Постанова

від 02.10.2023 по справі 910/5855/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р. Справа№ 910/5855/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Корсака В.А.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023

у справі №910/5855/23 (суддя - Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" про стягнення заборгованості у розмірі 121543,40 грн, з яких:

- за договором №01/18-ПГ від 23.01.2018 основний борг в сумі 10007,36 грн, 1149,00 грн 3% річних, 4831,25 грн інфляційних витрат;

- за договором №29/01-ТМ від 29.01.2018 основний борг в сумі 48944,49 грн, 5620,00 грн 3% річних, 23628, 93 грн інфляційних витрат;

- за договором №03-04/18-П/ЕБ від 03.04.2018 основний борг в сумі 17009,64 грн, 1861,00 грн 3% річних, 8491,49 грн інфляційних витрат.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами на виконання проектних робіт №01/18-ПГ від 23.01.2018, №29/01-ТМ від 29.01.2018 та №03-04/18-П/ЕБ від 03.04.2018 в частині здійснення оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим позивач просить стягнути основний борг за спірними договорами, інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 відкрито провадження у справі №910/5855/23 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі №910/5855/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням приписів матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом не надано оцінку поданій відповідачем 08.05.2023 до суду заяві про застосування строків позовної давності (текст заяви та докази відправки долучено до апеляційної скарги). А тому відповідач вказує на необхідність суду апеляційної інстанції здійснити розгляд заяви про застосування строку позовної давності, оскільки відповідна заява була подана до моменту винесення рішення суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 апеляційну скаргу у справі №910/5855/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі №910/5855/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

15.08.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що даний позов було подано в межах строків позовної давності, оскільки в силу приписів п. 12 розділу 12 Цивільного кодексу України строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості продовжено на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Крім того позивач вказує на те, що відповідачем отримано копію позовної заяви та ухвалу місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі, однак своїм правом на подачу відзиву він не скористався, як і не було подано заяви про застосування строків позовної давності. На думку позивача, надані відповідачем докази направлення заяви про застосування строків позовної давності до суду першої інстанції не є належними. Поряд з цим відповідач не направляв зазначену заяву на адресу позивача.

22.08.2023 позивачем подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 23.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" (замовник) укладено договір №01/18-ПГ, умовами п. 1.1 якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання власними або залученими силами і засобами виконати роботи по проектуванню (стадія П) зовнішнього газопостачання до окремо розташованої котельні, згідно ТУ ПАТ "КИЇВГАЗ" №SW02641117 від 10.11.2017 по об`єкту: Житловий комплекс по вул. Лисогірський узвіз (навпроти групи будівель №26а) у Голосіївському районі м. Києва, код ДКПП-71.12.19.

Відповідно до п. п. 2.1 - 2.3 договору загальна вартість робіт складає 100014,72 грн. Замовник до початку виконання робіт перераховує виконавцю аванс у розмірі 50% від вартості робіт, що складає 50007,36 грн. Замовник остаточно оплачує виконавцю вартість робіт у розмірі 50% від вартості робіт, що складає 50007,36 грн протягом 5 робочих днів від дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Виконавець розпочинає виконання робіт протягом 5 робочих днів після отримання від замовника оплати та технічного завдання на проектування (п. 3.1., 3.1.1.-3.1.2. договору).

Строк виконання робіт становить 25 календарних днів від дати настання умов зазначених у п. 3.1. цього договору (п. 3.2 договору).

31.05.2019 на виконання умов договору сторонами було підписано акт приймання виконаних проектних робіт на суму 100014,72 грн.

За повідомленням позивача, замовником частково виконано свої грошові зобов`язання по договору на суму 90007,36 грн.

Також, 29.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" (замовник) укладено договір №29/01-ТМ, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання власними або залученими силами і засобами виконати роботи по проектуванню (стадії "П" та стадії "РД") теплової мережі від котельної до теплових пунктів всіх будинків 1-ї, 2-ї, 3-ї та 4-ї черг забудови (площа забудови 261654,47 кв.м) об`єкту: "Житловий комплекс з об`єктами соціальної інфраструктури вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель №26-А у Голосіївському p-ні м. Києва" (код ДКПП - 71.12.19).

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору загальна вартість робіт складає 467125,36 грн. Вартість робіт стадії "П" складає 194944,49 грн. (п. 2.1.1. договору).

Пунктом 2.2 договору сторонами унормовано, що замовник здійснює оплату робіт по стадії "П" наступним чином: - замовник до початку виконання робіт стадії "П" перераховує виконавцю аванс у розмірі 50% від вартості робіт "П", що складає 97472,25 грн протягом 5 робочих днів від дати підписання сторонами договору (п. 2.2.1.); - статочний розрахунок за роботи по стадії "П", що складає 97472,24 грн замовник сплачує на користь виконавця протягом 5 робочих днів від дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт стадії "П" (п. 2.2.2).

31.05.2019 сторонами підписано акт приймання виконаних проектних робіт за договором на суму 194944, 49 грн.

Позивач вказує, що замовником лише частково виконано свої грошові зобов`язання по договору на суму 146000 грн.

При цьому, за повідомлення позивач, роботи по проектуванню стадії "РД" не проводились виконавцем, оскільки замовником не було виконано п. 3.1. цього договору, а саме, замовником не було здійснено оплату авансу в розмірі 50% від вартості робіт стадії "РД", що становить 136090, 44 грн (п. 2.3.1. договору).

03.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" (замовник) укладено договір №03-04/18-П/ЕБ, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання виконати проект теплопостачання, вентиляції, водопостачання та каналізації (без супроводження проведення державної експертизи) відповідно до переліку визначеному в договірній ціні, надалі - "роботи" по об`єкту: "заклад освіти за адресою: 03058, м. Київ пров. Ніжинський, 2-4, літ. А, загально. Площею - 1532,4 кв.м. (вул. Борщагівська, 204, корпус 1 в м. Києві)".

Відповідно до договірної ціни (додаток №1) загальна вартість робіт складає 34019,28 грн.

У відповідності до п. 3.2 договору замовник протягом 7 банківських днів з моменту підписання договору здійснює попередню оплату в розмір 50% від вартості таких робіт. Остаточний розрахунок проводиться замовником протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту прийманні-передачі робіт.

Строк виконання робіт становить 2 місяці (п. 2.2. договору).

31.07.2019 сторонами підписано акт приймання виконаних проектних робіт на суму 34019,28 грн.

Замовником частково виконано свої грошові зобов`язання по договору на суму 17009,64 грн.

29.03.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №251 від 28.03.2023 про стягнення заборгованості за договорами в розмірі 75961,49 грн. Проте відповідач відповіді на вимогу не надав, спірну заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційні втрати.

Крім цього, позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог Господарський суд міста Києва виходив з того, що відповідачем порушено умови договорів на виконання проектних робіт №01/18-ПГ від 23.01.2018, №29/01-ТМ від 29.01.2018 та №03-04/18-П/ЕБ від 03.04.2018 в частині строків оплати та не надано доказів здійснення такої оплати. Присуджуючи до стягнення з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн суд виходив з реальності, доведеності та обґрунтованості наданих послуг.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як вбачається, між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі договорів №01/18-ПГ від 23.01.2018, №29/01-ТМ від 29.01.2018 та №03-04/18-П/ЕБ від 03.04.2018.

Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Згідно ч. 2 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов`язок виконати роботу, а замовник зобов`язаний її прийняти і оплатити.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається зі змісту укладених сторонами договорів, факт виконання робіт повинен підтверджуватись шляхом підписання сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт. Поряд з цим умовами спірних договорів визначено, що замовник остаточно сплачує виконавцю вартість робіт (50%, оскільки за умовами договорів розмір авансу, який сплачується до початку виконання робіт, складає 50%) протягом 5 робочих днів від дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (згідно договорів №01/18-ПГ від 23.01.2018 (п. 2.3) та №29/01-ТМ від 29.01.2018 (п.2.2.2) та 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт (договір №03-04/18-П/ЕБ від 03.04.2018 (п. 3.2).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що 31.05.2019 підписано акт здачі-приймання виконаних робіт по договору №01/18-ПГ від 23.01.2018 на суму 100014,72 грн. Таким чином, позивачем виконано відповідні роботи, а відповідачем їх прийнято без зауважень. Проте, надані послуги були оплачені відповідачем лише частково на суму 90007,36 грн (30.01.2018 - 50000 грн, 05.06.2018 - 20000 грн, 05.10.2018 - 10000 грн, 08.10.2018 - 10000 грн).

31.05.2019 між сторонами підписано акт здачі-приймання виконаних робіт по договору №29/01-ТМ від 29.01.2018 на суму 194944,49 грн. Однак, відповідач частково оплатив отримані послуги на суму 146000 грн (02.02.2018 - 50000 грн, 07.02.2018 - 30000 грн, 13.02.2018 - 20000 грн, 01.11.2018 - 10000 грн, 05.11.2018 - 10000 грн, 23.11.2018 - 10000 грн, 27.11.2018 - 10000 грн, 29.11.2018 - 6000 грн).

Також, 31.07.2019 між сторонами підписано акт здачі-приймання виконаних робіт по договору №03-04/18-П/ЕБ від 03.07.2018 на суму 34019,28 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату отриманих послуг на суму 17009,64 грн.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на встановлені обставини виконання позивачем робіт за спірними договорами та порушення відповідачем умов договорів в частині строків оплати, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості за договорами в розмірі 75961,49 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати робіт за договорами, у позивача виникло право на нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, позивачем, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати робіт, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано:

- 1149 грн 3% річних та 4831,25 грн інфляційних втрат за договором №01/18-ПГ від 23.01.2018 (за період з 10.06.2019 по 07.04.2023);

- 5620 грн 3% річних та 23628,93 грн інфляційних втрат за договором №29/01-ТМ від 29.01.2018 (за період з 10.06.2019 по 07.04.2023);

- 1861 грн 3% річних та 8491,49 грн інфляційних втрат за договором №03-04/18-П/ЕБ від 03.04.2018 (за період з 15.08.2019 по 07.04.2023).

Північний апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням заявленого періоду, погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що сума 3% річних у загальному розмірі 8630 грн та 36951,67 грн інфляційних втрат є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що відповідач не надав ані контррозрахунку проти заявлених до стягнення з нього сум інфляційних втрат та 3% річних, ані будь-яких заперечень щодо невірності їх нарахування тощо.

В той же час в апеляційній скарзі відповідач зауважує, що місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги заяву про застосування строків позовної давності подану останнім засобами поштового зв`язку 08.05.2023. До апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" долучило копію заяви про застосування строків позовної давності, опис вкладення у лист з оголошеною цінністю та накладну Укрпошти з трек-номером 0113516741898.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. ст. 256, 257 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 про відкриття провадження у даній справі направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" засобами поштового зв`язку 24.04.2023 та отримана останнім 27.04.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Поряд з цим оскаржуване рішення прийнято судом 29.06.2023, тобто майже через 2 місяці після отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі. А відтак, скаржник мав достатньо часу для звернення до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності.

Однак матеріали справи №910/5855/23 не містять заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" про застосування строків позовної давності, інформація про надходження вказаної заяви до суду першої інстанції відсутня і в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду".

Долучені ж відповідачем до апеляційної скарги докази направлення заяви про застосування строків позовної давності до Господарського суду міста Києва не можуть бути прийняті судом в якості належних, з огляду на наступне.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, а саме абз. 27 п. 2 передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

За змістом п. 61 Правил надання поштового зв`язку, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення до місцевого господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" заяви про застосування строків позовної давності є: опис вкладення (із зазначенням номеру поштової накладної); квитанція (фіскальний чек) поштового відділення, що підтверджує факт оплати відправником та надання відділенням зв`язку послуг з пересилання листів з описом вкладення; службовий чек (накладна).

Проте, в порушення вказаних вимог відповідачем надано лише копію опису вкладення у лист з оголошеною цінністю та накладну Укрпошти, однак фіскальний чек заявником не долучено. А відтак, надані відповідачем докази не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих, які б беззаперечно вказували на звернення відповідача до суду з відповідною заявою.

Крім того слід звернути увагу, що відповідачем не надано доказів направлення відповідної зави на адресу позивача, тоді як позивач заперечує факт отримання даної заяви.

До того ж, згідно долученого відповідачем опису вкладення в цінний лист, до заяви про застосування строків позовної давності не додано довіреність представника Мазниченко І.А., який підписав відповідну заяву, тоді як позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки відповідач був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції, саме від його суб`єктивної волі залежала своєчасність звернення до суду із заявою про застосування строків позовної давності.

А тому, беручи до уваги відсутність заяви про застосування строків позовної давності в матеріалах справи та ненадання відповідачем належних доказів її направлення до суду, місцевий господарський суд правомірно здійснив розгляд справи за наявними матеріалами справи, у зв`язку з чим доводи відповідача про неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та не застосування строків позовної давності не приймаються судом до уваги, оскільки вказане не підтверджено належними доказами, а відповідачем до винесення рішення у справі не зроблено заяви про застосування строків позовної давності.

Враховуючи, що рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (ст. 269 ГПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Беручи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" не заявляло клопотання про сплив строку позовної давності до винесення рішення судом першої інстанцій у цій справі, доводи скаржника стосовно пропуску позивачем строку позовної давності судом не беруться до уваги.

Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 75961,49 грн основного боргу за договорами, 8630 грн 3% річних та 36951,67 грн інфляційних втрат.

Як було зазначено, позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" надало: договір про надання правової допомоги від 10.07.2022 укладений з адвокатом Пановим Д.І., додаткову угоду №2 від 24.02.2023, акт надання послуг від 08.06.2023 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №7280/10 від 07.12.2018.

Так, за умовами договору про надання правової допомоги від 10.07.2022 укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" та адвокатом Пановим Д.І., адвокат взяв на себе зобов`язання відповідно до завдань клієнта надавати йому правові послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цією угодою.

Пунктом 2.1 додаткової угоди №2 від 24.02.2023 до договору про надання правової допомоги від 10.07.2022 погоджена фіксована сума гонорару адвоката за договором у розмірі 25000 грн за ведення справи в суді першої інстанції, а отже, вона не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Із акту наданих послуг від 08.06.2023 вбачається, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято юридичні послуги в рамках надання правничої допомоги стосовно представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду справи №910/5855/23 щодо повного юридичного супроводу судового процесу, представництва інтересів та захист прав клієнта в суді, як позивача по даній справі в суді першої інстанції на суму 25000,00 грн. В п. 4 акту зазначено, що клієнт не має претензій до кількості та якості наданих послуг.

Колегія суддів відмічає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

У свою чергу, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5,6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи викладене та беручи до увагу, що рішенням суду у справі №910/5855/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" задоволено повністю, враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, погоджений між клієнтом та адвокатом розмір гонорару, відсутність заперечень відповідача щодо заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу, Північний апеляційний господарський суд не вбачає порушень норм законодавства при задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача відповідних витрат у розмірі 25000,00 грн, і вважає, що присуджений до стягнення їх розмір відповідає критеріям справедливості, пропорційності та верховенства права, є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

Суд апеляційний господарський наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва 29.06.2023 у справі №910/5855/23 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Стосовно витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

22.08.2023 позивачем до суду апеляційної інстанції подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У розумінні норм процесуального права (ст.. 123, 126 ГПК України) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування ст. ст. 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

На підтвердження згаданих витрат у суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 01.08.2023 укладений з адвокатом Пановою І.Ю., додаткову угоду №1 від 01.08.2023, акт наданих послуг від 18.08.2023 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000525 від 17.07.2020.

Так, за умовами договору про надання правничої допомоги від 01.08.2023 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" та адвокатом Пановою І.Ю., адвокат взяв на себе зобов`язання відповідно до завдань клієнта надавати йому правові послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цією угодою.

Згідно додаткової угоди №1 від 01.08.2023 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2023 адвокат надає правничу допомогу клієнту у справі №910/5855/23 в суді апеляційної інстанції. Вартість послуг адвоката за ведення справи становить 20000 грн.

Із акту наданих послуг від 18.08.2023 вбачається, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято юридичні послуги в рамках надання правничої допомоги стосовно представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду справи №910/5855/23 щодо повного юридичного супроводу судового процесу, представництва інтересів та захист прав клієнта в суді апеляційної інстанції на суму 20000,00 грн. В п. 4 акту зазначено, що клієнт не має претензій до кількості та якості наданих послуг.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Пановою І.Ю. послуг на заявлену до стягнення суму.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів встановила, що позивачем подано до суду апеляційної інстанції лише відзив на апеляційну скаргу який міститься на 3 сторінках. При цьому, враховуючи, що основними доводами апеляційної скарги є неврахування місцевим господарським судом заяви про застосування строків позовної давності, відзив на апеляційну скаргу містить заперечення щодо незгоди з вказаними твердженнями відповідача, та відповідно, відсутнє обґрунтування щодо суті позовних вимог. Відтак, підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала значного обсягу часу та ресурсів адвоката.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Надавши оцінку доказам позивача щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи приписи ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом позивача під час апеляційного провадження справи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з їх частковою необґрунтованістю (в сумі 10000 грн), що в свою чергу, зумовлює наявність правових підстав для часткового задоволення заяви позивача та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у розмірі 10000 грн.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі №910/5855/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія".

4. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інжинірингово-інноваційна компанія" (01035, м. Київ, вул. Жилянська, 101, 7 поверх, код ЄДРПОУ 37933001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Білдінг" (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, код ЄДРПОУ 39961198) 10000 (десять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.А. Корсак

С.І. Буравльов