Ухвала

від 14.09.2023 по справі 357/5328/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42022112030000309 від 08.11.2022 відносно ОСОБА_7 , та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строком до 16.08.2023 включно.

Цією ж ухвалою покладено на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду по даному кримінальному провадженні за першою вимогою; не залишати цілодобово місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду; повідомляти слідчого,

---

Справа № 357/5328/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/4119/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

прокурора, суд про зміну місця проживання; утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720 гривень, та покладенням на нього, у разі внесення застави, наступних обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з встановленою періодичністю; не відлучатися з населеного пункту - міста Біла Церква, Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання; утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що в ході судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, усвідомлення можливості настання вкрай несприятливих наслідків може спонукати підозрюваного ОСОБА_7 змінювати своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, у останнього відсутні сталі соціальні зв`язки на території місті Біла Церква, а наявні зв`язки не стали на заваді вчинення кримінальних правопорушень.

Є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_7 , знаючи дані свідків, які вказують на його причетність до вчинення кримінального правопорушення, а також будучи особисто знайомим з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, може незаконно впливати на них з метою реабілітації себе як злочинця.

ОСОБА_7 може впливати на інших підозрюваних та свідків шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.

На даний час джерело, звідки надходили прекурсори для виготовлення психотропної речовини та усі джерела збуту не встановлено, а тому ОСОБА_7 не буде позбавлений можливості перешкоджати правоохоронним органам встановленню місця знаходження джерела надходження прекурсорів та каналів збуту психотропної речовини.

ОСОБА_7 кримінальні правопорушення вчиняв з корисливим умислом, незаконну діяльність проводив доволі тривалий термін часу, що на переконання апелянта, вказує на схильність ОСОБА_7 до вчинення інших кримінальних правопорушень.

Прокурор також зазначав, що всупереч вимог КПК України, слідчий суддя не дослідив матеріали кримінального провадження в повному обсязі. Зокрема, поза увагою слідчого судді залишились результати негласних слідчих (розшукових) дій, у тому числі й показання самого підозрюваного ОСОБА_7 , який підтвердив свою причетність до незаконних операцій з психотропними речовинами.

Крім того, судом не надано оцінки тій обставині, що вказане кримінальне правопорушення вчинено з використанням умов воєнного стану та застосуванням засобів конспірації.

На переконання прокурора, застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Білоцерківського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022112030000309 від 08.11.2022, за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Як зазначено в клопотанні, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_11 діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного збуту психотропних речовин та отримання незаконних прибутків, посягаючи на порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, встановлений Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» в період із січня 2023 року, але не пізніше 28.01.2023, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 з метою подальшого збуту виготовили психотропну речовину - амфетамін, яку почали зберігати за попередньою змовою групою осіб з метою подальшого збуту.

Реалізуючи спільний умисел спрямований на незаконний збут психотропних речовин, 28.01.2023 в період часу із 15 год. 27 хв. по 15 год. 45 хв., за попередньою змовою група осіб у складі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , маючи на меті корисливий мотив з метою отримання грошових коштів, шляхом збуту психотропних речовин, а саме шляхом передачі з рук в руки ОСОБА_7 , за власним місцем проживання останнього, що за адресою: АДРЕСА_3 , збули за попередньою змовою групою осіб психотропну речовину «амфетамін» ОСОБА_13 .

Згідно із висновком експерта, надана на експертизу речовина містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в речовині становить 0,319 г.

Крім того, в порушення вищевказаних вимог законодавства ОСОБА_10 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , за невстановлених досудовим розслідуванням час та обставин, але не пізніше 26.04.2023, повторно виготовили для подальшого безпосереднього збуту порошкоподібну речовину білого кольору - амфетамін, яку в подальшому ОСОБА_10 за попередньою змовою з іншими учасниками групи зберігав у приміщенні квартири АДРЕСА_2 .

27.04.2023 ОСОБА_10 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , за попередньою змовою з іншими учасниками групи, маючи на меті корисливий мотив, поклав до упакування з написом «Крем на гелевій основі для суглобів «Сила Лошаді» прозорий полімерний пакетик, всередині якого аналогічний полімерний пакетик із зіп-застібкою, із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору. Продовжуючи свою спільну злочинну діяльність спрямовану на збут психотропної речовини, перебуваючи у відділенні «Нової Пошти» №7, що за адресою Київська область, місто Біла Церква, провулок П.Калнишевського, будинок 8, повторно відправив(збув) посилку на ім`я ОСОБА_14 , із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору.

В подальшому 27.04.2023 в період часу з 16 год. 27 хв. по 16 год. 40 хв. працівниками ВКП Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області проведено огляд та виїмку кореспонденції, в ході проведення якої вилучено зразок порошкоподібної речовини білого кольору, яка знаходилась в полімерному пакетику із зіп-застібкою у упакуванні, та поміщено до спец. пакету № PSP 1465865.

Згідно висновку експерта, надана на дослідження речовина містить у своєму складі психотропну речовину - амфетамін. Маса амфетаміну в речовині становить 0,009 г.

Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , за невстановлених досудовим розслідуванням час та обставин, але не пізніше 14.06.2023, виготовили для подальшого збуту порошкоподібну речовину білого кольору - амфетамін, яку в подальшому ОСОБА_10 за попередньою змовою з іншими учасниками групи зберігав у приміщенні квартири АДРЕСА_2 .

14.06.2023 в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_4 , виявлено та вилучено 51 полімерний пакетик із психотропною речовиною «амфетаміном», який ОСОБА_10 , за попередньою змовою з іншими учасниками групи, повторно виготовив для подальшого безпосереднього збуту.

Згідно даних протоколу затримання від 14.06.2023, цього ж дня о 07 год. 50 хв. ОСОБА_7 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

14.06.2023 о 19 год. 08 хв. ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у незаконному виготовленні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України; у незаконному виготовленні, пересиланні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропних речовин, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, з правою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України; у незаконному виготовленні та зберіганні з метою збуту психотропних речовин, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, з правою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України.

16.06.2023 слідчий слідчого відділу Білоцерківського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із клопотанням 15.06.2023, погодженим з прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , в якому просив застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 гривень, та покладенням на нього, у разі внесення застави, обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає підозрюваний, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утриматися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.06.2023 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строком до 16.08.2023 включно.

Цією ж ухвалою покладено на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду по даному кримінальному провадженні за першою вимогою; не залишати цілодобово місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання; утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.

Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».

На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.

Дійшовши висновку про недоведеність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Разом з тим, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність існування у кримінальному провадженні ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення такого ступеня вірогідності, запобігти яким здатний лиш запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного та його процесуальної поведінки, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не доведено тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, яким здатен запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, беручи до уваги його вік, міцність соціальних зв`язків, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного більш м`який запобіжний захід.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.

Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м`яким колегія суддів не убачає.

Посилання прокурора на тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.

Доводи прокурора про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, самі по собі не є підставою для застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не здатен запобігти вищевказаним ризикам.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2023 року, -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3