Постанова

від 26.09.2023 по справі 2-1002/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2388/23 Справа № 2-1002/11 Суддя у 1-й інстанції - Онопченко Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа №2-1002/11

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Сотнікова А.І.

сторони:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2022 року, яке ухвалене суддею Онопченком Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 вересня 2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про виділення 1/2 частини належного йому на праві спільної часткової власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час судового розгляду ухвалою суду було змінено первинного відповідача ОСОБА_4 на належних відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.07.2006 належить 1/2 частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , інша 1/2 частина домоволодіння належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2008. Згідно з технічним висновком про розміщення і технічний стан будівель на ділянці домоволодіння та земельній ділянці за вказаною адресою розташовані такі споруди: жилі будинки А-1, Б-1, літня кухня, перебудована під житловий будинок Б-1, підвал Вп/д, вбиральня К, сарай Е, З, гараж Ж, душ И, тамбур б, мансарда м/с. Самочинно збудовані: літня кухня Б, перебудована під житловий будинок Б-1, вбиральня К, тамбур Б, мансарда «а» м/с, душ И.

Рішенням Центрально-Міського районного від 26.10.2009 визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину самочинного будівництва, а саме: переобладнаної літньої кухні Б на житловий будинок Б-1, тамбура Б, мансарди м/с, душу И, вбиральні К, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини самочинного будівництва, а саме: переобладнаної літньої кухні Б на житловий будинок Б-1, тамбура б, мансарди «а» м/с, душу И, вбиральні К, за вищевказаною адресою.

27.12.2010 ОСОБА_4 подарував належну йому на праві спільної часткової власності 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожному по 1/4 частині. Літня кухня Б у 2008 році була перебудована у споруду, яка згодом була визнана житловим будинком Б, спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за спільні кошти. До продажу ОСОБА_4 1/2 частини домоволодіння подружжю ОСОБА_5 , співвласники домоволодіння спільно користувалися житловим будинком А. Без попереднього погодження з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , після продажу своєї частки, пустив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до житлового будинку А, після чого останні, скориставшись відсутністю ОСОБА_3 , зайняли увесь житловий будинок А.

Враховуючи вищенаведені обставини, ОСОБА_3 просив виділити у натурі 1/2 частку у спільній власності на спірне домоволодіння, яке складається з житлового будинку А-1, яке можна перебудувати у окрему квартиру, а також інші споруди на території домоволодіння.

Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи №161 від 06.09.2012 року ринкова вартість домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 складає 157 419,00 грн. В грошовому відношення частина складає суму - 78 709,50грн. Вартість частини домоволодіння, яка знаходиться у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складає -132 298 грн. Вартість частини домоволодіння, яка знаходиться у ОСОБА_3 складає - 34 121,00 грн.

З урахуванням уточнень, в останній редакції від 18 лютого 2014 року, ОСОБА_3 просив суд стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 44 588 грн 50 коп. - різницю вартості домоволодіння, що фактично знаходиться в користуванні кожної із сторін.

У квітні 2011 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділ часток у спільному сумісному майні в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

На обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що згідно з договором купівлі-продажу від 12 вересня 2008 року ОСОБА_4 належала на праві приватної спільної часткової власності 1/2 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За договором дарування ОСОБА_4 подарував позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1/2 частини домоволодіння в рівних частках кожному, по 1/4 частини, яке складається з: літ. «А1» житловий будинок з мансардою «а» м/с» загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 57,3 кв.м, літ. «Б» житловий будинок з тамбуром літ. «О», загальною площею 23,2 кв.м, жилою площею 10,5 кв.м, літ. «Е» сарай, літ. «Ж» гараж, літ. «З» сарай, літ. «І» водоколонка, «2» замощення, «№ 2, 3, 5» огорожа, літ. «И» душ, літ. «К» вбиральня.

За час спільного проживання між сторонами склався певний порядок користування, згідно з яким у користуванні позивачів знаходиться: житловий будинок літ. «А-1» з мансардою літ. «а» м/с», інвентаризаційна вартість якого становить 56 661 грн, а в користуванні відповідача знаходиться: літ. «Б» житловий будинок з тамбуром «б», літ. « Е» сарай, літ. «Ж» гараж, літ. «З» сарай, літ. «И» душ, літ. «К» вбиральня. Між ними, як співвласниками, виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування та утримання, збереження цього майна і згоди про спосіб виділення в натурі його частки із сумісного спільного володіння не досягнуто.

Уточнивши позовні вимоги, в останній редакції від 20.09.2013 року, позивачі просили суд: розподілити домоволодіння по АДРЕСА_1 на 2 частини з урахуванням порядку користування домоволодінням, що склався між співвласниками згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 05 березня 2012 року, виділити позивачам в натурі обумовлену частину домоволодіння, а саме: житловий будинок літ. «А1», вартістю 50661 грн, водоколонку літ. «І», вартістю 48 грн, 1/2 частини огорожі № 5, вартістю 830 грн, 1/2 частини вимощення літ. «II», вартістю 219 грн, всього загальною вартістю 51758 грн; відповідачеві ОСОБА_3 виділити будинок літ. «Б1», вартістю 31 077 грн, сарай літ. «Е», вартістю 7 411 грн, гараж літ. «Ж», вартістю 13 839 грн, сарай літ. «З», вартістю 4 477 грн, душ літ. «И», вартістю 2 484 грн, частини вимощення літ. «II», вартістю 219,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів різницю вартості домоволодіння у сумі 12540,00 грн; розподілити земельну ділянку площею 1000 кв.м, виділивши їм 500 кв.м, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 05 березня 2012 року № 57, стягнути з відповідача на їх користь понесені судові витрати.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2014 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Виділено в натурі 1/2 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено в натурі в домоволодінні: житловий будинок «А1» з мансардою, загальною площею 69,8 кв.м, жилою площею 57,3 кв.м, водоколонку 1, частину огорожі № 5, 1/2 частину вимощення «ІІ» та визнано право власності (за кожним) за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині виділеного в натурі житлового будинку «А1» з мансардою, загальною площею 69,8 кв.м, жилою площею 57,3 кв. м, 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення літ. «II».

В іншій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 різниці вартості домоволодінь скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 різницю вартості домоволодінь у розмірі 6 729 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2014 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уточнили позовні вимоги та просили виділити їм в натурі 1/2 частину домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: виділити у натурі в домоволодінні: житловий будинок А1 з мансардою, загальною площею 698 кв.м, житловою площею 57,3 кв.м, водоколонки І, 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення ІІ, та визнати право власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 1/2 частині виділеного в натурі житлового будинку А1 з мансардою, загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 57,3 кв.м, 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 водоколонки І, 1/2 частини вимощення ІІ. Виділити в натурі і визнати право власності за ОСОБА_3 на 1/2 частину домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок Б1 з тамбуром б, сарай Е, сарай З, гараж Ж, душ И, вбиральня К, огорожа № 2, 3; 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення ІІ. Розділити та встановити межі користування земельною ділянкою, виділивши сторонам по 500 кв.м, та встановити наступні межі: позивачам від пункту 1 до пункту В - 12,20 м, від пункту 1 до пункту 2 - 10,98 м, від пункту 2 до пункту 3 - 7,20 м, від пункту 3 до пункту Г - 17,24 м, від пункту Т до пункту В - 29,22 м, від пункту Б до пункту В - 27,10 м, що складає 500 кв.м користування земельною ділянкою. До споруд якими користується ОСОБА_3 , житловий будинок АДРЕСА_2 , встановити такі межі користування земельною ділянкою: від пункту А до пункту Б - 12,72 м, від пункту А до пункту З - 18,04 м, від пункту З до пункту Ж - 15,65 м, від пункту Ж до пункту Д - 26,51 м, від пункту Д до пункту Г - 6,5 м, від пункту Г до пункту З - 17,26 м, від пункту З до пункту 2 - 7,20 м, від пункту 2 до пункту 1 - 10,98 м, від пункту 1 до пункту Б - 12,2 м.

28 листопада 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненими позовними вимогами та просив виділити в натурі 1/2 частку спільної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яка складається з: частини житлового будинку А-1, яку можна перебудувати у окрему квартиру, а також інші споруди на території домоволодіння згідно висновку судової експертизи.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2022 року первісну позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ часток у спільному сумісному майні в натурі, та визначення порядку користування земельною ділянкою - задоволено частково.

Виділено в натурі 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: домоволодіння житлового будинку «А1» з мансардою, загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 57,3 кв.м, водоколонки І, 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення ІІ.

Визнано право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині виділеного в натурі житлового будинку «А1» з мансардою, загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 57,3 кв.м, по 1/4 частини огорожі № 5, по 1/2 частини водоколонки І, по 1/4 частини вимощення ІІ.

Виділено в натурі 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: домоволодіння житлового будинку «Б1» з тамбуром «б», сарай «Е», сарай «З», гараж «Ж», душ «И», вбиральня «К», огорожа № 2, 3, 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення ІІ.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на виділений в натурі житловий будинок «Б1», з тамбуром «б», сарай «Е», сарай «З», гараж «Ж», душ «И», вбиральня «К», огорожа № 2, 3, 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення ІІ.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 різницю у вартості домоволодіння в розмірі 6729 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 626 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 1050 грн, витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 3300 грн, а всього - 4976 грн.

В іншій частині первісної позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ часток у спільному сумісному майні в натурі, та визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовлено.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділ часток у спільному сумісному майні в натурі - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який знаходиться у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2013 року № 81 встановлено, що в результаті проведення ремонтно- будівельних робіт ОСОБА_1 , ОСОБА_2 збільшилась вартість виділеної частки подружжю ОСОБА_6 , проте, в порушення вимог ч.ч. 3,4 ст. 357 ЦК України, згоду на проведення будівельно-ремонтних робіт ОСОБА_3 , як співвласник даного домоволодіння, не надавав.

Судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначають, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_3 - адвоката Якименка С.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивачку ОСОБА_1 , яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 07 липня 2006 року, належить 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , інша 1/2 частини вищезазначеного домоволодіння належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2008 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Івановою Ю.Я. за реєстровим № 5655, що підтверджується відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 5, 6, 7).

Згідно з технічним висновком про розміщення і технічний стан будівель на ділянці домоволодіння по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за вказаною адресою розташовані такі споруди: жилі будинки літ. «А-1», літ. «Б-1»; літня кухня, перебудована під житловий будинок «Б-1»; підвал «Вп/д»; вбиральня «К; сараї - літ. «Е», літ «З»; гараж літ. «Ж»; душ «И»; тамбур «б»; мансарда літ. «м/с».

Самочинно збудовані: літня кухня «Б», перебудована під житловий будинок літ. «Б-1»; вбиральня літ. «К»; тамбур літ. «б»; мансарда літ. «м/с», душ літ. «И» (т. 1 а.с. 16)

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини самочинного будівництва, а саме: переобладнаної літньої кухні літ. «Б» на житловий будинок «Б-1», тамбура літ. «б», мансарди літ. «а м/с», душу «и», вбиральні літ. «К», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини самочинного будівництва, а саме: переобладнаної літньої кухні літ. «Б» на житловий будинок «Б-1», тамбура літ. «б», мансарди літ. «а м/с», душу «и», вбиральні літ. «К», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 23).

27 грудня 2010 року ОСОБА_4 подарував належну йому на праві спільної часткової власності 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто кожному по 1/4 частині. Сторони оцінили дарунок у розмірі 58028 грн (т. 1 а.с. 43).

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 05 березня 2012 року № 57, запропоновано наступний варіант розподілу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 : 1/2 частини домоволодіння, належного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складатиме: житловий будинок «А-1» з мансардою, водоколонка «І», 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення «ІІ», всього вартістю 51758 грн; та 1/2 частини домоволодіння ОСОБА_3 буде належати: житловий будинок «Б-1», сарай «Е», гараж «Ж», сарай «З», душ «И», вбиральня літ. «К», огорожа № 2, № 3, 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення літ. «ІІ», всього вартістю 64298 грн.

Запропоновано розподіл земельної ділянки згідно з ідеальними частками, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 1/2 частини: 500 кв. м, ОСОБА_3 - 1/2 частини: 500 кв.м (т. 2 а.с. 7985).

Відповідно до висновку проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи від 06 вересня 2012 року № 161, ринкова вартість домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 157419 грн. У грошовому відношенні 1/2 частини домоволодіння складає 78709 грн 50 коп. Вартість частини домоволодіння, що знаходиться у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складає 123298 грн. Вартість частини домоволодіння, яка знаходиться у ОСОБА_3 складає суму 34121 грн (т. 2 а.с.135).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2013 року № 81, кошторисна вартість проведених ремонтно-будівельних робіт будинку «А-1» та підсобних приміщень, які, згідно з попередніми судово-будівельними експертизами, відносяться до будинку «А-1» при розподілі за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту проживання з 15 липня 2010 року, на момент проведення судово-будівельної експертизи, станом на 06 вересня 2012 року, складає 95906 грн. В результаті проведення ремонтно-будівельних робіт, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було встановлено паркан зі шлакоблоку, встановлено хвіртку, улаштовано замощення, встановлено паркан з бетонних плит, побудовано господарський блок-туалет, 2 сараї, проведено ремонт цоколю та периметру будинку літ. «А-1», закладено 1 двері та 3 вікна, проведено цементування швів, заміну вікон на металопластикові, виконано дверний проріз, проведено очищення шиферу, фарбування, улаштування санвузлу, підведення води та каналізації, утеплення стін скловатою, поліетиленом, заміну електропроводки у будинку, закладення дверей, улаштування каміну, улаштування зливної ями (т. 2 а.с. 171-175).

Згідно витягу з рішення Центрально-Міської районної у місті ради Виконавчого комітету № 357 від 15.10.2014 «Про присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості», житловому будинку з господарськими будівлями, який належить по 1/2 частці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1 , замість попередньої адреси: АДРЕСА_1 (т. 3 а.с.188).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 42/16 від 26.09.2016 року встановлено, що будівля літ «Б-1» по АДРЕСА_1 не відповідає ряду вимогам ДБН, які пред`являються для індивідуальних житлових будинків, а саме:

- п. 2.9 ДБН В 2.2-15-2005 - висота житлових приміщень від підлоги до стелі повинна бути не менше 2,5 м. Висота житлового приміщення будівлі літ. «Б-1» коливається від 2,07 м до 2,28 м;

- п. 2.22 ДБН В 2.2-15-2005 - у квартирах повинні бути передбаченні такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньо-квартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо. У складі приміщень будівель літ. «Б-1» відсутній санвузол, передпокій між житловою кімнатою та кухнею;

- п. 2.24 ДБН В 2.2-15-2005 - площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 кв.м. В будівлі літ. «Б-1» площа єдиної житлової кімнати складає 10,5 кв.м;

- п. 2.26 ДБН В2.2-15-2005 - в однокімнатних квартирах замість кухонь допускається передбачити кухні-ніші за умови їх обладнання електроплитами та влаштування в них примусової вентиляції. В кухні будівлі літ. «Б-1» встановлено газове обладнання (газова плита, газовий водонагрівач, газовий конвектор опалення);

- п. 8.10 ДБН В 3.2-2-2009 - при проектуванні реконструкції і капітального ремонту житлових будинків і окремих квартир, якщо це дозволяють конструктивні та інженерні системи, допускається: об`єднувати приміщення електрифікованої кухні і житлової кімнати в єдину кухню-їдальню. При об`єднанні приміщень газифікованої кухні і житлової кімнати необхідно керуватись п. 12.3.5 цих Норм (передбачити витяжку вентиляцію з механічним спонуканням); улаштовувати вхід до житлової кімнати з газифікованих кухонь-їдалень. Житлова кімната при цьому повинна мати другий вихід у не газифіковане приміщення. В будівлі літ. «Б-1» між газифікованою кухнею та житловою кімнатою відсутня перегородка, тому новостворене приміщення за призначенням слід розглядати як кухню-їдальню. При такому плануванні будівля втрачає єдину житлову кімнату;

- п. 5.16 ДБН В 1.1.7-2002 - висота та ширина у просвіті евакуаційних виходів (дверей) для будинків різного призначення встановлюється відповідними НД. При цьому висота цих виходів повинна бути не меншою за 2 м, а ширина - 0,8 м. Висота дверей в приміщеннях будівлі літ. «Б-1» становить 1,75 м.

Санітарно-гігієнічні норми, а також температурно-вологісний режим не перевірявся, так як виїзд проводився у теплий період року при температурі близько 20 С.

Під час візуального обстеження будівлі «Б-1» по АДРЕСА_1 суттєвих пошкоджень та руйнувань, які б впливали на несучу здатність не виявлено. Присутні допустимі прогини дерев`яних балок перекриття, які виникли з плином часу експлуатації будівлі; волосяні усадочні тріщини по зовнішніх стінах, які усуваються в процесі поточного ремонту. Несуча здатність будівлі «Б-1» забезпечується. Приміщення будівлі «Б-1» та прилегла до нього територія підтримується користувачем у задовільному стані. Наявний фізичний знос та дефекти будівлі відповідають її року побудови.

При ознайомленні експертом зі змістом та висновком судово-будівельної експертизи № 161 від 06.09.2012, за фотографіями та описом будівлі «Б-1», встановлено, що її «Технічний стан - незадовільний, потребує ремонту», детального опису виявлених дефектів в експертизі № 161 не наведено, тому експерт не може вказати, які саме недоліки були усунуті. В період між 2012 роком та теперішнім часом користувачем ремонтні роботи проводились, на момент дослідження стан оздоблення приміщень задовільний (т. 4 а.с.81-90).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09 липня 2021 року № 33/21 встановлено, що житловий будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 не відповідає ряду вимогам ДБН, які пред`являються для житлових будинків, діючим на час складання висновку, а саме: п.5.6, п.5.17, п.5.19, п. 5.20 ДБН В.2.2.-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» та п. 7.2.7 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»:

- за п. 5.6 ДБН В.2.2.-15:2019 - висота житлових приміщень від підлоги до стелі повинна бути не менше 2,5 м. Висоту внутрішньоквартирних коридорів, санвузлів та інших підсобних приміщень допускається знижувати до 2,1 м (фактично висота коридору № 1 склала 2,07 м; висота житлової кімнати № 3 поєднаної з кухнею № 2 склала 2,28 м);

- за п.5.17 ДБН В.2.2.-15:2019 - нижня межа площі однокімнатної квартири складає 28м2 без урахування площі літніх приміщень (фактично загальна площа житлового будинку літ. «Б-1» складає 23,2м2);

- за п.5.19 ДБН В.2.2.-15:2019 - площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14м2 (фактично площа житлової кімнати складає 10,5м2). Допускається в квартирах влаштування кухні-ніші, а також об`єднання кухні із загальною кімнатою (вітальнею) за умови їх обладнання електроплитою та примусовою витяжною вентиляцією (фактично кухня № 2 обладнана газовим обладнанням);

- за п.5.26 ДБН В.2.2.-15:2019 - допоміжні приміщення квартири II категорії комфортності повинні бути обладнані: ванна кімната - ванною (або душем) та умивальником; туалет - унітазом та умивальником площею не менше 1,5м2; суміщений санвузол - ванною (або душем), умивальником і унітазом площею не менше 3,8м2 (фактично в житловому будинку відсутнє приміщення ванної кімнати, а душова кабіна встановлена в коридорі № 1);

- п. 7.2.7 ДБН В. 1.1-7:2016 - висота та ширина у просвіті евакуаційних виходів (дверей) для будинків різного призначення повинна бути: висота не менша за 2 м, ширина - 0,8 м (фактично розміри вхідної двері в приміщення № 1 складають: ширина 0,7 м, висота 1,68 м; а двері в приміщення № 2 складають: ширина 0,78 м, висота 1,73 м).

Виявлені невідповідності житлового будинку літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 вимогам ДБН, які пред`являються для житлових будинків, не могли виникнути після виділення цієї будівлі у власність ОСОБА_3 у квітні 2014 року через погане ставлення до вказаної будівлі, невиконання необхідних робіт з утримання, порушень правил користування, спричинення шкоди, оскільки висота та площа житлових приміщень, загальна площа будинку, склад приміщень та розміри дверей відносяться до об`ємно-планувальних характеристик будівлі, які формуються під час будівництва та які відповідають даним при обстеженні будівлі з 2008 року по теперішній час.

В матеріалах справи на стор. 188, том 3, наявний витяг з рішення № 357 від 15.10.2014 про присвоєння поштової адреси житловому будинку з господарчими будівлями власників ОСОБА_1 (частка 1/2) та ОСОБА_2 (частка 1/2) з попередньої поштової адреси - АДРЕСА_1 - на нову адресу - АДРЕСА_1 Дніпропетровської обалсті. Тому під час дослідження 30.06.2021 експертом була досліджена частина домоволодіння АДРЕСА_1 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3 . Частина домоволодіння якою користуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (на теперішній час під АДРЕСА_1 ) експертом не досліджена (т. 5 а.с. 109-120).

Розподіляючи між сторонами в натурі домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для обслуговування цього житлового будинку, шляхом виділення у натурі 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: домоволодіння житлового будинку «А1» з мансардою, загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 57,3 кв.м, водоколонки І, 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення ІІ, із визнанням права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині виділеного в натурі житлового будинку «А1» з мансардою, загальною площею 69,8 кв.м, житловою площею 57,3 кв.м, по 1/4 частини огорожі № 5, по 1/2 частини водоколонки І, по 1/4 частини вимощення ІІ, та виділення в натурі 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: домоволодіння житлового будинку «Б1» з тамбуром «б», сарай «Е», сарай «З», гараж «Ж», душ «И», вбиральня «К», огорожа № 2, 3, 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення ІІ. Із визнанням за ОСОБА_3 права власності на виділений в натурі житловий будинок «Б1», з тамбуром «б», сарай «Е», сарай «З», гараж «Ж», душ «И», вбиральня «К», огорожа № 2, 3, 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення ІІ, та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 різниці у вартості домоволодіння в розмірі 6729 грн., суд виходив з міркувань вибору часток з найбільш приближеною до ідеальної частки кожному з меншою компенсацією до врівноваження різниці, з урахуванням проведених подружжям ОСОБА_6 робіт по покращенню домоволодіння та встановленого порядку користування фактичного домоволодінням.

При цьому, судом прийнято до уваги процесуальну поведінку ОСОБА_3 щодо неодноразових змін ним позовних вимог та встановлені рішенням суду обставини про відповідність житлового будинку Б-1 санітарним і протипожежним нормам, а також його первісні вимоги до ОСОБА_2 (т. 1 а.с.41-42) та пропозицію про вирішення спору мирним шляхом, зокрема, щодо виділення подружжю ОСОБА_5 у власність будинку «А-1» та земельної ділянки для його обслуговування за умови сплати ними на його користь грошових коштів у ромірі 30 000,00 грн (т. 2 а.с.185).

Враховуючи, що вартість частини домоволодіння, якою користується подружжя ОСОБА_5 , на момент отримання ними домоволодіння у власність складала 27392 грн (123298 грн (ринкова вартість частини домоволодіння, згідно експертизи № 161 від 06.09.2012) - 95906 грн (кошторисна вартість проведених ремонтно-будівельних робіт будинку «А» та підсобних приміщень, згідно експертизи № 81 від 15.04.2013), а вартість частини домоволодіння, якою користується ОСОБА_3 складала 34121 грн, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути стягнута різниця вартості частини спірного домоволодіння, яка складає 6729 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення закріплено й у статті 321 ЦК України.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1,2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Таким чином, з вище наведеного видно, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , являється спільною частковою власністю сторін.

Відповідно до ч.1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 361 ЦК України також зазначено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Положенням ст. 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до вимог ст.364 ЦК України, сторони у справі, ОСОБА_3 , як співвласник 1/2 частини спірного домоволодіння, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як співвласники 1/2 частин спірного домоволодіння, тобто по 1/4 частині кожний, мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми, виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної часткової власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до абз.1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991 року, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки, учасники спільної часткової власності мають права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 03 квітня 2013 року, справа № 6-12цс13, а також постанові від 23 січня 2019 року у справі № 757/24164/17-ц.

Судом першої інстанції встановлено, що, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 05 березня 2012 року № 57, запропоновано наступний варіант розподілу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 : 1/2 частини домоволодіння, належного подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складатиме: житловий будинок «А-1» з мансардою, водоколонка «І», 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення «ІІ», всього вартістю 51758 грн; 1/2 частини домоволодіння ОСОБА_3 буде належати: житловий будинок «Б-1», сарай «Е», гараж «Ж», сарай «З», душ «И», вбиральня літ. «К», огорожа № 2, № 3, 1/2 частини огорожі № 5, 1/2 частини вимощення літ. «ІІ», всього вартістю 64298 грн.

Запропоновано розподіл земельної ділянки згідно з ідеальними частками, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частини 500 кв. м, ОСОБА_3 на 1/2 частини 500 кв.м (т. 2 а.с. 7985).

При цьому, під час розгляду справи встановлено, що фактично ОСОБА_3 користується у домоволодінні житловим будинком «Б-1», а подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - житловим будинком «А-1», які здійнили його ремонт та облаштування території спірного домоволодіння.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2013 року № 81, в результаті проведення ремонтно-будівельних робіт, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було встановлено паркан зі шлакоблоку, встановлено хвіртку, улаштовано замощення, встановлено паркан з бетонних плит, побудовано господарський блок-туалет, 2 сараї, проведено ремонт цоколю та периметру будинку літ. «А-1», закладено 1 двері та 3 вікна, проведено цементування швів, заміну вікон на металопластикові, виконано дверний проріз, проведено очищення шиферу, фарбування, улаштування санвузлу, підведення води та каналізації, утеплення стін скловатою, поліетиленом, заміну електропроводки у будинку, закладення дверей, улаштування каміну, улаштування зливної ями (т. 2 а.с. 171-175).

Обираючи варіант розподілу спірного домоволодіння, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 05 березня 2012 року № 57, суд першої інстанції правильно врахував вищевказану неможливість розподілу домоволодіння відповідно до ідеальних часток співвласників, незначне відхилення від ідеальних часток співвласників, можливість нормального ізольованого користування співвласниками домоволодіння за умови проведення мінімальних будівельних та ремонтно-будівельних робіт, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна, а також ту обставину, що обґрунтованих заперечень проти цього варіанту розподілу домоволодіння ОСОБА_3 суду не надав.

Не надано таких доказів й у суді апеляційної інстанції. Так, з огляду на доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року по справі була призначена додаткова судова будівельно-технічна експертиза, яка не була проведена у зв?язку з ненаданням доступу до об`єкту дослідження та несплатою вартості експертизи.

При цьому, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року роз?яснено ОСОБА_3 про необхідність оплати послуг експерта по проведенню експертизи згідно наданого експертом рахунку №08/23 від 07.04.2023 року, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - про необхідність надання безперешкодного доступ експерту для здійснення обстеження об`єктів дослідження, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , однак останні не виконали вимог ухвали суду та не сприяли проведенню експертизи у справі.

Правові підстави для повторного призначення судової будівельно-технічної експертизи колегія суддів не вбачає, оскільки учасники справи ухилилися від проведення експеризи ( ОСОБА_1 надано суду докази щодо неможливості надання доступу до домоволодіння у зв?язку з викликом повісткою до Центрально-Міського РТЦК та СП на 11 липня 2023 року, ОСОБА_2 не надав суду доказів щодо неможливості забезпечити судовому експерту доступ до домоволодіня, а ОСОБА_3 не проведено оплату послуг експерта), у зв?язку з чим колегія суддів відмовила у задоволенні відповідного клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Якименка С.Г.

Отже, суд першої інстанції вирішив справу за наявними у ній матеріалами, вірно прийнявши до уваги, що, під час судового розгляду ОСОБА_3 неодноразово змінював позовні вимоги та навіть ставив перед судом питання щодо виділення йому у натурі частку у спільній частковій власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: житлового будинку «Б» з тамбуром, сараю «Е», гаражу «Ж», сараю «З», душу «И», вбиральня літ. «К» (т. 1 а.с. 41-42) та звертався із пропозицією про вирішення спору мирним шляхом, зокрема, щодо виділення подружжю ОСОБА_5 у власність будинку «А-1» та земельної ділянки для його обслуговування, за умови сплати на його користь грошових коштів у ромірі 30 000,00 грн (т. 2 а.с.185).

Враховуючи, що вартість частини домоволодіння, якою користується подружжя ОСОБА_5 , на момент отримання ними домоволодіння у власність складала 27392 грн (123298 грн (ринкова вартість частини домоволодіння, згідно експертизи № 161 від 06.09.2012) - 95906 грн (кошторисна вартість проведених ремонтно-будівельних робіт будинку «А» та підсобних приміщень, згідно експертизи № 81 від 15.04.2013), а вартість частини домоволодіння, якою користується ОСОБА_3 складала 34121 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути стягнута різниця вартості частини спірного домоволодіння, яка складає 6729 грн, й доказів протилежного суду не надано.

Встановивши, що земельна ділянка, на якій розташований будинок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та будинок ОСОБА_3 на теперішній час не приватизована та право користування земельною ділянкою не визначено в установленому законом порядку, суд першої інстанції, керуючись п. 34 ст. 20 ЗК України «Про місцеве самоврядування в України» та ст. 125 ЗК України, в редакції на момент виникнення правовідносин сторін, дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно поділу земельної ділянки є недоведеними та не підлягають задоволенню, що останніми не оспорюється в апеляційному порядку.

Аргументи апеляційної скарги, з урахуванням доповнень до неї, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2022 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2023 року

Головуючий:

Судді: