Постанова

від 10.06.2024 по справі 140/11151/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/11151/23 пров. № А/857/20257/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Гінди О. М., Затолочного В. С.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі №140/11151/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зартмет» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

суддя в 1-й інстанції Волдінер Ф. А.,

дата ухвалення рішення 29 вересня 2023 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Зартмет» звернулося в суд з позовом до відповідача Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000121/2 від 21 березня 2023 року про коригування митної вартості товару «Прокат плоский з оцинкованої сталі...», ввезення якого в Україну задекларовано товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАРТМЕТ» в митному режимі «імпорт» згідно з митною декларацією типу ІМ40ДЕ №23UA205140021837U9 від 21 березня 2023 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 21 березня 2023 року №UA205140/2023/000121/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРТМЕТ» судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахуванням поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме: з поданих документів неможливо було встановити, за яку поставку здійснена оплата, а також декларантом не було надано документів, які б надали змогу перевірити числове значення такої складової митної вартості, як транспортні витрати. Зауважує, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які стали підставою для витребування додаткових документів, що б дали можливість митному органу належним чином перевірити розрахунок усіх числових складових митної вартості товару та усунули сумніви щодо недостовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та які надані на вимогу митного органу не були. При цьому митницею було враховано спрацювання профілів ризику АСАУР і наявність у митного органу цінової інформації щодо вищого рівня митної вартості на такий же товар. З врахуванням наведеного вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні. Крім того, щодо витрат на професійну правничу допомогу, то покликається на те, що факт відсутності розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що при митному оформленні товару під час митного оформлення були надані усі необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар і містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, відповідач неправомірно здійснив коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, склавши рішення про коригування митної вартості товарів. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 листопада 2021 року між ТОВ «ЗАРТМЕТ» (покупцем) та компанією «KEO SANG CO. LTD» (Республіка Корея) (продавцем) укладено договір поставки №KS/ZM-23 відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити покрашений, оцинкований/алюмооцинкований/ з покриття цинк-магній стальний лист у рулонах (товар), у відповідності до стандартів, в номенклатурі і за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Ціна товару включає вартість упаковки і маркування (п.1.1, 1.2 договору).

Згідно з умовами договору загальна вартість контракту складається з вартості відповідних специфікацій, які є невід`ємною частиною договору. Валюта контракту і валюта платежу долар США (п. 2.2, 2.3 договору).

Оплата покупцем продавцю здійснюється відповідно до умов, вказаних у відповідних специфікаціях до договору (п. 4.1 договору).

Відгрузка здійснюється у відповідності до термінів Інкотермс-2000 на умовах, вказаних у специфікаціях до договору (п. 5.1 договору).

На виконання умов договору 09 січня 2023 року компанія «KEO SANG CO. LTD» виставила позивачу рахунок-фактуру №KS230109-B-5, згідно з якою вартість товару, вагою нетто 21,910 тони становить 24101,00 доларів США.

21 березня 2023 року для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Прокат плоский з оцинкованої сталі, завширшки 1250 мм, з полімерним покриттям відповідно EN10346 DX51D ZM120 (BIG GRAIN MATT), в рулонах розмірами: 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,470 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,470 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,470 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,040 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,460 т; Торгівельна марка: DONGBU STEEL. Виробник: KG DONGBU STEEL CO., LTD., KR» товариство подало МД №23UA205140022226U5. У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 24101,00 дол США. Митна вартість становить 881339,82 грн, яку визначено за першим методом згідно з курсом НБУ на дату декларування, з врахуванням витрат на транспортування в сумі 95089,35 грн.

До митної декларації додано: рахунок-фактура (інвойс) від 09 січня 2023 року №KS230109-B-5; платіжний банківський документ від 24 січня 2023 року; довідка щодо вартості перевезення від 14 березня 2023 року №497/6; зовнішньо-економічний договір KS/ZM-23 від 08 листопада 2021 року; специфікація №4 від 11 листопада 2022 року; угода про зміну та доповнення №1 від 09 січня 2023 року; декларація митної вартості від 20 березня 2023 року; пакувальний лист б/н від 09 січня 2023 року; коносамент MEDUK1777383 від 22 січня 2023 року; автотранспортна накладна (CMR) б/н від 15 березня 2023 року; супровідний документ Т123PL322010NS4JZ9 від 17 березня 2023 року; сертифікат походження K001-23-0145263 від 02 березня 2023 року; страховий поліс EKC8230420-KMC008395 від 22 січня 2023 року; договір перевезення №2 від 13 березня 2023 року; декларація країни відправлення від 10 січня 2023 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту повідомлення про наявні розбіжності у поданих документах та відсутності усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Зокрема, вказано, що відповідно до п.4.1 контракту №KS/ZM-23 від 08 листопада 2021 року оплата здійснюється згідно з умовами зазначеними в специфікаціях, в свою чергу відповідно до угоди про зміни та доповнення №1 від 09 січня 2023 року (специфікація №4) передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% (21715 дол (США) протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол (США) повинні бути сплачені перед відвантаженням з Республіки Корея, 124819 дол (США) протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення. Тобто загальна сума попередньої оплати становить 168289 дол (США). В платіжному документі №б/н від 24 січня 2023 року зазначена сума 176000 дол (США), згідно з контрактом № KS/ZM-23 від 08 листопада 2021 року. Тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата; згідно з заявою про надання транспортно-експедиційних послуг №2 від 13 березня 2023 року вартість перевезення становить 3240 Євро за контейнер згідно з курсом НБУ на дату виставлення рахунку. У свою чергу рахунок на перевезення не подано до митного оформлення. Також у заявці на перевезення передбачена 100% передоплата з наданих послуг, однак відомостей про такі розрахунки не надано; заявка №2 від 13 березня 2023 року є додатком №1 до договору №1334-Т/22 від 06 липня 2022 року, який не подано до митного оформлення; заявка про надання транспортно-експедиторських послуг №2 від 13 березня 2023 року укладена з ТОВ «Глобал Оушен Лінк», що суперечить штампу перевізника, зазначеному в гр.23 автотранспортної накладної від 15 березня 2023 року №б/н EVAZ Sp.z.o.o.; вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

У зв`язку з цим, позивачу запропоновано надати додаткові документи на підтвердження складових митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Для підтвердження митної вартості декларантом надано: калькуляцію від 04 листопада 2022 року; графік світових цін на сировину; прайс-лист від 04 листопада 2022 року; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 14 березня 2023 року.

У відповідь на повідомлення митного органу декларант позивача листом від 21 березня 2023 року №21/03 зазначив, що всі додаткові документи надіслано та просив підтвердити митну вартість, не враховуючи 10-денний термін.

21 березня 2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000121/2, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 45791,90 дол США, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA205140/2023/000934.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:

- відповідно до п.4.1 контракту №KS/ZM-23 від 08 листопада 2021 року оплата здійснюється згідно з умовами зазначеними в специфікаціях, в свою чергу відповідно до угоди про зміни та доповнення №1 від 09 січня 2023 року (специфікація №4) передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% (21715 дол (США) протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол (США) повинні бути сплачені перед відвантаженням з Республіки Корея, 124819 дол (США);

- протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення. Тобто загальна сума попередньої оплати становить 168289 дол (США). У платіжному документі №б/н від 24 січня 2023 року зазначена сума 176000 дол (США), згідно контракту № KS/ZM-23 від 08.11.2021. Тобто невідомо за яку поставку була здійснена оплата;

- згідно з заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №2 від 13 березня 2023 року вартість перевезення становить 3240 Євро за контейнер згідно з курсом НБУ на дату виставлення рахунку. У свою чергу рахунок на перевезення не подано до митного оформлення. Також в заявці на перевезення передбачена 100% передоплата з наданих послуг, однак відомостей про такі розрахунки не надано; заявка №2 від 13 березня 2023 року є додатком №1 до договору №1334-Т/22 від 06 липня 2022 року, який не подано до митного оформлення;

- заявка про надання транспортно-експедиторських послуг №2 від 13 березня 2023 року укладена з ТОВ «Глобал Оушен Лінк», що суперечить штампу перевізника, зазначеному в гр.23 автотранспортної накладної від 15 березня 2023 року №б/н P.H.U. «MTRO».

У зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, що не були усунуті чи спростовані, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, у відповідності до вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», ст.53, 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Для підтвердження заявленої митної вартості надані наступні документи: витяг чернівецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року по справі, яка не стосується поточного оформлення, калькуляція надана відправником KEO SANG CO., LTD від виробника KG DONGBU STEEL CO., LTD сформована на 04 листопада 2022 року на умовах CIF Gdansk; прайс-лист на 04 листопада 2022 року на одне найменування товару наданий відправником KEO SANG CO., LTD від KG DONGBU STEEL CO., LTD сформований на 04 листопада 2022 року на умовах CIF Gdansk з визначеною вартістю 1100 дол. США, термін дії якого до 11 листопада 2022 року; витяг графіку цін на сировину перевірити неможливо, оскільки відсутнє посилання (адреса) витягу, вартість сировини у графіку станом на 31 жовтня 2022 року відмінна від вартості вказаної в калькуляції.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Товар - на рівні - 2,09 дол. США/кг за МД №UA500020/22/11961 від 12 липня 2022 року з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся у суд із цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів; подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки та підтверджували числові значення митної вартості товарів, при цьому відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: «Прокат плоский з оцинкованої сталі, завширшки 1250 мм, з полімерним покриттям відповідно EN10346 DX51D ZM120 (BIG GRAIN MATT), в рулонах розмірами: 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,470 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,470 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,470 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,040 т; 0.45мм х 1250 мм, колір RAL7016-4,460 т; Торгівельна марка: DONGBU STEEL. Виробник: KG DONGBU STEEL CO., LTD., KR».

За змістом п.2 ч.3 ст.64 МК України митна вартість імпортних товарів визначається на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей нижчої з двох альтернативних вартостей.

Матеріалами справи стверджується, що 08 листопада 2021 року між ТОВ «ЗАРТМЕТ» (покупцем) та компанією «KEO SANG CO. LTD» (Республіка Корея) (продавцем) укладено договір поставки №KS/ZM-23, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити покрашений, оцинкований/алюмооцинкований/ з покриття цинк-магній стальний лист в рулонах (товар), у відповідності до стандартів, в номенклатурі і за цінами, вказаними в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Ціна товару включає вартість упаковки і маркування (п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно з умовами договору загальна вартість контракту складається з вартості відповідних специфікації, які є невід`ємною частиною договору. Валюта контракту і валюта платежу долар США (п. 2.2, 2.3 договору). Оплата покупцем продавцю здійснюється відповідно до умов, вказаних у відповідних специфікаціях до договору (п. 4.1 договору). Відгрузка здійснюється у відповідності до термінів Інкотермс-2000 на умовах, вказаних в специфікаціях до договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до умов вказаного контракту, 08 листопада 2021 року сторонами складена специфікація №4, в якій зазначено чіткі характеристики товару, що придбавається (а.с.42-43). Також, в зазначеній специфікації вказано умови постачання, умови, оплати, ціну та загальну суму специфікації, а саме: загальна вага товару: 280 т; умови постачання: FOB Пусан Корея; Ціна: 1035 доларів США за тонну; країна походження: Республіка Корея; Виробник: KG Dongbu Steel Co., LTD; Відправник: Кео Sang Co., Республіка Корея; загальна сума специфікації: 289800 доларів США. Вказана специфікація є невід`ємною частиною договору поставки №КS/ZМ-23 від 08 листопада 2021 року, про що зазначено в ній. Ціна включає вартість маркування та упаковки.

У примітці специфікації вказано, що за готовністю товару до відвантаження з Республіки Корея умови поставки можуть бути змінені на CIF, за погодженням сторін та із застосуванням актуального морського фрахту на момент відвантаження. У такому разі сторони контракту підписують додаткову угоду до цієї специфікації.

Крім того, 09 січня 2023 року між сторонами підписано угоду про зміну та доповнення №1 (специфікація №4), в якій передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 15% (21735 дол. США) перша передоплата повинна бути сплачена при розміщенні замовлення, протягом 3 днів з дати підписання специфікації, інші 15% (21735 дол. США) друга передоплата повинна бути сплачена перед відвантаженням товару з Республіки Корея, баланс - 124819 дол. США повинен бути сплачений протягом 30 днів з дати прибуття товару до порту призначення, до відвантаження товару покупцю, або за потребою покупця, до прибуття товару в порт призначення. В примітці угоди про зміну та доповнення №1 Специфікації №4 зазначено, що якщо покупець затримує оплату балансу, продавець має право переглянути ціну у бік збільшення (виходячи із поточних витрат продавця). У разі істотної затримки балансового платежу більше 1 місяця з моменту прибуття товару в порт прибуття, продавець має право реалізувати товар третім особам, використовуючи отриману від покупця передоплату покриття пов`язаних із цим витрат.

У цій угоді про зміну та доповнення №1 (специфікація №4) зазначено умови поставки CIF Гданськ Польща та зазначено, що ціна включає вартість маркування та пакування.

Згідно з комерційним рахунком-фактурою №KS230109-B-5 від 09 січня 2023 року вартість товару, вагою нетто 21,910 тони становить 24 101,00 доларів США така ж ціна вказана і в МД від 21 березня 2023 року №23UA205140022226U5. У вказаному комерційному рахунку-фактурі зазначено, що оплата здійснюється шляхом банківського переказу з передоплатою при підтвердженні замовлення, а решта суми має бути сплачена протягом 30 днів з дати видачі коносаменту на умовах CIF Гданськ Польща.

Матеріалами справи стверджується, що надане платіжне доручення від 24 січня 2022 року на суму 176000 дол. США є оплатою за декілька партій товару, а тому суд першої інстанції правильно зауважує, що сума в такому платіжному дорученні не буде збігатися із сумою, зазначеною в інвойсі. При цьому, з огляду на загальну суму контракту таке пояснення не суперечить умовам, про які сторони домовилися.

Крім того, зі змісту листа-пояснення компанії Кео Sang Co. щодо розподілу оплат по партії товару 152,990 т (договір поставки № КS/ZМ-23, специфікація № 4) вбачається, що специфікація №2, договір поставки № КS/ZМ-23 були скасовані. Отримана оплата в рахунок цієї специфікації у розмірі 176000 дол. США була врахована у наступні специфікації, зокрема у специфікації №4 (партія 152,990 т), договір поставки № КS/ZМ-23 наступним чином: 21735 дол США перша передоплата; 21735 дол США 2 передоплата, 124819 дол США баланс. Залишок переплати був врахований в інші специфікації по договору поставки № КS/ZМ-23.

Таким чином, вищевказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару в повному обсязі оплачена позивачем.

Крім того, оплата за товар може бути здійснена покупцем і після його ввезення на територію України.

При цьому, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Ще однією із підстав з якою відповідач обґрунтовує рішення про коригування митної вартості товарів, є та обставина, що декларант не подав до митного оформлення договір №1334-Т/22 від 06 липня 2022 року про надання транспортно-експедиторських послуг, рахунок на перевезення.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи угодою про зміну та доповнення №1 (специфікація №4) від 09 січня 2023 року визначені умови поставки CIF Гданськ Польща та зазначено, що ціна включає вартість маркування та пакування.

Згідно з цими правилами, термін CIF «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця.

Тобто вартість перевезення товару морським шляхом до порту відвантаження (Гдиня, Польща) включена у вартість товару. Проте вартість транспортування товару із Гдині до кордону України автомобільним транспортним засобом включається до митної вартості товару як окрема складова, а тому має бути документально підтверджена на основі об`єктивних даних.

Матеріалами справи стверджується, що декларант, визначаючи митну вартість за першим методом, до фактурної вартості додав також витрати на транспортування товару в загальній сумі 95089,35 грн.

Відповідно до п.1.1 договору №1334-Т/22 від 06 липня 2022 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Глобал Оушен Лінк» (експедитор) експедитор зобов`язується за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великовантажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу.

Організація виконання експедитором визначених договором послуг здійснюється на підставі заяви, яка оформляється та узгоджується сторонами та є невід`ємною частиною договору (п.2.1 договору).

За змістом п.4.1 договору ціна послуг погоджується сторонами в заявці. Оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом протягом 3 банківських днів на умовах передплати на підставі рахунків, виставлених експедитором, якщо в заявці не узгоджені інші терміни, порядок і умови розрахунків (п. 4.2 договору).

На виконання умов договору сторонами оформлено заявку про надання транспортно-експедиторських послуг № 2 від 13 березня 2023 року по маршруту Гданськ-Ягодин-Вишгород, у якій узгоджено вартість послуг, включаючи плату експедитору в сумі 3240 євро за контейнер згідно з курсом НБУ на дату виставлення рахунку та визначено умови оплати: 100% передоплата.

Згідно з довідкою про транспортні витрати від 14 березня 2023 року №497/6, яка була пред`явлена до митного оформлення, вартість перевезення по маршруту Гданськ-Ягодин становить 43015,06 грн, компенсація вартості послуг ВРР, виконаних нерезидентом за межами України становить 50444,93 грн, плата експедитору за межами України становить 1629,36 грн. Всього на загальну суму 95 089,35 грн.

Вказана сума витрат на перевезення товару, яка зазначена в довідці про транспортні витрати від 14 березня 2023 року № 497/6, додана декларантом до митної вартості.

Крім того, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант у спірному випадку до фактурної вартості додавав також транспортні витрати в сумі 95089,35 грн по маршруту: Гданськ-Ягодин 43015,06 грн, компенсація вартості послуг ВРР, виконаних нерезидентом за межами України 50444,93 та плата експедитору 1629,36 грн, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 14 березня 2023 року № 497/6 (а.с.39).

Ці витрати підтверджуються договором №1334-Т/22 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів від 06 липня 2022 року заявкою про надання транспортно-експедиторських послуг № 2 від 13 березня 2023 року, довідкою про транспортні витрати № 497/2 від 14 березня 2023 року.

Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура (інвойс) та банківський платіжний документ.

Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Митним органом не обґрунтовано однозначність скоригованої ним ціни, не доведено обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої митної вартості декларантом.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Вимога про надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця (якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом)); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; каталогу, специфікації, прейскурантів (прайс-листа) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем не встановлено розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а тому підстави вимагати митним органом надання договору (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) відсутні, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), а тому вимога митного органу надати рахунки про сплату комісійних є безпідставною. Також ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. Крім того, позивач подав прайс-лист у із митною декларацією, а тому покликання митного органу на подання таких є безпідставним.

Колегія суддів зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а тому вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено є необґрунтованою. При цьому, відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічні контракти (додаткові угоди до них) та рахунок-фактура (інвойс).

Крім того, колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, однак у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Даючи правову оцінку митній декларації МД №UA500020/2022/11961 від 12 липня 2022 року, рівень митної вартості 2,09 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, суд першої інстанції правильно зазначив, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію, разом з тим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено, сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, що дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Колегія суддів зазначає, що одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів апелянта про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів; подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки та підтверджували числові значення митної вартості товарів, при цьому відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, вважає, що судом першої інстанції правильно стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, оскільки зі змісту п.3.1, 3.2 Договору про надання правової допомоги №15/23 від 21 березня 2023 року вбачається, що сторонами погоджено вид та вартість послуг адвоката, а також порядок оплати таких послуг, а саме: клієнт виплачує виконавцю винагороду у розмірі 5850 грн, яка здійснюється авансовим платежем у розмірі 5850,00 грн упродовж 3 банківських днів з дня отримання рахунку на оплату (а.с.9 зворот).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі №140/11151/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. М. Гінда В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 10 червня 2024 року.