Постанова

від 29.09.2023 по справі 761/9844/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/9844/23

провадження № 22-ц/824/10025/2023

головуючий у суді І інстанції Волошин В.О.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТЕЛЬ БУД» про стягнення пені за договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ», ТОВ «КАРТЕЛЬ БУД» про стягнення пені за договором.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» про стягнення пені за договором передано до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зокрема посилається на ст. 28 ЦПК України, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Тобто позивач на свій вибір може пред`явити позов саме до Шевченківського районного суду міста Києва, оскільки відповідно право вибору суду для звернення належить саме позивачу і суд не може вирішувати в такому випадку питання непідсудності.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про передачу справи на розгляд до іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись з вказаним позовом до Шевченківського районного суду міста Києва позивач посилалась на те, що у правовідносинах з відповідачем вона є споживачем і предметом спору є стягнення на її корись пені на підставі ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вона має право на вибір територіальної підсудності відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України і звернулась до суду за місцем виконання договору - місцезнаходженням майна.

Вирішуючи питання про передачу справи до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір виник не з приводу нерухомого майна, а предметом позовних вимог є стягнення пені за договором.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам та зроблений із порушенням норм процесуального права.

За загальним правилом підсудності позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, а до юридичних осіб - за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ст. 27 ЦПК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 22 липня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем, в порядку ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач вказувала, що місцем виконання цього договору є місце знаходження об`єкту нерухомості, майнові права на який передаються, а тому вона має право на звернення до Шевченківського районного суду міста Києва.

Судом першої інстанції не було взято до уваги, що звертаючись до суду з позовною заявою позивач посилалась на положення Закону України «Про захист прав споживачів», що свідчить про її право вибору підсудності.

У преамбулі Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» судам роз`яснено, що споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Відповідно до роз`яснення, яке надано судам у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Згідно ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, передбаченої статтею 30 цього Кодексу.

Верховний Суд в ухвалі від 2 липня 2018 року, справа №552/9770/14-ц (провадження № 61-36739 ск18) вказав на те, що право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом підсудності цивільних справ і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Положеннями ст. 532 ЦК України визначено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що місце виконання договору купівлі-продажу майнових прав його сторонами погоджено не було.

У п. 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 22 липня 2017 року сторони погодили, що об`єкт нерухомості, майнові права на який передається за даним договором, є квартира, розташована в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Погодження сторонами у п. 10.3 договору територіальної підсудності спорів, що виникають з нього, за місцем знаходження продавця, не позбавляє позивача права на звернення до суду в порядку ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

Сам позивач визначає підставу та предмет позову, а тому, якщо у позовній заяві міститься посилання на порушення відповідачем прав позивача як споживача, право вибору суду для звернення з таким позовом належить позивачу. Коли ж пред`явлення позову не пов`язано із захистом прав споживачів, встановлена для цих позовів альтернативна підсудність не застосовується.

Безпосередньо підстави цього позову обґрунтовані порушенням відповідачем прав позивача як споживача.

Крім того, можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі положеннями ЦПК України не передбачено.

За таких обставин висновок суду про те, що справа не підсудна Шевченківському районному суду міста Києва є помилковим.

Таким чином, позивач, який звернувся до суду з позовом на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», скористався правом, наданим йому ч. 5 ст. 28 ЦПК України, та звернувся із позовом до суду за місцем виконання договору купівлі-продажу майнових прав, що територіально розташоване у Шевченківському районі міста Києва.

Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про наявність підстав для передачі справи на розгляд до іншого суду, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийТ.О. ПисанаСуддіК.П. ПриходькоС.О. Журба