Рішення

від 14.09.2023 по справі 760/14550/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/5123/23

Справа № 760/14550/22

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2023 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л., за участю:

секретаря судового засідання - Гуцало М.В.,

представника позивача по первісному позову - Трофімова Б.В. (ордер від 14.10.2022);

позивача по зустрічному позову - ОСОБА_2 (особисто, паспорт);

представника позивача по зустрічному позову - Невмержицьої І.М. (ордер від 20.02.2023);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи

за первісним позовом ОСОБА_4 /далі - ОСОБА_4 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя;

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» /далі - ПАТ «ХК «Київміськбуд»/ (код ЄДРПОУ 23527052, 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6), акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фенікс» /далі - АТ «ЗНВКІФ «Фенікс»»/ (код ЄДРПОУ 41810329, 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 6), про визнання права вимоги на укладення договорів купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

14.10.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 14.10.2022, за підписом представника позивача - адвоката Трофімова Б.В. (діє на підставі ордеру), в якій він просить суд:

-здійснити поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме: майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 у складі проекту «Будівництво офісно-житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_4 »;

-здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 , ІІ черга будівництва, в об`єкті: «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_6 »;

-визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину майнових прав квартири АДРЕСА_3 у складі проекту «Будівництво офісно-житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_4 »;

-визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину майнових прав квартири АДРЕСА_5 , ІІ черга будівництва в об`єкті: «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_6 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28.10.2022 вказаний позов прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі було призначено на 23.03.2023.

22.02.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява, датована 20.02.2023, за підписом представника ОСОБА_2 - адвоката Невмержицької І.М. (діє на підставі ордеру), в якій він просить суд:

- Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) приватне майнове право, а саме право вимоги на укладення договору купівлі продажу, передбаченого умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного 15.12.2018 між приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (код ЄДРПОУ 23527052), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., зареєстрованого за № 9109;

- Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) приватне майнове право, а саме право вимоги на укладення договору купівлі-продажу, передбаченого умовами попереднього договору № 6699/СТ2/186, укладеного 07.06.2019 між акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фенікс» (код ЄДРПОУ 41810329), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиним А.С., зареєстрованого за № 2166.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.02.2023 для розгляду зазначеного зустрічної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.03.2023 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: ПАТ «ХК «Київміськбуд», АТ «ЗНВКІФ «Фенікс», про визнання майнових прав прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя; підготовче засідання у справі відкладено на 08.06.2023.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08.06.2023 підготовче провадження у справі закрито та призначено до розгляду по суті на 14.09.2023.

У судому засіданні 14.09.2023 представники сторін підтримала доводи та вимоги, викладені у письмових завах, поданих до суду.

Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Доводи позивача за первісним позовом ( ОСОБА_4 )

У первісному позові, зокрема вказується, що з 15.12.2012 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, 14.10.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва подано позовну заяву про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилається на те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ( ОСОБА_2 ) на праві приватної власності володіє:

- квартирою АДРЕСА_7 , загальною площею 37.16 м2 (набутою за договором дарування, квартири, серія та номер: 257, виданий 15.03.2021);

- земельною ділянкою з кадастровим номером 3223786001:01:028:0028, загальною площею 0.25 (набутою згідно рішення Синявської сільської ради Рокитнянського району Київськоїобласті № 481-41-VII від 07.04.2020);

- будинком (домоволодінням) АДРЕСА_6 (набутим згідно договору довічного утримання № 3648 від 25.08.2004);

- будинком АДРЕСА_6 (набутим згідно свідоцтва про право на спадщину № 4701 від 09.12.2006).

Зі слів позивача за первісним позовом, у період перебування у шлюбі подружжям придбано право на укладання основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 у складі проекту «Будівництво офісно-житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_4 » згідно попереднього договору № 6699/СТ2/168 від 07.06.2019 укладеного між відповідачем ( ОСОБА_2 ) та АТ «ЗНВКІФ «Фенікс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. (зареєстровано в реєстрі за № 2166).

При цьому, ОСОБА_4 зауважує, що відповідно до листа ТОВ «КУА «Будкепітал» № 230822-1 від 23.08.2022, згідно з умовами договору № 6699/СТ2/168 від 07.06.2019 здійснено повну оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок АТ "ЗНВКІФ "ФЕНІКС" в інтересах якого діє ТОВ «КУА «БУДКЕПІТАЛ» у сумі 1 283 799,59 грн.

Крім того позивач за первісним позовом зазначає, що також подружжям придбано квартиру АДРЕСА_5 , II черга будівництва, в об`єкті: «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_6 » за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 02.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. (зареєстровано в реєстрі за № 9101).

При цьому, ОСОБА_4 вказує, що відповідно до листа ПАТ «ХК «Київміськбуд» № 1479/0/2-22 від 16.09.2022 згідно з умовами договору купівлі-продажу квартири від 02.12.2018 здійснено оплату на загальну суму 694 165,28 грн.

Позивач за первісним позовом стверджує, що сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема, щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 на третьому поверсі в житловому буднику № 2 у складі проекту «Будівництво офісно-житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_4 » та майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 , II черга будівництва, в об`єкті: «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_6 ».

ОСОБА_4 вважає, що майно набуте сторонами в період шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому вона має намір поділити зазначене майно шляхом визначення за нею в майбутньому 1/2 частки квартири АДРЕСА_9 у складі проекту «Будівництво офісно-житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_4 »; 1/2 частки квартири АДРЕСА_5 , II черга будівництва, в об`єкті: «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально - побутового призначення на АДРЕСА_6 ».

Доводи позивача за зустрічним позовом ( ОСОБА_2 )

У зустрічній позовній заяві (т. І, а.с. 83-90), зокрема, вказується, що оплата за попередніми договорами від 15.12.2018 та від 07.06.2019 здійснювалась позивачем за зустрічним позовом ( ОСОБА_2 ) за рахунок грошових коштів, які були його особистою приватною власністю.

При цьому, наголошується, що ОСОБА_2 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, задекларував наявність у нього станом на 31.12.2016 власних готівкових грошових коштів у розмірі 20 000,00 доларів США.

Водночас, ОСОБА_2 , зауважує, що позивач за первісним позовом ( ОСОБА_4 ), будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, також задекларувала наявність у позивача за зустрічним позовом власних готівкових коштів у розмірі 20 000,00 доларів США.

Крім того, у зустрічній позовній заяві зазначається, що на підставі договору довічного утримання від 25.08.2004 ОСОБА_2 набув у власність житловий будинок АДРЕСА_6 . На підставі договору купівлі-продажу 08.11.2014 ОСОБА_2 продав зазначений будинок за 65 227,00 грн, що відповідно до діючого на той час курсу валют, встановленого Національним банком України, становило 4 510,00 доларів США.

Зі слів, ОСОБА_2 , володіючи власними грошовими коштами у розмірі 20 000,00 доларів США та коштами від продажу житлового будинку АДРЕСА_6 , він уклав попередній договорі купівлі продажу квартири АДРЕСА_10 , І черги будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями та паркінгом по АДРЕСА_11 .

В подальшому, на підставі договорів про заміну сторони у зобов`язані від 06.11.2018 ОСОБА_2 відступив право вимоги за попереднім договором купівлі-продажу від 23.10.2017 за 649 800,00 грн.

У зустрічному позові звертається увага на те, що 05.12.2018 ОСОБА_2 , в якості єдиного покупця, та приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд», в якості попереднього продавця, укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , II черга будівництва, в об`єкті «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_6 »

При цьому, зауважується, що згідно з щорічними деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не декларували квартиру АДРЕСА_5 , II черга будівництва, в об`єкті: «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_6 », як спільну власність, а декларували, як особисту приватну власність позивача за зустрічним позовом ( ОСОБА_2 ).

Крім того, як вказує ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2004 його матері ( ОСОБА_5 ) належала на праві власності квартира АДРЕСА_12 . На підставі договору купівлі-продажу квартири від 31.05.2019 зазначена квартира продана за 1 070 000,00 грн. Зі слів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (матір позивача за зустрічним позовом), за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу квартири та власних заощаджень подарувала йому 1 326 000,00 грн, що задекларовано сторонами в деклараціях осіб уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік.

07.06.2019 між ОСОБА_2 , в якості єдиного покупця та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фенікс», в якості попереднього продавця, укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 у складі проекту «Будівництво офісно-житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_4 ».

При цьому, як зазначає ОСОБА_2 , у щорічних деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік сторони не декларували квартиру АДРЕСА_3 у складі проекту «Будівництво офісно-житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_4 », як спільну власність, а декларували, як особисту приватну власність позивача за зустрічним позовом.

Разом з тим, ОСОБА_2 , зауважує, що відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу від 05.12.2018 майнові права на квартиру АДРЕСА_5 , II черга будівництва, в об`єкті «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_6 » належать попередньому продавцю ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03.08.1998 № 1606, рішення Київської міської ради від 29.12.2011 № 1041/7277, від 20.12.2016 № 689/1693, договору на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою від 18.04.2000; договору оренди земельної ділянки від 02.03.2017, витягів з Державного реєстру речових прав, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13.10.2018, дозволу на виконання будівельних робіт від 04.07.2017 № ІУ113171850865.

Також, позивачем за зустрічним позовом вказується, що відповідно до попереднього договору купівлі-продажу від 07.06.2019 майнові права на квартиру АДРЕСА_3 у складі проекту «Будівництво офісно-житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_4 » належать попередньому продавцю АТ «ЗНВКІФ «Фенікс» на підставі інвестиційного договору № 1-СТАРТ/Ф від 17.09.2018.

У зустрічному позові наголошується, що ОСОБА_2 не уклав основні договори, а майнові права продовжують належати попереднім продавцям (ПрАТ «ХК Київміськбуд» та АТ «ЗНВКІФ «Фенікс»).

ОСОБА_2 вважає, що його права підлягають захисту шляхом визнання майнових прав, а саме визнання права вимоги на укладання основних договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , II черга будівництва, в об`єкті «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_6 » та квартири АДРЕСА_3 у складі проекту «Будівництво офісно-житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_4 ».

Пояснення позивача за первісним позовом ( ОСОБА_4 )

19.04.2023 від ОСОБА_4 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (т. І, а.с.180-185), в якому, зокрема, зазначено, що представником позивача за зустрічним позовом не доведено обставину, що кошти за які придбані майнові права на квартиру АДРЕСА_3 у складі проекту «Будівництво офісно-житлового комплексу з об`єктами соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_4 », належать ОСОБА_2 .

Також стверджується, що кошти від відчуження будинку АДРЕСА_6 були витрачені на придбання сімейного автомобіля Honda Jazz 2008 року випуску.

ОСОБА_4 наполягає, що кошти у розмірі 20 000,00 доларів США є не особистими коштами ОСОБА_2 , а спільними коштами подружжя.

ОСОБА_4 вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено обставину, що кошти за які придбані майнові права на квартиру АДРЕСА_5 , II черга будівництва, в об`єкті «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_6 », належать ОСОБА_2 .

Пояснення ПАТ «ХК Київміськбуд»

14.06.2023 до суду надійшли пояснення на позовну заяву від представника ПАТ «ХК Київміськбуд» - Клименко О. А. (т. ІІ, а.с. 16-18), в яких зазначається, що між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 укладений попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , II черга будівництва, в об`єкті «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_6 », який зареєстрований в реєстрі за № 9101.

ПАТ «ХК Київміськбуд» вказує, що на момент розгляду справи вказаний договір є діючим та наголошує, що саме ПрАТ «ХК «Київміськбуд» є власником майнових прав на спірну квартиру. Тому вважає, що відсутні підстави для задоволення як первісного, так і зустрічного позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.12.2012 сторони уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 15.12.2012, актовий запис № 3280, вчинений Центральним відділом державної реєстрації шлюбів головного територіального управління юстиції у місті Києві ( т. І, а.с. 16).

Вбачається, що 05.12.2018 між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири (далі - Договір від 05.12.2018), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є. В. (т. І, а.с. 27-30), відповідно до п. 1.1 якого сторони зобов`язуються в майбутньому на та умовах, визначених цим Договором, укласти договір купівлі-продажу (Основний договір) квартири АДРЕСА_5 , II черга будівництва, в об`єкті «Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_6 » (т. І, а.с. 27).

Зазначений в п. 1.1. Договору від 05.12.2018 об`єкт нерухомості, щодо якого сторони зобов`язалися укласти основний договір, має загальну проектну площу 40,38 кв.м., кількість кімнат - 1, розташований на 7 поверсі (т. І, а.с. 27).

Згідно з п. 1.1 Договору від 05.12.2018 майнові права майбутнього продавця підтверджуються розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.08.1998 №1606, рішенням Київської міської ради від 29.12.2011 № 1041/7277, від 20.12.2016 № 689/1693, договором на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою від 18.04.2000; договором оренди земельної ділянки від 02.03.2017, витягів з Державного реєстру речових прав, рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 13.10.2018, дозволом на виконання будівельних робіт від 04.07.2017 № ІУ113171850865 (т. І, а.с. 27).

Відповідно до п. 1.2 Договору від 05.12.2018 основний договір сторони зобов`язуються укласти протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня державної реєстрації майбутнім продавцем права власності на майно та за умови виконанням майбутнім покупцем вимог п. 1.4 та п. 1.5. цього Договору. (т. І, а.с. 28)

За змістом пункту п. 1.5 Договору від 05.12.2018 кінцеві розрахунки між сторонами здійснюються після обмірів суб`єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію, та отримання майбутнім продавцем технічного паспорту на майно, відповідно до фактичної площі майна, виходячи з вартості 1 кв.м, визначеної в п.2.2 цього Договору (т. І, а.с. 28).

Згідно з п. 2.2 Договору від 05.12.2018 на дату підписання цього Договору вартість майна складає 693 821,28 грн, без ПДВ, виходячи з вартості 1 кв.м. - 17 182,30 грн. (т. І, а.с. 28)

Відповідно до п. 6.3 Договору від 05.12.2018 цей Договір укладений за згодою дружини майбутнього покупця, ОСОБА_4 , викладеній у заяві, справжність підпису на якій засвідчено 05.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є. В. за реєстровим № 9108. Зміст заяви доведений до відома майбутнього продавця до підписання та нотаріального посвідчення цього Договору (т. І, а.с. 30).

За вказаним Договору від 05.12.2018 оплата здійснювалась 06.12.2018 у розмірі - 693 821,28 грн та 21.07.2022 у розмірі - 344,00 грн, що підтверджується листом ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 16.09.2022 (т. І, а.с. 23).

07.06.2019 між АТ «ЗНВКІФ «Фенікс» та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири (далі - Договір від 07.06.2019), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. (т. І, а.с. 24-26), відповідно до п. 2.2. якого сторони зобов`язуються в майбутньому укласти в належній формі та підписати Основний договір, згідно з яким Сторона-1 передасть Об`єкт у власність Стороні-2 в порядку, що встановлений цим Договором та Основним договором (т. І, а.с. 24).

Згідно з п. 1.1.2 Договору від 07.06.2019 об`єкт - житлова квартира в Будинку, номер 186, поверх 3, кількість кімнат - 3, загальна проектна площа 48,85 кв.м. (т. І, а.с. 24).

Відповідно до п. 2.3 Договору від 07.06.2019 сторона-1 підтверджує, що Об`єкт стане її власністю в майбутньому та вона має право на реєстрацію свого права на Об`єкт на підставі Інвестиційного договору № 1-СТАРТ/Ф від 17.09.2018, що укладений Стороною-1 та Замовником (ТОВ «РЕСУРС ПРОЕКТБУД») /т. І, а.с. 23/.

Пунктом п. 2.4 Договору від 07.06.2019 визначено, що Об`єкт передається Стороною-1 за Основним договором, що посвідчується нотаріально, у власність Сторони-2 виключно після здійснення Стороною-2 усіх платежів згідно з цим Договором (в тому числі, з врахуванням платежів згідно з п.4.7. розділу 4 цього Договору) / т. І, а.с. 23/.

Згідно з п. 4.3 Договору від 07.06.2019 розмір зебезпечувального авансового платежу на момент укладення цього Договору визначений Стороною-1 та в будь-якому разі не може бути меншим від суми в українських гривнях, що складає 1 283 799, 54 грн ( т. І, а.с. 24).

У пункті п. 6.2 Договору від 07.06.2019 сторони погодили, що пропозицією Сторони-1 про укладення Основного договору в розумінні ч. 3 ст. 635 ЦК України, є розміщення Стороною-1 на сайті, вказаному в п.п. 5.2.4. п. 5 розділу 5 цього Договору, повідомлення про реєстрацію права власності на Об`єкт ( т. І, а.с. 23).

Сторона-1 після реєстрації права власності на Об`єкт засобами телефонного зв`язку узгоджує зі Стороною-2 дату, місце та час підписання та нотаріального посвідчення Основного договору (т. І, а.с. 25).

Відповідно до п. 8.6 Договору від 07.06.2019 Сторона-2 свідчить, що цей Договір укладається за згодою його дружини - ОСОБА_4 , справжність підпису на заяві засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. від 07.06.2019 за реєстровим № 2165. Ця заява доведена до відома Сторони-1 (т. І, а.с. 26).

До матеріалів справи долучено лист ТОВ «КУА «Будкепітал» № 230822-1 від 23.08.2022, яким підтверджується здійснення оплати у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок АТ "ЗНВКІФ "ФЕНІКС" в інтересах якого діє ТОВ «КУА «БУДКЕПІТАЛ» у сумі 1 283 799,59 грн (т. І, а.с. 22).

Матеріали справи містять копії: декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме ОСОБА_2 за 2016 рік (т. І, а.с. 91-100), 2017 рік (т. І, а.с. 109-120), 2018 рік (т. І, а.с. 130-141), 2019 рік (т. І, а.с. 151-158) та декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме ОСОБА_4 за 2016 рік (т. І, а.с. 206-210), 2017 рік (т. І, а.с. 211-215), 2018 рік (т. І, а.с. 216-219), 2019 рік (т. І, а.с. 220-228).

Також до матеріалів справи долучено копії: нотаріально посвідченого договору довічного утримання від 25.08.2004 (т. І, а.с.101-102); нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.11.2014 (т. І, а.с.103-104); нотаріально посвідченого попереднього договору купівлі-продажу квартири від 23.10.2017 (т. І, а.с. 105-108); нотаріально посвідченого договору про заміну сторони у зобов`язанні (внаслідок відступлення права вимоги) за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 06.11.2018 (т. І, а.с. 121-122); нотаріально посвідченого договору про заміну сторони у зобов`язанні за договором № 747 про забезпечення виконання зобов`язань від 06.11.2018 (т. І, а.с. 123-125); нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 31.05.2019 (т. І, а.с. 142-143)

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Щодо вимог за первісним позовом

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у ст. 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У ч. 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Системне тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, належить подружжю з моменту його набуття, незалежно від того, за ким із подружжя здійснена реєстрація права (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 759/24141/19 /провадження № 61-227св23/).

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 520/1740/15-ц провадження № 61-4537св18 зроблено висновок, що «якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб». Відповідна позиція також викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 495/9036/16-ц (провадження № 61-18973св20).

