Ухвала

від 02.10.2023 по справі 905/1231/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

02.10.2023 м. Харків Справа № 905/1231/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Корм» за вх. № 9132/23 від 28.09.2023 про забезпечення позову

у справі № 905/1231/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Корм» (63401, Харківська обл., Чугуївський р-н, сел. Вирішальний, вул. Степова(пн), 12)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ-Агро» (84402, Донецька обл., м. Лиман, вул. Оборони, 231)

про стягнення 14 962 800 грн,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Мега Корм» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ «СКВ-Агро» передплати у розмірі 14 962 800 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором постачання №28/12/1 від 28.12.2021 та специфікацією № 1 від 28.12.2021 до нього в частині поставки товару.

18.09.2023 господарським судом постановлено ухвалу, якою відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 10.10.2023.

28.09.2023 за вх. № 9132/23 господарський суд одержав заяву ТОВ «Мега Корм» про забезпечення позову, в якій останнє просить суд: до набрання законної сили рішенням суду накласти арешт на грошові кошти ТОВ «СКВ-Агро» в межах суми позовних вимог 14 962 800 грн на банківських рахунках відповідача, зокрема, IBAN НОМЕР_1 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805.

В обґрунтування необхідності вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідачем періодично вчиняються дії, спрямовані на зменшення своїх активів шляхом здійснення виділу та передачі активів за розподільчим балансом до новоутворених юридичних осіб, з огляду на здійснену ним процедуру виділу нової юридичної особи ТОВ «Красноріченський елеватор» (ідент. код 44427432).

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про наявність ризиків вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження та/або приховування своїх активів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Позивач вважає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог не створить для нього перешкод у здійсненні господарської діяльності (якщо така має місце) та не обмежить можливість розпоряджатися рештою грошових коштів. Одночасно вжиття такого заходу забезпечення позову буде належною гарантією виконання можливого позитивного рішення суду та убезпечить позивача від дій відповідача, спрямованих на виведення майна та коштів з його власності.

Щодо зустрічного забезпечення, то позивач просить суд його не застосовувати, оскільки обраний ним захід забезпечення позову не створить для відповідача негативних наслідків (у т.ч. збитків) і не перешкоджатиме йому здійснювати господарську діяльність.

До заяви надано витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «СКВ-Агро» станом на 15.09.2023.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст. 136 ГПК України, відповідно до якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в т. ч. грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (постанова Верховного суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).

Згідно зі ст. 47 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом 30 днів з дати прийняття рішення про припинення товариства шляхом поділу, перетворення, або про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття рішення про це останнім з товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, товариство, що планує виділ, та кожне товариство, що бере участь у припиненні відповідно, зобов`язане письмово повідомити про це всіх відомих йому (їм) кредиторів. Кредитор такого товариства, вимоги якого до товариства не забезпечені договором забезпечення, протягом 30 днів з дати направлення йому повідомлення, або з дати опублікування повідомлення, зазначеного в частині першій цієї статті, має право звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товариства однієї з таких дій: 1) надання забезпечення виконання зобов`язання; 2) дострокового припинення або виконання зобов`язання (зобов`язань) перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором між товариством та кредитором. Якщо кредитор не звернувся до товариства у встановлений строк з письмовою вимогою, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо зобов`язання (зобов`язань) перед ним. Виділ або припинення товариства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами. Товариство, створене внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями товариства, з якого здійснено виділ, які згідно з розподільним балансом не перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Товариство, з якого здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільним балансом перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Якщо внаслідок виділу створено декілька товариств, вони несуть субсидіарну відповідальність спільно з товариством, з якого здійснено виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки товариства, з якого здійснено виділ, за окремим зобов`язанням, що існувало у нього до виділу, товариство, з якого здійснено виділ, та створені внаслідок виділу товариства несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Згідно зі ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов`язаний скласти та затвердити розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

У разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи правонаступника (ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №910/2615/18 та Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 904/5711/18 зазначено, що виділ не є різновидом припинення юридичної особи, це один зі способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому попередня юридична особа не припиняється, однак юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Поряд з цим, окрім правонаступництва щодо переданих за розподільним балансом зобов`язань, законом встановлена також взаємна субсидіарна (а в певних випадках і солідарна) відповідальність відповідних юридичних осіб за зобов`язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом (тобто виникли до виділу та створення нової юридичної особи).

Зі змісту заяви вбачається, що обставиною (єдиною), на яку посилається позивач як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, є здійснення ним процедури виділу нової юридичної особи ТОВ «Красноріченський елеватор» (ідент. код 44427432).

Між тим, такий виділ юридичної особи, як один із передбачених чинним законодавством способів створення юридичної особи з наділенням її певним майном, є правом учасників ТОВ «СКВ-Агро» та згідно відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «СКВ-Агро» відбувся ще на початку листопада 2021 року, тобто до укладення договору постачання №28/12/1 від 28.12.2021 та виникнення будь яких зобов`язань сторін за ним.

Виділ юридичної особи, який відбувся майже за 2 місяці до укладення договору постачання №28/12/1 від 28.12.2021 та більше, ніж за 1,5 року до звернення до суду з цим позовом, жодним чином не може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на виведення майна та коштів з його власності, їх приховування, відчуження тощо з метою уникнення виконання зобов`язань перед позивачем за цим правочином та/або можливого позитивного рішення у цій справі.

Окрім того, з відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «СКВ-Агро» не вбачається здійснення будь яких інших процедур виділу (у т.ч. після подання цього позову), що не узгоджується з посиланнями позивача про періодичність вчинення відповідачем дій, спрямованих на зменшення своїх активів шляхом здійснення виділу та передачі активів за розподільчим балансом до новоутворених юридичних осіб.

Отже, суд вважає, що посилання позивача про наявність ризиків вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження та/або приховування своїх активів, не є достатньо обґрунтованим та підтвердженим належними доказами припущенням.

За таких обставин, з огляду на те, що позивачем не доведено наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з якими закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Мега Корм» за вх. № 9132/23 від 28.09.2023 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега Корм» у задоволенні заяви за вх. № 9132/23 від 28.09.2023 про забезпечення позову.

Ухвала набирає чинності 02.10.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повна ухвала складена 02.10.2023.

Суддя Л.В. Ніколаєва