Рішення

від 21.09.2023 по справі 405/5/22

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 405/5/22

пр.№ 2/464/193/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2023 Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.,

секретаря судових засідань Ліщук Ю.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ТОВ «Торговий дім «Міст експрес» Бардецької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст експрес» в особі відділення доставки №13223, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українське підприємство «Росан» про захист прав споживачів та відшкодування спричинених збитків , -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду до відповідачів про захист прав споживачів та відшкодування спричинених збитків. Обґрунтовують позов тим, що через логістичну групу Meest з Китаю в Україну відправлені придбані на сайті комплект автомобільних фар вартістю 116 доларів США. На ім`я ОСОБА_1 логістичною компанією "Торговий дім "Міст експрес" було сформовано посилку в кількості фар 2 шт. вартістю 116 доларів США, на утримувача ОСОБА_2 - сформовано посилку в кількості фар 2 шт. вартістю 116 доларів США. В подальшому відправлення, адресовані позивачам були заблоковані митницею. Не погоджуючись з видуманими митницею цінами, не отримуючи інформацію, позивачі намагались надати інформацію з доказами дійсної вартості від виробника. В подальшому позивачі оскаржили дії митниці. Вважають, що відповідачі проявили неуважне ставлення до позивачів, не вирішили питання збереження посилок під час триваючих процедур, внаслідок невідповідності визначеної митними органами вартості міжнародних поштових відправлень їх фактичній вартості, і як наслідок неправомірного нарахування митними органами митних платежів, поштові відправлення позивачам не вручені та повернені відправнику. Вважають, що внаслідок невручення їм поштових відправлень відповідачами, позивачам спричинені матеріальні збитки, які просять стягнути з відповідачів на користь кожного позивача по 170,16 доларів США. Крім того, проявленим знущанням з боку відповідачів, приховуванням і ненаданням належної інформації для розв`язання спору з митниками, не наданням своєчасно витребуваних цинічними відписками, втратою належного позивачам майна і коштів останнім спричинено моральну шкоду, яку оцінюють в розмірі 25 000 грн. кожному із позивачів. Просить позов задовольнити.

Вказана позовна заява надійшла 24.10.2022 в Сихівський районний суд м. Львова для розгляду з Ленінського районного суду м. Кіровограда за підсудністю згідно ухвали суду від 10.08.2022.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 28.10.2022 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче судове засідання.

Від відповідача ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» надійшов відзив на позовну заяву, позов заперечує, посилаючись на те, що є неналежним відповідачем, адже предмет спору стосується пересилання міжнародних поштових відправлень, а ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» має право пересилати відправлення виключно по території України. Просить відмовити у задоволенні позову, врахувати, що відсутні договірні відносини з позивачами.

Від відповідача ТзОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого товариство позов заперечує, посилаючись на те, що на міжнародні поштові відправлення позивачів органами митниці нараховано митні платежі, які не сплачені позивачами, що призвело до повернення поштових відправлень відправнику. При цьому, правомірність нарахування митних платежів на міжнародні поштові відправлення позивачів підтверджена рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № 340/1192/21 від 10.09.2021. Просить суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, у зв`язку з перевезенням пошти, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 06.12.2022 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції позов підтримала, відмовилась виступати зі вступним словом, оскільки не згідна на недопуск до участі у справі в порядку загального позовного провадження ОСОБА_3 , котрий не є адвокатом. Інший позивач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, подала заяву, в якій просила проводити судовий розгляд у її відсутності, позов підтримує з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» в судовому засіданні позов заперечила з аналогічних підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача ТзОВ «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» подала заяву, в якій просить проводити судовий розгляд у її відсутності, проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України)

Встановлено, що на інтернет-ресурсі www.alibaba.com позивачами придбано комплект автомобільних фар та оформлено доставку через поштову службу Meest China.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі здійснили придбання товарів (автомобільні фари) у Китайській народній республіці для їхньої подальшої доставки з КНР через поштову службу Meest China на територію України.

Вказані міжнародні поштові відправлення (надалі - МПВ) отримали наступні номери для відстеження: MGRMY0002498399YQ, MGRMY0002498532YQ.

Матеріалами справи підтверджується, що 22.10.2020 у зону митного контролю місця міжнародного поштового обміну СП «Росан» митного поста «Львів-поштовий» Галицької митниці Держмитслужби надійшли вказані МПВ разом з митними деклараціями форми СN23 з товарним вкладенням «запчастини для автомобіля».

Під час перевірки МПВ митними органами України у міжнародну пункті пропуску встановлено факт невідповідності задекларованої вартості, внаслідок чого відбулося корегування їх митної вартості. У зв`язку із цим, позивачам запропоновано сплатити визначені митними органами України митні платежі та повідомлено строки зберігання міжнародних поштових відправлень на території України.

Посадовою особою митниці оформлено оглядові розписи М-15 від 22.10.2020, якими визначено вартість товарів з кожного МПВ в розмірі по 5372,00 гривень, що перевищує еквівалент 100 євро, та нараховано митних платежів на суму по 444,85 гривень на кожне МПВ.

Встановлено, що позивачі не сплатили нараховані митними органами митні платежі, тому, у зв`язку із закінченням строків зберігання нерозмитнених МПВ та несплатою митних платежів, визначених митними органами, МПВ були повернуті відправнику у КНР.

Згідно відомостей Єдиного реєстру судових рішень, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 (справа № 340/1192/21) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Звертаючись до суду, позивач вважала невідповідність визначеної митними органами вартості МПВ їх фактичній вартості, і як наслідок неправомірне нарахування митними органами митних платежів щодо посилок MGRMY0002498399YQ та MGRMY0002498532YQ з вкладенням автомобільних фар. З рішення вбачається, що відправлення надійшло без товаросупровідних документів, тому посадовими особами митниці складено акт на розкриття та перепакування поштового відправлення від 22.10.2020, в якому зазначено, що при перевірці вкладення виявлено: автомобільні фари 53412872, 55112819АВ , без додаткових маркувань, нові - 2 шт. Листом від 12.01.2021 Галицька митниця Держмитслужби повідомила позивачу, що відповідно до інформації, отриманої від оператора поштового зв`язку СП «Росан», МПВ №MGRMY0002498399YQ у зв`язку із закінченням термінів зберігання перебуває з 11.01.2021 у статусі «Відправлення повернуто відправнику».

12.01.2021 та 13.01.2021 Державною митною службою України зареєстровано скарги позивача від 25.12.2020, у яких вона просила врахувати надані документи, здійснити незалежну оцінку поштового відправлення, скасувати нарахування та розблокувати рух посилки. Листом від 25.01.2021 Державна митна служба України проінформувала позивача, що особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, встановлено розділом XII Митного кодексу України (далі - Кодекс).

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № 340/1192/21 від 10.09.2021 набрало законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до частини першої статті 368 Кодексу для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Контроль за достовірністю заявленої фактурної вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами, для цілей нарахування митних платежів здійснюється митним органом під час здійснення митного контролю на підставі наявних документів.

Відповідно до частини третьої статті 368 Кодексу особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

За інформацією Галицької митниці Держмитслужби та інформацією, отриманою від оператора поштового зв`язку СП «Росан», документи роздрібної торгівлі на дві фари з МПВ №MGRMY0002498399YQ, які були надані адресатом, із зазначеною вартістю від 50 до 75 USD могли застосовуватись лише у разі здійснення мінімального замовлення у 10 і більше штук. До митного оформлення зазначені документи не подавались, а вартість двох фар була встановлена по 95 USD за 1 штуку відповідно до цінової інформації, отриманої з цього ж інтернет-сайту alibaba.com.

Разом з цим оператор поштового зв`язку СП «Росан» повідомив, що МПВ №MGRMY0002498399YQ перебуває з 11.01.2021 в статусі «Відправлення повернуто відправнику» у зв`язку із закінченням термінів зберігання.

Встановлено, що позивачі жодним документом не підтвердили вартість придбаного товару нижче 100 євро, у зв`язку з чим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду підтверджено правомірність дій митного органу щодо зупинення пропуску поштового відправлення та нарахування митних платежів і у задоволенні адміністративного позову до Державної митної служби України та Галицької митниці Держмитслужби відмовив.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо пересилання міжнародних поштових відправлень.

Встановлено, що відповідач СП «Росан» є оператором поштового зв`язку. Основним видом економічної діяльності СП «Росан» є господарська діяльність, яка класифікується за КВЕДом 53.20: «Інша поштова та кур`єрська діяльність». Цей клас включає послуги з виймання, сортування, перевезення та доставки (внутрішніх і міжнародних) поштових відправлень у вигляді листів, посилок і бандеролей.

Підтвердженням того, що СП «Росан» є оператором поштового зв`язку є те, що на офіційному сайті поштового регулятора України - Національної комісії, яка здійснює державне регулювання в сфері зв`язку та інформатизації, міститься «Реєстр операторів поштового зв`язку.

Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 4 Митного Кодексу України міжнародні поштові відправлення - упаковані та оформлені відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил надання послуг поштового зв`язку листи, поштові картки, бандеролі, спеціальні мішки з позначкою «М», дрібні пакети, відправлення з оголошеною цінністю, поштові посилки, згруповані поштові відправлення з позначкою «Консигнація», відправлення міжнародної прискореної пошти «EMS», які приймаються для пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються через територію України транзитом операторами поштового зв`язку.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Наказу Державної митної служби України і Державного комітету зв`язку та інформатизації України N 680/108 від 27.10.99 р. «Про затвердження Положення про митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень» товари та інші предмети, які переміщуються в МПВ юридичних та фізичних осіб (крім особистих листів громадян), підлягають декларуванню митним органам у встановленому порядку.

Для декларування товарів та інших предметів, які переміщуються в МПВ, використовуються уніфіковані міжнародні бланки встановлених форм згідно з положеннями Актів ВПС: митна декларація CN 23 (обов`язкова при пересиланні посилок, можлива при пересиланні дрібних пакетів, бандеролей).

Відправлення позивачів MGRMY0002498399YQ, MGRMY0002498532YQ пересилались з КНР в Україну саме, як міжнародні поштові відправлення, що підтверджується оформлення їх пересилання митними деклараціями форми CN23 відповідно до вимог Митного кодексу України та Всесвітньої поштової конвенції.

Відповідно до п. 113 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ від 5 березня 2009 р. № 270, міжнародні поштові відправлення, на вкладення яких нараховані податки і збори (обов`язкові платежі), вручаються одержувачу лише після сплати ним таких платежів і плати за їх пересилання (у разі пересилання таких платежів поштовим переказом).

Відповідно до п. 7.2 Положення про митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень нарахування платежів при митному оформленні здійснюється посадовою особою підрозділу митниці на бланку оглядового розпису форми М 15.

Відтак, суд доходить висновку, що оскільки на поштові відправлення позивачів MGRMY0002498399YQ, MGRMY0002498532YQ органами митниці були нараховані митні платежі, розмитнення та передача їх для доставки та вручення була б можлива тільки після сплати одержувачами (позивачами) митних платежів, втім позивачі не здійснили митні платежі.

Також судом встановлено, що згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» є оператором поштового зв`язку, який надає послуги з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень.

Матеріалами справи підтверджується, що ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» є оператором поштового зв`язку, який внесений в Єдиний державний реєстр операторів поштового зв`язку та здійснює приймання, доставку, обробку, перевезення поштових відправлень територією України. ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» здійснює надання послуг доставки поштових відправлень виключно територією України та не має ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності, як міжнародні перевезення вантажів.

На підставі укладеної між ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» та СП «Росан» Додаткової угоди від 01.07.2012 до Договору № 01072010 від 01.07.2010 ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» після розмитнення митними органами України здійснює доставку міжнародних відправлень територією України.

Судом встановлено, що умови надання послуг, стандартні умови сервісу та іншу необхідну інформацію про ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» розміщено на сайті за посиланням: ua.meest.com.

З огляду на те, що позивачами не надано жодного доказу на підтвердження факту укладення договору про надання послуг поштового зв`язку з ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»; на підтвердження факту оплати ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» за послуги доставки відправлень № MGRMY0002498399YQ, MGRMY0002498532YQ; на підтвердження факту замовлення у ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» послуги з доставки відправлень № MGRMY0002498399YQ, MGRMY0002498532YQ територією України, вказані обставини суд вважає недоведеними.

Доводи позивачів про те, що позивачі уклали договір з доставки міжнародних відправлень № MGRMY0002498399YQ, MGRMY0002498532YQ з ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» не заслуговують на увагу суду, оскільки повністю спростовані матеріалами справи. Позивачами надано копію Публічної оферти послуги міжнародної експрес-доставки, в якій суб`єктом господарювання, котрий надає послуги, зазначено MEEST Polska Sp.z.o.o. Отже, позивачі замовляли послугу з доставки міжнародних відправлень та укладали договір доставки міжнародних поштових відправлень № MGRMY0002498399YQ, №MGRMY0002498532YQ з MEEST Polska Sp.z.o.o (39-200 De?bica, ul. Drogowcoмw 7).

Також суд звертає увагу суду на те, що позивачі подавали претензію на адресу компанії Meest China, а не на адресу відповідачів у справі.

Відмовляючи в позові за недоведеністю, суд не бере до увагу доводи відповідача СП «Росан» про застосування позовної давності в один рік, яка згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) застосовується до вимог з перевезення пошти.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види позовної давності: а) загальна; б) спеціальна. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Загальна позовна давність складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 925 ЦК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред`явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Позов до перевізника може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором.

Згідно зі ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення складається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента, або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Як вбачається з митних декларацій CN23, МПВ MGRMY0002498399YQ та МПВ MGRMY0002498532YQ надійшли в Україну 22.10.2020. Позовну заяву подано до суду 03.01.2022.

Враховуючи положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на те, що Кабінетом Міністрів України карантин встановлено з 12 березня 2020 року, суд дійшов висновку, що позов подано з дотриманням строку позовної давності.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди, то така до задоволення також не підлягає, оскільки є похідною від вимоги про стягнення збитків у зв`язку з неналежним наданням послуги пересилання міжнародних поштових відправлень.

Так, з метою відшкодування моральної шкоди, яка спричинена неналежним наданням послуги пересилання міжнародних поштових відправлень позивачі звернулись до суду з цим позов.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

З огляду на факти справи та предмет доказування, для задоволення вимог пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд в першу чергу повинен вирішити, чи доводиться зібраними доказами факт заподіяння шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями та шкодою.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто бути підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За змістом частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в т.ч. здоров`я.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, пунктом першим частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди, крім випадків, коли така шкода відшкодовується незалежно від вини.

У постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 127/13984/18 зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому, враховуючи визначені принципи змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, крім випадків, коли моральна шкода відшкодовується незалежно від вини. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Водночас, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями та шкодою, тобто передусім той факт, що саме неправомірними діями відповідача завдано шкоду позивачу.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На думку суду, позивачі не довели належним і допустимими доказами факт заподіяння шкоди внаслідок дій відповідачів, неправомірних на думку позивачів.

Враховуючи те, що наявні підстави для відмови у задоволенні основної вимоги, то безпідставною є і похідна вимога. В такому випадку недоведеним слід вважати причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідачів та шкодою, при тому що відсутні підстави для висновку, що відповідачі взагалі допустили неправомірну бездіяльність. За відсутності цих доказів відсутні підстави для висновку про заподіяння позивачам моральної шкоди, і тому, суд в задоволенні позову відмовляє в повному обсязі.

При цьому, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у позивачів наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, позивачі вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

На підставі Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" "Міст експрес" в особі відділення доставки № 13223, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-канадське підприємство "Росан" про захист прав споживачів та відшкодування спричинених збитків - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивачі:

ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , проживає: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" "Міст експрес" в особі відділення доставки № 13223, адреса: м.Львів, вул.Зелена, 147, ЄДРПОУ 36152228.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українське підприємство "Росан", адреса: м.Львів, вул.Зелена, 147, ЄДРПОУ 14369134.

Повний текст рішення складено 29.09.2023.

Суддя Олена Горбань