Рішення

від 29.09.2023 по справі 910/4349/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2023Справа № 910/4349/23

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолана-ТЕК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сістемс Логістикс Менеджмент»

про стягнення 201 502,44 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолана-ТЕК" (відповідач) про стягнення 201 502,44 грн., у тому числі 192 552,00 грн. плати за користування вагонами, 8 950,44 грн. збору за зберігання вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на відправлення порожніх власних вагонів не надано залізниці перевізні документи (накладні), внаслідок чого відповідачу за час затримки вагонів на станції відправлення нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/4349/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

12.04.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову та залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістемс Логістикс Менеджмент".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 суд вирішив залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістемс Логістикс Менеджмент". Зобов`язано учасників процесу направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сістемс Логістикс Менеджмент" подані до суду заяви по суті справи, докази чого надати суду.

25.04.2023 від відповідача надійшла заява про виконання ухвали суду до якої додано докази направлення відзиву третій особі.

16.05.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яким він надав до матеріалів справи докази направлення позовної заяви третій особі.

Також 16.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наводить свої контраргументи доводам відповідача.

26.05.2023 від третьої особи надійшли пояснення, в яких вона підтримує позицію відповідача та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

30.05.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2021 між АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Трансшіпмент-Газ» було укладено договір № ПР/М-21116/НЮдч «Про подачу та забирання вагонів товариству з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-Газ» при станції Привільне регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

03.01.2022 почала діяти Письмова угода №4593/22-01, укладена між ТОВ «Трансшіпмент-Газ» та відповідачем, з дозволу начальника станції Привільне. Відповідно до цієї угоди ТОВ «Трансшіпмент-Газ» надає залізничну під`їзну колію для подавання (забирання) та навантаження (вивантаження) вагонів з вантажем, який належить відповідачу. Відповідач здійснює навантаження (вивантаження) вагонів на залізничній під`їзній колії ТОВ «Трансшіпмент-Газ».

Відповідно до п. 4 Угоди стягнення платежів з платників за послуги виконуються згідно наведеної таблиці. Факт користування вагонами і надання послуг по подачі, забиранню вагонів і маневровій роботі підтверджуються відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 та накопичувальною карткою форми ФДУ-92. При сплаті за надані послуги четвертої сторони до цієї угоди додається лист-згода іншої сторони на сплату послуг, оформлений на фірмовому бланку із зазначенням переліку послуг. В таблиці, наведеній в цьому пункті платником зазначений ТОВ «Сістемс Логістик Менеджмент».

10.03.2020 між позивачем як перевізником та відповідачем як замовником укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-36632829/2020-001 (далі - Договір), шляхом прийняття позивачем від відповідача Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 1.5 Договору цей Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

21.03.2022 о 9:00 відповідач передав позивачу повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами №76674415 та №77524197. Відповідно до повідомлення, вагони підготовлені до забирання та відповідач просив забрати вагони локомотивом залізниці.

21.03.2022 о 16:45 складено Пам`ятку №43 про забирання зазначених вагонів.

22.03.2022 складено акт загальної форми ГУ-23, яким зафіксовано затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. В акті зазначено: «вагони вивантажені забрані з п/к відставлені на колії станції в очікувані оформлення документів маневрова робота 10 хв. 21.03.2022 20:10».

21.07.2022 складено накладні на відправлення вагонів №76674415 та №77524197 зі станції Привольне до станції Дарниця, відправником та одержувачем зазначено ТОВ «Авантаж-7».

21.07.2022 складено акт загальної форми №221 форма ГУ-23, яким зафіксовано затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. В акті зазначено: «вагони вивантажені забрані з п/к відставлені на колії станції в очікувані оформлення документів маневрова робота 10 хв. Час початку затримки вагонів 21.03.2022 20:10 (Акт №118 від 22.03.2022) Час закінчення затримки вагонів 21.07.2022 17:20».

15.08.2022 складено накопичувальну картку №15089001 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) (форма ФДУ-92), відповідно до якої нараховано збір за зберігання вантажів збір за зберігання власного або орендованого РС на своїх осях. Однократний розмір у сумі 7 458,70 грн. В графі «Код і найменування платника» зазначено « 8204228 ТОВ «Сістемс Логістик Менеджмент». В графі «Код і найменування вантажовласника» зазначено: « 8353 ТОВ «Віолана-ТЕК». Відомість містить відмітку відповідача: «З сумою 7 458,70 грн. нарахованих платежів за зберігання вагонів не згоден, так як у зв`язку з військовим станом з 24.02.2022 оформити документи на порожні цистерни в країну власника (Казахстан) та по території України не було можливості».

23.08.2022 складено відомість №02089001 плати за користування вагонами (форма ГУ-46), відповідно до якої нараховано плату за користування вагонами №76674415 та №77524197 160 460,00 грн. В графі «Код і найменування платника» зазначено « 8204228 ТОВ «Сістемс Логістик Менеджмент». В графі «Код і найменування вантажовласника» зазначено: « 8353 ТОВ «Віолана-ТЕК». Відомість містить відмітку відповідача: «З сумою 160 460,00 грн. нарахованих платежів за користування власними вагонами не згоден, так як у зв`язку з військовим станом з 24.02.2022 оформити документи на порожні цистерни в країну власника (Казахстан) та по території України не було можливості».

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Відповідно до пунктів 2, 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457 (далі - Статут), Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Згідно з положеннями ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. N 334 (із змінами і доповненнями), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідно до п. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно до п. 2-4 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 (далі - Правила) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з п. 2.1.10 Договору замовник зобов`язаний приймати подані за заявкою замовника власні вагони перевізника. Відмова замовника від прийняття власних вагонів перевізника допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання замовником таких вагонів для перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, на підставі відповідних документів (форм ГУ-23, ВУ-23).

Якщо подання замовнику на його замовлення порожніх власних вагонів перевізника затримується з його вини, з нього стягується встановлена в п. 3.4 Договору плата за користування власними вагонами перевізника за весь час затримки вагонів на станції призначення. Якщо замовник заявить про відмову від цих вагонів, плата за час затримки нараховується до моменту одержання відмови.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відтак, обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила.

У господарському праві діє принцип вини зобов`язаної сторони, якщо не доведено протилежне. При цьому, за змістом ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджено Законом України N 2102-IX від 24.02.2022) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом від 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), а факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим.

В той же час відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану; не довів причинно-наслідкового зв`язку між обставинами введення воєнного стану та обставинами неможливості своєчасного надання перевізних документів.

До того ж сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтвердив, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, відповідачем не наданий.

Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та складати перевізні документи. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Заперечуючи проти позову, відповідач також посилається на рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком. т), як підставу для звільнення його від обов`язку сплачувати плату за користування вагонами.

Суд зазначає, що рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком. т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору.

Відповідно до п. 121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами передбачено випадки, за якими вантажовласники звільняються від сплати плати за користування вагонами, а саме: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Жодна причина, за якою спірні вагони не були прийняті відповідачем, не підпадають під перелік, зазначений в п. 121 Статуту та п. 16 Правил.

Суд відхиляє як неналежні докази додані відповідачем до відзиву накладні СМГС, оскільки вони складені неналежним чином, в матеріалах справи відсутні докази їх підписання та надання позивачу. Крім того, суд враховує, що в накладних зазначений маршрут руху, що пролягає через територію російської федерації, а тому є неможливим для виконання.

Щодо того, що на думку відповідача він є неналежним відповідачем, оскільки згідно з п. 4 Письмової угоди №4593/22-01, платником є ТОВ «Сістемс Логістік Менеджмент», то суд звертає увагу на те, що ТОВ «Сістемс Логістік Менеджмент» не є стороною цієї угоди та не може бути зобов`язаною за нею. Згідно з цим пунктом, при сплаті за надані послуги четвертої сторони до цієї угоди додається лист-згода іншої сторони на сплату послуг, оформлений на фірмовому бланку із зазначенням переліку послуг. Матеріали справи не містять листа-згоди ТОВ «Сістемс Логістік Менеджмент» на сплату послуг.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу плату за користування вагонами за спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміни його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника.

Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до п. 3.4.2 Договору (п. 3.4.1. Договору).

Відповідно до п. 3.4.2 Договору плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою, визначеною в цьому пункті Договору.

Згідно з п. 3.4.3 Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4 Договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.

Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4 Договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена Договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.

Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Відповідно до п. 6 Правил час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (п. 12 Правил).

Дослідивши розрахунки плати за користування вагонами, які здійснені позивачем та додані до позовної заяви, суд дійшов до висновку, що вони є такими, що виконані у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованими та арифметично правильними, а відтак, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолана-Тек" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 3; ідентифікаційний код 36632829) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код 40081237) 192 552 (сто дев`яносто дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 00 коп. плати за користування вагонами, 8 950 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 44 коп. збір за зберігання вантажу, а також 3 022 (три тисячі двадцять дві) грн. 54 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.09.2023.

Суддя С. В. Стасюк