Постанова

від 19.09.2023 по справі 376/2338/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 376/2338/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12835/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Коваленко О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу начальника Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Людмили Мерзлюк на додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Коваленка О.М., у справі № 376/2338/21 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Сквирська міська рада, про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Сквирська міська рада, про стягнення заборгованості по заробітній платі. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на її користь заборгованість з виплати заробітної плати (з урахуванням всіх нарахований податків) у розмірі 9 544,07 грн. та розмір середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку, починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 03 серпня 2022 рокупозов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати (з урахуванням всіх нарахованих податків) в розмірі 9 544,07 грн.

Стягнуто з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 розмір середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку (з подальшим відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету), починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі.

Зазначено, що рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року доповнено абзац третій резолютивної частини рішення суду, викладено його у новій редакції:

Стягнуто з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 розмір середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку (з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету), починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 356,76 грн. у розмірі 136 282,32 грн.

Доповнено абзац четвертий резолютивної частини рішення суду, викладено його у новій редакції:

Рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає до негайного виконання у розмірі 9544,07 грн.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду, начальник Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Людмила Мерзлюк подала апеляційну скаргу. Просила додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити суму виплати ОСОБА_1 за час затримки виплати заробітної плати не більше як шість місяців відповідно до ст. 117 КЗпП України. Посилається на те, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що права і обов`язки Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, в якому працювала ОСОБА_1 , передані Сквирській міській раді, однак відповідно до долучених до позовної заяви відповідей голови Сквирської міської ради матеріальну відповідальність переданого їм центру соціальних служб вони переклали на Білоцерківську районну державну адміністрацію без належних на те підстав. Сквирський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді є комунальною установою, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, фінансується та утримується за рахунок місцевого бюджету та не входить до структури Сквирської та Білоцерківської райдержадміністрації, а його працівники не перебували та не перебувають в трудових відносинах з вказаними райдержадміністраціями. Також зазначає, що суд першої інстанції не правильно обрахував середній заробіток, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , оскільки згідно ст. 117 КЗпП України виплата суми за час затримку виплати заробітної плати, що належить до виплати працівникові при звільненні не має перевищувати шість місяців. Звертає увагу на те, що Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області діяла відповідно до вимог чинного законодавства.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів представника відповідачка, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Сквирської міської ради, в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, атому, колегія суддів відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого додаткового рішення, заслухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 з 2012 року працювала на посаді фахівця із соціальної роботи Сквирського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, що підтверджується копією трудової книжки позивачки (а.с. 9, 10).

Згідно Наказу директора ОСОБА_2 від 27 січня 2021 року № 10 «Про звільнення фахівця із соціальної роботи» ОСОБА_1 було звільнено, останнім робочим днем вважається 27 січня 2021 року (а.с. 8).

Згідно Довідки № 7 від 11 лютого 2021 року виданою директором ОСОБА_2 . ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді фахівця із соціальної роботи 1 категорії Сквирського районного центру служб для сім`ї, дітей та молоді і звільнена з посади 27 січня 2021 року, станом на день звільнення нараховано та не виплачено заробітної плати в сумі 9 544,07 грн.

Розглянувши спір, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 . Стягнув з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати (з урахуванням всіх нарахованих податків) в розмірі 9 544,07 грн. Стягнув з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 розмір середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку (з подальшим відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету), починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі.

За власною ініціативою 20 грудня 2022 року судом першої інстанції було ухвалено додаткове рішення, яким визначено конкретний розмір середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку (з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету), який підлягає стягненню на користь позивачки в сумі 136 282,32 грн., а також розмір виплати за один місяць.

При цьому колегія суддів враховує, що в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Сквирська міська рада, про стягнення заборгованості по заробітній платі рішення суду сторонами не оскаржене, а тому апеляційний суд не переглядає правильність висновків суду першої інстанції у вказаній частині.

Начальник Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Людмила Мерзлюк, оскаржила лише додаткове рішення суду першої інстанції, яким визначено період стягнення та суми середнього заробітку, які підлягають стягненню з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 .

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, щовирішивши питання про право ОСОБА_1 на стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, а саме: розмір середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку (з подальшим відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету), починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі, та розмір заробітної плати, яка підлягає до негайного виконання.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції встановивши порушення відповідачем строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні працівника ОСОБА_1 , дійшов висновку про те, що вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи питання стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, а саме: розмір середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку (з подальшим відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету), починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі, та розмір заробітної плати, яка підлягає до негайного виконання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі.

Проте, судом першої інстанції було не правильно обраховано середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Як вбачається зі змісту рішення, суд першої інстанції помилково обрахував середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 , починаючи з січня 2021 року по день ухвалення рішення у справі, тобто, по 03 серпня 2022 року, що перевищує граничний строк, за який може бути нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку, встановлений ст. 117 КЗпП України.

Вказана помилка підлягає виправленню апеляційним судом.

Виходячи із положень ст. 117 КЗпП України середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 , має обраховуватися не більш як за шість місяців, тобто з 27 січня 2021 року по 27 червня 2022 року.

За розрахунками апеляційного суду середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 за час затримки розрахунку, виходячи із визначеної судом першої інстанції середньоденної заробітної плати, за вказаний період становить 66 202,56 грн. (356,76 грн. х 181 день).

Таким чином, додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 року підлягає змінів частині визначення розміру та періоду стягнення середнього заробітку.

Керуючись ст.ст. 268, 294, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу начальника Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Людмили Мерзлюкзадовольнити частково.

Додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 грудня 2022 рокузмінити в частині визначення розміру та періоду стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Визначити середній заробіток за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 у розмірі 66 202,56 грн. з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді