Рішення

від 15.09.2023 по справі 906/1160/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1160/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Бондарчук А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Ліпська-Романченко Г.Д.- ордер АМ №1041507 від 05.01.2023;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшен Системс Груп"

про стягнення 459 648,00 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшен Системс Груп" 459 648,00грн збитків від втрати товарно-матеріальних цінностей у вигляді 1149,12м2 тротуарної плитки.

Ухвалою від 12.12.2022 суд відкрив провадження у справі №906/1160/22 за правилами спрощеного позовного провадження, призначив розгляд справи по суті на 05.01.2023.

21.12.2022 до суду, з відміткою "за закінченням терміну зберігання" повернулася копія ухвали від 12.12.2022, яка направлялася на адресу відповідача.

30.12.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості відповідачу підготувати та подати до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 05.01.2023 розгляд справи відкладено на 09.02.2023.

08.02.2023 до суду від відповідача надійшли клопотання №2 від 08.02.2023 про витребування доказів, в порядку ст.81 ГПК України. та відзив на позовну заяву №1 від 08.02.2023.

09.02.2023 ухвалено розглядати справу №906/1160/22 за правилами загального позовного провадження, замінено судове засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 14.03.2023.

14.02.2023 до суду, з відміткою "за закінченням терміну зберігання", повернулася копія ухвали від 05.01.2023, яка направлялася на адресу відповідача.

13.03.2023 від відповідача надійшло повідомлення №3 від 10.03.2023, згідно якого останній вказує, що надсилав позивачу 08.02.2023 клопотання №2 від 08.02.2023 про витребування доказів та відзив №1 від 08.02.2023, які не були доставлені адресату.

Ухвалою від 14.03.2023 відкладено підготовче засідання на 10.04.2023.

10.04.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 31.03.2023.

Ухвалою від 10.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача щодо поновлення строку на надання відповіді на відзив та відкладено підготовче засідання на 15.05.2023.

18.04.2023 до суду, з відміткою "за закінченням терміну зберігання", повернулася копія ухвали від 09.02.2023, направлена на адресу відповідача.

19.04.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи опису вкладення у цінний лист від 23.03.2021 щодо направлення вимоги про повернення майна від 18.03.2021, опису вкладення у цінний лист від 21.09.2022 щодо вимоги про повернення майна від 20.09.2022.

25.04.2023 та 26.04.2023 до суду, з відмітками "за закінченням терміну зберігання", повернулися копії ухвал від 10.04.2023 та від 14.03.2023, які направлялися на адресу відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/1160/22, призначена на 15.05.2022 о 15:30, в судове засідання не вносилась.

Ухвалою від 25.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призначено підготовче засідання на 12.06.2023.

06.06.2023 до суду, з відміткою "за закінченням терміну зберігання", повернулася копія ухвали від 25.05.2023, яка направлялася на адресу відповідача.

Ухвалою від 12.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; в порядку ст.81 ГПК України витребувано у ТОВ "БК Сучасні Технології": акти виконаних робіт за формою КБ-2в від 24.12.2019 та від 20.12.2019 за Договором підряду №28 від 21.10.2019, укладеним між позивачем і Департаментом регіонального розвитку Житомирської облдержадміністрації; інвентаризаційні описи за 2019, 2020, 2021 роки; товарно-транспортні накладні щодо переміщення тротуарної плитки зі складу позивача на склад відповідача для зберігання (якщо такі існують); рекомендовано сторонам провести звірку взаєморозрахунків за 2019 і 2020 роки, спільно скласти акт звірки та надати його суду, для чого представнику відповідача прибути до позивача (або дистанційно, шляхом обміну документами).

26.06.2023, з відміткою "за закінченням терміну зберігання", до суду повернулась копія ухвали від 12.06.2023, яка направлялася відповідачу на юридичну адресу

10.07.2023 від представника відповідача надійшло клопотання №5 від 10.07.2023 про залишення позову без розгляду.

11.07.2023 від позивача, на виконання вимог ухвали від 12.06.2023, надійшов лист від 07.07.2023 з описом речей і документів, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 11.07.2020.

Ухвалою від 11.07.2023 суд відмовив в задоволенні клопотання №5 від 10.07.2023 про залишення позову без розгляду, закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1160/22 до судового розгляду по суті на 28.07.2023.

25.07.2023 до суду, з відміткою "за закінченням терміну зберігання", повернулася копія ухвали від 11.07.2023, яка направлялася на адресу відповідача.

Враховуючи, що о 12:22 год. 28.07.2023, в час коли фактично мало розпочатися судове засідання у даній справі, в м. Житомирі та в Житомирській області було оголошено повітряну тривогу, після завершення якої представники сторін до суду не прибули, справа в судове засідання не вносилася.

Ухвалою від 28.07.2023 суд призначив судове засідання на 15.09.2023.

Представник позивача у засіданні суд підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 15.09.2023 свого представника не направив. Копія ухвали суду від 28.07.2023, надіслана на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу за його юридичною адресою, зокрема зважаючи на направлення ухвал суду від 12.12.2022, 05.01.2023, 09.02,2023, 10.04.2023, 14.03.2023, 25.05.2023, 12.06.2023, 11.07.2023, 28.07.2023, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист прав та інтересів, а також для вчинення необхідних процесуальних дій.

Також суд враховує, що саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію та несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Крім того, суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є в загальному доступі.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Справа розглядається з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології" (поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констракшен Системс Груп" (зберігач, відповідач) було укладено договір №19/12-0133 безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей (а.с.9-10).

Позивач вказує на те, що згідно з актом приймання-передачі №1 від 27.12.2019 до договору передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання тротуарну плитку Цеглинка h60mm 100х200 мм у кількості 1149,12м2 на загальну суму 459648,00 грн, однак, всупереч умовам укладеного договору, на неодноразові звернення позивача відповідач не повернув належні позивачу товарно-матеріальні цінності зі зберігання. Позивачем було виявлено відсутність вказаних товарно-матеріальних цінностей за адресою зберігання, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача вартості тротуарної плитки Цеглинка h60mm 100*200 мм у кількості 1149,12м2 на суму 459648,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.02.2023 вих.№1 заперечує факт приймання на зберігання та перебування на зберіганні у відповідача на підставі договору №19/12-0133 безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей від 27.12.2019 будь-якого майна (цінностей).

Відповідач стверджує, що між сторонами був укладений і виконаний договір №12/12 від 12.12.2019, на підставі якого мала місце фактична передача відповідачем позивачу партії тротуарної плитки в кількості 1149,12м2, що підтверджується видатковою накладною №17 від 27.12.2019, тоді як договір №19/12-0133 безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей від 27.12.2019 зі специфікацією та актом №1 є удаваним правочином, яким сторони забезпечували підстави для відповідача забрати із будівельного об`єкта позивача визначений у договорі обсяг тротуарної плитки у разі непроведення позивачем розрахунку за неї. Натомість, 27.12.2019 близько 20:24 год. позивач сплатив відповідачу 393608,00 грн, тому потреба в цьому правочині відпала.

Зазначає, що тротуарна плитка відповідно до п.2.7 договору №12/12 від 12.12.2019 була фактично поставлена на склад позивача, яким є об`єкт будівництва "Реконструкція Червоненської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів із застосуванням енергозберігаючих технологій (ДК 021:2015 - 45300000-0 Будівельно-монтажні роботи)" у смт.Червоне Бердичівського району Житомирської області.

Зсилається на укладений між позивачем та Департаментом регіонального розвитку Житомирської облдержадміністрації договір підряду №28 від 21.10.2019, до актів виконаних робіт до якого за формою КБ-2в від 24.12.2019, 20.12.2019, на думку відповідача, було включено придбану у останнього тротуарну плитку.

Вказує на те, що факт передачі товарно-матеріальних цінностей позивачем відповідачу на зберігання спростовується відсутністю відповідних інвентаризаційних описів у позивача за 2019, 2020, 2021 роки; відсутністю товарно-транспортних накладних як доказу переміщення товарно-матеріальних цінностей

У відповіді на відзив від 31.03.2023 позивач зазначає, що дійсно між сторонами було укладено два договори №12/12 від 12.12.2019 та договір №19/12-0133 безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей від 27.12.2019.

Договір №12/12 від 12.12.2019 було виконано у повному обсязі, згідно з видатковою накладною №17 від 27.12.2019 позивач товар оплатив, оглянув та прийняв в с.Оліївка Житомирської області. Оскільки позивач не мав можливості перевезти товар до свого складу, у зв`язку з його наповненістю, тому за домовленістю сторін, товар залишився у відповідача та між сторонами було укладено договір №19/12-0133 безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей від 27.12.2019.

Не заперечує того, що між позивачем та Департаментом регіонального розвитку Житомирської облдержадміністрації підписано договори підряду на ряд об`єктів, що підлягають реконструкції, але твердження відповідача про доставку товарно-матеріальних цінностей на об`єкт "Реконструкція Червоненської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів із застосуванням енергозберігаючих технологій (ДК 021:2015 - 45300000-0 Будівельно-монтажні роботи)" у смт.Червоне Бердичівського району Житомирської області вважає таким, що не відповідає дійсності та не підтверджене доказами, зазначає, що єдиний склад позивача знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Вільський Шлях, 18 е.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що товар придбаний у відповідача за договором купівлі - продажу №12/12 від 12.12.2019, однак був залишений у останнього на зберіганні.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №19/12-0133 безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей від 27.12.2019.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України. за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч.1,3 ст.938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст.942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до п.1.1 договору №19/12-0133 безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей від 27.12.2019, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне безоплатне зберігання товарно-матеріальні цінності згідно зі специфікацією, що є додатком №1 до даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору, загальна вартість товарно-матеріальних цінностей становить 459648,00 грн.

Приймання товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно зі специфікацією (додаток №1) та актом №1 приймання-передачі від 27.12.2019 до договору безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей №19/12-0133 від 27.12.2019, позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання такі товарно-матеріальні цінності: тротуарна плитка Цеглинка h60mm 100*200 мм у кількості 1149,12м2 на загальну суму 459648,00 грн (а.с.11-12).

Відповідно до п.1.3 договору, зберігач здійснює зберігання товарно-матеріальних цінностей за адресою: 12402, Житомирська обл., Житомирський район, с. Оліївка, вул. Звягельська, буд. 10.

За умовами п.2.1 договору зберігач, зокрема, зобов`язаний:

2.1.1. Вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності товарно-матеріальних цінностей протягом строку зберігання.

2.1.2. Зберігати товарно-матеріальні цінності з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження їх.

2.1.3. Нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження, переданих на зберігання товарно-матеріальних цінностей, їх кількість у відповідності із цим договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання товарно-матеріальних цінностей від поклажодавця.

2.1.4. Повернути майно поклажодавцю по першій вимозі.

Відповідно до п.2.2 договору, поклажодавець зобов`язаний:

2.2.1. Передати зберігачу товарно-матеріальні цінності на зберігання.

2.2.2. Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на зберіганні (всіх або їх частин).

2.2.3. Поклажодавець в будь-який час має право перевіряти стан та умови зберігання переданих товарно-матеріальних цінностей.

2.2.4. Якщо внаслідок пошкодження товарно-матеріальних цінностей їх якість змінилася настільки, що вони не можуть бути використані за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від товарно-матеріальних цінностей і вимагати від зберігача відшкодування його вартості.

За умовами п.3.1 договору зберігання товарно-матеріальних цінностей - є безоплатним.

Відповідно до п.4.2 договору, зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність товарно-матеріальних цінностей з дати передачі їх (акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей). У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частин, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна в належному стані.

Згідно з п.6.2 строк цього договору, починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується до повного відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються.

Відповідно до ст.953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно з ч.1,2 ст.949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення майна від 18.03.2021 вих. №01-03, отриманого на відповідальне зберігання згідно акту №1 приймання-передачі від 27.12.2019 протягом 5 робочих днів з дня їх отримання (а.с.15-16, 95-97).

Натомість, відповідачем не надано доказів виконання ним вимог позивача та умов договору зберігання щодо повернення отриманого на відповідальне зберігання майна.

Згідно з актом огляду від 02.11.2022, підписаним директором позивача та представником власника земельної ділянки, складських та офісних приміщень, на території земельної ділянки за адресою: 12402, Житомирська обл., с.Оліївка, вул. Звягельська, буд.10, в складських та офісних приміщеннях майно відсутнє (а.с.17).

Позивач також звертався до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області із заявою про вчинення злочину від 02.11.2022 в порядку ст.214 Кримінального кодексу України по факту зникнення майна з підстави вчинення кримінальних правопорушень, що мають ознаки складів злочину, передбачених ст.206, 356 Кримінального кодексу України (а.с.14).

Відповідно до ч.1 ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно з ч.1 ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем на безоплатне відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей, а саме: тротуарної плитки Цеглинка h60mm 100х200 мм у кількості 1149,12м2 на загальну суму 459648,00 грн підтверджується матеріалами справи.

Відповідач доказів повернення позивачу зі зберігання вказаних товарно-матеріальних цінностей не надав, як не надав і доказів наявності у нього переданої позивачем на зберігання тротуарної плитки, доводів позивача не спростував.

Позиція відповідача про те, що тротуарна плитка не передавалася йому та була використана позивачем при виконанні робіт за договором підряду №28 від 21.10.2019, укладеним з Департаментом регіонального розвитку Житомирської облдержадміністрації, додатково вказує на відсутність цієї тротуарної плитки у відповідача.

Судом відхиляються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 08.02.2023 вих.№1, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №12/12 від 12.12.2019, відповідно до п.1.1 якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.7 договору приймання-передача товару за кількістю і якістю здійснюється на складі покупця на підставі товаросупроводжувальних документів.

Адреса складу позивача у даному договорі не вказана, у реквізитах сторін міститься лише юридична адреса позивача: 10003, Житомирська обл., м.Житомир, вул. Чехова, 1, буд. 10.

Передача відповідачем позивачу на виконання умов вказаного договору тротуарної плитки Цеглинка h60mm 100х200 мм у кількості 1149,12м2 на загальну суму 459648,00 грн підтверджується видатковою накладною №17 від 27.12.2019 (а.с.13) та не заперечується сторонами, як не заперечується і те, що позивач у повному обсязі оплатив вказаний товар.

У видатковій накладній вказано, що місцем її складання є с.Оліївка, місцезнаходженням позивача: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Чехова, буд. №1, кв.10, товарно-транспортної накладної на підтвердження того, що вказаний товар був поставлений позивачу на об`єкт будівництва "Реконструкція Червоненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів із застосуванням енергозберігаючих технологій (ДК 021:2015 - 45300000-0 Будівельно-монтажні роботи)" у смт. Червоне Бердичівського району Житомирської області та докази погодження сторонами поставки товару саме за цією адресою суду не надано, тому наведені відповідачем доводи стосовно місця приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей не підтверджені належними доказами.

Крім того, з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження переміщення тротуарної плитки відповідачем на склад позивача або за адресою об`єкта будівництва у смт. Червоне Бердичівського району Житомирської області та з урахуванням того, що приймання-передача тротуарної плитки згідно з видатковою накладною №17 відбулася 27.12.2019 та у цей же день - 27.12.2019 між сторонами було укладено договір №19/12-0133 безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей, суд приходить до висновку про більшу вірогідність обставин, наведених позивачем про залишення товару на зберіганні відповідача згідно укладеного договору, ніж обставин, на які зсилається відповідач про укладення удаваного правочину - договору №19/12-0133 безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей від 27.12.2019 з метою забезпечення підстав для відповідача забрати з будівельного об`єкта позивача визначений у договорі обсяг тротуарної плитки у разі непроведення позивачем розрахунку за неї.

Суд оцінює критично зсилання відповідача на відображення позивачем придбаної у відповідача тротуарної плитки у актах виконаних робіт за формою КБ-2в від 24.12.2019, 20.12.2019 на підставі укладеного з Департаментом регіонального розвитку Житомирської облдержадміністрації договору підряду №28 від 21.10.2019, оскільки з огляду на ч.2 ст. 184 ЦК України спірна тротуарна плитка має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою, тому відноситься до речей, визначених родовими ознаками, з урахуванням чого встановити достеменно чи саме спірна тротуарна плитка відображена у відповідних актах та була використана позивачем під час виконання підрядних робіт за договором підряду №28 від 21.10.2019, укладеним з Департаментом регіонального розвитку Житомирської облдержадміністрації на об`єкті будівництва "Реконструкція Червоненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів із застосуванням енергозберігаючих технологій (ДК 021:2015 - 45300000-0 Будівельно-монтажні роботи)" у смт Червоне бердичівського району Житомирської області, не вбачається можливим.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що договір №19/12-0133 безоплатного зберігання товарно-матеріальних цінностей від 27.12.2019, специфікація до договору безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей (додаток №1), акт №1 приймання-передачі до договору безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей від 27.12.2019, підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками юридичних осіб.

Докази оспорення вказаного договору, визнання недійсним удаваного правочину у судовому порядку в матеріалах справи відсутні, тому з огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №19/12-0133 безоплатного зберігання товарно-матеріальних цінностей від 27.12.2019 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 92423318).

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з наведених вище норм процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на спростування доводів позивача щодо існування обов`язку відповідача на відшкодування вартості втрати майна, яке було передано на зберігання за договором №19/12-0133 безоплатного відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей від 27.12.2019.

У зазначеному аспекті слід зазначити, що позивачем під час розгляду справи надано суду належні, допустимі та більш вірогідні докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 459 648,00 грн вартості втраченої тротуарної плитки в кількості 1149,12м2.

Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшен Системс Груп" (12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Оліївка, вул. Звягельська, буд. 10, ід. код 43390700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Чехова, буд. 1, офіс 10, ід. код 40904358):

- 459 648,00грн вартості втраченої тротуарної плитки в кількості 1149,12м2;

- 6894,72грн судового збору.

3. Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 15:00 год. 02.10.2023.

4. Докази для вирішення питання про судові витрати подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду - до 20.09.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.09.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек.).