Рішення

від 28.09.2023 по справі 757/38861/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38861/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.

за участю:

представника позивача - Зарубіна О. О.

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та трьох процентів річних,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» (далі - ТОВ «ЖЕП «Щорса 32») звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 44858,24 грн, 7316,25 грн інфляційних втрат, 5204,18 грн як три проценти річних та витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову, позивач вказує, що Товариство надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виробництво та постачання теплової енергії у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником квартири №302а , в цьому будинку.

02 січня 2008 року сторони уклали договір №302а-Б про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання житлового будинку та прибудинкової території.

Позивач свої обов`язки за договором виконує належним чином, в той час як ОСОБА_2 свої обов`язки не пізніше 15 числа кожного місяця вносити оплату на рахунок Товариства в повному обсязі не виконує, однак проживає, користується та отримує в повному обсязі відповідні житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим станом на 01 липня 2020 року утворилась заборгованість в сумі 44858,24 грн. При цьому, відповідач свою заборгованість визнає, зобов`язувався її погасити, однак до цього часу це не зробив, що стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

У зв`язку з тим, що відповідач вчасно не виконує свої зобов`язання, наявні підстави для стягнення з нього зазначеного боргу з урахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

На підставі викладеного, позивач просив про задоволення позову.

Ухвалою судді від 16 листопада 2020 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЖЕП «Щорса 32» заборгованість у розмірі 44 858,24 грн, 7 316,25 грн інфляційних втрат, 5 204,18 грн як 3% річних, а всього 57 378,68 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 197 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року скасовано заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року у справі № 757/38861/20-ц за позовом ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Судову справу призначено до розгляду.

У липні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на позов ТОВ «ЖЕП «Щорса 32», у якому вказував на те, що заперечує проти позову в повному обсязі, позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки з позовом звернувся до суду 10 вересня 2020 року, при цьому просить суд стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворилась з липня 2014 року. Також указував на те, що матеріали справи не містять жодного доказу, який підтверджував би право позивача на надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та факт обслуговування позивачем житлового будинку АДРЕСА_1 , що виключає можливість надання відповідачу послуг в рамках договору на суму 44 858,24 грн. Відсутність у матеріалах справи доказів надання позивачем комунальних послуг відповідачу вказує на те, що вимоги ТОВ «ЖЕП «Щорса 32» про стягнення ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, є необґрунтованими.

У липні 2023 року ТОВ «ЖЕП «Щорса 32» подало до суду відповідь на відзив ОСОБА_2 , у якій посилається на необґрунтованість заперечень відповідача. Указує, що будучи власником квартири, ОСОБА_2 , отримуючи щомісячно квитанції з відповідними нарахуваннями, не оспорював незаконність нарахувань, які здійснював позивач, що підтверджує його згоду на саму вартість (обсяги) нарахувань.

У липні 2023 року ОСОБА_2 подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких заявник просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_2 , як власник квартири АДРЕСА_1 не є споживачем послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води. Його квартира не підключена до домової мережі холодної та гарячої води. Він придбав квартиру без комунікацій і відсутність будь-яких актів, які підтверджують підключення його квартири до системи опалення чи мережі холодної та гарячої води підтверджують те, що відповідач не є споживачем зазначених послуг.

У вересні 2023 року представник позивача подав до суду заперечення про застосування позовної давності, у яких вказує, що ОСОБА_2 частково оплачував надані йому позивачем комунальні послуги, останній платіж відповідач здійснив 03 жовтня 2017 року в розмірі 889,93 грн. Таким чином, дії відповідача з часткової оплати наданих йому позивачем житлово-комунальних послуг, свідчать про те, що перебіг позовної давності було перервано 03 жовтня 2017 року. Ураховуючи викладене, позивач посилаючись на статті 264, 261 ЦК України, вважав, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності до виниклих правовідносин, оскільки строки позовної давності були поновлені вчиненням дій, що свідчать про визнання ним свого боргу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з викладених у позові та відповіді на відзив підстав.

Представник відповідача проти позову заперечувала, у задоволенні позову просила відмовити.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених статті 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901 та частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд установив, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Зазначений будинок обслуговує ТОВ «ЖЕП «Щорса 32»та здійснює обслуговування та поточний ремонт житлового будинку, приміщень будинку, забезпечує роботу технічного обладнання та інженерних споруд, тощо.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, відповідно до пункту 7 Правил користування будинку та прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов`язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території проводиться за тарифами, затвердженими розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2010 року № 1221 та від 30 квітня 2015 року №442.

Згідно з статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Згідно пункту 10 частини першої 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно положень частин 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За положеннями вказаного Закону, власником приміщення є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо управління майном приймається відповідно до закону. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем ОСОБА_2 за період з липня 2014 року до липня 2020 року за житлово-комунальні не сплачує в повному обсязі, у зв`язку з чим за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість в сумі 44858,24 грн.

Згідно зі статей 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частина друга статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Передбачена пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону № 1875- IV норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків частини другої статті 625 ЦК України, зазначений висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 20 червня 2012 року в справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 року № 6-2023цс15.

Таким чином, у зв`язку з простроченням оплати за житлово-комунальні послуги, вимоги позивача про застосування статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем надані докази на підтвердження обґрунтування позову в частині неналежного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті за житлово-комунальні послуги, а стороною відповідача вони не спростовані, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги із відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача про те, що він не є споживачем комунальних послуг, які надає позивач, оскільки його квартира не підключена до домової мережі холодної та гарячої води не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

При цьому, обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання їй послуг з постачання тепла.

Факт відсутності опалювальних у належній відповідачу квартирі, на думку суду, не є доказом відключення її квартири від мережі централізованого теплопостачання та доказом ненадання йому послуг з постачання тепла.

Також, відповідач ОСОБА_2 просить суд застосувати позовну давність щодо стягнення заборгованості за послуги спожиті з липня 2014 по липень 2017 року, так як вимоги заявлені після спливу позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

До вимог про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг застосовується загальна позовна давність.

Згідно з положеннями частин 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ЖЕП «Щорса 32» пред`явило до суду позов 10 вересня 2020 року про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за послуги за період з липня 2014 року до липня 2020 року.

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК України).

Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідно розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з липня 2014 по липень 2020 року, відповідач здійснював оплату за спожиті послуги, які надавались ТОВ «ЖЕП «Щорса 32», у сумі, що перевищує щомісячний платіж, а саме в жовтні 2017 року.

Вище зазначене свідчить суду про намагання відповідача сплатити заборгованість та про переривання строку позовної давності (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22 січня 2019 року у справі №437/2726/13-ц). У подальшому будь-які оплати на погашення заборгованості відповідач не здійснював. Після переривання позовної давності її перебіг почався заново.

Ураховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території є обґрунтованими, доведеними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 197 грн відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.526, 530, 611, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 273, 274, 354,355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та трьох процентів річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» заборгованість у розмірі 44858 (сорок чотири тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 24 копійки, 7316 (сім тисяч триста шістнадцять) гривень 25 копійок інфляційних втрат, 5204 (п`ять тисяч двісті чотири) гривні 18 копійок як три проценти річних, а усього - 57378 (п`ятдесят сім тисяч триста сімдесят вісім) гривень 68 копійок, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2197 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справу, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32а, прим. 96, код ЄДРПОУ 32492922).

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2023 року.

Суддя О. Л. Бусик