Ухвала

від 02.10.2023 по справі 910/15208/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

02.10.2023Справа № 910/15208/23Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши матеріали

за позовом Державного підприємства «НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА»

до Фонду державного майна України

про визнання незаконним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України в якому просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України №1375 від 02.08.2023.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що такий подається за виключною підсудністю спору у відповідності до ч. 5 ст. 30 ГПК України, оскільки відповідачем є Фонд державного майна України, який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Так, у відповідності до ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду. При цьому, заявник посилається на те, що конкуренція норм ч. 3 статті 30 ГПК України щодо спорів, які виникають з приводу нерухомого майна, вирішується за місцезнаходженням такого майна, та норм ч. 5 статті 30 ГПК України, щодо виключної підсудності спорі за місцезнаходженням відповідача, який є органом центральної влади (міністерства), має вирішуватися на користь ч. 5 ст. 30 ГПК України.

Отже, спір, за переконанням позивача, підсудний Господарському суду міста Києва, оскільки відповідачем у справі визначено Фонд державного майна України, відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України.

Суд погоджується з твердженням позивача, що при конкуренції норм ч. 3 ст. 30 та ч. 5 ст. 30 ГПК України, застосовуються норми ч. 5 ст. 30 ГПК України, проте суд зазначає, що існують інші підстави для визначення юрисдикції спору, який має намір передати позивач на вирішення суду, зокрема і норми законодавства, що є спеціальними для спірних правовідносин.

Так, як зазначалось вище, позивач просить Господарський суд міста Києва визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України №1375 від 02.08.2023, яким, зокрема, відмінено рішення про припинення діяльності ДП «НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА» шляхом його ліквідації, прийняте відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 11.09.2009 №449 «Про припинення діяльності ДП «НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА»» (зі змінами).

Також як зазначає позивач та вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань постановою Господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 у справі №/908/2096/22 ДП «НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Звертаючись до суду з позовом позивач, зокрема, зазначає, що приймаючи наказ №1375 від 02.08.2023 Фонд державного майна України вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив права арбітражного керуючого, кредиторів та боржника по справі №908/2096/22 (про банкрутство ДП «НДПІ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА»).

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого з 21.10.2019 регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство організаційно-майнові зобов`язання та правовий статус боржника зазнають суттєвих змін під впливом дії системи правових норм, що регулюють відносини неплатоспроможності:

Здійснення судочинства у справах про банкрутство насамперед забезпечує комплекс процесуальних норм зосереджених в КУзПБ. За процесуальною формою, справа про банкрутство поділена на судові процедури в рамках яких здійснюється власне судове провадження щодо боржника. В КУзПБ визначений порядок запровадження кожної із передбачених у справі про банкрутство судових процедур, їх зміст та мета, а також правила переходу від однієї процедури до наступної. Кожна судова процедура у справі про банкрутство містить правовий інструментарій (юридично значимі дії, рішення, правочини тощо), за допомогою якого досягається мета відповідної процедури.

У межах судових процедур у справі про банкрутство реалізуються відкритий порядок виявлення кредиторів, розгляд їх вимог, формування, діяльність та повноваження зборів та комітету кредиторів, запровадження та функціонування обмежень щодо розпорядження активами боржника, правовий механізми відновлення або ліквідації боржника, в процесі яких забезпечується погашення вимог кредиторів.

Водночас боржник, з урахуванням обмежень, запроваджених нормами законодавства про неплатоспроможність, продовжує здійснювати свою оперативно-господарську діяльність та вирішувати пов`язані з нею питання.

Судовий захист такої категорії спірних правовідносин за процесуальним змістом та формою є позовним. Так відповідно до статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами передбаченими ГПК України з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Тому в повному вигляді провадження у справі про банкрутство здійснюється шляхом застосування комплексу процесуальних норм, зосереджених в КУзПБ і ГПК України.

Стаття 7 КУзПБ є ключовою для методологічного і практичного розмежування категорій «справа про банкрутство» і «спір у межах справи про бакpутство» та вирішення юрисдикційних питань.

Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, стаття 7 КУзПБ по суті є спеціальною у відносинах неплатоспроможності і розширює (коригує) правове регулювання кола питань, які відносяться як до предметної та суб`єктної юрисдикції, так і до територіальної (виключної) (статті 20, 30 ГПК України) спорів у справах про банкрутство. Це очевидно у порівнянні норми пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України з частиною другою статті 7 КУзПБ, де законодавець розширив предметну підсудність майнових спорів у справах про банкрутство від "вимоги до боржника" до "всі майнові спори, стороною в яких є боржник". Тому з набуттям чинності КУзПБ до господарської юрисдикції віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав). Дана норма саме так, тобто відповідно до статті 7 КУзПБ, і застосовується, що відображено в численних судових актах, у тому числі і Верховного Суду.

Правило статті 7 КУзПБ має важливий системний зв`язок і вплив на судове провадження за участю боржника, щодо якого відкрито справу про банкрутство, оскільки дана норма забезпечує вирішення та досягнення основних завдань які законодавець заклав для належного вирішення справ про банкрутство.

Мета та завдання розгляду справ позовного провадження, який охоплюється статтею 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами ГПК України, полягає в тому, що вони повинні перебувати у взаємозв`язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства та провадження у справі про банкрутство в цілому. Якщо триває ліквідаційна процедура, то питання наповнення ліквідаційної маси та з`ясування суми кредиторських вимог не може вирішуватися поза межами справи про банкрутство, оскільки є ризики порушення інтересів кредиторів через закриття провадження у справі про банкрутство до завершення вирішення відповідних спорів.

Підсумовуючи вищенаведене, слід підкреслити, що організаційною формою досягнення відповідного взаємозв`язку є запроваджений у статті 7 КУзПБ принцип концентрації, який покликаний спрямувати всі судові провадження щодо боржника у справі про банкрутство відповідно до цілей і завдань, визначених законодавцем у КУзПБ.

Отже, частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство.

Як установлено судом, в обґрунтування заявлених у цій справі позовних вимог ліквідатор ДП «НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА» зазначає про порушення його прав, прав банкрута та кредиторів внаслідок прийняття оспорюваного наказу. Тобто виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача (банкрута) з відміною його ліквідації.

Враховуючи, що поданий позивачем (ліквідатором) позов пов`язаний безпосередньо із захистом прав боржника, а також те, що боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, є стороною в такому спорі, суд приходить до висновку про те, що в визначенні виключної підсудності цього спору пріоритет у застосуванні має не стаття 30 ГПК України, як загальна процесуальна норма, а саме стаття 7 КУзПБ, яка в даному випадку є спеціальною. Відтак, позов ДП «НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА» до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування наказу підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.06.2023 у справі № 911/4706/15 (911/1626/21).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З наведених обставин, враховуючи необхідність попередження розгляду спору, що стосується правового статусу боржника поза межами справи про банкрутство, суд дійшов висновку про необхідність передачі матеріалів справи №910/15208/23 за позовом ДП «НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА» до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування наказу направити за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи №908/2096/22 про банкрутство ДП «НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА».

Враховуючи викладене, керуючись ст. 20, 30, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Матеріали за позовом Державного підприємства «НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА» до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування наказу направити за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи №908/2096/22 про банкрутство Державного підприємства «НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «УКРДІПРОГАЗООЧИСТКА».

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Я.А.Карабань