Рішення

від 29.09.2023 по справі 140/11151/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2023 року ЛуцькСправа № 140/11151/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРТМЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРТМЕТ» (далі ТОВ «ЗАРТМЕТ», позивач) до Волинської митниці (митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №UA205140/2023/000121/2 від 21.03.2023 про коригування митної вартості товару «Прокат плоский з оцинкованої сталі...», ввезення якого в Україну задекларовано товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАРТМЕТ» в митному режимі «імпорт» згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №23UA205140021837U9 від 21.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ЗАРТМЕТ» здійснює зовнішньоекономічну діяльність та на умовах зовнішньоекономічного договору №KS/ZM-23 від 08.11.2021 придбало у компанії «KEO SANG CO. LTD» (Республіка Корея) прокат з покриття цинк-магній в рулонах (товар) для подальшого імпорту в Україну. Відповідно до істотних умов контракту, який за своїм видом є договором купівлі-продажу з періодичними поставками та додатків до нього (специфікацій) товар постачається партіями зі складів продавця згідно інвойсів на умовах CIF Гданськ (Польща). Ціна товару узгоджується в рахунках (інвойсах) та включає вартість тари (упакування). Оплата за товар здійснюється за умовами, визначеними в рахунку (інвойсі). На узгоджених умовах, ТОВ «ЗАРТМЕТ» отримало від компанії «KEO SANG CO. LTD» згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 09.01.2023 №KS230109-B-5 партію товару вагою нетто 21,910 тони на суму 24 101,00 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом позивача 20.03.2023 було подано до Волинської митниці митну електронну митну декларацію типу IM40ДЕ №23UA205140021837U9, в якій митна вартість визначена за основним першим методом, а саме на основі ціни договору 24 101,00 доларів США, що становить 881339,82 грн згідно курсу НБУ на дату декларування; загальна митна вартість становить 976429,18 грн. До митної вартості окрім ціни товару декларант зазначив витрати на транспортування товару з порту призначення (Гданськ) до пункту пропуску «Ягодин-Дорогуськ», що становили 95089,35 грн. Інших витрат (складових митної вартості) позивач не поніс і не додавав.

Разом з митною декларацією декларант надав митному органу пакет документів на підтвердження митної вартості, а саме: рахунок-фактура (інвойс) від 09.01.2023 №KS230109-B-5; платіжний банківський документ від 24.01.2023; довідка щодо вартості перевезення від 14.03.2023 №497/6; зовнішньо-економічний договір KS/ZM-23 від 08.11.2021; специфікація №4 від 11.11.2022; угода про зміну та доповнення №1 від 09.01.2023; декларація митної вартості від 20.03.2023.

Крім того, для митного оформлення декларантом надано наступні документи: пакувальний лист б/н від 09.01.2023; коносамент MEDUK1777383 від 22.01.2023; автотранспортна накладна (CMR) б/н від 15.03.2023; супровідний документ Т1 23PL322010NS4JZ9 від 17.03.2023; сертифікат походження K001-23-0145263 від 02.03.2023; страховий поліс EKC8230420-KMC008395 від 22.01.2023; договір перевезення №2 від 13.03.2023; декларація країни відправлення від 10.01.2023.

Проте, 21.03.2023 митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000121/2 та відмовив у митному оформленні товару згідно картки відмови №UA205140/2023/000934 у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.

Оскаржуваним рішенням скориговано митну вартість товару за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України та загальний рівень митної вартості за рішенням митного органу становить 45 791,90 доларів США, що становить 1674545,67 грн. Оскаржуване рішення мотивовано тим, що подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності.

Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей щодо вартісних та кількісних показників оцінюваного товару, також ознаки підробки документів відсутні й усі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.

Позивач також зауважив, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірних рішеннях окрім номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, які ввозяться на митну територію України не може бути визнаною за вибраним декларантом методом, оскільки подані документи містять наступні розбіжності, а саме: з поданих документів неможливо було встановити за яку поставку здійснена оплата, а також декларантом не було надано документів, які б надали змогу перевірити числове значення такої складової митної вартості, як транспортні витрати.

Так, відповідно до п.4.1 контракту №KS/ZM-23 від 08.11.2021 оплата здійснюється згідно умов зазначених в специфікаціях, в свою чергу відповідно до угоди про зміни та доповнення №1 від 09.01.2023 (специфікація №4) передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% (21715 дол (США) протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол (США) повинні бути сплачені перед відвантаженням з Республіки Корея, 124819 дол (США) протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення. Тобто загальна сума попередньої оплати становить 168289 дол (США). В платіжному документі №б/н від 24.01.2023 зазначена сума 176000 дол (США), згідно контракту № KS/ZM-23 від 08.11.2021. Тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата; згідно заяви про надання транспортно-експедиційних послуг №2 від 13.03.2023 вартість перевезення становить 3240 Євро за контейнер згідно курсу НБУ на дату виставлення рахунку. У свою чергу рахунок на перевезення не подано до митного оформлення. Також в заявці на перевезення передбачена 100% передоплата з наданих послуг, однак відомостей про такі розрахунки не надано; заявка №2 від 13.03.2023 є додатком №1 до договору №1334-Т/22 від 06.07.2022, який не подано до митного оформлення; заявка про надання транспортно-експедиторських послуг №2 від 13.03.2023 укладена з ТОВ «Глобал Оушен Лінк», що суперечить штампу перевізника, зазначеному в гр.23 автотранспортної накладної від 15.03.2023 №б/н EVAZ Sp.z.o.o.; вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Відтак, вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Додатково відповідач зазначив, що під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару за МД №23UA205140021837U9 від 20.03.2023 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, а саме, за кодами 105-2, 202-1.

Оскільки декларант не надав усіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом. Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта) митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби).

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є таким, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 08.11.2021 між ТОВ «ЗАРТМЕТ» (покупцем) та компанією «KEO SANG CO. LTD» (Республіка Корея) (продавцем) укладено договір поставки №KS/ZM-23, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити покрашений, оцинкований/алюмооцинкований/ з покриття цинк-магній стальний лист в рулонах (товар), у відповідності до стандартів, в номенклатурі і за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Ціна товару включає вартість упаковки і маркування (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно з умовами договору загальна вартість контракту складається з вартості відповідних специфікації, які є невід`ємною частиною договору. Валюта контракту і валюта платежу долар США (п. 2.2, 2.3 договору).

Оплата покупцем продавцю здійснюється відповідно до умов, вказаних у відповідних специфікаціях до договору (п. 4.1 договору).

Відгрузка здійснюється у відповідності до термінів Інкотермс-2000 на умовах, вказаних в специфікаціях до договору (п. 5.1 договору).

На виконання умов договору, 09.01.2023 компанія «KEO SANG CO. LTD» виставила позивачу рахунок-фактуру №KS230109-B-5, згідно з яким вартість товару, вагою нетто 21,910 тони становить 24 101,00 доларів США.

21.03.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Прокат плоский з оцинкованої сталі, завширшки 1250 мм, з полімерним покриттям відповідно EN10346 DX51D ZM120 (BIG GRAIN MATT), в рулонах розмірами: 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,470 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,470 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,470 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,040 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,460 т; Торгівельна марка: DONGBU STEEL. Виробник: KG DONGBU STEEL CO., LTD., KR» товариство подало МД №23UA205140022226U5. У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 24101,00 дол США. Митна вартість становить 881339,82 грн, яку визначено за першим методом згідно курсу НБУ на дату декларування, з врахуванням витрат на транспортування в сумі 95089,35 грн.

До митної декларації додано: рахунок-фактура (інвойс) від 09.01.2023 №KS230109-B-5; платіжний банківський документ від 24.01.2023; довідка щодо вартості перевезення від 14.03.2023 №497/6; зовнішньо-економічний договір KS/ZM-23 від 08.11.2021; специфікація №4 від 11.11.2022; угода про зміну та доповнення №1 від 09.01.2023; декларація митної вартості від 20.03.2023; пакувальний лист б/н від 09.01.2023; коносамент MEDUK1777383 від 22.01.2023; автотранспортна накладна (CMR) б/н від 15.03.2023; супровідний документ Т1 23PL322010NS4JZ9 від 17.03.2023; сертифікат походження K001-23-0145263 від 02.03.2023; страховий поліс EKC8230420-KMC008395 від 22.01.2023; договір перевезення №2 від 13.03.2023; декларація країни відправлення від 10.01.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту повідомлення про наявні розбіжності у поданих документах та відсутності усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Зокрема, вказано, що відповідно до п.4.1 контракту №KS/ZM-23 від 08.11.2021 оплата здійснюється згідно умов зазначених в специфікаціях, в свою чергу відповідно до угоди про зміни та доповнення №1 від 09.01.2023 (специфікація №4) передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% (21715 дол (США) протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол (США) повинні бути сплачені перед відвантаженням з Республіки Корея, 124819 дол (США) протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення. Тобто загальна сума попередньої оплати становить 168289 дол (США). В платіжному документі №б/н від 24.01.2023 зазначена сума 176000 дол (США), згідно контракту № KS/ZM-23 від 08.11.2021. Тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата; згідно заяви про надання транспортно-експедиційних послуг №2 від 13.03.2023 вартість перевезення становить 3240 Євро за контейнер згідно курсу НБУ на дату виставлення рахунку. У свою чергу рахунок на перевезення не подано до митного оформлення. Також в заявці на перевезення передбачена 100% передоплата з наданих послуг, однак відомостей про такі розрахунки не надано; заявка №2 від 13.03.2023 є додатком №1 до договору №1334-Т/22 від 06.07.2022, який не подано до митного оформлення; заявка про надання транспортно-експедиторських послуг №2 від 13.03.2023 укладена з ТОВ «Глобал Оушен Лінк», що суперечить штампу перевізника, зазначеному в гр.23 автотранспортної накладної від 15.03.2023 №б/н EVAZ Sp.z.o.o.; вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

У зв`язку з цим, позивачу запропоновано надати додаткові документи на підтвердження складових митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Для підтвердження митної вартості декларантом надано: калькуляцію від 04.11.2022; графік світових цін на сировину; прайс-лист від 04.11.2022; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 14.03.2023.

У відповідь на повідомлення митного органу декларант позивача листом від 21.03.2023 №21/03 зазначив, що всі додаткові документи надіслано та просив підтвердити митну вартість, не враховуючи 10-денний термін.

21.03.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000121/2 відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 45791,90 дол США, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA205140/2023/000934.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:

- відповідно до п.4.1 контракту №KS/ZM-23 від 08.11.2021 оплата здійснюється згідно умов зазначених в специфікаціях, в свою чергу відповідно до угоди про зміни та доповнення №1 від 09.01.2023 (специфікація №4) передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% (21715 дол (США) протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол (США) повинні бути сплачені перед відвантаженням з Республіки Корея, 124819 дол (США);

- протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення. Тобто загальна сума попередньої оплати становить 168289 дол (США). В платіжному документі №б/н від 24.01.2023 зазначена сума 176000 дол (США), згідно контракту № KS/ZM-23 від 08.11.2021. Тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата;

- згідно заявки про надання транспортно-експедиційних послуг №2 від 13.03.2023 вартість перевезення становить 3240 Євро за контейнер згідно курсу НБУ на дату виставлення рахунку. У свою чергу рахунок на перевезення не подано до митного оформлення. Також в заявці на перевезення передбачена 100% передоплата з наданих послуг, однак відомостей про такі розрахунки не надано; заявка №2 від 13.03.2023 є додатком №1 до договору №1334-Т/22 від 06.07.2022, який не подано до митного оформлення;

- заявка про надання транспортно-експедиторських послуг №2 від 13.03.2023 укладена з ТОВ «Глобал Оушен Лінк», що суперечить штампу перевізника, зазначеному в гр.23 автотранспортної накладної від 15.03.2023 №б/н P.H.U. «MTRO».

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно.

Згідно статті 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності Вам необхідно згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Для підтвердження заявленої митної вартості надані наступні документи: калькуляцію від 04.11.2022; графік світових цін на сировину від 31.10.2022; прайс-лист від 04.11.2022; рішення Чернівецького ОАС; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 14.03.2023; договір (контракт) про перевезення від 06.07.2022 №1334-Т/22.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар - на рівні - 2,09 дол. США/кг за МД №UA500020/22/11961 від 12.07.2022.

Товар було випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: прокату плоского з оцинкованої сталі та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, рахунок-фактура (інвойс) від 09.01.2023 №KS230109-B-5; платіжний банківський документ від 24.01.2023; довідка щодо вартості перевезення від 14.03.2023 №497/6; зовнішньо-економічний договір KS/ZM-23 від 08.11.2021; специфікація №4 від 11.11.2022; угода про зміну та доповнення №1 від 09.01.2023; декларація митної вартості від 20.03.2023; пакувальний лист б/н від 09.01.2023; коносамент MEDUK1777383 від 22.01.2023; автотранспортна накладна (CMR) б/н від 15.03.2023; супровідний документ Т1 23PL322010NS4JZ9 від 17.03.2023; сертифікат походження K001-23-0145263 від 02.03.2023; страховий поліс EKC8230420-KMC008395 від 22.01.2023; договір перевезення №2 від 13.03.2023; декларація країни відправлення від 10.01.2023.

Водночас, декларант позивача листом від 21.03.2022 №21/03 повідомив митний орган, що всі додаткові документи надіслані та просив прийняти рішення без врахування 10-денного терміну.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товару за МД від 22.03.2023 №23UA205140022226U5 виникли у зв`язку з тим, що відповідно до п.4.1 контракту №KS/ZM-23 від 08.11.2021 оплата здійснюється згідно умов зазначених в специфікаціях, в свою чергу відповідно до угоди про зміни та доповнення №1 від 09.01.2023 (специфікація №4) передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% (21715 дол (США) протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол (США) повинні бути сплачені перед відвантаженням з Республіки Корея, 124819 дол (США); протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення. Тобто загальна сума попередньої оплати становить 168289 дол (США). В платіжному документі №б/н від 24.01.2023 зазначена сума 176000 дол (США), згідно контракту № KS/ZM-23 від 08.11.2021. Тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата; згідно заявки про надання транспортно-експедиційних послуг №2 від 13.03.2023 вартість перевезення становить 3240 Євро за контейнер згідно курсу НБУ на дату виставлення рахунку. У свою чергу рахунок на перевезення не подано до митного оформлення. Також в заявці на перевезення передбачена 100% передоплата з наданих послуг, однак відомостей про такі розрахунки не надано; заявка №2 від 13.03.2023 є додатком №1 до договору №1334-Т/22 від 06.07.2022, який не подано до митного оформлення; заявка про надання транспортно-експедиторських послуг №2 від 13.03.2023 укладена з ТОВ «Глобал Оушен Лінк», що суперечить штампу перевізника, зазначеному в гр.23 автотранспортної накладної від 15.03.2023 №б/н P.H.U. «MTRO».

З цього приводу суд зазначає, що 08.11.2021 між ТОВ «ЗАРТМЕТ» (покупцем) та компанією «KEO SANG CO. LTD» (Республіка Корея) (продавцем) укладено договір поставки №KS/ZM-23, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити покрашений, оцинкований/алюмооцинкований/ з покриття цинк-магній стальний лист в рулонах (товар), у відповідності до стандартів, в номенклатурі і за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Ціна товару включає вартість упаковки і маркування (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно з умовами договору загальна вартість контракту складається з вартості відповідних специфікації, які є невід`ємною частиною договору. Валюта контракту і валюта платежу долар США (п. 2.2, 2.3 договору).

Оплата покупцем продавцю здійснюється відповідно до умов, вказаних у відповідних специфікаціях до договору (п. 4.1 договору).

Відгрузка здійснюється у відповідності до термінів Інкотермс-2000 на умовах, вказаних в специфікаціях до договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до умов вказаного контракту, 08.11.2021 сторонами складена специфікація №4, в якій зазначено чіткі характеристики товару, що придбавається (а. с. 49-50). Також, в зазначеній специфікації вказано умови постачання, умови, оплати, ціну та загальну суму специфікації, а саме: загальна вага товару: 280 т; умови постачання: FOB Пусан Корея; Ціна: 1035 доларів США за тонну; країна походження: Республіка Корея; Виробник: KG Dongbu Steel Co., LTD; Відправник: Кео Sang Co., Республіка Корея; загальна сума специфікації: 289800 доларів США. Вказана специфікація є невід`ємною частиною договору поставки №КS/ZМ-23 від 08.11.2021, про що зазначено в ній.

У примітці специфікації вказано, що за готовністю товару до відвантаження з Республіки Корея умови поставки можуть бути змінені на CIF, за погодженням сторін та із застосуванням актуального морського фрахту на момент відвантаження. У такому разі сторони контракту підписують додаткову угоду до цієї специфікації.

Крім цього, 09.01.2023 між сторонами підписано угоду про зміну та доповнення №1 (специфікація №4), в якій передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% (21735 дол. США) перша передоплата повинна бути сплачена при розміщенні замовлення, протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол. США) друга передоплата повинна бути сплачена перед відвантаженням товару з Республіки Корея, баланс - 124819 Дол. США повинен бути сплачений протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення, до відвантаження товару покупцю, або за потребою покупця, до прибуття товару в порт призначення. В примітці угоди про зміну та доповнення № 1 Специфікації №4 зазначено, що якщо покупець затримує оплату балансу, продавець має право переглянути ціну у бік збільшення (виходячи із поточних витрат продавця). У разі істотної затримки балансового платежу більше 1 місяця з моменту прибуття товару в порт прибуття, продавець має право реалізувати товар третім особам, використовуючи отриману від покупця передоплату покриття пов`язаних із цим витрат.

У вказаній угоді про зміну та доповнення №1 (специфікація №4) зазначено умови поставки CIF Гданськ Польща та зазначено, що ціна включає вартість маркування та пакування.

Відповідно до комерційного рахунку-фактури №KS230109-B-5 від 09.01.2023, вартість товару, вагою нетто 21,910 тони становить 24 101,00 доларів США така ж ціна вказана і в МД від 21.03.2023 №23UA205140022226U5. У вказаному комерційному рахунку-фактурі зазначено, що оплата здійснюється шляхом банківського переказу з передоплатою при підтвердженні замовлення, а решта суми має бути сплачена протягом 30 днів з дати видачі коносаменту на умовах CIF Гданськ Польща.

Суд зазначає, що надане платіжне доручення від 24.01.2022 на суму 176000 дол. США є оплатою за декілька партій товару, а тому цілком логічно, що сума в такому платіжному дорученні не буде збігатися із сумою, зазначеною в інвойсі. З огляду на загальну суму контракту таке пояснення не суперечить умовам, про які сторони домовилися.

Крім цього, як слідує з листа-пояснення компанії Кео Sang Co. щодо розподілу оплат по партії товару 152,990 т (договір поставки № КS/ZМ-23, специфікація № 4) специфікація №2, договір поставки № КS/ZМ-23 була скасована. Отримана оплата в рахунок цієї специфікації у розмірі 176000 дол. США була врахована у наступні специфікації, зокрема у специфікації № 4 (партія 152,990 т), договір поставки № КS/ZМ-23 наступним чином: 21735 дол США перша передоплата; 21735 дол США 2 передоплата, 124819 дол США баланс. Залишок переплати був врахований в інші специфікації по договору поставки № КS/ZМ-23.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару в повному обсязі сплачена позивачем.

При цьому суд зазначає, що за змістом наведених вище положень статей 49, 50, 51, 53 МК України банківські платіжні документи не є обов`язковими та надаються лише в тому випадку, якщо рахунок було сплачено. Тобто, оплата за товар може бути здійснена покупцем і після його ввезення на територію України.

Водночас, суд звертає увагу, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Також, однією із підстав, якою відповідач обґрунтовує рішення про коригування митної вартості товарів, є та обставина, що декларант не подав до митного оформлення договір №1334-Т/22 від 06.07.2022 про надання транспортно-експедиторських послуг, рахунок на перевезення.

З такими твердженнями суд не погоджується та зазначає наступне.

Згідно з угодою про зміну та доповнення №1 (специфікація №4) від 09.01.2023 визначені умови поставки CIF Гданськ Польща та зазначено, що ціна включає вартість маркування та пакування.

Відповідно до цих правил, термін CIF «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця.

Тобто вартість перевезення товару морським шляхом до порту відвантаження (Гдиня, Польща) включена у вартість товару. Проте вартість транспортування товару із Гдині до кордону України автомобільним транспортним засобом включається до митної вартості товару як окрема складова, а тому має бути документально підтверджена на основі об`єктивних даних.

Як слідує з матеріалів справи декларант, визначаючи митну вартість за першим методом, до фактурної вартості додав також витрати на транспортування товару в загальній сумі 95089,35 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору №1334-Т/22 від 06.07.2022, укладеного між позивачем та ТОВ «Глобал Оушен Лінк» (експедитор), експедитор зобов`язується за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великовантажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу.

Організація виконання експедитором визначених договором послуг здійснюється на підставі заяви, яка оформляється та узгоджується сторонами та є невід`ємною частиною договору (п.2.1 договору).

Пунктом 4.1 договору обумовлено, що ціна послуг погоджується сторонами в заявці. Оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом протягом 3 банківських днів на умовах передплати на підставі рахунків, виставлених експедитором, якщо в заявці не узгоджені інші терміни, порядок і умови розрахунків (п. 4.2 договору).

На виконання умов договору сторонами оформлено заявку про надання транспортно-експедиторських послуг № 2 від 13.03.2023 по маршруту Гданськ-Ягодин-Вишгород, у якій узгоджено вартість послуг, включаючи плату експедитору в сумі 3240 євро за контейнер згідно курсу НБУ на дату виставлення рахунку та визначено умови оплати: 100% передоплата.

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 14.03.2023 №497/6, яка була пред`явлена до митного оформлення, вартість перевезення по маршруту Гданськ-Ягодин становить 43 015,06 грн, компенсація вартості послуг ВРР, виконаних нерезидентом за межами України становить 50 444,93 грн, плата експедитору за межами України становить 1629,36 грн. Всього на загальну суму 95 089,35 грн.

Вказана сума витрат на перевезення товару, яка зазначена в довідці про транспортні витрати від 14.03.2023 № 497/6, додана декларантом до митної вартості.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант у спірному випадку до фактурної вартості додавав також транспортні витрати в сумі 95 089,35 грн по маршруту: Гданськ-Ягодин 43 015,06 грн, компенсація вартості послуг ВРР, виконаних нерезидентом за межами України 50 444,93 та плата експедитору 1 629,36 грн, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 14.03.2023 № 497/6.

Ці витрати підтверджуються договором №1334-Т/22 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів від 06.07.2022, заявкою про надання транспортно-експедиторських послуг № 2 від 13.03.2023, довідкою про транспортні витрати № 497/2 від 14.03.2023.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною 11 вказаної статті визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Тобто, позивачем відповідно до вимог статті 58 МК України, до ціни товару було додано лише витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та плата експедитору.

Протилежного судом не встановлено.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Суд вважає, що відповідач не обґрунтував однозначність скоригованої ним ціни, не довів обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої митної вартості декларантом.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

Також суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця (якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом)); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; каталогу, специфікації, прейскурантів (прайс-листа) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Аналогічно безпідставною є вимога митного органу надати рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), оскільки доказів про понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять.

Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару при тому, що прайс-лист у кожному випадку декларант подавав разом із митною декларацією.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічні контракти (додаткові угоди до них) та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації МД №UA500020/2022/11961 від 12.07.2022, рівень митної вартості 2,09 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також не може залишитися поза увагою і той факт, що в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю (за штуку), тоді як митний орган в оскаржуваних рішеннях використав цінове значення за кілограм, тобто, інше цінове визначення, ніж у документах, узгоджених покупцем і продавцями товару (позивачем та його контрагентами).

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

Стосовно спрацювання системи управління ризиками, то суд зазначає, що це є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.06.2022 по справі №280/1824/19, які в силу положень частини 5 статті 242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 21.03.2023 №UA205140/2023/000121/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.03.2023 №657. Однак, суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду даного позову про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, позивачу необхідно було сплатити судовий збір як за позовну заяву майнового характеру, подану в електронній формі із застосуванням коефіцієнту 0,8, в сумі 2147,20 грн.

Проте, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2147,20 грн та роз`яснити, що питання про повернення судового збору, сплаченого в більшому розмір, ніж встановлено законом, а саме в сумі 536,80 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 850,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії договору про надання правничої допомоги №15/23 від 21.03.2023, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Сергій Степанюк і Партнери», рахунку на послуги правничої допомоги №15/23-1 від 21.03.2023, деталізації рахунку на оплату послуг правничої допомоги, ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 12.04.2023.

Як передбачено пунктом 1.1. договору про надання правової допомоги №15/23 від 21.03.2023 предметом договору є надання виконавцем правової допомоги клієнту в справах (оскарження рішення про коригування митної вартості товару від 21.03.2023 №UA205140/2023/000121/2), що пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплачувати на рахунок виконавця винагороду за надану допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець приймає на себе обов`язки: надавати правову інформацію, консультацію, роз`яснення з правових питань, здійснювати правовий супровід діяльності клієнта; складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру; представляти у встановленому порядку інтереси клієнта у судах.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 вказаного договору, клієнт виплачує виконавцю винагороду в розмірі 5850 грн. Оплата правничої допомоги здійснюється авансовим платежем у розмірі 5850 грн упродовж 3 банківських днів з дня отримання рахунку на оплату.

Таким чином, договором про надання правової допомоги №15/23 від 21.03.2023 сторонами погоджено вид та вартість послуг адвоката, а також порядок оплати таких послуг.

Зміст положень статей 134, 139 КАС України дозволяють дійти висновку, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Суд зазначає, що договір про надання правової допомоги є первинним документом, згідно якого у адвоката виникли зобов`язання перед клієнтом (позивачем) та на його підставі в останнього виникає обов`язок сплатити гонорар.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, обсяг наданих адвокатом послуг), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 21 березня 2023 року №UA205140/2023/000121/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРТМЕТ» судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРТМЕТ» (07301, Київська область, місто Вишгород, вулиця Ватутіна, 69, ідентифікаційний код юридичної особи 40710876).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).

Суддя Ф.А. Волдінер