Ухвала

від 18.09.2023 по справі 331/4710/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 331/4710/23

Провадження № 2/331/1788/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Світлицької В.М.,

за участю секретаря Приходько Ю.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Автоматизація технологій»</a>, третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Автоматизація технологій», третя особа Департамент реєстраційних послуг ЗМР про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2023 року у вказаній справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

11.09.2023 року представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, разом з клопотанням про закриття провадження по справі зазначив про проведення судового засідання за його відсутності.

Представник третьої особи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, поважну причину неявки суду не повідомив, заяв не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 2 ч.1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови,якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відповідний правовий висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20.

Згідно з висновками Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №332/1505/15-ц (провадження №61-5669св18) логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмету спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Відтак, враховуючи, що предмет спору існував на час пред`явлення позову, а також зважаючи на те, що на час розгляду справи існують спірні та неврегульовані між сторонами питання, а отже спірні правовідносини на час розгляду справи у суді не припинилися, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі саме у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Разом з тим, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі, оскільки наявний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону № 2275-VIII).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 448/362/22 від 14 червня 2023 року.

При цьому відповідно до п.3 ч.1 ст.20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Так, судом встановлено, що спірні відносини між сторонами виникли саме з корпоративних правовідносин, а не з трудових, оскільки згідно матеріалам справи, позивач, дійсно, займав посаду директора у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Автоматизація технологій», а отже, розгляд вказаного спору має відбуватися за правилами та в порядку, передбаченому приписами чинного ГПК України, а не ЦПК України.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо права не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Одночасно суд роз`яснює позивачу його право звернутися до відповідного господарського суду із зазначеними позовними вимогами до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Автоматизація технологій».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки в даному випадку провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд вважає можливим повернути позивачу судовий збір в розмірі 1073,60 грн., сплачений згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 7 від 21.07.2023 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 255, 260 ЦПК України, п. 5 ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Автоматизація технологій»</a>, третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 37941997) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 7 від 21.07.2023 року в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В.М. Світлицька