Постанова

від 16.01.2024 по справі 910/4349/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. Справа№ 910/4349/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолана-ТЕК»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023

у справі № 910/4349/23 (суддя: Стасюк С.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолана-ТЕК»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сістемс Логістикс Менеджмент»

про стягнення 201 502,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолана-ТЕК» про стягнення 201 502,44 грн., у тому числі 192 552,00 грн. плати за користування вагонами, 8 950,44 грн. збору за зберігання вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на відправлення порожніх власних вагонів не надано залізниці перевізні документи (накладні), внаслідок чого відповідачу за час затримки вагонів на станції відправлення нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/4349/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолана-Тек» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» 192 552 грн. 00 коп. плати за користування вагонами, 8 950 грн. 44 коп. збір за зберігання вантажу, а також 3 022 грн. 54 коп. судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них. Зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності підстав для звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу плату за користування вагонами за спірний період.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Віолана-ТЕК» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/4349/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Віолана-ТЕК» про стягнення 201 502,44 грн в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції не є законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що додані до справи накладні СМГС належним чином оформлені та мають всі реквізити для того, щоб перевізник здійснив прийняття порожніх вагонів до перевезення. Зауважує, що ТОВ «Віолана-Тек» не є належним відповідачем щодо плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у даній справі. Вказує на те, що рішення правління АТ «Українська залізниця» від 02.04.2022 має бути застосовано як підстава для звільнення відповідача від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в повному обсязі у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили (форс-мажору).

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/4349/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/4349/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Віолана-ТЕК» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/4349/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолана-ТЕК» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/4349/23; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/4349/23; справу № 910/4349/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

23.11.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що надані до суду електронні СМГС не містять номерів та заповнених з боку залізниці граф, а отже не зареєстровані в автоматизованій системі. Зауважує, що 21.03.2022 вагони для перевезення залізниці здавались без накладних саме ТОВ «Віолана-ТЕК» та ця ж сама юридична особа поставила заперечення на накопичувальних картках, що зумовило неможливість списання коштів, а тому саме ТОВ «Віолана-ТЕК» є належним відповідачем у даній справі.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.03.2021 між АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Трансшіпмент-Газ» було укладено договір № ПР/М-21116/НЮдч «Про подачу та забирання вагонів товариству з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-Газ» при станції Привільне регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

03.01.2022 почала діяти Письмова угода №4593/22-01, укладена між ТОВ «Трансшіпмент-Газ» та відповідачем, з дозволу начальника станції Привільне. Відповідно до цієї угоди ТОВ «Трансшіпмент-Газ» надає залізничну під`їзну колію для подавання (забирання) та навантаження (вивантаження) вагонів з вантажем, який належить відповідачу. Відповідач здійснює навантаження (вивантаження) вагонів на залізничній під`їзній колії ТОВ «Трансшіпмент-Газ».

Відповідно до п. 4 Угоди стягнення платежів з платників за послуги виконуються згідно наведеної таблиці. Факт користування вагонами і надання послуг по подачі, забиранню вагонів і маневровій роботі підтверджуються відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 та накопичувальною карткою форми ФДУ-92. При сплаті за надані послуги четвертої сторони до цієї угоди додається лист-згода іншої сторони на сплату послуг, оформлений на фірмовому бланку із зазначенням переліку послуг. В таблиці, наведеній в цьому пункті платником зазначений ТОВ «Сістемс Логістик Менеджмент».

10.03.2020 між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як замовником, укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-36632829/2020-001 (далі - Договір), шляхом прийняття позивачем від відповідача Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 1.5 Договору цей Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

21.03.2022 о 9:00 відповідач передав позивачу повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами №76674415 та №77524197. Відповідно до повідомлення, вагони підготовлені до забирання та відповідач просив забрати вагони локомотивом залізниці.

21.03.2022 о 16:45 складено Пам`ятку №43 про забирання зазначених вагонів.

22.03.2022 складено акт загальної форми ГУ-23, яким зафіксовано затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. В акті зазначено: «вагони вивантажені забрані з п/к відставлені на колії станції в очікувані оформлення документів маневрова робота 10 хв. 21.03.2022 20:10».

21.07.2022 складено накладні на відправлення вагонів №76674415 та №77524197 зі станції Привольне до станції Дарниця, відправником та одержувачем зазначено ТОВ «Авантаж-7».

21.07.2022 складено акт загальної форми №221 форма ГУ-23, яким зафіксовано затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. В акті зазначено: «вагони вивантажені забрані з п/к відставлені на колії станції в очікувані оформлення документів маневрова робота 10 хв. Час початку затримки вагонів 21.03.2022 20:10 (Акт №118 від 22.03.2022) Час закінчення затримки вагонів 21.07.2022 17:20».

15.08.2022 складено накопичувальну картку №15089001 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) (форма ФДУ-92), відповідно до якої нараховано збір за зберігання вантажів, збір за зберігання власного або орендованого РС на своїх осях. Однократний розмір у сумі 7 458,70 грн. В графі «Код і найменування платника» зазначено « 8204228 ТОВ «Сістемс Логістик Менеджмент». В графі «Код і найменування вантажовласника» зазначено: « 8353 ТОВ «Віолана-ТЕК». Відомість містить відмітку відповідача: «З сумою 7 458,70 грн. нарахованих платежів за зберігання вагонів не згоден, так як у зв`язку з військовим станом з 24.02.2022 оформити документи на порожні цистерни в країну власника (Казахстан) та по території України не було можливості».

23.08.2022 складено відомість №02089001 плати за користування вагонами (форма ГУ-46), відповідно до якої нараховано плату за користування вагонами №76674415 та №77524197 160 460,00 грн. В графі «Код і найменування платника» зазначено « 8204228 ТОВ «Сістемс Логістик Менеджмент». В графі «Код і найменування вантажовласника» зазначено: « 8353 ТОВ «Віолана-ТЕК». Відомість містить відмітку відповідача: «З сумою 160 460,00 грн. нарахованих платежів за користування власними вагонами не згоден, так як у зв`язку з військовим станом з 24.02.2022 оформити документи на порожні цистерни в країну власника (Казахстан) та по території України не було можливості».

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України , положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України , за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Відповідно до пунктів 2, 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457 (далі - Статут), Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Згідно з положеннями ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. N 334 (із змінами і доповненнями), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідно до п. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно до п. 2-4 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 (далі - Правила) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з п. 2.1.10 Договору замовник зобов`язаний приймати подані за заявкою замовника власні вагони перевізника. Відмова замовника від прийняття власних вагонів перевізника допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання замовником таких вагонів для перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, на підставі відповідних документів (форм ГУ-23, ВУ-23).

Якщо подання замовнику на його замовлення порожніх власних вагонів перевізника затримується з його вини, з нього стягується встановлена в п. 3.4 Договору плата за користування власними вагонами перевізника за весь час затримки вагонів на станції призначення. Якщо замовник заявить про відмову від цих вагонів, плата за час затримки нараховується до моменту одержання відмови.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, є вірним твердження суду першої інстанції про те, що обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Існування листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зобов`язаннями відповідача щодо оплати поставленого товару, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання за укладеним Договором саме внаслідок настання форс-мажорних обставин.

У контексті наведеного, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалзацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Колегія суддів зауважує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну та штрафні санкції. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Посилання скаржника на рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022, як підставу для звільнення його від обов`язку сплачувати плату за користування вагонами, колегією суддів оцінюється критично, оскільки таке рішення є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору.

Відповідно до п. 121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами передбачено випадки, за якими вантажовласники звільняються від сплати за користування вагонами, а саме: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

При цьому, наведені скаржником обставини, за яких спірні вагони не були прийняті відповідачем, не підпадають під перелік, зазначений в п. 121 Статуту та п. 16 Правил.

Також, посилання апелянта на додані до відзиву на позовну заяву накладні СМГ не свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки вони складені неналежним чином та містять не заповнені графи з боку залізниці. Крім того, як вірно наголосив місцевий господарський суд, в накладних зазначений маршрут руху, що пролягає через територію російської федерації, а тому є неможливим для виконання.

Отже, відповідач мав окремо звернутись до свого контрагента за новою інструкцією, а не використовувати неактуальну, видану 10.01.2022 до початку збройної агресії російської федерації проти України.

Доводи апелянта про те, що він є неналежним відповідачем, оскільки згідно з п. 4 Письмової угоди №4593/22-01 платником є ТОВ «Сістемс Логістік Менеджмент», на переконання судової колегії є помилковими, з огляду на те, що ТОВ «Сістемс Логістік Менеджмент» не є стороною цієї угоди та не може бути зобов`язаною особою за нею. Згідно з цим пунктом, при сплаті за надані послуги четвертої сторони до цієї угоди додається лист-згода іншої сторони на сплату послуг, оформлений на фірмовому бланку із зазначенням переліку послуг. Матеріали справи не містять листа-згоди ТОВ «Сістемс Логістік Менеджмент» на сплату послуг.

Також, за твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, 21.03.2022 вагони для перевезення залізниці здавались саме ТОВ «Віолана-ТЕК» та саме відповідач поставив заперечення на накопичувальних картках, що зумовило неможливість списання коштів.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу плату за користування вагонами за спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника.

Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до п. 3.4.2 Договору (п. 3.4.1. Договору).

Відповідно до п. 3.4.2 Договору плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою, визначеною в цьому пункті Договору.

Згідно з п. 3.4.3 Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4 Договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.

Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4 Договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена Договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.

Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Відповідно до п. 6 Правил час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (п. 12 Правил).

Перевіривши розрахунки плати за користування вагонами, які здійснені позивачем та додані до позовної заяви, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вони є такими, що виконані у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованими та арифметично правильними, а відтак, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції не є законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/4349/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолана-ТЕК» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/4349/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/4349/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 у справі № 910/4349/23.

4. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Віолана-ТЕК».

5. Справу № 910/4349/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак