Рішення

від 02.10.2023 по справі 922/3241/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3241/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хантер-Печеніги" (61003, м. Харків, м-н. Павлівський, буд. 2) про стягнення 29148,13 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хантер-Печеніги" про стягнення 29148,13 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 20031,49 грн., пеня у розмірі 4505,71 грн., 3% річних у розмірі 724,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 3886,81 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії №273 від 09.11.2017 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії за березень-квітень 2022 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2023 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги пункту 5 частини 3 статті 162, частини 2 статті 164 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для виправлення недоліків позовної заяви.

26.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №19630), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 31.07.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 31.07.2023 по справі №922/3241/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хантер-Печеніги" (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №273 (надалі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію в межах встановленої (дозволеної) потужності, а споживач зобов`язується прийняти поставлену постачальником електричну енергію та оплатити її на умовах договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що транзит електричної енергії споживача здійснюється згідно договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, що укладається між постачальником та АК "Харківобленерго".

Відповідно до пункту 2.3. договору постачальник зобов`язується постачати електричну енергію споживачу на період дії договору у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у Додатковій угоді №1 до договору (п.п. 2.3.1). Щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оформляти та надавати споживачу Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) між споживачем та постачальником на підставі наданих споживачем відомостей про споживання електричної енергії (п.п. 2.3.2).

Пунктом 2.4. договору передбачено, що споживач зобов`язується проводити оплату за електричну енергію відповідно до додаткової угоди №2 до договору (п.п. 2.4.3).

Умовами пункту 3.1. договору визначено, що споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника за графіком встановленим в додатковій угоді №2 до договору.

Згідно з пунктом 6.1. договору договір набирає чинності з 01 січня 2018 року і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Пунктом 4 додаткової угоди №1 до договору передбачено, що фактичний обсяг спожитої електроенергії відображається у Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), який формується не пізніше 10-го числа місця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 1, 3 додаткової угоди №2 до договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу за вільними цінами. Розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за ціною - собівартість плюс 5% (собівартість = ціна закупки 1 кВт*г в ДП "Енергоринок" + передача 1 кВт*г по мережам АК "Харківобленерго").

Споживач сплачує 100% заявленого обсягу електроенергії до 30-го числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. Остаточний розрахунок виконується споживачем по фактичному споживанню електроенергії згідно Акту виконаних робіт до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до підписаного між сторонами Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2022 до договору №273 від 09.11.2017 позивач поставив відповідачу електричну енергію у обсязі 6479,00 кВт*г на суму 32138,77 грн. з ПДВ. При цьому зазначений акт також містить відомості, що заборгованість по оплаті поставленої електроенергії - 19227,79 грн.

Відповідно до підписаного між сторонами Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2022 до договору №273 від 09.11.2017 позивач поставив відповідачу електричну енергію у обсязі 165 кВт*г на суму 803,70 грн. Також зазначено, що заборгованість по оплаті поставленої електроенергії - 20031,49 грн.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснювалися на користь позивача оплати вартості електричної енергії за спірним договором, про що свідчать платіжні інструкції: №464 від 21.01.2022 на суму 3031,84 грн., №466 від 25.01.2022 на суму 30000,00 грн., №468 від 27.01.2022 на суму 24000,00 грн., №469 від 28.01.2022 на суму 30000,00 грн., №488 від 17.02.2022 на суму 24000,00 грн., №490 від 21.02.2022 на суму 25900,00 грн., №492 від 23.02.2022 на суму 54000,00 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №79 від 12.12.2022 разом із доданими до неї документами, в якій з огляду на фактичні та правові підстави звернення просив відповідача підписати та повернути позивачу оригінали актів здачі-прийняття (надання послуг) від 31.03.2022 та 30.04.2022 за договором №273 від 09.11.2017. Крім того, просив перерахувати на користь позивача заборгованість за поставлену електричну енергію у розмірі 20031,49 грн.

Звертаючись з позовом до суду позивачем зазначено про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії №273 від 09.11.2017 та поставку відповідачу електричну енергію за спірний період. Водночас позивач вказує про порушення відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості спожитої електроенергії, а тому у відповідача виникла заборгованість у розмірі 20031,49 грн., яка залишається не сплаченою, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу приписів частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Свобода договору, що є однією із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір купівлі-продажу електричної енергії №273 від 09.11.2017 та Додаткові угоди №1 та №2 від 09.11.2017 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, відповідно до підписаного між сторонами Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2022 до договору №273 від 09.11.2017 позивач поставив відповідачу електричну енергію у обсязі 6479,00 кВт*г на суму 32138,77 грн. з ПДВ. При цьому зазначений акт також містить відомості, що заборгованість по оплаті поставленої електроенергії - 19227,79 грн.

Відповідно до підписаного між сторонами Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2022 до договору №273 від 09.11.2017 позивач поставив відповідачу електричну енергію у обсязі 165 кВт*г на суму 803,70 грн. Також зазначено, що заборгованість по оплаті поставленої електроенергії - 20031,49 грн.

Матеріали справи також містять супровідний лист АТ "Харківобленерго" №06-56к/04-4006 від 23.11.2022 щодо надання інформації у формі довідки про фактичні обсяги купівлі електричної енергії постачальником по споживачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Хантер-Печеніги".

Таким чином, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем взятих на себе договірних зобов`язань відповідно до погоджених з відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії №273 від 09.11.2017 щодо поставки споживачу електричної енергії.

Відповідно до частини 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наведені положення чинного законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе чітко визначені зобов`язання, то інша сторона має правомірні очікування, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила погоджені та чітко визначені умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Умовами пункту 3.1. договору визначено, що споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника за графіком встановленим в додатковій угоді №2 до договору.

Пунктом 4 додаткової угоди №1 до договору передбачено, що фактичний обсяг спожитої електроенергії відображається у Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), який формується не пізніше 10-го числа місця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 1, 3 додаткової угоди №2 до договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу за вільними цінами. Споживач сплачує 100% заявленого обсягу електроенергії до 30-го числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. Остаточний розрахунок виконується споживачем по фактичному споживанню електроенергії згідно Акту виконаних робіт до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем здійснено на користь позивача лише часткову оплату вартості спожитої електричної енергії за спірним договором з огляду на наступні платіжні інструкції: №464 від 21.01.2022 на суму 3031,84 грн., №466 від 25.01.2022 на суму 30000,00 грн., №468 від 27.01.2022 на суму 24000,00 грн., №469 від 28.01.2022 на суму 30000,00 грн., №488 від 17.02.2022 на суму 24000,00 грн., №490 від 21.02.2022 на суму 25900,00 грн., №492 від 23.02.2022 на суму 54000,00 грн.

Таким чином, із обставин справи та наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, судом достеменно встановлено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленої електричної енергії. При цьому доказів незгоди відповідача з порядком розрахунків або розрахованою сумою, а також доказів остаточної сплати наявної заборгованості, матеріали справи не містять.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 20031,49 грн., є обґрунтованою, правомірною, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 4505,71 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення пені, позивач посилається на умови пункту 3.3 та пункт 4.5. Договору.

Відповідно до пункту 3.3. договору при розірванні або призупиненні дії даного договору в разі сплати споживачем суми, яка менше вартості електричної енергії, фактично спожитої в розрахунковому місяці, споживач зобов`язується здійснити оплату відсутньої суми протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту надання постачальником підписаного Акту здачі-приймання.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати коштів передбачених п. 3.3. даного договору, споживач оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначив, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Натомість суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази призупинення або розірвання договору, як це передбачено пунктом 6.5 (усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово). Відтак, відсутні правові та фактичні підстави для застосування пункту 3.3. та 4.5. договору.

Окрім того, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 р. строком на 90 діб.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

НКРЕКП прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 року № 332.

26.04.2022 року постанову НКРЕКП доповнено п. 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Таким чином, враховуючи приписи положень п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року № 530-IX та п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, яка нарахована позивачем в період дії в Україні воєнного стану.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 по справі №922/1948/22.

У зв`язку з цим, позовна вимога про стягнення пені з огляду на обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, визнається судом необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 724,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3886,81 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 724,12 грн. суд зазначає, що такий розрахунок виконано без врахування зазначених вище законодавчих вимог та встановлених судом обставин справи, що мало наслідком виникнення арифметичної помилки у розмірі нарахувань.

Отже, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено з допущенням помилки, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру таких нарахувань.

Відтак, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 724,12 грн., з огляду на вимоги законодавства, умови договору та обставини справи, суд зазначає, що обґрунтованими, правомірними та арифметично вірними до стягнення є 3% річних у розмірі 596,01 грн., що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову в обґрунтованій судом частині 3% річних та відмови у задоволенні вимог про стягнення решти 3% річних.

Водночас перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат у розмірі 3886,81 грн., суд зазначає, що нарахування відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, розрахунок з огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3886,81 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хантер-Печеніги" (61003, м. Харків, м-н. Павлівський, буд. 2, код ЄДРПОУ 36226158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95, код ЄДРПОУ 38000735) основну заборгованість у розмірі 20031,49 грн., 3% річних у розмірі 596,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 3886,81 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2257,31 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" жовтня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова