Постанова

від 23.02.2022 по справі 658/2234/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 658/2234/18 Головуючі у І інстанції Марків Т.А., Рахімова О.В.

Номер провадження 22-ц/819/307/22, 22-ц/819/334/22 Доповідач Семиженко Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Вейтас І.В.,

Радченка С.В.,

секретар Плохотніченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства «Ант-Агро» на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області, ухваленого 04 червня 2021 року під головуванням судді Марків Т.А. та на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області, постановлену 25 листопада 2021 року під головуванням судді Рахімова О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Ант-Агро» про повернення безпідставно набутого майна, відшкодування його вартості, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позову

У позові від 22 червня 2018 року з уточненнями до нього від 13 серпня 2020 року позивач просив:

-стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Ант-Агро» на користь ОСОБА_1 вартість безпідставно набутого врожаю сої у розмірі 247874,35 гривні;

-заборонити Приватному сільськогосподарському підприємству «Ант-Агро» виставляти «Фрегат» на земельній ділянці ОСОБА_1 , використовувати земельну ділянку (переганяти дощувальну машину) без договору сервітуту;

-вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.

Підстави та обґрунтування позову

Посилався на те, що він згідно державного акту серії ІІ-ХС № 010418 є власником земельної ділянки площею 4,56 Га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6523584700:03:026:0003 на території Зеленопідської об`єднаної територіальної громади (Слобідської сільської ради) Каховського району Херсонської області, яка перебувала в оренді у відповідача з 08 квітня 2011 року по 08 квітня 2016 року, після закінчення договору оренди позивач вирішив обробляти власну земельну ділянку самостійно, враховуючи період ротації та вегетації сільськогосподарських культур та строк закінчення договору 08 квітня 2016 року позивачем 18 серпня 2015 року на адресу керівника відповідача ОСОБА_2 рекомендованим листом було надіслано повідомлення про те, що договір оренди у 2016 році продовжувати не буде та просив не використовувати його земельну ділянку, 11 квітня 2016 року позивачем на адресу відповідача було направлено другий рекомендований лист-заперечення з вимогою надати акт приймання-передачі щодо повернення земельної ділянки позивача, проте всі листи позивача були проігноровані відповідачем, він свідомо здійснив посів сої у квітні 2016 року, вважає, що із закінченням терміну договору оренди відповідач втратив статус землекористувача та право власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, вироблену продукцію, ним порушено захищені ст. 41 Конституції України права позивача як власника земельної ділянки та вирощеного на ній врожаю, 27 серпня 2016 року відповідач без достатньої правової підстави заволодів (скосив) 17,51 тон сої з земельної ділянки позивача, також без його згоди самовільно займав вказану земельну ділянку до червня 2017 року, поставивши на зберігання свою дощувальну машину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка перешкоджала використовувати земельну ділянку за призначенням, вважає вказані дії незаконними та такими, що завдали позивачу майнової шкоди.

Відзив на позов

У відзиві на позов Приватне сільськогосподарське підприємство «Ант-Агро» вважало його таким, що задоволенню не підлягає.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 04 червня 2021 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Ант-Агро» на користь ОСОБА_1 у відшкодування вартості безпідставно набутого майна 194747,37 гривні, судові витрати 1947,47 гривні, у задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 25 листопада 2021 року за заявою ОСОБА_1 постановлено в абзаці другому резолютивної частини рішення у справі цифри «194747,37 гривні» змінити на цифри «206562 гривень», в абзаці четвертому резолютивної частини рішення цифри «1947,47 гривні» змінити на цифри «2065,62 гривні».

Мотиви суду першої інстанції

Суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з тих підстав, що ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, набув право власності на вирощений на ній без відповідних правових підстав Приватним сільськогосподарським підприємством «Ант-Агро» врожай сої 2016 року, з 08 квітня 2016 року відповідач втратив право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 та майнові права на вирощену на вказаній землі продукцію, проте зібрав її, позивачу має бути відшкодована вартість безпідставно набутого відповідачем врожаю сої 2016 року, зібраного з його земельної ділянки, у розмірі 206562 гривні, суд відмовив у задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони Приватному сільськогосподарському підприємству «Ант-Агро» розміщати та переганяти дощувальну машину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на земельній ділянці ОСОБА_1 без укладення між сторонами договору сервітуту з посиланням на ч. 1 ст. 401, ч. 1 ст. 402, ст. 391 ЦК України.

Вимоги апеляційних скарг

Приватним сільськогосподарським підприємством «Ант-Агро» поставлено питання про скасування рішення суду в частині відшкодування вартості безпідставно набутого майна та стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Ант-Агро» 194747,37 гривні та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з відшкодуванням судових витрат, скасування ухвали суду про виправлення описки із залишенням без задоволення відповідної заяви ОСОБА_1 .

Підстави та обґрунтування апеляційних скарг

Посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду, оскільки врожай сої на земельній ділянці позивача відповідач не отримував, земельною ділянкою позивача з 08 квітня 2016 року не користувався, Верховний Суд у постанові від 04 жовтня у справі № 922/438/17 зробив висновок про те, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тому разі, коли порушення не можуть бути усунуті за допомогою інших спеціальних засобів захисту, суд першої інстанції визначив вартість врожаю сої у 2016 році без приведення точного розрахунку та обґрунтування, тоді як визначення розміру збитку, який здійснювався при порушенні земельного законодавства, повинен розраховуватися за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, в ухвалі суду про виправлення описки судом насправді було вирішено питання про виправлення арифметичної помилки, яка за своєю правовою природою такою не є.

Відзив на апеляційні скарги

ОСОБА_1 вважав вимоги скарг такими, що задоволенню не підлягають.

Процесуальні позиції учасників при апеляційному розгляді справи

Представник відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Ант-Агро» адвокат Корчма Ю.О. вимоги апеляційних скарг підтримав, пояснив, що відповідачем дійсно була засіяна земельна ділянка позивача перед закінчення строку дії договору у зв`язку із очікуванням продовження строку його дії, підприємство за 2016 рік надсилало орендну плату позивачу, яку він не захотів отримувати, на даний час підприємство не заперечує щодо виплати позивачу вказаної орендної плати.

Позивач ОСОБА_1 щодо вимог скарги заперечував, пояснив, що відповідачем йому дійсно надсилалася орендна плата за 2016 рік, проте він не бажає її отримувати.

Позиція апеляційного суду

Апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи за державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ХС № 010418 від 22 січня 2003 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,56 Га на території Слобідської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9 т. 1), 08 квітня 2011 року між ним та Приватним сільськогосподарським підприємством «Ант-Агро» було укладено договір оренди землі, за яким останньому було передано в оренду вказану земельну ділянку, п. 8 договору строк його дії визначено в п`ять років з правом орендаря на його поновлення на новий строк, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням, п. 21 договору передбачено обов`язок орендаря повернути земельну ділянку орендодавцю після припинення дії договору, за п. 37 дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (а.с. 39-54 т. 1).

18 травня 2015 року позивачем на адресу відповідача надіслано заяву про відмову продовжувати договір оренди у 2016 році, яку відповідачем отримано 20 серпня 2015 року, а 11 квітня 2016 року заяву про надання акту про повернення земельної ділянки позивача у зв`язку із закінченням договору оренди 08 квітня 2016 року, яку відповідачем отримано 16 квітня 2016 року (а.с. 12, 13 т. 1).

Згідно технологічної карти обробітку контуру 32/1 поля № 14 Приватним сільськогосподарським підприємством «Ант-Агро» 21 вересня 2015 року здійснено дискування стерні, 19 жовтня 2015 року глибоку культивацію 12-16 см, 03 березня 2016 року закрито вологу, 29 березня 2016 року здійснено передпосівну культивацію, 01 квітня 2016 року посів сої, 22 травня 2016 року здійснено її полив (а.с. 103 т. 1).

Таким чином з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що належна позивачу земельна ділянка перебувала в оренді у відповідача за умовами договору до 08 квітня 2016 року, після проведення передпосівних робіт відповідачем на даній земельній ділянці 01 квітня 2016 року було здійснено посів сої, у позові позивач з посиланням на належність йому врожаю сої поставив питання про стягнення з відповідача його вартості на підставі ст. 1212 ЦК України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, набув право власності на вирощений на ній без відповідних правових підстав відповідачем врожай сої 2016 року, коли відповідач з 08 квітня 2016 року втратив право користування земельною ділянкою позивача, та, відповідно, майнові права на вирощену на вказаній земельній ділянці продукцію, з таким висновком колегія суддів погодитися не може з таких підстав.

За положеннями ст. ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно, особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Тобто передумовою застосування приведених правових норм у даній справі позивачем має бути доведено, а судом встановлено такі правові ознаки, як набуття або збереження спірного майна виключно за рахунок іншої особи (потерпілого) та відсутність достатньої правової підстави набуття або збереження такого майна.

Для отримання доходу від врожаю сільськогосподарської продукції недостатньо лише наявності земельної ділянки, для цього необхідно також понести певні витрати для її підготовки до посіву, витрати на придбання посівного матеріалу, самого посіву, його обробітку, збору врожаю, його зберігання та реалізації, такі витрати були понесені відповідачем, а не позивачем, тому у даному випадку не можна говорити про набуття відповідачем права на спірний врожай виключно за рахунок позивача.

Щодо другої ознаки, то відсутність достатньої правової підстави набуття або збереження такого майна має бути абсолютною, у даному випадку вона такою не є, оскільки відповідачем було засіяно земельну ділянку позивача за достатньої правової підстави під час дії договору оренди землі з правомірними очікуваннями на його продовження у відповідності до його умов, отже заявлена до стягнення вартість врожаю сої не має ознак безпідставно збереженого майна, у спірних правовідносинах такі ознаки має орендна плата за користування відповідачем земельною ділянкою позивача у 2016 році, проте позивач відмовляється її отримувати, виходячи з положень ст. ст. 2, 13 ЦПК України суд без відповідної вимоги позивача не може ухвалити рішення про стягнення орендної плати на його користь, посилання позивача на практику Верховного Суду є юридично неспроможними, оскільки така практика стосується правовідносин, відмінних від спірних, вимоги ж про відшкодування збитків у даній справі позивачем не заявлялися та не доводилися, передбачені законом підстави для задоволення позову відсутні.

Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, скарги слід задовольнити, рішення та ухвалу скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства «Ант-Агро» на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 04 червня 2021 року та на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 листопада 2021 року задовольнити.

Ухвалу Каховськогоміськрайонного судуХерсонської областівід 25листопада 2021року тарішення цьогож судувід 04червня 2021року вчастині задоволенняпозовних вимог ОСОБА_1 доПриватного сільськогосподарськогопідприємства «Ант-Агро»про поверненнябезпідставно набутогомайна скасувати,позов ОСОБА_1 в ційчастині тайого заявупро виправлення описки залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2) ч. 3 ст. 389 ЦПК України, її повний текст буде складено протягом п`яти днів.

Повний текст постанови складений 24 лютого 2022 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді:

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ С.В. Радченко