Ухвала від 02.10.2023 по справі 400/12029/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

02 жовтня 2023 р.№ 400/12029/23

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з матеріалами

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , доТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14,м. Миколаїв, 54001, третя особа:Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, просп. Центральний, буд.141 -В,м. Миколаїв, 54055, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) у вересні 2023 року звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, що містив вимоги:

визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди із відповідними доплатами, згідно Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016, та допомоги на оздоровлення (за 2022-2023 роки) судді Корабельного районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн у період з 01.01.2022 по дату ухвалення судового рішення у даній справі;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області нарахувати та виплатити судді Корабельного районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 :

-суму недоплаченої у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 суддівської винагороди із відповідними доплатами, згідно Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016, та допомоги на оздоровлення за 2022 рік із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 481,00 грн;

-суму недоплаченої у період з 01.01.2023 по день ухвалення судового рішення у даній справі суддівської винагороди із відповідними доплатами, згідно Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016, та допомоги на оздоровлення за 2023 рік із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн, відповідно до вимог ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи з базового розмірі посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Відповідачем у позові ОСОБА_1 вказала Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області; третьою особою Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області.

Відповідно до викладеного у позові, ОСОБА_1 вважає, що строк звернення до суду нею не пропущений. Так, позивач зазначила, що до 19.07.2022 її право на звернення до суду не було обмежено будь-яким строком, а з 19.07.2022 строк, встановлений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права), був продовжений на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто до 30.06.2023. Тому, на думку ОСОБА_1 , тримісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом розпочався 01.07.2023.

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду суд виходив з такого.

Як зазначено у частині першій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (перший абзац частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Професійна діяльність суддів, як вказано у пункті 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є публічною службою.

Відповідно, спір щодо розміру суддівської винагороди є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби.

Згідно з частинами першою, другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, що була чинною до 19.07.2022), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або винен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування положень Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до адміністративного суду у разі порушення законодавства про оплату праці (позови про стягнення належної працівникові заробітної плати) у відносинах публічної служби необхідно застосовувати частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України.

В той же час, для визначення строку звернення до суду із заявами про вирішення інших трудових спорів (до яких належать спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби) адміністративні суди мали застосовувати саме частину п`яту статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України.

Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

До суду ОСОБА_1 звернулася, про що вказано вище, у вересні 2023 року.

Чинні з 19.07.2022 редакції частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України мають такий зміст:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування статті 233 Кодексу законів про працю України, оскільки перша частина цієї статті (на яку послалася ОСОБА_1 ) є загальною відносно частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що є спеціальною, а другою частиною статті 233 Кодексу законів про працю України встановлені лише строки для звернення до суду у справах про звільнення та у справах про виплату усіх сум, що належать працівникові при звільненні.

Суми, про нарахування та виплату яких ОСОБА_1 заявила у позові, не є сумами, про які йдеться у статті 116 Кодексу законів про працю України (на цю норму є посилання у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України), оскільки спір не пов`язаний з фактом звільнення позивача.

Відповідно, на переконання суду, своєчасним зверненням до суду з вимогами про нарахування та виплату суддівської винагороди за період січень 2022 року червень 2022 року було би звернення не пізніше 19.08.2022 (один місяць, відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, після змін у змісті статті 233 Кодексу законів про працю України), за липень 2022 року не пізніше 31.08.2022, за серпень 2022 не пізніше 30.09.2022 … за серпень 2023 року не пізніше 30.09.2023 року.

Отже, суд визнав такими, що пред`явлені своєчасно, позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити (за вирахуванням фактично виплаченої суми) суддівську винагороду із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 684 грн за серпень 2023 року. Позовні вимоги щодо інших періодів заявлені з порушенням строку звернення до суду.

Щодо посилань у позові на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та у постанові від 02.03.2023 у справі № 460/14618/21, суд зазначив таке. По-перше, у цих справах позивачі звернулися до суду після звільнення з публічної служби, по-друге, звернення було у 2021 році, до змін у статті 233 Кодексу законів про працю України.

У цій справі суд керувався нормами, чинними на момент звернення позивача до суду, та, про що вказано вище, дійшов висновку про незастосування до спірних правовідносин ані першої, ані другої частини статті 233 Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною шостою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, позивачу пропонується надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

За приписами частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Запропонувати позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме: подати до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

3. Попередити позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є повернення такої позовної заяви.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає до оскарження окремо від рішення суду.

Суддя В.В. Птичкіна