі 160/10568/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року Справа № 160/10568/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 07 березня 2023 року №3130-24/VIІI;

- зобов`язати Магдалинівську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1222383300:01:001:1122 загальною площею 21,5690 га з 01.05. - для індивідуального садівництва на 01.01. - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивачка 17.02.2023 року звернулася до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1222383300:01:001:1122 загальною площею 21,5690 га з 01.05. - для індивідуального садівництва на 01.01. - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, 07 березня 2023 року на сесії Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області було прийнято рішення №3130-24/VIІI, яким відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1222383300:01:001:1122 загальною площею 21,5690 га, розташованої за межами с. Казначеївка Новомосковського району Дніпропетровської області з «для індивідуального садівництва» на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань, а саме: відповідно акту приймання передачі від 15 грудня 2015 року на земельній ділянці розташовані багаторічні насадження у кількості 6672 (шість тисяч шістсот сімдесят дві ) одиниць, які знаходяться у власності гр. ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу багаторічних насаджень. Позивачка переконана, що значене рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушує її конституційні права та інтереси, позбавляючи можливості останньою використовувати зазначену земельну ділянку у спосіб, що не заборонений діючим законодавством України, а саме - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також обмежує її у реалізації прав на зміну цільового призначення земельної ділянки та суперечить вимогам закону. На підставі цього позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи), в якій необхідно вказати повне місце здійснення адвокатської діяльності представника позивача; доказів надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.

На виконання вимог ухвали суду від 30.05.2023 року, позивачем 13.06.2023 року подано до суду уточнену позовну заяву з аналогічними позовними вимогами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10568/23, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 17.07.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду було витребувано у Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338405) належним чином завірені копії матеріалів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення від 07 березня 2023 року №3130-24/VIІI.

12 липня 2023 року до канцелярії суду надійшов відзив Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, які заявлені до нього, посилаючись на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 23.03.2017 року № 4-1712/15-17-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для індивідуального садівництва на території Казначеївської сільської ради Новомосковського (бувшого Магдалинівського) району Дніпропетровської області та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 21.5690 га. в тому числі багаторічні насадження площею 21.5690га. (кадастровий номер 1222383300:01:001:1122) терміном 25 (двадцять п`ять років). Відповідно акту приймання-передачі від 15 грудня 2015 року на земельній ділянці розташовані багаторічні насадження у кількості 6672 одиниці, які знаходяться у власності гр. ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу багаторічних насаджень, зареєстрованому в реєстрі за № 1041, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. На підставі зазначеного, оскільки земельна ділянка передана в оренду позивачу без проведення земельних торгів для ведення індивідуального садівництва, то орендар повинен на данім земельній ділянці проводити відповідну діяльність - індивідуальне садівництво, а отже в даному випадку неможливо змінити цільове призначення земельної ділянки з «для ведення індивідуальною садівництва» на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так як зміниться вид діяльності орендаря, що суперечить вимогам ст.20 ЗК України. Крім того, в клопотанні про зміну цільового призначення, як на обґрунтування, позивач вказував на те, що рішення необхідно прийняти у зв`язку з досягненням багаторічними насадженнями, що розташовані на земельній ділянці, своєї вікової межі і неможливості їх використання за функціональним призначенням, проте ні до клопотання ні до позову належних доказів цьому не надано. Також, на земельній ділянці знаходяться багаторічні насадження (фруктові дерева), які належать позивачеві на праві власності, тобто позивач укладаючи договір оренди, планував займатися індивідуальним садівництвом, земля в оренду йому надана для цього виду діяльності і тому це ще одна із причин неможливості в наданні дозволу на зміну цільового призначення.

15 серпня 2023 року позивачкою через підсистему «Електронний суд» було подано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що позивач вважає аргументи відповідача помилковими, а наведене положення абзацу п`ятого частини 2 ст. 20 Земельного кодексу України таким, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Крім того останнім зауважено, що враховуючи приписи ч. 3 ст.35 Земельного кодексу України, вирощування сільськогосподарських культур - як вид діяльності, на земельних ділянках для індивідуального садівництва, прямо передбачено діючим законодавством України, а зміна цільового призначення земельної ділянки з «для індивідуального садівництва» на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» не призведе до провадження позивачем іншої діяльності, оскільки за умови відсутності на земельній ділянці багаторічних насаджень загальною площею 21, 5690 га, позивач наділений правом вирощувати сільськогосподарські культури навіть на земельній ділянці, призначеній для садівництва, однак у зв`язку з наявністю багаторічних насаджень позбавлений такої можливості. Також з урахуванням того, що у 2017 році позивачу передана земельна ділянка кадастровий номер 1222383300:01:001:1122 загальною площею 21,5690 га, разом з багаторічними насадженнями площею 21,5690 га, наявність раніше укладеного договору купівлі- продажу багаторічних насаджень в 2015 році не надає права позивачу на власний розсуд розпоряджатися цими насадженнями та використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур без зміни її цільового призначення. Позивачкою також наголошено, що Земельний кодекс України не містить жодних вимог до змісту клопотання заявника про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (про зміну цільового призначення) та не зобов`язує заявника обґрунтовувати необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки. За таких обставин вимога відповідача про надання до клопотання та до позову доказів досягнення багаторічними насадженнями вікової межі, є незаконною.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» №4-1712/15-17-СГ від 23.03.2017 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для індивідуального садівництва на території Казначеївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 21,5690 га, в тому числі багаторічні насадження площею 21,5690 га (кадастровий номер 1222383300:01:001:1122) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Казначеївської сільської ради, Магдалинівського району, Дніпропетровської області.

16 квітня 2018 року між ОСОБА_1 (орендар) та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (орендодавець) укладено Договір оренди земельної ділянки №4-278/15-18- СГ, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер:40752938 від 23.04.2018 09:40:12, ОСОБА_3 , Магдалинівська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл.).

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 08.10.2022 року земельна ділянка з кадастровим номером 1222383300:01:001:1122 загальною площею 21,5690 га, яка розташована: Дніпропетровська обл., Магдалинівський район, Казначеївська сільська рада належить до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Магдалинівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04338405) з видом використання 01.05. «для індивідуального садівництва».

17 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Магдалинівської селищної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1222383300:01:001:1122 загальною площею 21,5690 га з 01.05. - для індивідуального садівництва на 01.01. - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

До вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 додано копії наступних документів: паспорту заявника; Договору оренди земельної ділянки №4-278/15-18- СГ від 16.04.2018 р.; наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1712/15-17-СГ від 23.03.2017; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.04.2018 №121534982.

За результатами розгляду вищезазначеного клопотання позивача та доданих до нього документів 07 березня 2023 року на 24 сесії восьмого скликання Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області було прийнято рішення №3130-24/VІІІ «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.».

Так, пунктом 1 вищезазначеного рішення постановлено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1222383300:01:001:1122, площею 21,5690га, розташованої за межами с. Казначеївка Новомосковського району Дніпропетровської області з «для індивідуального садівництва» на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань, а саме: відповідно акту приймання-передачі від 15 грудня 2015 року на земельній ділянці розташовані багаторічні насадження у кількості 6672 (Шість тисяч шістсот сімдесят дві) одиниці, які знаходяться у власності гр. ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу багаторічних насаджень, зареєстрованому в реєстрі за № 1041, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В.

Не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача, вважаючи його незаконним та протиправним, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, та передбачає, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Так відповідно до вимог пункту 1-7 статті 20 Земельного кодексу України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:

- земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;

- земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Зміна землекористувачем цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, наданої йому в користування (крім постійного користування) без проведення земельних торгів для провадження певної діяльності, не повинна призводити до провадження ним на такій земельній ділянці іншої діяльності (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача).

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках: передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель; віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;

віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення; зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами); віднесення до земель морського транспорту земельних ділянок у межах морського порту.

При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

Зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує: розроблення документації із землеустрою (крім випадків формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, не сформованих у земельні ділянки); прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і зміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи).

Зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі: якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально); якщо земельна ділянка відноситься до земель оборони - з Міністерством оборони України або органом державної влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, до сфери управління якого належить військова частина, установа, військово-навчальний заклад, підприємство та організація, яка використовує землі оборони на праві постійного користування; зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, - з Кабінетом Міністрів України.

Зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Тако пунктом 23 розділу ХХ «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок у таких випадках приймається щодо: земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - сільськими, селищними, міськими радами, на території яких розташована відповідна земельна ділянка.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки приватної власності, розробляється без надання дозволу на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки, затверджується органом, що приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Зміна цільового призначення земельних ділянок, розташованих у межах функціональних зон, визначених генеральними планами населених пунктів, планами зонування (щодо земельних ділянок у межах населених пунктів), детальними планами територій (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів), затвердженими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель", або протягом двох років з дня його опублікування (якщо розроблення відповідного генерального плану населеного пункту, плану зонування, детального плану територій розпочалося до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель") може здійснюватися їх власниками (у визначених законом випадках - користувачами) без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог частини п`ятої статті 20 цього Кодексу: у разі якщо відомості про функціональну зону, в межах якої розташована земельна ділянка, внесені до Державного земельного кадастру; до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони - на підставі витягу з містобудівної документації. Форма витягу повинна містити відомості про функціональну зону та всі обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови), зазначені у містобудівній документації, та затверджується Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації. У такому разі державний кадастровий реєстратор, до якого надійшла заява власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки про зміну її цільового призначення, не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви направляє до відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить затвердження відповідної містобудівної документації, запит щодо надання витягу з містобудівної документації із зазначенням функціональної зони, в межах якої розташована земельна ділянка. Орган місцевого самоврядування протягом двох робочих днів з дня надходження запиту зобов`язаний надати державному кадастровому реєстратору відповідний витяг з містобудівної документації. Витяг з містобудівної документації може бути отриманий заявником самостійно відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". У такому разі витяг з містобудівної документації додається до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки.

До внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони належність земельної ділянки до функціональної зони, встановленої до 1 січня 2025 року, визначається відповідно до: плану зонування (щодо земельних ділянок у межах населених пунктів, на які не затверджений детальний план території); генерального плану населеного пункту (у разі відсутності плану зонування та щодо земельних ділянок у межах населеного пункту, на які не затверджений детальний план території); детального плану території; містобудівної документації регіонального рівня (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів, на які не розроблено детальний план території).

Частинами 1 та 2 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. №548, чинним на час виникнення спірних правовідносин, затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі КВЦПЗ).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4 розділу І Класифікації видів цільового призначення земель код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Відповідно до розділу ІІ Класифікації видів цільового призначення земель у межах Секції А (землі сільськогосподарського призначення) визначалися такі підрозділи: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 01.02 для ведення фермерського господарства; 01.03. для ведення особистого селянського господарства; 01.04 для ведення підсобного сільського господарства; 01.05 для індивідуального садівництва; 01.06 для колективного садівництва; 01.07 для городництва; 01.08 для сінокосіння і випасання худоби; 01.09 для дослідних і навчальних цілей; 01.10 для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; 01.11 для надання послуг у сільському господарстві; 01.12 для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення; 01.14 для цілей підрозділів 01.01 01.13 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Нормами частини другої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із частиною першою статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються, зокрема, у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Так, позивачка 17 лютого 2023 року звернулась із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1222383300:01:001:1122 загальною площею 21,5690 га з 01.05. «для індивідуального садівництва» на 01.01. «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Вищезазначене клопотання було обґрунтовано тим, що на сьогоднішній день багаторічні насадження досягли своєї вікової межі та не можуть бути використані за їх функціональним призначенням, що в свою чергу призводить до неможливості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Задля можливості ефективного використання земельної ділянки та своєчасної сплвти орендної плати, виникла необхідність у зміні її цільового призначення в межах однієї категорії.

Так, спірним рішенням Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 07 березня 2023 року №3130-24/VIІI «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.» передбачена підстава відмови позивачеві у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1222383300:01:001:1122, площею 21,5690га, розташованої за межами с. Казначеївка, Новомосковського району Дніпропетровської області з «для індивідуального садівництва» на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», оскільки відповідно акту приймання-передачі від 15 грудня 2015 року на земельній ділянці розташовані багаторічні насадження у кількості 6672 (Шість тисяч шістсот сімдесят дві) одиниці, які знаходяться у власності гр. ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу багаторічних насаджень, зареєстрованому в реєстрі за № 1041, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 22, ст. 19 ЗК України багаторічні насадження це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Водночас, перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, у підгрупі «Багаторічні насадження» включає ділянки, зайняті насадженнями для отримання плодів, ягід, винограду, хмелю; насадження ефіроолійних культур, розсадники (крім лісових); плантації декоративних багаторічних насаджень (квітники) для декоративного оформлення територій, а також для реалізації квітів; лікарські багаторічні насадження (беладона, наперстянка, шалфей лікарський та інші).

Вказаним переліком затверджено види земельних угідь, проте не встановлено заборони щодо передачі ділянок підгрупи «багаторічні насадження» для ведення особистого селянського господарства.

Отже, при розгляді клопотання позивача, відповідач посилається на підстави, не передбачені Земельним кодексом України.

Крім того, суд також погоджується з доводами позивачки стосовно того, що відмовляючи в задоволенні її клопотання, відповідач, виходячи з зазначеної підстави для відмови «у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань», керувався положеннями абзацу першого ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, яка встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки позивач не зазначав вимогу про безоплатну передачу земельної ділянки у власному клопотанні.

Відповідно до п. 3 статті 35 Земельного кожексу України, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Також судом враховується, що у 2017 році позивачу передана земельна ділянка кадастровий номер 1222383300:01:001:1122 загальною площею 21,5690 га, разом з багаторічними насадженнями площею 21,5690 га, проте наявність раніше укладеного договору купівлі- продажу багаторічних насаджень в 2015 році не надає права позивачу на власний розсуд розпоряджатися цими насадженнями та використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур без зміни її цільового призначення.

Оскільки насадження, що розміщені на земельній ділянці, неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати її цільового призначення або істотного знецінення, то відповідно насадження, що ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі.

Крім того, згідно з Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 02.07.2003 року за № 174, який діяв до 20.08.2012 року, дані про площу багаторічних насаджень є кількісною характеристикою земельної ділянки. Отже, багаторічні насадження та земельна ділянка є одним природним об`єктом.

Права на багаторічні насадження є похідними від прав на земельну ділянку і слідують за нею. У такому випадку доля багаторічних насаджень вирішується як складова частина земельної ділянки.

Враховуючи викладене, багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

Тобто, діє принцип єдності земельної ділянки і багаторічних насаджень, які на ній знаходяться.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року № 133/832/19 (провадження № 61-19453св19), від 06 лютого 2020 року № 495/5083/15 (провадження № 61-16795св18).

Отже, суд доходить висновку, що оскільки земельна ділянка кадастровий номер 1222383300:01:001:1122 загальною площею 21,5690 га, передана в користування позивачці, в тому числі, з багаторічними насадженнями площею 21,5690 га, то використання її для вирощування сільськогосподарських культур без зміни цільового призначення неможливе.

З урахуванням вищезазначеного, рішення Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 07 березня 2023 року №3130-24/VIІI «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.», яким відмовлено позивачці у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1222383300:01:001:1122, площею 21,5690га, розташованої за межами с. Казначеївка Новомосковського району Дніпропетровської області з «для індивідуального садівництва» на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» - є протиправним та необгрунтованим, а отже підлягає скасуванню.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій: розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

Відповідно суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій чи рішень. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зокрема, у цій справі відповідачем було безпідставно відмовлено позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки, оскільки наявність тих обставин, які були покладені в основу спірного рішення про відмову, не були доведені відповідачем, а тому спростовується судом.

Враховуючи, що будь-які інші перешкоди для надання позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки відсутні, суд вважає, що ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачеві відповідного дозволу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 . 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно судом встановлено неправомірність прийнятого Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області рішення від 07 березня 2023 року №3130-24/VIІI «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.», таке рішення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, позивачем підтверджено протиправність спірного рішення, відповідачем не спростовані твердження позивача в позовній заяві належними та достатніми доказами з дотриманням норм ст. 77 КАС України.

Задля належного захисту встановленого судом порушеного права позивача суд вважає необхідним зобов`язати Магдалинівську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1222383300:01:001:1122 загальною площею 21,5690 га з 01.05. - для індивідуального садівництва на 01.01. - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також суд зауважує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки є всього лише наслідком виконання дотримання особою порядку звернення за таким дозволом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №826/5737/16, постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 11.06.2019 у справі № 826/841/17.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З поданої позовної заяви слідує, що позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру (заявлені позивачем позовні вимоги є пов`язаними).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2684,00 грн.

Згідно з пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн.).

Разом з тим, відповідно до частини третьої ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовна заява у справі подана до суду в електронній формі за допомогою «Електронний суд», позивач мав сплатити судовий збір за подання до суду цього позову судовий збір в розмірі 858,88 грн. (1073,60 грн. (немайнові вимоги) х 0,8).

Отже, безпосередньо ця сума судових витрат у вигляді сплати судового збору і має бути відшкодована позивачу шляхом стягнення її з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Однак, при зверненні до суду з цим позовом, ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1717,76 грн., про що свідчить квитанція про сплату №15632 від 16.05.2023 року.

Відносно розподілу іншої частини судових витрат, понесених позивачем у вигляді надмірно сплаченої суми судового збору, суд зазначає, що питання про повернення цих судових витрат вирішується відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» на підставі відповідного клопотання особи, яка надмірно сплатила судовий збір, проте станом на час розгляду справи таке клопотання від позивача не надходило, тому на теперішній час повернення таких витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338405, юридична адреса: вул. Центральна, буд. 32, смт.Магдалинівка, Новомосковський район Дніпропетровська обл., 51100) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 07 березня 2023 року №3130-24/VIІI «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки».

Зобов`язати Магдалинівську селищну раду Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338405, юридична адреса: вул. Центральна, буд. 32, смт.Магдалинівка, Новомосковський район, Дніпропетровська обл., 51100) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1222383300:01:001:1122 загальною площею 21,5690 га з 01.05. - для індивідуального садівництва на 01.01. - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338405, юридична адреса: вул. Центральна, буд. 32, смт.Магдалинівка, Новомосковський район, Дніпропетровська обл., 51100) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 858,88 грн. (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева