Рішення

від 28.09.2023 по справі 420/10818/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10818/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕССА-НВ» до Одеської митниці про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕССА-НВ» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

-визнати протиправною відмову Одеської митниці, викладену у листах від 16.02.2023 №7.10-3/15-04/13/2477, №7.10-1/15-04/13/7030 від 14.04.2023 р., та відновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕССА-НВ» режим вільної торгівлі щодо товарів, оформлених у митному відношенні відповідно до митної декларації №22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року.

-визнати протиправною відмову Одеської митниці, викладену у листі від 16.02.2023 №7.10-3/15-04/13/2481, та відновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕССА-НВ» режим вільної торгівлі щодо товарів, оформлених у митному відношенні відповідно до митної декларації № 22UA500490012202U1 від 29.12.2022 року.

-зобов`язати Одеську митницю вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕССА-НВ» надміру сплачених митних платежів в сумі 61 220,77 грн. ввізного мита та 257 127,24 грн. податку на додану вартість відповідно до митної декларації № 22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року.

-зобов`язати Одеську митницю вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕССА-НВ» надміру сплачених митних платежів в сумі 16820,30 грн. ввізного мита та 57 623,09 грн. податку на додану вартість відповідно до митної декларації № 22UA500490012202U1 від 29.12.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу позивачем було скеровано листи за вих.№19 та №24/1, в яких просив відновити режим вільної торгівлі між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії (далі Сполучене Королівство). Скерування вказаних листів до митного органу позивач мотивував тим, що під час випуску товарів у вільний обіг не була застосована преференція зі сплати ввізного мита у зв`язку з відсутністю оригіналу сертифікату походження (була наявна лише його копія).

Листами від 16.02.2023 №7.10-3/15-04/13/2477 та №7.10-3/15-04/13/2481 відповідач повідомив, що згідно з наданими документами, виконання ТОВ «ДЕССА-НВ» умов ст.13 Протоколу №1 до Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством не підтверджується.

Після завершення митного оформлення товарів, позивачем було отримано від експортерів товарів оригинали сертифікату з перевезення товарів EUR.1 №S068835 від 21.12.22 та S0454032 від 14.11.2022. Звертає увагу, що застережень щодо сертифікатів митним органом не висловлено.

Таким чином, сертифікат з перевезення товару EUR.1 та сертифікат походження товару є підставою для застосування до товару тарифної преференції.

Звертає увагу на те, що зі змісту сертифікату з перевезення товару EUR.1 №S068835 вбачається, що у графі 2, атакож у графі 4 «Країна, группа країн або територія призначення, з яких походять товари» зазначено Сполучене Королівство та Україну.

Тобто вказаний сертифікат не містить жодних відомостей про проходження товару третіми країнами, а чітко передбачене траспортування товару саме із Сполученого Королівства. Заявлені відомості відповідають тим, що відображені в експортній декларації країни виробника № MRN 22GB12X64906212013.

Таким чином, вказані документи, що не містять жодних робіжностей, належним чином засвідченням перевезення товарів із країни експорту з договірної сторони експортера через країну транзиту до єдиного кінцевого вантажоодержувача ТОВ «ДЕССА-НВ».

Також, звертає увагу на безпідставність доводів митного органу стосовно того, що у траспортній накладній СМR001636 зазначено вагу 7459 кг. Оскільки перевезення здійснювалося за трьома деклараціями, що у загальному складає вищезазначену суму, що також підтверджується графою 5 автотраспортної накладної, а саме зазначенням інвойсів.

При складанні MRN 22GB12X64906212013 у належній графі брокером було помилково зазначено замість номеру інвойсу № 032448, номер замовлення № 19702.

Щодо митної декларації № 22UA500490012202U1 від 29.12.2022 року, у останній відповідачем зазначено, що країною відправлення є Чехія, яка у розуміні Угоди є третьою стороною.

Зі змісту сертифікату з перевезення товарів EUR-1 №0454032 вбачається, що у графі 2, а також у графі 4 такого «Країна, група країн або територія призначення, з яких походять товари» зазначено UNITED KINGDOM (Сполучене Королівство) та UKRAINE (Україна). Крім того, графу 11 «Митний дозвіл» заповнено посадовою особою митниці країни Сполученого Королівства 14.11.2022 р.

В свою чергу, сертифікат з перевезення товарів EUR-1 №0454032, автотранспортна накладна № СMR001636 та митна декларація Сполученого Королівства від 15.11.2022 MRN 22GB11X62749932017 містять відомості про інвойс згідно з яким поставляється партія товарів - №3305 від 11.11.22 р.

Тобто вказані документи не містять жодних відомостей про проходження товару третіми країнами, а чітко передбачають транспортування такого саме із Сполученого Королівства.

Позивач вважає, що наданими із позовом документами підтверджується подання позивачем митному органу усіх необхідних документів для відновлення режиму вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії.

Таким чином, на переконання позивача, необхідно зобов`язати відповідача повернути помилково сплачені митні платежі за митними деклараціями № 22UA500490012202U1 від 29.12.2022 року, № 22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року.

Ухвалою суду від 18.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 07.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що декларантом не подано до митного органу підтверджуючих документів, що товар постійно перебував під наглядом митних органів Чехії/Словаччини, з товаром не виконувались операції, крім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження їх у належному стані. Також не надано копію інвойсу № 19702, який зазначено у експортній та транзитній деклараціях.

Представник зазначив, що вимоги про зобов`язання відновити режим вільної торгівлі не можуть бути задоволені, оскільки перебувають поза межами юрисдикції судів. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, ухвалюючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, а також давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Також відповідач звернув увагу, що позивач просить повернути надміру сплачені суми митних платежів, однак останній не звертався до Одеської митниці із заявою встановленої форми про повернення надміру сплачених сум митних платежів, що передбачено вимогами Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643. Таким чином, відповідач вважає, що вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо повернення позивачу надміру сплачених митних платежів є передчасними.

06.06.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягав на тому, що на спірні правовідносини поширюється дія Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством (далі Угода про вільну торгівлю). Водночас позивач вважав безпідставним посилання відповідача на Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода про асоціацію), оскільки вона припинила діяти відносно Сполученого Королівства з набранням чинності Угоди про вільну торгівлю.

На думку позивача, здійснення відповідачем декларативного посилання на Угоду про асоціацію при наявності чинної Угоди про вільну торгівлю, не означає, що суб`єкт владних повноважень має право відмовляти декларанту у реалізації його права на застосування тарифної преференції.

Також позивач вказав, що графа 13 СMR від 21.12.2022 № 001636 містить відомості про встановлення та зміну пломбувальних пристроїв під контролем митних органів, а саме:

- під митним контролем митниці в Чеській Республіці (Celni arad pro Kraj Vysocina), проставленням відповідного штампу від 23.12.2022, перевезення товару 3 забезпечено запірно-пломбувальними пристроєм (пломбою) №ЛХ 06CSCZ053038;

- під митним проставлянням контролем митниці в Словаччині (Cierna nad Tisou), з відповідного штампу від 27.12.2022, здійснено заміну попереднього запірно-пломбувального пристрою (пломби) на №ЛХSK/CUSTOMS 06A6617.

12.06.2023 року відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких зауважив, що ключовим фактором невідновлення режиму вільної торгівлі до товару «невулканізовані гумові суміші…», оформленого за митною декларацією від 29.12.2022 № 22UA500490012182U0 (UA500490/2022/012182), було те, що ТОВ «ДЕССА-НВ» не виконало умови Протоколу І до Угоди щодо дотримання «правила прямого транспортування» при ввезенні в Україну товару, а саме не надало до митного органу підтверджуючих документів, що товар постійно перебував під наглядом митних органів Чехії/Словаччини, з товаром не виконувались операції, крім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження їх у належному стані.

Окрім цього, відповідач звернув увагу на те, що ТОВ «ДЕССА-НВ» не повідомляло Одеську митницю про те, що при складанні експортної декларації MRN 22GB12X64906212013 у належній графі брокером було помилково зазначено замість номеру інвойсу №032448 номер замовлення № 19702, за яким було виставлено відповідний інвойс на оплату.

Також відповідач вказав на те, що позивач лише проводив листування з Одеською митницею, яке носить консультативний характер, щодо можливості відновлення режиму вільної торгівлі щодо товарів, оформлених у митному відношенні відповідно до митних декларацій № 22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року, № 22UA500490012202U1 від 29.12.2022, та не звертався до Одеської митниці із заявою про повернення надміру сплачених сум митних платежів.

Крім того, відповідач акцентував увагу на тому, що митна вартість товарів, наданих до митного оформлення за МД №22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року, МД №22UA500490012202U1 від 29.12.2022, була визначена декларантом. Митний орган під час проведення митного контролю і митного оформлення товарів за МД №22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року, МД №22UA500490012202U1 від 29.12.2022 здійснив перевірки числового значення відповідно до положень Митного кодексу України шляхом заявленої митної вартості контроль правильності визначення митної вартості товарів, за результатами якого визнав заявлену декларантом митну вартість. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, наданих до митного оформлення за МД № 22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року, МД № 22UA500490012202U1 від 29.12.2022, митним органом не приймалося.

Отже, відповідач вважає, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕССА-НВ» зобов`язати Одеську митницю вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕССА-НВ» надміру сплачених митних платежів в сумі 61 220,77 грн. ввізного мита та 257 127,24 грн. податку на додану вартість відповідно до митної декларації № 22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року, надміру сплачених митних платежів в сумі 16 820,30 грн. ввізного мита та 57 623,09 грн податку на додану вартість відповідно до митної декларації № 22UA500490012202U1 від 29.12.2022 є такою, що суперечить положенням МК України, а також Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643.

Справа розглянута в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 03.10.2022 року між фірмою «Berwin Polymer Processing Group», як продавцем, та ТОВ «ДЕССА-НВ», як покупцем, укладено контракт №07-UA/22, за умовами якого продавець постачає покупцеві гумові суміші, іменовані надалі «товари», а покупець приймає і оплачує товари.

ТОВ «ДЕССА-НВ» подано до митного органу митну декларацію на товари від 29.12.2022 №22UA500490012182U0, яка надійшла на виконання умов зовнішньоекономічного контракту

Разом з вказаною митною декларацією до митного органу позивачем було скеровано лист №24/1 від 24.01.2023, в якому останній просив відновити режим вільної торгівлі між Україною та Сполученим Королівством.

У доповнення до листа позивачем надіслано заяву №31 від 24.03.2023 про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення сум митних платежів, до якої додано: сертифікат з перевезення товару EUR.1 №S068835, інвойс №032448, експортну декларацію MRN 22GB12X64906212013 та транзитну декларацію зі Сполученого Королівства до Чехії Т1MRN 22GB00006013802E37.

Листом від 16.02.2023 №7.10-3/15-04/13/2477 відповідач повідомив, що згідно товаросупровідних документів, наданих при митому оформленні товару за митною декларацією від 29.12.2022 № № 22UA500490012182U0 (UA500490/2022/ 012182), вантаж прямував з Великобританії, прямуючи через Францію, Німеччину та Чехію. Згідно інформації, яка міститься у графі 13 CMR від 21.12.2022 № 001636 (з Чехії), вантаж з Чехії прямував в Україну через Словаччину. А також гр. 13 містить інформацію про зміну митного забезпечення.

Відновлення режиму вільної торгівлі до товару «невулканізовані гумові суміші...», оформленого за митною декларацією від 29.12.2022 № 22UA500490012182U0 (UA500490/2022/ 012182), можливе за умови надання підтверджуючих документів, що товар постійно перебував під наглядом митних органів Словаччини, з товаром не виконувались операції, крім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження їх у належному стані.

Листом від 14.04.2023 №7.10-3/15-04/13/7030 відповідач повідомив, що CMR від 21.12.2022 № 001636 видана в Чехії, при цьому відповідно до інформації у графі 13 вантаж з Чехії прямував в Україну через Словаччину зі зміною митного забезпечення. У той же час у автотранспортній накладній № CMR001636 зазначена вага брутто 7459кг, у митній декларації від 29.12.2022 № 22UA500490012182U0 (UA500490/2022/012182), сертифікаті з переміщення EUR.1 від 21.12.2022 № 0685835, експортній та транзитній декларації вага брутто 5709кг.

Документи, які підтверджують перебування товару «невулканізовані гумові суміші» під митним контролем в Чехії, Словаччині не надані.

Також позивачем подано до митного органу митну декларацію на товари від 29.12.2022 №22UA500490012202U1, яка надійшла на виконання умов зовнішньоекономічного контракту.

Разом з вказаною митною декларацією до митного органу позивачем було скеровано лист №19 від 19.01.2023, в якому останній просив відновити режим вільної торгівлі між Україною та Сполученим Королівством. До цього листа було додано: сертифікат з перевезення товару EUR.1 №S0454032, інвойс №3305, експортну декларацію MRN 22GB11X62749932017 та транзитну декларацію зі Сполученого Королівства до Чехії Т1MRN 22СZ6100009073WB00.

Листом від 16.02.2023 №7.10-3/15-04/13/2481 відповідач повідомив, що згідно з даними графи 15 МД від 29.12.2022 № 22UA500490012202U1 (UA500490/2022/012202), країною відправлення товару є Чехія, яка у розумінні Угоди є третьою стороною. Відповідно з наданою митною декларацією Сполученого Королівства від 15.11.2022 MRN 22GB11X62749932017, товар було експортовано зі Сполученого Королівства до країни призначення Чехії на адресу чеської компанії. За наданою копією транзитної декларації Т1 Чехії від 29.11.2022 MRN 22СZ6100009073WB00 товар перевозився територією цієї країни до визначеного пункту призначення у Чехії.

Таким чином, згідно з наданими документами виконання умов Протоколу І до Угоди щодо дотримання «правила прямого транспортування» при ввезенні в Україну товару, оформленого за МД від 29.12.2022 № 22UA500490012202U1 (UA500490/2022/ 012202) не підтверджується.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст. 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За приписами ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 1 ст. 248 МК України, визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформления. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч. 1 ст. 257 МК України).

Згідно з ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито з диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Водночас частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною першою статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 2 Закону України «Про міжнародні договори України» встановлено, що міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб`єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов`язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Також, положеннями цієї статті вказано, що ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов`язковість для неї міжнародного договору.

Так, суд встановив, що між Україною та Сполученим Королівством укладена Угода про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством (далі Угода про вільну торгівлю), яку ратифіковано Законом України 1100-IX від 16 грудня 2020 року та яка набрала чинності для України 31.12.2020 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що вказана Угода є частиною національного законодавства України відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України.

Відповідно до пункту другого статті 26 вказаної Угоди термін «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно з п.2 ст.16 цього Протоколу, товари, що походять з однієї Сторони після ввезення до іншої Сторони підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(а) сертифікат із перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у включеному Додатку III а;

(b) сертифікат із перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у включеному Додатку III b; або

(c) у випадках, указаних у статті 22(1), декларація, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у включених Додатках IV а і b.

На виконання підпункту (а), декларантом було надано до митного органу сертифікат із перевезення товару EUR.1 №.S 0685835 та №.S 0454032 (а.с.25, 54).

Відповідно до статті 33 Протоколу І митні органи країни імпорту мають право здійснювати подальші перевірки підтвердження походження товару у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статус походження відповідних товарів або виконання інших вимог даного Протоколу.

Частинами першою та другою статті 36 Митного кодексу України встановлено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Пунктом 1 частини третьою статті 44 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до положень статей 279, 282, 283 МК України сертифікат про походження товару є єдиним документом, який підтверджує країну походження товару.

Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Верховна Рада України постановила Приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Листом від 09.01.2018 № 72/14-612/1-24 «Щодо набрання чинності міжнародним договором» Міністерство закордонних справ України повідомило, що Регіональна конвенція про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція) набирає чинності 1 лютого 2018 року.

Частина перша ст. 15 Конвенції містить норму про те, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1.

Відповідно до ст. 16 Конвенції, сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Вищенаведені положення Конвенції кореспондуються з нормами Протоколу І до Угоди про вільну торгівлю та мають аналогічний зміст в контексті регулювання спірних правовідносин.

Окрім цього, ідентичними за змістом є положення ст.12 Конвенції та ст.13 Протоколу І, відповідно до яких, преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовується лише до товарів, які відповідають умовам цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Сторонами або через територію інших країн, у яких застосовується кумуляція відповідно до статей 3 та 4. Проте товари в складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання та відсутності будь-яких операцій із цими товарами, окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Товари, що походять із певної країни, можуть бути транспортовані через трубопровід територією інших країн, відмінних від Сторін.

Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1, мають бути надані митним органам Сторони-імпортера у вигляді:

(а) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із Сторони-експортера через країну транзиту; або

(b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту:

(i) з повним описом товарів;

(ii) з позначенням дат розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назв суден або інших використаних транспортних засобів; і

(iii) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або

(c) за відсутності цих документів будь-яких документальних свідчень.

Позивачем не заперечуються твердження відповідача, що згідно товаросупровідних документів, наданих при митному оформленні товару за митною декларацією від 29.12.2022 № № 22UA500490012182U0(UA500490/2022/012182), вантаж прямував з Великобританії, прямуючи через Францію, Німеччину та Чехію.

Однак, Згідно інформації, яка міститься у графі 13 CMR від 21.12.2022 № 001636 (з Чехії), вантаж з Чехії прямував в Україну також через Словаччину. А також гр. 13 містить інформацію про зміну митного забезпечення.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що ключовим аспектом спірних правовідносин є ненадання ТОВ «ДЕССА-НВ» до митного органу документів, які підтверджують перебування товару «невулканізовані гумові суміші...» під митним контролем в Чехії, Словаччині.

Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін по суті порушеного питання, суд виходить із застосування норм права таким чином.

Аналізуючи положення ст.13 Протоколу І, суд дійшов наступних висновків.

Преференційний режим (режим вільної торгівлі), застосовується в тому числі до товарів, які транспортовані через території інших країн з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання та відсутності будь-яких операцій із цими товарами, окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

У пункті 2 ст.13 Протоколу І наведено перелік документів, якими ТОВ «ДЕССА-НВ» має підтвердити виконання умов пункту 1 цієї статті, який не є вичерпним, оскільки підпунктом (с) передбачено, що за відсутності єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із Сторони-експортера через країну транзиту та сертифіката, виданого митними органами країни транзиту Сторона-імпортер має подати будь-які документальні свідчення.

В матеріалах справи наявна: міжнародна товарно-транспортна накладна CMR001636 від 21.12.2022 року, складена чеською мовою без перекладу на українську мову (а.с.24); сертифікати із перевезення товару EUR.1 №.S 0685835 та №.S 0454032, з яких вбачається, що експортером товару є Сполучене королівство; договір транспортного експедирування №17 від 19.12.2022 відповідно до якого організовано перевезення вантажу за маршрутом: Чехія-Україна.

При цьому посилання позивача на те, що графа 13 СMR від 21.12.2022 № 001636 містить відомості про встановлення та зміну пломбувальних пристроїв під контролем митних органів не є переконливими, оскільки текст штампу, що проставлений у Словаччині містить лише назву міста Чєрна-над-Тисою (Cierna nad Tisou) та не містить будь-яких інших даних, які б свідчили, що відтиск цієї печатки належить саме митному органу Словаччини.

Разом з тим наявність відтиску штампу митного органу Чехії, здійсненого митницею краю Височина (Celni arad pro Kraj Vysocina) не спростовує висновків суду про невідповідність доказів вимогам достатності, що передбачені ст. 76 КАС України.

Відповідно ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає, що вищевказані документи не відповідають вимогам достатності, передбаченими ст. 76 КАС України, оскільки на їх підставі неможливо достеменно встановити факт, чи дійсно товари під час транзитного транспортування перебували під постійним наглядом митних органів в країнах транзиту.

Решта матеріалів справи не містить доказів того, що під час транзитного транспортування товари дійсно перебували під постійним наглядом митних органів в країні транзиту Словаччині, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправною відмови Одеської митниці та відновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕССА-НВ» режиму вільної торгівлі щодо товарів, оформлених у митному відношенні відповідно до митних декларацій є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

ТОВ «ДЕССА-НВ» не повідомляло Одеську митницю про те, що при складанні експортної декларації MRN 22GB12X64906212013 у належній графі брокером було помилково зазначено замість номеру інвойсу №032448 номер замовлення №19702, за яким було виставлено відповідний інвойс на оплату.

Суд приходить до висновку, що допущення формальної помилки при заповненні MRN 22GB12X64906212013 шляхом зазначення номера замовлення партії товарів замість номеру інвойсу, не може бути підставою невідновлення режиму вільної торгівлі до товару, як і не може бути підставою невідновлення режиму вільної торгілі зазначення зазначені у листах-відповідях константуючих фактів про невідповідність ваги товару у товаротранспортній накладіній та митній декларації та сертифікаті переміщення.

Крім того, суд погоджується з твердженнями відповідача, що питання про зобов`язання відновити режим вільної торгівлі до товару, що пройшов процедуру митного оформлення, перебуває поза межами юрисдикції судів.

Так, 26.07.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу по справі №815/2656/17 про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також зобов`язання відповідача відновити режим вільної торгівлі до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією.

За результатами розгліду касаційної скарги, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання відновити режим вільної торгівлі до товару.

При цьому Верховний Суд зазначив, що використання пільгового (преференційного) режиму зони вільної торгівлі під час ввезення товарів на митну територію України можливе, якщо дотримано три основні умови: імпортований в Україну товар походить із країн Європейського Союзу; супроводжується документами, що підтверджують країну походження товару; транспортується з Європейського Союзу безпосередньо в Україну. Поза межами юрисдикції судів перебуває питання про зобов`язання відновити режим вільної торгівлі до товару, що пройшов процедуру митного оформлення.

Разом із тим, ТОВ «ДЕССА-НВ» було заявлено, зокрема, позовну вимогу про зобов`язання відновити режим вільної торгівлі щодо товарів, які пройшли процедуру митного оформлення з МД № 22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року, МД № 22UA500490012202U1 від 29.12.2022.

Таким чином, суд приходить до висноку, позовні вимоги у цій частині перебувають поза межами юрисдикції судів. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, ухвалюючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, а також давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Стосовно доводів позивача, про повернення надіміру сплачених сум митних платежів, суд зазначає, що позивач заяв до Одеської митниці про повернення надміру сплачених сум не подавав.

Митна вартість товарів, наданих до митного оформлення за МД №22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року, МД №22UA500490012202U1 від 29.12.2022, була визначена саме декларантом, а тому відповідачем під час проведення митного контролю і митного оформлення товарів за МД №22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року, МД №22UA500490012202U1 від 29.12.2022 здійснено відповідно до положень МК України шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості контроль правильності визначення митної вартості товарів, за результатами якого визнано заявлену декларантом митну вартість.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, наданих до митного оформлення за МД №22UA500490012182U0 від 29.12.2022, МД № 22UA500490012202U1 від 29.12.2022, митним органом не приймалося.

А тому суд не вбачає підстав для задоволення позову ТОВ «ДЕССА-НВ» в частини зобов`язання відповідача вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕССА-НВ» надміру сплачених митних платежів в сумі 61 220,77 грн. ввізного мита та 257 127,24 грн. податку на додану вартість відповідно до митної декларації № 22UA500490012182U0 від 29.12.2022 року, надміру сплачених митних платежів в сумі 16 820,30 грн. ввізного мита та 57 623,09 грн. податку на додану вартість відповідно до митної декларації № 22UA500490012202U1 від 29.12.2022

Відповідно до ч. 5 ст. 301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, с меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Згідно із ч. 6 ст. 301 МК України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

При цьому, порядок повернення вказаних вище платежів регулюються, зокрема, Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Згідно з п. 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за ухвалою суду, яка набрала законної сили

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку

Згідно з п. 8 Порядку № 787 подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов`язковим зазначенням такої інформації: обгрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають ЄДРПОУ (для юридичної відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання надається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно із ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕССА-НВ» до Одеської митниці про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя О.О. Хурса

.