Рішення від 18.09.2023 по справі 160/12562/23

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2023 року Справа№160/12562/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Дніпровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії. Просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_3 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в сумі 100000 грн. за період з червня 2022 року по листопад 2022 в розрахунку на місяць пропорційна часу участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у тому числі за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого; 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в сумі 100000 грн. за період з червня 2022 року по листопад 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у тому числі за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу, на сьогодні у зв`язку із отриманим пораненням не має фізичної можливості проходити військову службу через стан здоров`я. З грудня 2022 року позивач перестав отримувати грошове забезпечення, а в період з липня 2022 року по листопад 2022 року включно, йому не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення та додаткова винагорода в сумі 100000 грн. відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168. На звернення позивача, йому була надана відповідь про те, що він не отримує виплати, через те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.022 року № 667, ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину.

Отже, позивач вважає такі дії командування незаконними та такими що знецінили втрати його здоров`я під час захисту Батьківщини.

ОСОБА_1 вказує, що йому не виплачена додаткова винагорода в сумі 100000 грн. під час знаходження на лікарняному після важкого поранення. На думку позивача така виплата йому належала до того, як його визначили таким, що самовільно залишив військову частину, а тому повинна бути виплачена у будь якому випадку.

Ухвалою Дніпровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду за підсудінстю.

18 липня 2023 року прийнято до свого провадження та відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Представникивідповідачів, були повідомлені про розгляд справи судом засобами електронної пошти, свої правом не скористались та не надали суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з чим суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , громадянин України, що підтверджується паспортом НОМЕР_5 , проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 за мобілізацією.

05 червня 2022 року позивач одержав мінно-вибухову травму, внаслідок чого проходив тривале лікування.

На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з переглядом через 6 місяців.

Після отримання висновку, позивачу було відмовлено у звільненні з військової служби з посиланням на ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З грудня 2022 року ОСОБА_1 перестав отримувати грошове забезпечення. Крім того, позивачу не були виплачені у повному обсязі «бойові».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач після поранення у червні 2022 року отримав 113079,56 грн., у липні 2022 року 99441,33 грн., у серпні 2022 року 43577,48 грн., у вересні 2022 року 0 грн., у жовтні 2022 року 43816,84 грн., у листопаді 2022 року 43816,84 грн., у грудні 2022 року 0 грн., у січні 2023 року 0 грн.

Отже, з грудня 2022 року позивач не отримує грошового забезпечення.

Позивач вважаючи, що йому в період з липня 2022 року по листопад 2022 року не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення та додаткова винагорода в сумі 100000 грн., відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168, звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із відповідним рапортом.

Як зазначає позивач у своєму позові, у відповідь на вказаний акт йому в усній формі відповіли, що треба почекати й що у скорому часі він отримує усі виплати.

Не отримавши виплат, позивач звернувся із письмовим рапортом через Генеральний Штаб поштою, на отримав відповідь від військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якої йому було зазначено про те, що він не отримує виплате через те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 листопада 2022 року № 667 вважається таким, що самовільно залишив військову частину.

Отже, позивач вважає, що йому незаконно не виплачена додаткова винагорода в сумі 100000 грн. під час знаходження на лікарняному після важкого поранення, оскільки на думку позивача така виплата йому належала до того, як його визначило в СЗЧ, а тому повинна бути виплачена у будь-якому випадку.

Отже, спірним у цій справі є питання щодо нарахування і виплати позивачу підвищеної грошової винагороди у розмірі до 100000 грн. відповідно до Постанови КМУ № 168.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі - Закон № 2011) передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4статті 9 Закону № 2011грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 3постанови КМ України від 30 серпня 2017 року № 704«Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженийнаказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, надалі - Порядок № 260).

Згідно з п. 2 цього Порядку грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

28 лютого 2022 року на виконанняУказів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пункт 1 постанови КМУ № 168 передбачає, що військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Предметом спору, що розглядається судом у даній справі є правомірність розрахунку цього виду щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.

З 18 жовтня 2022 року редакція цього пункту постанови КМУ №168 діяла у редакції, яка додатково передбачила, що виплата вказаної додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Положення пункту 1 постанови КМУ №168 прямо не визначають ознакрайонівбезпосередньо у яких має перебувати військовослужбовець під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії для отримання додаткової винагороди. Раніше у тесті вказаного пункту словорайонзастосовується у словосполученнірайон проведення воєнних (бойових) дій. Тому суд виходить з того, що вказівку на перебуванняу районахслід розуміти як перебування у районах воєнних (бойових) дій.

Аналіз змісту пункту 1 постанови КМУ № 168 дозволяє виявити обов`язкові умови виплати передбаченої нею додаткової винагороди військовослужбовцями у розмірі до 100000 грн: період дії воєнного стану; безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів; наявність наказу командира (з 18.10.2022).

За приписами п. 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Пунктом 2-1 постанови КМУ № 168 також встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цієюпостановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Підстави виплати вказаного вище щомісячного додаткового виду грошового забезпечення визначені окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 року (надалі - Окреме доручення), яке згідно з п. 13 реалізується з 01.06.2022 року без застосування телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 року № 248/1196 (крім пункту 5), від 07.03.2022 року № 248/1217, від 25.03.2022 року № 248/1298, від 18.04.2022 року № 248/1529.

Враховуючи положення частини 4статті 9 Закону №2011, пункту 17 Порядку № 260,а також п. 2-1 ПКМУ № 168, підстави та умови виплати грошового забезпечення можуть визначатися Міністром оборони України. Тому вказане вище Окреме доручення підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Пунктом 3 Окремого доручення встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів слід здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах також передбачено надання довідки керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

У підставах про видання таких довідок (додаток № 1 або додаток № 2 до Окремого доручення) обов`язково передбачено зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Згідно п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. слід здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн. за місяць вказано обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до Окремого доручення).

Таким чином визначені п. 1 ПКМУ № 168 додержання умови виплати додаткової винагороди, зокремабезпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходівмають бути документально підтверджені конкретними наказами, журналами бойових дій, рапортами, на підставі яких складається довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини.

Відповідно до частини 1, 2статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з листа ВЧ НОМЕР_3 № 2/875 від 21.02.2023 року, ОСОБА_1 , відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2022 року № 667, вважається таким, що з 27.11.2022 року самовільно залишив військову частину.

Крім того у вказаному листі зазначено, що позивачу з 25.06.2022 року по 30.06.2022 року була нарахована додаткова винагорода у сумі 6000 грн., за липень 2022 року у сумі 30000 грн., за вересень 2022 року у сумі 30000 грн., за жовтень 2022 року 30000 грн.

Також даним листом позивачу було роз`яснено, що після повернення до ВЧ НОМЕР_1 для продовження проходження служби йому буде поновлено нарахування та виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди за серпень 2022 року.

За правиламистатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи належних доказів не встановлені обставини безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Крім того суд зазначає, що позивач 05 червня 2022 року одержав мінно-вибухову травму, внаслідок чого проходив тривале лікування, а отже, не міг приймати безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Відтаквідсутня обов`язкова умова виникнення у позивача права на спірні виплати, що виключає задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Приймаючи до уваги відмову в задоволенні позовних вимог та відсутність понесених відповідачем судових витрат, відшкодуванню ці витрати (у тому числі витрати позивача на професійну правничу допомогу) не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко