Ухвала

від 29.09.2023 по справі 334/8556/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 29.09.2023

Справа № 334/8556/23

Провадження № 2/334/3253/23

УХВАЛА

про залишення позову без руху

29 вересня 2023 року м. Запоріжжя

Суддя Ленінського районного суду м.Запоріжжя Телегуз С.М., розглянувши матеріали позову

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2023 року до Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовну заяву треба залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 4,5 ч.3 ст. 175 ЦПК України,позовна заява, крім іншого, має містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернулася до відповідача із вказаним позовом, в якому просить стягнути на її користь з ОСОБА_2 : в рахунок відшкодування майнової шкоди 329,89грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

При цьому, як вказано у позовній заяві відповідачем їй завдано вказану шкоду внаслідок ДТП.

З позовної заяви також вбачається, що 31 серпня 2023 о 15-30год. в м.Запоріжжі, по вул. Щаслива, біля буд.3 на пішохідному переході було скоєно наїзд на позивачку автомобілем Renault Kadjar, д\н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Справа про притягнення ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП перебуває на розгляді Ленінського районного суду м.Запоріжжя Телегуз С.М.

За вимог ст.ст. 3-5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.п.а п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

В той же час позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди, однак в позові відсутні відомості про наявність в учасників ДТП 31.08.2023 року полісів обов`язкового страхування цивільного-правового страхування власників наземних транспортних засобів, що позбавляє суд можливості встановити, чи була застрахована цивільно-правова відповідальність учасників ДТП відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та чи звертались учасники ДТП до страховика чи МТСБУ з питанням відшкодовування шкоди.

Матеріали позовної заяви не містять відомостей щодо звернення із вимогами відшкодування шкоди до страховика ОСОБА_2 чи до МТСБУ ( у разі відсутності у нього полісу про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц(провадження № 14-176цс18), покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В роз`ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

При цьому в позові не зазначено, чи застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача та чи звертався позивач до страховика про виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми та не зазначено докази цього (в порушення п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України). Тоді як відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до норм вказаного Закону та правових висновків Верховного Суду, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Крім цього, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. В постанові Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №752/19715/14-ц зазначено, що позивач визначає відповідача у справі самостійно. Суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Між тим, відповідна страхова компанія (чи в разі відсутності у відповідача відповідного полісу страхування - МТСБУ) в якості співвідповідача або третьої особи до участі у справі позивачем залучена не була.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, позивачем не додано до позовної заяви підтвердження сплати судового збору.

Разом з цим, в позовній заяві позивач посилається на п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Однак, жодних доказів у підтвердження наявності відповідних пільг позивачем не надано.

Окрім того, в позовній заяві позивач зазначає про вибір підсудності для розгляду її справи за Ленінським районним судом м.Запоріжжя, посилаючись на ч.3 ст.28 ЦПК України, за місцем адреси її проживання. Однак доказів, які б підтверджували місце її мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем не надано. Натомість до позову долучено довідку з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Тому позовну заяву слід залишити без руху, визначити строк для усунення недоліків: уточнення змісту позовної заяви, визначення складу осіб, яких потрібно залучити до участі у справі, сплати судового збору, зазначення доказів, що підтверджують факт проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , надання відповідних документів.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я в результаті дорожньо-транспортної пригоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу до відому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М.Телегуз