Рішення

від 28.09.2023 по справі 460/10035/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2023 року м. Рівне№460/10035/23 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ля-Транс" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ля-Транс" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1/17000701 від 02.01.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом проводилася документальна позапланова виїзна перевірка товариства щодо дотримання податкового законодавства про декларування за червень та липень 2022 року від`ємного значення з ПДВ. Повідомлено, що у зв`язку з висновками відповідача за результатами такої перевірки про те, що у червні і липні 2022 року товариством не декларовано суму від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вважає, що в ході проведення перевірки позивачем надано всі необхідні і підтверджуючі первинні документи, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, безпідставним, а отже протиправним і таким, що підлягає скасуванню. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 24.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами перевірки товариства встановлено порушення останнім вимог податкового законодавства, у зв`язку з чим йому відмовлено у наданні бюджетного відшкодування в розмірі 150379 грн, в т.ч. за червень 2022 року в сумі 76966 грн та за липень 2022 року в сумі 73413 грн. Повідомлено, що в ході перевірки неможливо встановити фактичний рух (маршрут) транспортних засобів в господарській діяльності платника податку, правомірність списання паливо-мастильних матеріалів, запчастин та інших ТМЦ в процесі господарської діяльності позивача. Стверджує, що позивач, надавши первинні документи, не навів жодних даних на підтвердження формування показників декларації. Вважає, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши заяви по суті справи, подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з записами Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ Ля-Транс (код 43129276) з 24.07.2019 зареєстрований юридичною особою та є платником податків, в т.ч. ПДВ. Видами діяльності товариства є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (Основний), 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду), 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту, 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

У період з 17.11.2022 по 25.11.2022 посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі наказу №2393-п від 20.10.2022 та направлень від 17.11.2022 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ля-Транс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року та липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх періодах, за результатами якої складено акт від 02.12.2022 №8107/Ж5/17-00-07-03/43129276 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки констатовано, згідно з п.200.7, 200.9 ст.200. пп. «в» п.200.14 Податкового кодексу України платнику податків ТОВ «Ля-Транс» відмовлено в наданні бюджетного відшкодування за червень 2022 року в сумі 76966 грн. та за липень 2022 року в сумі 73413 грн.

15.12.2022 позивачем подавалися заперечення на акт перевірки, до яких долучено дані JPS треків автомобілів, однак за результатами їх розгляду висновки акту перевірки залишено без змін.

Так, на підставі висновків акта перевірки, 02.01.2023 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1/17000701, згідно з яким ТОВ «Ля-Транс» відмовлено в наданні бюджетного відшкодування за червень 2022 року в сумі 76966 грн. та за липень 2022 року в сумі 73413 грн.

Вважаючи висновки акта перевірки необґрунтованими, а зазначене податкове повідомленнями-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує таке.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 зазначеної статті. Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник податку на додану вартість може зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абз.1 п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.3 ст.200 ПК при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.200.7 ст.200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з поданою ТОВ «Ля-Транс» податковою декларацією з ПДВ за червень 2022 року від`ємне значення ризниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, відображене у рядку 19 декларації становить 162739 грн., сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена рядку 20.2.1 декларації за червень 2022 року становить 76966 грн. та сформована за рахунок від`ємного значення за червень 2022 року.

Згідно з поданою ТОВ «Ля-Транс» податковою декларацією з ПДВ за липень 2022 року від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, відображене у рядку 19 декларації становить 129515 грн., сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 20.2.1 декларації за липень 2022 року становить 73413 грн. та сформована за рахунок від`ємного значення за липень 2022 року.

В акті перевірки зазначено, що основним чинником виникнення від`ємного значення за червень та липень 2022 року є інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, а саме: міжнародні перевезення, перевищення обсягів придбання над обсягами реалізації.

Так, податковим органом зафіксовано, що аналізом наявної інформації щодо операцій, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою (міжнародні перевезення автомобільним транспортом), здійснених платником у періоді, що підлягає перевірці, за даними інформації про фактичне надання послуг міжнародних перевезень, ІС "Податковий блок", ЄРПН, податкових декларацій за червень 2022 року та липень 2022 року встановлено, що сума поставки за червень 2022 року (як за даними платника, так і за даними перевірки) складає 334844 грн та за липень 2022 року (як за даними платника, так і за даними перевірки) 500000 грн.

Констатовано, що перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б) Декларації) та показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) не встановлено порушень ТОВ «Ля-Транс» податкового законодавства.

В ході перевірки податковим органом вручено позивачу запит від 17.11.2022 про необхідність подання (цитата): "у термін до 14 год 00 хв. ___. 11.2022" копій документів, засвідчених підписом посадової особи та скріплені печаткою за період з листопада 2021 року по червень 2022 року: оборотно-сальдовий баланс по всіх рахунках помісячно; оборотно-сальдові відомості 10, 15, 20 (по субконто) в розрізі номенклатури, кількості та вартості помісячно; оборотно-сальдові відомості в розрізі контрагентів по рахунках 36, 37,63, 68 помісячно; накази про затвердження норм витрат дизельного палива і мастильних матеріалів на транспортні засоби, які використовувалися у господарській діяльності; звіти про використання дизпалива за цей період; перелік основних засобів (виробничих потужностей), розподілених за окремими об`єктами (трупами), з визначенням первинної та залишкової вартості станом на дату балансу протягом цього періоду з урахуванням наведених вище періодів; виписки банку по всіх відкритих рахунках ТОВ «Ля-Транс» в банку; первинні документи що підтверджують придбання товарів (послуг) та надання послуг; МД та CMR; документи, що свідчать про місцезнаходження (податкова адреса, місце розташування офісів, складів, виробничих потужностей та ін.) відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію та даних балансу за вказаний період (договори оренди, акти на право власності, акти прийому передачі, інші документи); протоколи та накази про призначення директора та головного бухгалтера за період, що перевірявся, договори оренди юридичної та фактичної адреси; первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податку на додану вартість (договори, рахунки-фактури, прибуткові та видаткові накладні, виписки банку, касові ордери, касові книги, журнали РРО, інші розрахункові документи, сертифікати (посвідчення якості), товарно-транспортні накладні, подорожні листи, дані складського обліку і проведення інвентаризацій та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку) тощо; інші наявні документи, що стосуються предмета перевірки.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на виконання вимог запиту представниками позивача надано для перевірки ряд первинних документів на підтвердження задекларованих сум, а саме: договори оренди транспортних засобів, нерухомого майна, акти приймання-передачі транспортних засобів, акти приймання-передачі товарів, послуг і робіт, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, специфікації, видаткові, товарно-транспортні накладні, акти наданих послуг, CMR, акти списання товарів, звіти про використання пального.

23.11.2022 посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області вручено позивачу запит №2 про надання: даних JPS треків автомобілів для встановлення фактичного руху автомобіля; шляхові листи за період, що підлягав перевірці по вантажних автомобілях; звіти по витратах ПММ в розрізі автомобілів; фіскальні чеки РРО видані працівникам при заправці паливними картками; встановлені норми на списання ПІММ для вантажних автомобілів.

Згідно з актом від 25.11.2022 ТОВ «Ля-Транс» у відповідь на вказаний запит надало податковому органу звіти по витратах ПММ в розрізі автомобілів; фіскальні чеки РРО, видані працівникам при заправці паливними картками; встановлені норми на списання ПММ для вантажних автомобілів.

Водночас, матеріали справи містять пояснення ТОВ «Ля-Транс» від 23.11.2022, згідно з якими позивачем повідомлено контролюючий орган, що дані JPS трекерів надати немає можливості, так як система (програма) JPS трекерів працює некоректно у зв`язку із відсутністю стабільного електропостачання в Україні; договори на утилізацію шин, акумуляторів на сьогоднішній день відсутні, так як використані шини та акумулятори зберігаються на підприємстві, при цьому, частина шин після 24 лютого 2022 року була передана на потреби тероборони (облаштування блокпостів), частина акумуляторів була передана на потреби Збройних Сил.

У зв`язку з ненаданням ТОВ «Ля-Транс» даних JPS трекерів по транспортних засобах та шляхових листів відповідачем зроблено висновок про неможливість перевірки фактичного маршруту перевезення та відстані, яку подолав автомобіль, неможливість встановити кількість пального та на який маршрут воно було списане платником при здійсненні господарської операції. Таким чином, в акті перевірки зафіксовано, що у зв`язку з неможливістю достовірно визначити маршрути, згідно з якими надавалися перевезення, та у зв`язку з ненаданням до перевірки документів в повному обсязі, перевіркою неможливо підтвердити правильність здійснення платником господарської операції з перевезення вантажу, та заявленої суми ПДВ до бюджетного відшкодування.

Разом з тим, як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, дані JPS треків автомобілів були надані позивачем до заперечень на акт перевірки, однак відповідач не взяв їх до уваги при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не надав їм жодної оцінки.

При цьому, суд враховує, що в силу вимог приписів абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України в разі якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Щодо тверджень податкового органу в акті перевірки про ненадання позивачем шляхових листів, то суд зазначає таке.

Типова форма подорожнього листа затверджена Наказом Держкомстату України від 17.02.1998 №74, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.09.1998 за №149/2589. При цьому п.2 Наказу №74 визначено, що застосування цієї форми подорожнього листа є обов`язковим для всіх суб`єктів підприємницької діяльності, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їхнім замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 року № 3565-VI (далі - Закон № 3565) із текстів законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» вилучено посилання на подорожні листи. Тобто, з моменту набрання чинності даного закону водії не зобов`язані його пред`являти працівникам Державтоінспекції під час перевезення чи службових поїздок.

Наказ Державного комітету статистики України, яким затверджено Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, втратив чинність від 16.04.2013.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено вимог щодо необхідності оформлення подорожнього листа та будь-яких інших документів під час здійснення обліку кількості використаного автомобілем паливно-мастильних матеріалів та не встановлено вимог щодо форми подорожнього (шляхового) листа.

В свою чергу, для списання палива суб`єкти господарювання можуть використовувати інші визначені ними документами, зокрема, звіти про використання пального та акти списання товарів (палива), що було зроблено позивачем.

Вказані звіти про використання пального та акти списання товарів (палива) містять необхідні реквізити первинних документів та відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону №996-XIV. Поряд з цим, відсутність шляхових (подорожніх) листів не є безумовною підставою для сумніву про те, що списане пальне використовувалось в господарській діяльності.

Крім того, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду України від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16.

Матеріали справи свідчать, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій у спірний період та реальність здійснення господарської діяльності. Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Суд зауважує, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до абзацу 1 пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК України, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого ч.2 ст.77 КАС, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абз.1 п.56.4 ст.56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 804/5693/16.

Встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що ГУ ДПС у Рівненській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення №1/17000701 від 02.01.2023, діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавство, а тому вказане рішення не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах та жодних доказів на обґрунтування прийнятих оскаржуваних рішень не надав. Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи положення ст.139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір, сплачений за подання цього позову.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №1/17000701 від 02.01.2023, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Ля-Транс" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за червень 2022 року в сумі 76966 грн. та за липень 2022 року в сумі 73413 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ля-Транс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 2684 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 вересня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ля-Транс" (вул. Відінська, 39, офіс 216, м.Рівне, 33018, ЄДРПОУ/РНОКПП 43129276)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Н.С. Гудима