Рішення

від 02.10.2023 по справі 903/780/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2023 року Справа № 903/780/22 (903/916/23)

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/780/23 (903/916/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Політехносервіс" до Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" про стягнення 217854,27 грн в межах справи №903/780/22 за заявою Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" в особі ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" Шимана Євгена Олександровича до Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

24.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Політехносервіс" надіслало до суду позовну заяву до Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" про стягнення 217854,27 грн, в т.ч.: 122536,00 грн основний борг, 14232,23 грн інфляційні втрати, 4590,00 грн 3% річних та 76496,04 грн пеня.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг №26/05-2022 від 26.05.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 заяву передано для розгляду судді Гарбару І.О. на підставі п.8 ч.1 ст.20 ГПК України.

Ухвалою суду від 31.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано ТОВ «Політехносервіс» до 07.09.2023 направити арбітражному керуючому Григор`єву Валерію Васильовичу (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 310 від 12.03.2013, адреса: м. Луцьк, вул. Коперника, 36, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) копію позовної заяви з додатками (докази надати суду).

Ухвалу суду надіслано сторонам поштовим зв`язком 01.09.2023, отримано відповідачем 07.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №4302703105131.

Також, ухвала суду надіслала відповідачу в його електронний кабінет 31.08.2023 о 19:26 год.

Строк для подання відзиву - до 22.09.2023.

06.09.2023 позивач надіслав до суду докази надіслання копії позовної заяви з додатками розпорядку боржника.

Ухвала суду від 31.08.2023 надіслана також на офіційну адресу арбітражного керуючого Григор`єва В.В. ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності стаття 18 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що Єдиний реєстр арбітражних керуючих України формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У Єдиному реєстрі арбітражних керуючих України містяться відомості, зокрема, адреса електронної пошти.

Як вбачається з відомостей Єдиного реєстру арбітражних керуючих, адресою електронної пошти арбітражного керуючого Григор`єва В.В. є ІНФОРМАЦІЯ_1.

На цю електронну адресу арбітражному керуючому 04.09.2023 була направлена ухвала суду.

Строк для подання відзиву - до 19.09.2023 включно. Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" встановлено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (в тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя)- Д+3, пріоритетної - Д+1;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції вищезазначені нормативні строки пересилання збільшуються на 1 день.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про закінчення строку на подання відзиву.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 26.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Політехносервіс" (далі - виконавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Автоскладальний Завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" (далі - замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг №26/05-2022 (а.с.8-9).

Відповідно до п.п.1.1- 1.3 Договору, замовник на виконання своїх гарантійних після продажних зобов`язань перед Покупцем доручає, а Виконавець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати послуги з модернізації тролейбуса Богдан Т70117 з автономним ходом, який експлуатується ХКП "Електротранс" м. Хмельницький (надалі іменуються - Послуги). Під час надання Послуг пов`язаних з предметом даного Договору, Виконавець керується вимогами чинних стандартів, правил, нормативно-правових актів та ін. Місцем надання Послуг Виконавцем визначити експлуатаційні потужності Покупця -ХКП "Електротранс" за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вулиця Тернопільська, 15.

Згідно з п.2.1 Договору, загальна вартість послуг становить 142536,00 грн в т.ч. ПДВ 0,00 грн.

Замовник здійснює оплату Послуг за Договором Виконавцю у 2 етапи:

-попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості послуг, на підставі виставленого рахунку Виконавцем, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання даного Договору;

- 50% від загальної вартості Послуг, протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Акту здачі-прийняття наданих послуг (п.2.2. договору).

Відповідно д о п. 2.3. договору, розрахунки за Послуги здійснюються Замовником шляхом перерахуванню грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, що зазначений у цьому Договорі згідно з правилами, передбаченими чинним законодавством для безготівкова розрахунків.

У відповідності до п.п.3.1-3.2. договору, термін наданнях Послуг за цим Договором становить 30 календарних днів з моменту отримання Виконавцем попередньої оплати згідно п. 2.2. даного Договору. Після завершення надання Послуг передбачених даним Договором, Виконавець надає Замовнику Акт здачі-прийняття наданих послуг. Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання Акту здачі-прийняття наданих послуг, зобов`язаний направити Виконавцеві підписаний Акт здачі-прийняття/наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття Послуг.

У разі дострокового надання Послуг за даним Договором Замовник має право достроково прийняти та оплатити надані Послуги (п.3.6 договору).

Відповідно до п.п.7.1., 7.3, 7.4. договору, за виконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У разі порушення Замовником строків виконання грошового зобов`язання з Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. При цьому, нарахування пені здійснюється до повної оплати Покупцеві усіх своїх грошових зобов`язань за Договором. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання зобов`язань за цим договором.

Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань в межах даного договору (п. 10.1. договору).

На виконання умов укладеного Договору ТОВ «Політехносервіс», як виконавець за умовами укладеного договору надало послуги ДП "Автоскладальний завод №1 "Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс", що підтверджується Актом здачі -приймання робіт (надання послуг) №11 від 01 вересня 2022 року (а.с.11), в якому Замовником були прийняті роботи від Виконавця: послуги з модернізації тролейбуса Богдан Т70117 з автономним ходом, що експлуатується ХКП «Електронтранс» місто Хмельницький.

Згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 11 від 01 вересня 2022 року загальна вартість робіт (послуг) склала з ПДВ - 142536, 00 грн.

Як слідує з доводів позивача, на виконання умов укладеного Договору замовником було проведено оплату лише частково, сплачено 20000, 00 грн.

Таким чином, сума заборгованості за укладеним Договором, з урахуванням проведеної часткової оплати, становить 122536,00 грн.

Вказана обставина також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Політехносервіс» та ДП "Автоскладальний завод №1 "ПАТ "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс", який було складено та підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін (а.с.12).

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Заборгованість відповідача за надані послуги становить 122536,00 грн, підтверджена матеріалами справи, відповідачем неоспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов`язань та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Постановою №211 на всій території України з 12.03.2020 у зв`язку із респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, був установлений карантин, який потім був продовжений багатьма постановами КМУ (на цей час карантинні обмеження в Україні тривають).

У відповідності до розд. IX «Прикінцеві та перехідні положення» ГКУ, який був доповнений п. 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 4590,00 грн. - 3% річних, 14232,23 грн. інфляційних втрат та пеню в розмірі 76496,04 грн. відповідно до п.7.3 договору (а.с.3-5).

Відповідачем в позовній заяві зазначено, що кінцева дата по платежах є наступною:

-71 268,00 грн - оплатити в термін протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання даного договору, тобто кінцева дата платежу складала 05.06.2022.

- 71 268,00 грн - оплатити протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Акту здачі-прийняття наданих послуг, тобто 11.09 2022.

Однак, судом враховано, що банківським днем є тільки робочий день. Якщо останній банківський день закінчується перед вихідними чи святковими днями, то наступний банківський день буде ставитись до наступного робочого дня (наприклад, після завершення банківського дня «П`ятниця» починається банківський день "Понеділок"). Календарний день - це період тривалістю двадцять чотири години.

Оскільки, сторонами договору визначено порядок розрахунків протягом «банківських днів» (п.2.2. договору), то відповідач повинен був оплатити послуги в два етапи:

-71 268,00 грн - оплатити в термін протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання даного договору, тобто кінцева дата платежу складала 09.06.2022.

- 71 268,00 грн - оплатити протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Акту здачі-прийняття наданих послуг, тобто 15.09 2022.

Отже, період нарахування штрафних санкцій по попередній оплаті з 10.06.2022 на суму 51286,00 грн - з врахуванням часткової оплати) , а період нарахування після підписання акту здачі-приймання робіт з 16.09.2022 на суму 71268,00 грн.

Разом з цим, позивач нараховує штрафні санкції в період по 31.10.2023, однак як слідує з матеріалів справи, позов надіслано до суду 24.08.2023, а отже суд приходить до висновку, що нарахування штрафних санкцій слід здійснювати до 24.08.2023, оскільки відсутні підстави для нарахування в період який ще триває (не настав).

З вище викладеного слідує, що позивачем не вірно визначено початок періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також невірно визначено період закінчення нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості, по пені, відсотках та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:

- пеня в сумі 55242,14 грн. (за період з 10.06.2022 по 30.06.2023 на суму 51286,00 грн сума пені становить - 27118,35 грн; за період з 16.09.2022 по 30.06.2023 на суму 71286,00 грн сума пені становить - 28123,79 грн), (з врахуванням Постанови №211 Кабінету Міністрів України та постанови від 27 червня 2023 року № 651);

- 3% річних в сумі 3868,62 грн (за період з 10.06.2022 по 24.08.2023 на суму 51286,00 грн сума 3% становить - 1858,94 грн; за період з 16.09.2022 по 24.08.2023 на суму 71286,00 грн сума 3% становить - 2009,68 грн);

- інфляційні втрати в сумі 11813,08 грн. (за період з 10.06.2022 по 24.08.2023 на суму 51286,00 грн сума інфляційних втрат становить - 7153,81 грн; за період з 16.09.2022 по 24.08.2023 на суму 71286,00 грн сума інфляційних втрат становить - 4659,27 грн).

В іншій частині стягнення пені в розмірі 21253,90 грн, 3% річних в розмірі 721,38грн. та інфляційних втрат в сумі 2419,15 грн, слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН".

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Контррозрахунку нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 193459,84 грн, в т.ч.: 122536,00 грн основний борг, 11813,08 грн інфляційні втрати, 3868,62 грн 3% річних та 55242,14 грн пеня. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 2901,90 грн. (193459,84 грн. х 3267,81 грн. / 217854,27 грн) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" (вул.Рівненська, будинок 42, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 21752230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Політехносервіс" (вулиця С.Москаленко,16Г/19, місто Бровари, Київська область, 07403, код ЄДРПОУ 36476580) 193459,84 грн. (сто дев`яносто три тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 84 коп) заборгованості, в т.ч.: 122536,00 грн основний борг, 11813,08 грн інфляційні втрати, 3868,62 грн 3% річних та 55242,14 грн пеня, а також 2901,90 грн (дві тисячі дев`ятсот одна гривня 90 коп) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар