Рішення

від 28.09.2023 по справі 638/17/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17/22

Провадження № 2/638/1383/23

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Олейник О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Харківська гімназія №6 «Маріїнська гімназія» Харківської міської ради про визнання відмови незаконною та зобов`язання відповідача вчинити дії, стягнення компенсації, стягнення моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся доДзержинського районногосуду м.Харкова зпозовом доКомунального закладу«Харківська гімназія№6«Маріїнська гімназія»Харківської міськоїради Харківської області, Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, в якому просить: визнати відмову у прийнятті на роботу незаконною; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 жовтня 2021 року до дня вирішення спору, який станом на 01 січня 2022 року становить 17902,56 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він перебуває на обліку в Центрі зайнятості як безробітний. Виходячи з його рівня освіти, моральних та ділових якостей, ОСОБА_1 01 жовтня 2021 року було видано направлення на працевлаштування прибиральника службових приміщень. 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 з вказаним направленням звернувся до відповідача для укладення трудового договору. Однак позивачу було необґрунтовано відмовлено. На бланку направлення зроблена відмітка про відмову, зазначена причина «кандидатура не відповідає вимогам у звязку з тим, що на посаду прибиральника службових приміщень беруть тільки жинок». Також зазначає, що у зв`язку з необґрунтованою відмовою у прийнятті на роботу він має право на компенсацію втраченого заробітку з дня порушення його прав до дня набрання чинності рішенням суду. Вказав, що внаслідок порушення його прав він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя у рамках пошуку роботи, відшукання можливостей заробітку, відстоювання своїх прав у суді тощо. Причину відмови вваєає дискримінаційною, і, відповідно, незаконною, що викликало душевні страждання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 січня 2022 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Також відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 908 грн. до ухвалення судового рішення по справі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Харківському міському центрі зайнятості як безробітний.

01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 видано направлення на працевлаштування на посаду прибиральника службових приміщень до Комунального закладу «Харківська гімназія №6 «Маріїнська гімназія» Харківської міської ради.

11 довтня 2021 року ОСОБА_1 за направленням звернувся до Комунального закладу«Харківська гімназія№6«Маріїнська гімназія»Харківської міськоїради для укладення трудового договору, проте йому відмовлено з посиланням на те, що кандидатура не відповідає вимогам у звязку з тим, що на посаду прибиральника службових приміщень беруть тільки жинок, про що у направленні проставлено відповідну відмітку.

ОСОБА_1 звертався до суду з позовами до декількох навчальних закладів з аналогічними вимогами, що підтверджується відомостями з сайту «Судова влада».

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 349/81/18 (провадження № 61-43402св18) зазначено, що «стаття 22 КЗпП України передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права. Обов`язку однієї сторони завжди кореспондує право іншої сторони: заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу кореспондується з обов`язком роботодавця укласти такий договір. Відповідно до положень статті 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.

Також такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 159/2298/16-ц, від 19 травня 2020 року по справі №607/16424/18.

Отже, для роботодавця обов`язковим є наведення письмового обґрунтування відмови у працевлаштуванні безробітних, які направлені до роботодавця центром зайнятості. Саме по собі направлення з центру зайнятості не породжувало обов`язковість прийняття позивача на посаду, оскільки укладення трудового договору із позивачем потребує не тільки ініціативи, згоди та бажання самого працівника, але й згоди роботодавця із урахуванням його потреб та волі.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 607/16424/18.

Відповідно до частини другої статті 235КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Законодавство про працю не містить визначення ані вимушеного прогулу, ані оплати за весь час вимушеного прогулу, проте ці терміни неодноразово вживаються у КЗпП України.

Аналіз положень КЗпП України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний був укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, котрих в установленому законом порядку направлено на роботу в дану організацію, тощо).

Перелік осіб, щодо яких роботодавець має обов`язок укласти трудовий договір за правилами КЗпП України є вичерпним, і такого обов`язку відповідач не порушував.

Із дискримінаційною ознакою відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_1 не пов`язана.

Саме по собі направлення з Центру зайнятості не породжувало обов`язковість прийняття позивача на посаду прибиральника.

Таким чином, роботодавець при вирішенні питання щодо прийняття на роботу ОСОБА_1 скористався своїм правом не укладати трудовий договір з цією особою, письмово обґрунтувавши своє рішення щодо відсутності потреби у працівникові, тобто у належний спосіб скористався своїми правами, тому відсутні підстави вважати, що дії директора Комунального закладу«Харківська гімназія№6«Маріїнська гімназія»Харківської міськоїради щодо неприйняття на роботу позивача не відповідають вимогам закону.

Також, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації та моральної шкоди до Комунального закладу «Харківська гімназія №6 «Маріїнська гімназія» Харківської міської ради, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги ОСОБА_1 укласти договір з дня порушення прав (з 12 жовтня 2021 року).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснено на підставі ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.264,265,268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доКомунального закладу«Харківська гімназія№6«Маріїнська гімназія»Харківської міськоїради провизнання відмовинезаконною тазобов`язаннявідповідача вчинитидії,стягнення компенсації,стягнення моральноїшкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному веб-порталі судової влади України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Комунального закладу«Харківська гімназія№6«Маріїнська гімназія»Харківської міськоїради (ЄДРПОУ 24334645, м. Харків, вул. Римарська, 11, 61057).

Головуючий суддя О.В. Шишкін