В ході розгляду справи встановлено, що 05.12.2018 між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. (т. І, а.с. 27-30)

Також судом встановлено, що 07.06.2019 між АТ «ЗНВКІФ «Фенікс» та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. (т. І, а.с. 24-26).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У ч. 1 ст. 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (ст. 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у ст. 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у ст. 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 759/24141/19 /провадження № 61-227св23/).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12.07.2001 № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 759/24141/19 /провадження № 61-227св23/).

Крім того, вказане питання було предметом дослідження як у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), так і Верховного Суду.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02.03.2005, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01.06.2006 у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у численних висновках Верховного Суду.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У ч. 2 ст. 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Суд звертає увагу на те, що з аналізу умов попередніх договорів, укладених ОСОБА_2 , майновими правами на об`єкти нерухомості володіють майбутні продавці, сторони погодили укладання в майбутньому договору купівлі-продажу квартир в строк та на умовах, визначених цими договорами. Відповідно, саме по собі укладання вказаних попередніх договорів не породило переходу до ОСОБА_2 майнових прав на квартири.

З огляду на викладене, встановивши фактичні обставини у справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову, оскільки об`єкти будівництва, за адресами розташування яких ОСОБА_2 укладено попередні договори, в експлуатацію не введено, суб`єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію, ще не були проведені обміри об`єктів будівництва, а тому і кінцеві розрахунки за майнові права на об`єкти нерухомого майна (квартири) не були здійснені й відповідно передача та приймання майнових прав між сторонами договорів не була проведена.

Встановивши, що на час розгляду справи вказаний об`єкт нерухомого майна не введено до експлуатації, остаточні розрахунки за фактично збудовану площу не здійснено, передача та приймання майнових прав між сторонами договору не відбулася, майнові права на об`єкт нерухомого майна згідно з умовами договору ще не були передані покупцю, а тому право спільної сумісної власності подружжя на ці майнові права не виникло.

Саме по собі укладення договору купівлі-продажу прав не породжує права власності на майнові права на квартиру. Для отримання права власності саме на майнові права на квартиру необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів. Згідно з умовами вказаного договору до того, як продавець не здійснить передачу майнових прав не виникає права спільної власності подружжя, а один із подружжя стає лише учасником зобов`язальних правовідносин згідно зі ст. 509 ЦК України (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 759/24141/19 /провадження № 61-227св23/).

Щодо вимог за зустрічним позовом

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства і не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачено ст. 16 ЦК України.

Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно відновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 521/19092/17, провадження № 61-7785св19).

У випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України. Саме такого правового висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Отже, стадійність захисту права, означає, що під час вирішення спору суд первинно з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Оцінюючи обраний позивачем за зустрічним позовом ( ОСОБА_2 ) спосіб захисту та суб`єктний склад спору, суд звертає увагу на те, що контрагентами за попередніми договорами, є треті особи у справі, які його право на укладення договорів купівлі-продажу квартир не оспорюють.

Відповідач за зустрічним позовом ( ОСОБА_4 ) таке право також не оспорює, лише наполягає на тому, що об`єкти за такими договорами є спільним сумісним майном подружжя.

Відтак, враховуючи те, що попередні договори купівлі-продажу квартир укладені між ОСОБА_2 та майбутніми продавцями (ПрАТ «ХК Київміськбуд» та АТ «ЗНВКІФ «Фенікс»), а ОСОБА_4 не оспорюється право вимоги ОСОБА_2 на укладення договорів купівлі-продажу, у позивача ( ОСОБА_2 ) відсутнє порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи законний інтерес з боку відповідача ( ОСОБА_4 ) за зустрічним позовом.

Отже, суд приходить висновку, що у задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права вимоги на укладення договорів купівлі-продажу слід відмовити.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судовий збір, сплачений за подання первісного позову, покладається на позивача за первісним позовом. ( ОСОБА_4 ).

З огляду на відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог судовий збір, сплачений за подання зустрічної позовної заяви, покладається на позивача за зустрічним позовом. ( ОСОБА_2 ).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фенікс», про визнання права вимоги на укладення договорів купівлі-продажу, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич