Ухвала

від 02.10.2023 по справі 200/5459/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

02 жовтня 2023 року Справа №200/5459/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Аканов О.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796), Державної судової адміністрації (місцезнаходження: Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про

визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за січень-грудень 2021, січень-грудень 2022 та січень-серпень 2023, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021, з 01 січня 2022 та з 01 січня 2023 в розмірі 2102 грн.;

зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 по 31 серпня 2023 включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 складає 2270 грн., на 01 січня 2022 складає 2481,00 грн., на 01 січня 2023 складає 2684,00 грн., з урахуванням надбавки за вислугу років та за адміністративну посаду від посадового окладу, та матеріальної допомоги за 2021, 2022, 2023 роки, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди для проведення виплати недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 по 31 серпня 2023 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 в розмірі 2270 гривень, з 1 січня 2022 в розмірі 2481,00 грн., з 1 січня 2023 в розмірі 2684,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2023 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно частини 2 статті 171 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною п`ятою цієї статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Враховуючи, що позивач є суддею, заявлені позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а тому підлягає застосуванню спеціальний місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу під час проходження нею публічної служби, а не виплати сум, належних позивачу при звільненні, аналізовані положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Натомість, єдиною чинною нормою, яка визначає строк звернення до суду та яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, підставою звернення до суду з цим позовом стала виплата позивачу суддівської винагороди, яка, на переконання останньої, підлягала виплаті у більшому розмірі.

При цьому, встановлюючи момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що оскільки суддівська винагорода підлягає виплаті щомісячно, то про порушення свого права щодо отримання суддівської винагороди не у повному обсязі, позивач повинен був дізнатися при отриманні суддівської винагороди не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.

Відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому суддівська винагорода мала бути виплачена і, відповідно, закінчується останнього числа такого місяця.

Тобто відлік строку звернення до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди за період з січня 2021 по червень 2022 року розпочався з наступного дня після набрання чинності Закону № 2352-IX, тобто з 20.07.2022, а отже цей строк тривав до 20.08.2022.

У свою чергу, строк звернення до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди за липень 2022 року - з 01.08.2022 по 01.09.2022; за серпень 2022 року - з 01.09.2022 по 01.10.2022, за вересень 2022 року з 01.10.2022 по 01.11.2022, за жовтень 2022 року з 01.11.2022 по 01.12.2022, за листопад 2022 з 01.12.2022 по 01.01.2023, за грудень 2022 з 01.01.2023 по 01.02.2023, за січень 2023 з 01.02.2023 по 01.03.2023, за лютий 2023 з 01.03.2023 по 01.04.2023, за березень 2023 з 01.04.2023 по 01.05.2023, за квітень 2023 з 01.05.2023 по 01.06.2023, за травень 2023 з 01.06.2023 по 01.07.2023, за червень 2023 з 01.07.2023 по 01.08.2023, за липень 2023 з 01.08.2023 по 01.09.2023, за серпень 2023 з 01.09.2023 по 01.10.2023.

Таким чином, строк звернення до суду пропущений щодо всього періоду, крім серпня 2023 року.

Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За захистом своїх прав позивач звернулась 29.09.2023 через систему Електронний суд, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.

Позивачем в позовній заяві щодо строку звернення до суду зазначено про те, на усій території України карантин запроваджено з 12 березня 2020 до 24 квітня 2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 і від 02.04.2020 № 255 та продовжено до 11 травня 2020 постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291. Вказала, що зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 2 квітня 2020 року. Вважає, що осільки запропоновані зміни не встановлюють нових обов`язків, не скасовують і не звужують прав учасників судового процесу, не обмежують їх використання, вони мають зворотну силу. Законом № 540-ІХ визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються. Згідно із Законом № 540-ІХ строк, на який продовжені процесуальні строки, визначений строком закінчення карантину, тобто моментом, коли Кабінет Міністрів України ухвалить офіційне рішення про його закінчення. Зазначає, що якщо раніше особа за загальним правилом мала змогу звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів протягом шестимісячного строку з моменту, коли вона дізналася про таке порушення, то такий строк продовжується на період карантину.

Позивач в позовній заяві вказала, що, на її думку, нею не пропущено строк звернення до суду з відповідним позовом.

Ознайомившись із такими аргументами позивача, вказаними в обґрунтуванні поважності причин пропуску звернення до адміністративного суду, суд, вирішуючи питання про поновлення цього строку, виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, сам собою факт встановлення відповідним рішенням Уряду України карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не зумовлює автоматичне безумовне поновлення строків, зокрема, звернення до адміністративного суду з позовною заявою. Причини пропуску такого строку повинні бути, по перше - поважними, а по друге - такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суд нагадує, що відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04, поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим.

Окрім цього, визначаючи зміст поняття «поважні причини», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 зазначала, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у рішенні Вищої ради правосуддя від 01.04.2021 №763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину» наголошено на тому, що право на справедливий суд не може бути обмежено, проте, визначаючи справедливий баланс між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд, слід зазначити про пріоритет природного права особи на життя та безпечне довкілля, яке визнається усіма цивілізованими народами і націями та є загальним спадком європейської правової традиції, позитивний обов`язок щодо забезпечення якого на території України покладено на Державу Україна. Так, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 1 Конституції України).

Вища рада правосуддя підкреслила, що в умовах пандемії українські суди працюють незалежно від інстанції чи юрисдикції, ставлячи життя і здоров`я людини як найвищу соціальну цінність на перше місце, забезпечують і гарантують людям насамперед право на життя і здоров`я, а також право на захист - тобто право на справедливий суд. Адже Основний Закон України визначає, що діяльність судів не може бути припинена навіть в умовах військового або надзвичайного стану.

Саме тому, як вказано у вищезазначеному рішенні Вищої ради правосуддя, виникла необхідність встановлення відповідного балансу між процесуальним принципом розгляду справи протягом розумного строку і гарантуванням безпеки громадян під час пандемії, а також вироблення уніфікованого підходу до особливостей розгляду судових справ в умовах пандемії, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, з метою вирішення цього питання Вища рада правосуддя разом із Консультативною місією Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України 29.07.2020 провела круглий стіл на тему «Особливості роботи суду в період пандемії: організаційні заходи та питання санітарно-епідеміологічної безпеки». Його учасники обговорили поточний стан діяльності судів у період пандемії та домовилися про співпрацю із вдосконалення рекомендацій судовим установам із цього приводу з урахуванням зауважень усіх заінтересованих сторін.

Вищою радою правосуддя та Консультативною місією Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України спільно розроблені уніфіковані рекомендації щодо безпечної роботи в умовах карантину для судів усіх інстанцій та юрисдикцій, розміщених на території України, з метою подальшого застосування у роботі.

Додатком до рішення Вищої ради правосуддя 01.04.2021 № 763/0/15-21 є Уніфіковані рекомендації для судів щодо безпечної роботи в умовах карантину.

Зокрема, судам рекомендовано: неухильне дотримання судами приписів актів Кабінету Міністрів України стосовно запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; забезпечити обізнаність широкої громадськості щодо заходів безпеки, що вживаються у судах; забезпечити наявність інформаційних матеріалів (щодо загальних протиепідемічних та профілактичних заходів, встановлених обмежень та умов обслуговування тощо) біля входу до закладу; посилити заходи з охорони судів, органів та установ системи правосуддя, не допускати до приміщень судів, органів та установ системи осіб з температурою 37,2° C та вище та ознаками респіраторних захворювань, а також без одягненої на ніс та рот захисної маски; здійснювати опрацювання кореспонденції в електронному вигляді (шляхом надсилання документів на офіційну електронну адресу суду як через особистий кабінет у системі «Електронний суд», так і поштою, факсом або будь якими іншими дистанційними засобами зв`язку); забезпечити помітне маркування на сидіннях та підлозі для дотримання соціальної дистанції у приміщеннях судів; облаштувати місця для відвідувачів на відстані 2 м одне від одного; вживати заходів для уникнення скупчення людей у приміщеннях судів, органів та установ системи правосуддя; перед початком роботи та перед допуском до приміщень здійснювати температурний скринінг усіх працівників та відвідувачів. Працівники та відвідувачі допускаються до приміщень та будівель суду тільки в респіраторі або захисній масці, у тому числі виготовлених самостійно; на вході до приміщення організовується місце для обробки рук спиртовмісними антисептиками; місця для обробки рук позначаються яскравими вказівниками з інформацією про необхідність дезінфекції рук (банер, наклейка тощо); дозволяється одночасне перебування відвідувачів із розрахунку не більше однієї особи на 10 кв. м площі зали; забезпечити приміщення суду рідким милом, паперовими рушниками, спиртовмісними антисептиками; здійснювати дезінфекцію приміщень суду згідно із затвердженими графіками, розміщеними для ознайомлення в місцях загального користування; забезпечити максимальне використання природної вентиляції (провітрювання не менше одного разу на дві години); здійснювати обробку поверхонь, яких часто торкаються руками (дверні ручки, кнопки ліфтів, поручні тощо), спиртовмістовними дезінфікуючими засобами (із вмістом не менше ніж 60% спирту) протягом робочого дня; проводити вологе прибирання приміщень не рідше ніж один раз на добу; забезпечити обробку спиртовмісним антисептиком поверхонь, місць для сидіння, обладнання, дверних ручок, вимикачів у залах судових засідань після кожного судового засідання; забезпечити наявність при виході із приміщень суду та у залах судових засідань окремих додаткових контейнерів для збирання, зберігання та утилізації засобів індивідуального захисту.

Суд акцентує увагу на тому, що Донецький окружний адміністративний суд не припиняв своєї роботи у зв`язку з пандемією, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, й продовжував безперервно приймати усі без виключення процесуальні документи (заяви, скарги тощо), а усі вищевказані рекомендації щодо безпечної роботи судів усіх інстанцій та юрисдикцій і доступу до правосуддя в умовах карантину суворо дотримувались судом, зокрема, і у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду, де було створено належні і безпечні умови перебування та відвідування цього суду.

Окрім цього, вважаючи небезпечним особисте відвідування приміщення суду з метою подання позовної заяви і побоюючись за стан свого здоров`я, позивач міг скористатись й електронними та іншими дистанційними сервісами з метою реалізації наявного у нього права на звернення до суду, зокрема, шляхом надсилання документів на офіційну електронну адресу суду як через особистий кабінет у системі «Електронний суд», так і поштою, факсом або будь якими іншими дистанційними засобами зв`язку.

Водночас, позивач не зазначила, які саме обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином, унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з цим позовом. Не заначено про обставини, які б свідчили про відсутність у позивача можливості подання до суду позовної заяви вищезазначеними або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку, не додано відповідних доказів на підтвердження існування таких обставин.

У зв`язку з цим, суд критично оцінює аргументи позивача, що нею не пропущено строк звернення до суду з відповідним позовом з посиланням на встановлення в Україні карантину.

Суд звертає увагу на наступне.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.

Суд звертає увагу позивача, що у численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а від 01 грудня 2020 року у справі № 807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що «поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

На підставі ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У відповідності до ч. 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, згідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796), Державної судової адміністрації (місцезнаходження: Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за січень-грудень 2021, січень-грудень 2022 та січень-серпень 2023, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021, з 01 січня 2022 та з 01 січня 2023 в розмірі 2102 грн.; зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 по 31 серпня 2023 включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 складає 2270 грн., на 01 січня 2022 складає 2481,00 грн., на 01 січня 2023 складає 2684,00 грн., з урахуванням надбавки за вислугу років та за адміністративну посаду від посадового окладу, та матеріальної допомоги за 2021, 2022, 2023 роки, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди для проведення виплати недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 по 31 серпня 2023 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 в розмірі 2270 гривень, з 1 січня 2022 в розмірі 2481,00 грн., з 1 січня 2023 в розмірі 2684,00 грн. з 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви: десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду:

- обгрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.

У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Аканов