Постанова

від 29.09.2023 по справі 440/1526/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Г.В. Костенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2023 р. Справа № 440/1526/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2023, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/1526/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ"

до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті , Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ" (далі - позивач, ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ") звернулось до суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі- відповідач 1), Державної служби України з питань безпеки на транспорті (далі- відповідач 2, Укртрансбезпека), в якій просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №190861 від 27.01.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт»;

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №190862 від 27.01.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправними та скасовано постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.01.2023 №190861 та №190862.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) та витрат на правову допомогу в сумі 3500,00 (три тисячі п`ятсот гривень).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 по справі № 440/1526/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржувані постанови №190861 та №190862 від 27.01.2023 повністю відповідають нормам чинного законодавства, зокрема додатку №5 до Порядку 1567 та за формою та містять усю необхідну інформацію. Зазначив, що положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок із забезпечення, а на водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Просить урахувати, що копія індивідуальної контрольної книжки водія була надана лише разом з позовною заявою та не надавалась водієм транспортного засобу безпосередньо під час проведення рейдової перевірки. Натомість, встановлення факту порушення та наявності підстав для притягнення до відповідальності відбувається саме на момент проведення такої перевірки. Зазначає, що відповідач у повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, проте позивач на розгляд справи не з`явився.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачем отримано копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду".

Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 34771005), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

16.12.2022 під час проведення рейдової перевірки, місце перевірки: а/д М-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь 362 км, відповідно до направлення на рейдову перевірку № 014495 від 09.12.2022, інспекторами Укртрансбезпеки перевірені транспортні засоби марки КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 , разом з причепом СЗАП, державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , разом з причепом СЗАП, державний номерний знак НОМЕР_4 , які відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів належать ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ", за кермом перебували водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За результатами перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області складені акти від 16.12.2022 №341222 та № 341170 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з якими під час перевірки виявлені порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" а саме: відсутність індивідуальної контрольної книжки водія.

Позивачу направлені повідомлення про розгляд справ про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням дати та часу і місця розгляду справи.

Зазначене повідомлення отримано позивачем 26.01.2023, відповідно до інформації з сайту Укрпошти.

27.01.2023 за результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт внаслідок здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідач прийняв постанови №190861 та №190862 про застосування адміністративно-господарських штрафів, згідно з якими підприємство притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" штрафів у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.

Не погоджуючись із постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103).

Відповідно до пункту першого Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до п. 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затвердженийПостановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006(далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п.п. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями39і48 Закону України "Про автомобільний транспорт"документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 1ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно з абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено з матеріалів справи, водіями ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано уповноваженим особам Укртрансбезпеки під час перевірки товарно-транспортні накладні №3/12 та №2/12 від 16.12.2022.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Згідно п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує перевезення вантажів на договірних умовах.

Згідно з товарно-транспортними накладними №3/12 та №2/12 від 16.12.2022 автомобільним перевізником є ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ", замовником є ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ", вантажовідправником є ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ", вантажоодержувачем є ПрАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" для ТОВ "ІНТЕРСТАРЧ УКРАЇНА".

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позивач здійснював перевезення вантажу транспортними засобами, які належить йому на праві власності на договірних умовах.

Тобто, в даному випадку позивач надавав послуги з перевезення вантажу та виступав автомобільним перевізником у розумінні ч. 1ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо відсутності індивідуальної книжки водія, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 48 Закону України«Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізникадокумент, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водіяпосвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з ч. 8 ст. 53 Закону України«Про автомобільний транспорт»водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіївтахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями39та48цьогоЗакону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В пункті 15 Порядку 1567 визначено, що під час рейдової перевірки перевіряються, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 18Закону № 2344з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цьогоЗаконута законодавства про працю.

Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезеннявнутрішнього чи міжнародного.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженогоНаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385(Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.4Інструкції № 385тахографце обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

За приписами п. 3.3.Інструкції № 385водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з п. 3.5Інструкції № 385перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повіркупротягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Порядок обігу карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах) затвердженийНаказом Міністерства Інфраструктури України від 30.05.2013 № 329(Порядок № 329) визначає процедури видачі, оновлення, заміни та анулювання дії карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), а також строки дії таких карток.

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 329 картка водія видається фізичним особам, після подачі заяви до Центру з видачі карток Компетентного органу особисто або поштовим відправленням.

Згідно з п. 3.7. Порядку № 329 заява на видачу або оновлення карток всіх типів повинні містити зразок підпису користувача картки. Після чого картка видається користувачу картки протягом 20 робочих днів з дня реєстрації заяви на видачу або оновлення картки, якщо не оформлено рішення про відмову у видачі картки.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затвердженийНаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340(Положення № 340).

Згідно з пунктами 1.3, 7.1. Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку № 1567.

Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Отже, у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Зазначені висновки відповідають застосуванню норм матеріального права у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17.

