Рішення

від 02.10.2023 по справі 484/3533/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/484/1060/23

Справа № 484/3533/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2023 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Шикері І.А.

за участю секретаря судового засідання - Туркалової І.В.

прокурора - Жорової В.О.

розглянувши y відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ПСП ім. Партизанської Іскри, ОСОБА_2 , про конфіскацію земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ПСП ім. Партизанської Іскри, ОСОБА_2 , про конфіскацію земельної ділянки, в обґрунтування якої зазначив, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, успадкувала 1/2 частину земельної ділянки та, на підставі свідоцтва про право на спадщину 1-815, виданого 14.07.2015 Другою первомайською державною нотаріальною конторою, набула право власності на 1/2 земельної ділянки площею 5,1056 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 4825483200:02:000:0064, розташованої в межах колишньої Кримківської сільської ради (на даний час Кам`яномостівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області. 14.07.2015 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану частку земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину 1-818, виданого 14.07.2015 Другою первомайською державною нотаріальною конторою, набула право власності на 1/2 земельної ділянки площею 5,0746 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 4825483200:02:000:0065, також розташованої в межах колишньої Кримківської сільської ради (на даний час Кам`яномостівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області. 14.07.2015 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану частку земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В подальшому, на підставі договорів оренди землі від 16.07.2015, вказані земельні ділянки були передані в оренду ПСП ім. Партизанської Іскри. Строк дії договорів - 01.08.2029. Однак, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в порушення ч.4 ст.81, ст.145 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 не відчужила їх, тому наявні підстави для конфіскації земельної ділянки у власність держави. Також прокурор просив стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не відомі.

Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, проте від представника відповідачки - адвоката Кравченка О.С. до суду надійшла заява з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Треті особи - представник ПСП ім. Партизанської Іскри та ОСОБА_2 також в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте від директора ПСП ім. Партизанської Іскри Кульчицького В.В. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, заперечень та зауважень щодо позову вони не мають, причини неявки ОСОБА_2 - суду не відомі.

Дослідивши матеріал справи, заяви представника відповідачки та ПСП ім. Партизанської Іскри, вислухавши думку прокурора, суд дійшов наступного висновку.

Приписи ст. 131-1 Конституції України,ст. 56 ЦПК України,ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідності до положень ст. 145 ЗК України,Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Положення про Головне управління Держгеокадастру в області" здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, то воно наділене правом на подання такого роду позовів. На запит прокурора від 21.04.2023 № 54-1898 вих-23, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області зазначило про відсутність заперечень щодо вжиття Первомайською окружною прокуратурою Миколаївської області заходів представницького характеру для відновлення інтересів держави у зазначеній справі.

Станом на день надходження даного позову прокурора до суду, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області самостійно не реалізувало своє процесуальне право, тому у відповідності до положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру",ст. 56 ЦПК України існують всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 за схожих обставин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, успадкувала 1/2 частину земельної ділянки та, на підставі свідоцтва про право на спадщину 1-815, виданого 14.07.2015 Другою первомайською державною нотаріальною конторою, набула право власності на 1/2 земельної ділянки площею 5,1056 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 4825483200:02:000:0064, розташованої в межах колишньої Кримківської сільської ради (на даний час Кам`яномостівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області. 14.07.2015 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану частку земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину 1-818, виданого 14.07.2015 Другою первомайською державною нотаріальною конторою, набула право власності на 1/2 земельної ділянки площею 5,0746 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 4825483200:02:000:0065, також розташованої в межах колишньої Кримківської сільської ради (на даний час Кам`яномостівської сільської ради) Первомайського району Миколаївської області. 14.07.2015 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану частку земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В подальшому, на підставі договорів оренди землі від 16.07.2015, вказані земельні ділянки були передані в оренду ПСП ім. Партизанської Іскри. Строк дії договорів - 01.08.2029.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Ст.ст.13,14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до ч.2 цієї статті у разі: 1) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 2) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормамирозділу V Закону України "Про міжнародне приватне право", положеннямиЦивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про міжнародне приватне право", право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09.12.2021, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно ст. 148 ЗК України, земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та на умовах, встановлених законом.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа N 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 11 березня 2003 року "Новоселецький проти України", від 1 червня 2006 року "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На підставі викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення не відчужила їх, а також беручи до уваги те, що відповідачка визнала позов і визнання відповідачкою позову керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому є підстави для задоволення позову про конфіскацію земельних ділянок на користь держави.

Крім того, в силу ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідачки на користь Миколаївської обласної прокуратури, слід стягнути 50 відсотків судового збору, що був сплачений Миколаївською обласною прокуратурою за подання позову та заяви про забезпечення позову, а оскільки відповідачка визнала позов, то інших 50 відсотків судового збору, слід повернути Миколаївській обласній прокуратурі з державного бюджету.

Також необхідно роз`яснити, що в силу ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст.4,12,81,141,142, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області, в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ЄДРПОУ 39825404, місцезнаходження якого: просп.. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ПСП ім. Партизанської Іскри, ЄДРПОУ 03764057, місцезнаходження якого: вул. Шкільна, 1, с. Кримка Первомайського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, частину земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із кадастровим номером 4825483200:02:000:0064, площею 5,1056 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Конфіскувати у власність держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, частину земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із кадастровим номером 4825483200:02:000:0065, площею 5,0746 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Миколаївської обласної прокуратури, витрати по сплаті судового збору, в сумі 2013 (двох тисяч тринадцяти) грн.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби у Первомайському районі у Миколаївській області повернути Миколаївській обласній прокуратурі, сплачений судовий збір за платіжними інструкцією № 721 від 16.06.2023, в сумі 1342 (однієї тисячі трьохсот сорока двох) грн.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби у Первомайському районі у Миколаївській області повернути Миколаївській обласній прокуратурі, сплачений судовий збір за платіжними інструкцією № 720 від 16.06.2023, в сумі 671 (шістсот сімдесяти однієї) грн.

Відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 02.10.2023.

С У Д Д Я: І.А. ШИКЕРЯ