Отже, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що під час перевірки водій зобов`язаний надати особам, які проводять перевірку, протокол перевірки та адаптації тахографу, а у випадку, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом - індивідуальну контрольну книжку водія. Відсутність (не пред`явлення) вказаних документів, на час проведення перевірки незалежно від здійснення міжнародного чи внутрішнього перевезення, є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу.

З матеріалів справи встановлено, що 16.12.2022 відповідачем на підставі акту №341222 від 16.12.2022 було прийнято постанову №190862 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

З акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №341222 від 16.12.2022 вбачається, що під час перевірки транспортного засобу марки КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 , разом з причепом СЗАП, державний номерний знак НОМЕР_2 виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена ст.60Закону №2344, зокрема відсутність на момент перевірки необхідних документів, передбачених статтею 39цього Закону, а саме: індивідуальної контрольної книжки водія.

Разом з тим, з вказаним актом водій ознайомлений, що свідчить його особистий підпис. При цьому, запису про наявність індивідуальної контрольної книжки водія та її неврахування посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки водієм у вказаному акті не зроблено.

Позивач не надав до суду, для підтвердження своїх доводів, індивідуальну контрольну книжку водія ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ" ОСОБА_2 на вантажний автомобіль КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 та таку не було пред`явлено перевіряючим особам під час перевірки.

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність у водія ОСОБА_2 індивідуальної контрольної книжки водія під час перевірки, оскільки в акті перевірки не зазначено, що така книжка надавалась для перевірки і водій, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив та пояснень з цього приводу не дав.

Також, з матеріалів справи встановлено, що 16.12.2022 відповідачем на підставі акту №341170 від 16.12.2022 було прийнято постанову №190861 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

З акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №341170 від 16.12.2022 вбачається, що під час перевірки транспортного засобу марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , разом з причепом СЗАП, державний номерний знак НОМЕР_4 виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена ст.60Закону №2344, зокрема відсутність на момент перевірки необхідних документів, передбачених статтею 39цього Закону, а саме: індивідуальної контрольної книжки водія.

Разом з тим, з вказаним актом водій ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис. При цьому, запису про наявність індивідуальної контрольної книжки водія та її неврахування посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки водієм у вказаному акті не зроблено.

Позивач надав до суду, для підтвердження своїх доводів, індивідуальну контрольну книжку водія ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ" ОСОБА_1 на вантажний автомобіль КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 за період з 16.12.2022 по 22.12.2022. Проте, таку не було пред`явлено перевіряючим особам під час перевірки.

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність у водіїв індивідуальних контрольних книжок водія під час перевірки, оскільки в актах перевірки не зазначено, що така книжка надавалась для перевірки і водій, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив та пояснень з цього приводу не дав.

Отже, матеріалами справи підтверджено здійснення транспортними засобами позивача внутрішнього перевезення вантажу без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абз. 3 ч.1 ст.60Закону №2344передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доводи позивача щодо протиправного здійснення відповідачем перевірки транспортних засобів позивача, з посиланням на Наказ Міністерства транспорту та зв`язку України № 340, оскільки такій перевірці підлягають транспортні засоби, що здійснюють міжнародні перевезення, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.3 Інструкції № 385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Тобто, пунктом 1.3 Інструкції № 385 не передбачено, що ця Інструкція не поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами в межах території України.

Пунктом 3.3 Інструкції № 385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Посилання скаржника на Наказ № 340 в обґрунтування своїх доводів щодо протиправного здійснення відповідачем перевірки транспортного засобу позивача, оскільки відповідно до приписів вказаного Наказу такій перевірці підлягають транспортні засоби, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно з пп.4 п.5 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 Державна служба України з безпеки на транспорті забезпечує здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Тобто, пп.4 п.5 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 передбачено обов`язок Державної служби України з безпеки на транспорті щодо здійснення перевірки на предмет саме наявності встановлених тахографів на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.

Разом з тим, у цій справі предметом перевірки була не наявність встановленого тахографу, а наявність у водія певних документів за наявності вже встановленого на транспортному засобі тахографу, тому доводи апелянта про неправомірність здійснення перевірки транспортного засобу, який не здійснював міжнародні перевезення, є необґрунтованими.

Доводи позивача про те, що його не повідомлено про дату, час та розгляд справи спростовується дослідженим в ході розгляду справи повідомленням та трекінгом про вручення позивачеві такого повідомлення за день до розгляду справи позивача. Одночасно суд зауважує, що Порядок №1567 не встановлює за скільки днів до розгляду особа має бути повідомлена про розгляд її справи, у зв`язку з цим, колегія суддів погоджується вважає, що позивач мав можливість, отримавши у за день до розгляду справи повідомлення, звернутися до відповідача із заявою про відкладення розгляду справи на іншу дату, чого не зробив.

Щодо доводів позивача про відсутність в актах перевірки відомостей про номер дорожнього листа, колегія суддів зазначає, що це свідчить лише про факт ненадання водієм таких документів під час проведення перевірки та не впливає на встановлення факту порушення.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 КАСУ Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.308,310,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 по справі № 440/1526/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ АГРОТЕХМАШ" до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко